Бюджет недоразвития

Бюджет недоразвития

Пятница, 25 января 2013, 10:43 -
Если бы президент стал на колени и дал слово, что ни один положенный в банк доллар не пропадет, то проблем с курсом и платежным балансом не возникало бы. Вместо этого людей пугают укреплением доллара. Сохранение нынешнего ненормального курса уже воспринимается как счастье, а о курсе 5 грн за долл народ и не мечтает.

У бюджеті-2013 сумарні видатки розвитку становлять 39 млрд грн проти 69 млрд у бюджеті-2012.

Отже, розвиток урізано на 30 млрд грн, які потроху повідщипували з сотень об'єктів і повідрізали великими шматками.

Так, у шахтарів забрали 5 млрд грн, які повинні були піти на технічне переоснащення та будівництво шахт, у села - 2,2 млрд грн, в охорони здоров'я, освіти і культури - 1,8 млрд грн.

З "енергоефективності" зняли 0,4 млрд грн, а будівництво доріг скоротили на 1,9 млрд грн: 6,7 млрд грн замість 8,6 млрд грн.

Вкладання держави у інфраструктуру є повсюдною антикризовою практикою, проте не для нашого професіонала, котрий після лихоманки з чемпіонатом "Євро-2012" втратив інтерес до цього антикризового заходу.

Видатки розвитку на оборону скоротили на 1,3 млрд грн. Армія дійшла до тієї критичної межі, коли зарплата військових становить половину бюджету оборони. Очевидно, військові боронитимуть Україну лише кулаками.

Будівництво житла скорочено майже на мільярд: 416 млн грн у 2013 році замість 1 400 млн грн у 2012 році. Зведення та придбання житла для військових майже зупинено: на 2013 рік передбачено лише 12 млн грн проти 500 млн грн у 2012 році.

Крім того, сумарні витрати на часткову оплату відсотків за кредитами на житло скорочені на 350 млн грн: 411 млн грн замість 761 млн грн. А "Вітіна тисяча" у бюджеті-2013 і зовсім випарувалася, тоді як у 2012 році на компенсацію знецінення грошових заощаджень виділялося 6,2 млрд грн.

Азаров божиться: "Ми не зупинили жодне будівництво". Істинна правда, от тільки сумарне фінансування переполовинене. Ще з часів соціалістичного господарювання він повинен знати, що це - розпорошення коштів і довгобуди.

Дивно, що заплановане на 2013 рік скорочення і доходів, і видатків бюджету відбувається попри запровадження вкрай важливого нового податку, який міг би наповнити бюджет без шкоди для виробників. Мається на увазі оподаткування житла згідно з "податком на майно, відмінне від земельних ділянок".

Цей ринковий податок українські реформатори так вихолостили, що ніхто й не помітив набрання ним чинності. Хоча у Чехії деякі місцеві громади живуть саме за рахунок цього збору.

Маєтки і лексуси не заховаєш у тінь, проте можна заховати у довгу шухляду закон про їх оподаткування. Тепер цей податок в Україні буде найменш європейським, бо плата стягуватися не з вартості житла, а з "голого" квадратного метра. Хай живе рівність халуп і палаців.

Фото УП

В результаті, місцеві бюджети так і залишилися забезпеченими власними надходженнями менш ніж наполовину і залежними від держбюджету, який близько 30% своїх видатків передає на місця через всілякі дотації і субвенції.

І це тоді, коли справжній податок на майно повинен оживити місцеві бюджети і розвантажити державний. Якби Попов справді служив Києву, він вимагав би введення дієвого податку на майно, а не скаржився на окремі труднощі.

Відмову від нормальних доходів, щоб часом не зачепити майно олігархів, хочуть компенсувати надходженнями із сумнівних джерел, як от 16 млрд грн від НБУ.

Європейський центральний банк, як і більшість центробанків для пожвавлення економіки надає емісійні кредити задарма, за ставкою 0,75% річних. Ця емісія дає комбанкам додатковий ресурс понад традиційні депозити підприємств і населення.

Україна ж утерла носа Європі принаймні у цьому і випередила її у десяток разів: аналогічна так звана облікова ставка НБУ становить 7,5%.

Як відомо, облікова ставка є точкою відліку для ставок рефінансування НБУ, тобто ставок, за якими НБУ надає емісійні кредити комерційним банкам для подальшого кредитування народного господарства. Зрозуміло, що облікова ставка також впливає і на ставки самих комерційних банків.

Арифметика шахрайства проста: під гучну рекламу про часткову сплату відсотків на це витрачають копійки і одночасно заробляють 16 млрд грн на завищеному загальному рівні ставок. У бюджеті-2013 на здешевлення кредитів закладено аж 417 млн грн - крім житла, сюди також входить енергозбереження.

Кого тільки колись цим гучно не підтримували - машинобудування для села, авіацію, електростанції. От тільки всю економіку позбавили можливості працювати за низьких ставок.

