(Це продовження інтерв'ю з Тетяною Слюз - головою Держказначейства за часів Юлії Тимошенко.

Першу частину читайте тут. У ній Слюз розповідає, які проблеми існують з виконанням бюджету у 2013 році, і чим відрізняється фінансова поведінка поточного уряду та уряду Тимошенко.

Також у першій частині розмови екс-казначей аргументувала, що Україна знаходиться у стані бюджетного дефолту)

***

"За допомогою вексельної схеми та підприємства "Укрспецфін" була створена система взаємозаліків"

- Робочим інструментом скарбників усіх країн світу є казначейські векселі. Зокрема, США підтримують ліквідність саме за рахунок векселів.

Чи не вважаєте ви за доцільне впровадити і в Україні, паралельно з облігаціями внутрішньої державної позики, такий інструмент, як казначейський вексель - для підтримки короткострокової ліквідності?

- Я противник будь-яких векселів, а 45-та стаття Бюджетного кодексу говорить, що всі бюджетні видатки проходять винятково у грошовій формі. Сьогодні абзац 2 частини 6 статті 45 Бюджетного кодексу після внесення правок фактично дозволяє Кабміну опрацьовувати порядок застосування фінансових векселів.

Я внесла законопроект про те, щоб скасувати ту норму Бюджетного кодексу, щоб залишити ту систему винятково у грошовій формі.

- Верховна рада таки проголосувала за законопроекти щодо реструктуризації бюджетної заборгованості за допомогою фінансових векселів. В історії з чотиримісячною інтригою поставлена крапка. Що далі?

- Я дуже добре пам'ятаю дев'яності роки. Я працювала в податкових органах і непогано розуміла систему державного казначейства, при якій існувала така чудова структура як "Укрспецфін".

- Що то була за структура?

- Організація, утворена указом президента, яка проіснувала трохи більше року. Структура займалася проведенням взаємозаліків через такий інструмент як вексель, який купували в банках.

Схема була проста: держава заборгувала бюджетним установам якісь видатки. В той час ті бюджетні установи заборгували іншим підприємствам, які виробляють електроенергетику та водопостачання, наприклад. Своєю чергою ті підприємства заборгували державі податки - податок на прибуток, податок на додану вартість.

За допомогою вексельної схеми та підприємства "Укрспецфін" була створена система взаємозаліків. "Живих" коштів не було, і багато хто ще пам'ятає, чим тоді виплачували зарплату: цукерками, чобітьми - хто чим. Я дуже боюся повернення цієї бартерної схеми.

Майже єдина згадка про впливовий "Укрспецфін". Фото referat.booksgid.com

- Представники уряду та провладної більшості стверджують, що будуть використовувати векселі лише для погашення боргу з ПДВ. Ви в це вірите?

- Ні. Вибачте, офіційна статистика говорить, що на перше січня 2013 року заборгованість з ПДВ становить 3,4 млрд грн. Питання до уряду: якщо така маленька заборгованість, то для чого ми будемо витрачати фінансові векселі?

При цьому представник Мінфіну на засіданні бюджетного комітету називає іншу цифру заборгованості - 28 млрд грн.

Один з прийнятих законопроектів чітко прописує, що векселі можна використовувати для погашення й поточної заборгованості з ПДВ, а не тільки простроченої. Однак згодом, я впевнена, векселями почнуть фінансувати поточні видатки. Для цього в одному із проектів є хитра фраза, що дозволяє це робити. Її суть у тому, що весь порядок розрахунків затверджує Кабмін. А я не знаю, що він затвердить.

"Є хороші дяді і тьоті, а є такі, що сплачують усе"

- Один з важливих для уряду законопроектів, який так і не встигли допрацювати депутати, - ініціатива щодо створення санаційного банку. Навіщо в країні створювати санаційний банк, якщо вже існує "Родовід банк"?

- Я не знаю, як він функціонує, але за новим законопроектом утворений санаційний банк буде стосуватися не тільки "Родовід банку", але й інших банків, які держава рекапіталізувала в минулому.

Банки неспроможні повернути кошти, і на суму рекапіталізації хочуть забрати активи до санаційного банку. Банк буде їх реалізовувати задля надходжень до державного бюджету.

- До чого це призведе?

- Поясню. З чого складається банк? Не тільки із статутного капіталу засновників, але й з депозитних вкладів юридичних та фізичних осіб. Виходить, що активів є набагато менше, ніж заборгованість перед юридичними та фізичними особами.

Таким чином, ті активи будуть "вийняті", а решта людей залишиться при своїх інтересах. Це - один з важелів наповнення бюджету.

- А хіба можна передавати активи без згоди вкладників та кредиторів?

- Ні, це порушення. Не зрозуміло також, як можна звільнити санаційний банк від сплати платежів, які виникають в результаті реалізації активів. Чому ми його звільняємо від податку на прибуток, від судового збору і державного мита?

- У цьому є логіка, враховуючи, що все зароблене банком буде спрямоване до держбюджету.

- Логіка є, проте все, що він заробляє, пропорційно сплачує іншим кредиторам.

Окремий момент - законопроект пропонує відкрити окремий кореспондентський рахунок Нацбанку, і на той рахунок не мають право накладати арешт і змусити платити.

Виходить, санаційний банк як платник податків від своєї господарської діяльності не зможе заплатити.

- Чому?

- Вступає в дію Податковий кодекс, і виникає податкова застава. Це активи - матеріальні й нематеріальні цінності, які на правах власності знаходяться у повному господарському віданні. Згідно з Податковим кодексом, має накладатися арешт на активи, але не у разі, якщо буде прийнятий законопроект. Тут їм – пільга!

Ми перетворилися на державу пільговиків: у нас є хороші дяді і тьоті, а є такі, що сплачують усе. Висновок: цей законопроект - джерело наповнення дохідної частини державного бюджету та один з чергових способів латання дірки державного бюджету. Не думаю, що він буде прийнятий.

"90% перерозподілу бюджетних видатків, які відбуваються на бюджетному комітеті, неправильні"

- Чи є певна технологія, як провести законопроект через парламент?

- Кабмін розуміє: щоб законопроект потрапив до Верховної ради, обов'язково має бути погодження Мін'юсту. Незважаючи на політичне забарвлення, відзначу, що спеціалісти Мін'юсту критикують деякі законопроекти і роблять це фахово.

В такому разі уряд реєструє необхідні законопроекти через депутатів з провладної фракції. Хто у нас автор одного із законопроектів щодо векселів?

- Валерій Омельченко, депутат від Партії регіонів.

- Він є головою комітету парламенту, який, очевидно, не має жодного стосунку ні до бюджету, ні до фінансів, ні до податків. Коли йому ставили питання стосовно одного з його законопроектів, він, на жаль, не міг фахово і компетентно відповісти.

Так, як народний депутат він має право законодавчої ініціативи, може вносити законопроекти на будь-яку тему. Але якби мені "доручали" вносити законопроекти на тему, в якій я не компетентна, я б таких законопроектів не вносила.

- Чому всі законопроекти на фінансово-економічну тематику подають не через профільні комітети, а через бюджетний?

- Аналогічне питання поставало у мене і в попередньому скликанні. Хоча в попередньому майже всі бюджетні законопроекти реєстрував Владислав Лук'янов.

- Наскільки відрізняється рівень дискусій у сьогоднішньому складі бюджетного комітету від попереднього складу?

- Різниця в шумових ефектах. Попередній комітет був дуже галасливий. Після кожного засідання в мене вухо було червоним. Сьогодні теж є дискусія, проте дещо інша. Що мені імпонує - слово надають кожному, не лімітуючи час.

- Про що б ви не дискутували, а рішення затверджуються на користь уряду та більшості.

- Я прекрасно розумію, що ми в опозиції.

- Якщо ще до засідання комітету у більшості існує домовленість щодо конкретного законопроекту, чи є можливість здоровим глуздом та голосами опозиції переграти наперед написаний сценарій?

- Практично 90% перерозподілу бюджетних видатків, які відбуваються на бюджетному комітеті, неправильні, я завжди дискутую і втручаюся.

- А результат?

- Прислухаються до думки, є жива дискусія.

- Під час звіту щодо держбюджету на 2012 рік за формальною процедурою однієї лише відсутності міністра фінансів Юрія Колобова на засіданні комітету було б достатньо, щоб не затвердити звіт.

Проте його затвердили, незважаючи на обурення членів комітету і головуючого. Можна ж було й не приймати. Чому не скористалися?

- У нас більшості не було. До речі, це був один з найбурхливіших бюджетних комітетів, де мене охопила емоція.

Тоді я запропонувала: якщо ми не бачили міністра п'ять місяців, якщо він не з'явився на звіт з одного з найважливіших документів, що буває лише раз на рік, то я зареєструю депутатський запит про об'єднання посад голови казначейської служби і міністра фінансів. А міністром призначимо Анатолія Мярковського.

- І зареєстрували?

- Так, наступного дня. Запит набрав сто голосів, серед яких також було кілька голосів від Партії регіонів, за що я їм вдячна. На жаль, цих голосів було недостатньо для прийняття цього запиту.

- Чи достатньо факту відсутності міністра на засіданні для того, щоб не проголосувати за звіт чи інший символічний документ у Верховній раді?

- В Бюджетному кодексі чітко написано, хто звітує в парламенті - прем'єр-міністр, або - за його дорученням - міністр фінансів. Відсутність одного або іншого є підставою для того, щоб не голосувати за будь-що.

- Якщо Мярковський вирішить не повертатися в Мінфін з лікарняного - поїхати на острів або просто перейти в корпоративний сектор, чи зможе Мінфін утримати баланс державних фінансів?

- Незамінних людей не існує. У структурі міністерства ще залишилися фахівці з досвідом, є багато грамотних людей в областях.

- Кілька років потому з оновленою редакцією Бюджетного кодексу уряд заклав принцип бюджетного планування, орієнтованого на результат. Цей принцип працює?

- Ми довго критикували Бюджетний кодекс, прийнятий у 2010 році. Він дуже відрізнявся від бюджетного кодексу, що розробляв і подавав уряд Юлії Тимошенко. У ньому увага була акцентована на перерозподіл дохідної частини бюджету місцевим органам влади, та у 2009 році кодекс не набрав голосів у Раді.

Коли я стала народним депутатом, у мене виникла ідея скасувати Бюджетний кодекс у редакції 2010 року і внести новий кодекс. Проте ця ідея зараз нереальна.  Я можу лише окремими поправками вносити зміни до кодексу, та мої законопроекти чомусь місяцями не вносяться до парламентської зали.

- Чому?

- А я не знаю. Згідно із законом про регламент Верховної ради протягом 30 днів Науково-експертне управління повинне оприлюднити свій висновок, а комітет його розглянути. Якщо цього не відбувається, депутат має право пропонувати голові Верховної ради вносити проект до порядку денного самостійно.

Я направляла безліч звернень до голови парламенту, але результат - нульовий.

- Як встановлюється черговість при плануванні порядку денного Ради?

- У мене останнім часом складається враження, що крім законопроектів про векселі і пам'ятні дати більше нічого в державі нема. Доходять до абсурду: законопроект про голосування 700-річчя такого-то села, переведення такого-то районного центру у статус міста обласного значення...

- До речі, останнє рішення важливе, від нього залежить рівень видатків.

- Так, але ми порушуємо принцип субсидіарності. Чому один район є центром обласного підпорядкування, а інший - ні? Я розумію, для чого це робиться. Після зміни статусу підвищується фінансування бюджету, тарифний розряд сіток бюджетним установам. Але тоді потрібно всім зробити одну методику.

Чим люди одного райцентру відрізняються від сусіднього райцентру? У нас в державі то скорботи, то пам'ятні дати, а законопроекти, направлені на вирішення проблем з бюджетом, не розглядають.

- На якому етапі зависають законопроекти - на етапі комітету чи після?

- До комітету вони не доходять, а там мені говорять: відсутній висновок Головного науково-експертного управління.

- Кажуть, що Науково-експертне управління - непроста структура. Там існують свої порядки проходження законопроектів, встановлена система пріоритетів при проходженні законопроектів, наприклад, урядові - в першу чергу, а також свої розцінки на якість висновків до законопроектів. Це так?

- Я жодного разу там не була і не знаю, де розташоване це управління. Але зверніть увагу: якщо подається законопроект уряду, в якому дуже зацікавлена влада, висновок до цього документа готується протягом одного дня.

- А як ви оцінюєте якість висновків управління?

- Негативно. Приклад - мої законопроекти. От обралася я народним депутатам і думаю, що треба вивчити назубок закон про статус народного депутата.

Відкриваю - виявляється, що Мінфін повинен щомісячно фінансувати Верховну раду в обсязі 1/12. А якщо такого нема, то Верховна рада інкасовими розпорядженнями знімає кошти з рахунка Міністерства фінансів.

Такої практики нема вже давно, ще з 1990-х років. Я вношу законопроект з пропозицією скасувати цю норму, встановивши, що фінансування видатків відбувається у межах Бюджетного кодексу і закону про держбюджет.

Науково-експертне управління написало, що моя поправка не узгоджується з нормами Бюджетного кодексу. Спочатку у мене був шок, обурення, а потім сміх. Я не знаю, хто там працює, скільки років тим спеціалістам, чи працювали вони колись в органах державної влади і наскільки вони далекі від бюджетного процесу.

"Секвестр потрібно робити, але влада боїться"

- Чому до цього часу не внесли правки до держбюджету на 2013 рік, які традиційно вносять восени?

- Це правда. У прикінцевих положеннях закону про державний бюджет написано, що за результатами роботи першого кварталу вносяться зміни щодо перерахунку соціальних стандартів.

Однак в Бюджетному кодексі чітко сказано, що зміни вносяться після результату роботи трьох кварталів, якщо є перевиконання дохідної частини бюджету. Оскільки катастрофа з виконанням дохідної частини - змін нема.

- Бюджетним кодексом закладений такий ефективний інструмент як секвестр. Чому ні минуле, ні сьогоднішнє керівництво країни не користується цим інструментом?

- Секвестр потрібно робити, але влада боїться публічно визнати свої помилки.

По-перше, секвестр спричинить зниження усіляких кредитних та міжнародних рейтингів. Це вплине на настрої інвесторів, яких і так небагато.

По-друге, провівши секвестр, вони створять привід для опозиції спекулювати на цій темі та ще більше критикувати уряд за поганий бюджет.