Як той скляр, що бив шибки, щоб мати замовлення, професіонали штучно тримають високі ставки, щоб сурмити про турботу про народ, коли йдеться про часткове здешевлення ставок для обраних.

Наслідки відомі: гонитва за прибутками у такій  неприбутковій установі як НБУ ще більше охолодила і без того зимну економіку. Схоже, про монетарні стимули професіонал антикризових заходів нічого не чув.

Від початку кризи НБУ лиш згортав емісію для економіки. Більшість емісії пішло на покриття дефіциту бюджету і підтримку не економіки, а завищеного курсу долара.

Якщо глянути з боку комерційних банків, то структура їх ресурсів для кредитування народного господарства склалася наступна.

З грудня 2008 року до жовтня 2012 року депозити і кредити від іноземців (нерезидентів) скоротилися вдвічі.

Депозити вітчизняних підприємств і населення зросли на 50%, та цього мало. Яку ж антикризову підтримку надав НБУ?

Високі ставки рефінансування вийшли боком і відштовхнули бізнес.

За вказаний період кредити від НБУ комерційним банкам хоча номінально зросли на 127%, проте реально, якщо рахувати за інфляцією споживчих цін, трохи скоротилися. Якщо ж рахувати за інфляцією цін виробників, вони скоротилися на 20%.

Ця відсоткова і емісійна "політика сприяння розвитку" призвела до того, що безпосереднє кредитування виробників комбанками скоротилося у реальному вимірі на 15% з урахуванням інфляції цін виробників.

Кредитування ж населення впало навіть номінально - на 30%, у тому числі кредити на житло - з 88 до 61 млрд грн. Оскільки будівельні роботи за цей час подорожчали на 47%, то реальне кредитування житла знизилося більш ніж удвічі.

На житлі варто зупинитися окремо. Порівняно з далеким 1989 роком будівництво квадратних метрів з усіх джерел фінансування скоротилося у 2,3 разу, а зведення квартир - навіть у чотири рази. Відносно зросла частка індивідуальних будинків. У 2011 році побудовано всього 83 тис квартир, тоді як у 1989 році - понад 300 тис.

От і розгадка таємниці, чому у бідній країні може бути найдорожче у світі житло.

У Китаї, коли тільки виникла загроза подорожчання на ринку житла, держава одразу втрутилася і будує 36 млн доступних квартир за п'ятирічку. У масштабах України це означає 1,2 млн квартир або 240 тис квартир за рік.

Пора визнати: це проблема, яку ринок не вирішить. Державі слід вкладати у житло якщо не китайськими темпами, то почати хоча б з 10 млрд грн за рік.

Сьогодні ж замість квартир українцям здають витончені технології маніпулювання свідомістю: влаштовують метушню з сотнями мільйонів бюджетних гривень і писк протестів у тих же вузьких межах. Інші горизонти з поля зору виведені.

Втім, час повернутися до емісійної діяльності НБУ. Залишивши напризволяще рефінансування комбанків, регулятор взявся за емісію на покриття дефіциту бюджету, яка за вказаний період від початку кризи зросла у 4,5 разу. Теоретично, підтримка економіки могла відбутися за цим каналом, проте не на практиці.

На даний момент НБУ оплатив більше половини внутрішнього держборгу і має облігацій внутрішньої державної позики на 100 млрд грн. При цьому високі ставки рефінансування НБУ діють паралельно з дорогим державним боргом.

У 2012 році ОВДП розміщувалися за середньою ставкою доходності 13,79% річних, тоді як у 2011 році - 9,17%, у 2010 році - 10,39%, у 2009 році - 12,21%, у 2008 році - 11,86%. А при розміщенні деяких "ексклюзивних" випусків ОВДП ставка доходності - ставка дорожнечі для бюджету - сягала 25%.

Уряд не надто переймається великими відсотками, які сплачуються НБУ, бо все одно відбирає їх назад до бюджету за лінією тих 16 млрд. А от сплата відсотків всім іншим - це вже суттєво.

Фото ipress.ua

На маніпуляціях із штучно завищеною доходністю ОВДП свого часу впіймали Віктора Ющенка. Посадовці самі викуповували ОВДП і самі собі платили з бюджету великі суми. Так починався відкритий ринок ОВДП по-українськи.

Тоді влада була змушена визнати відповідальність і достроково повернути транш Міжнародного валютного фонду. Чи продовжуються маніпуляції зараз - невідомо. Достеменно відомо, що традиція завищених ставок ОВДП все ще живе, і що "зросла зацікавленість нерезидентів у внутрішніх цінних паперах уряду".

Чи такі вже "нерезидентні" ті нерезиденти - теж невідомо. Навіть в обрізаний бюджет-2013 заклали додаткові 5 млрд грн на сплату відсотків за держборг і довели їх до 35 млрд грн. Якби ж держава дбайливо і послідовно проводила політику низьких ставок, то зекономленого вистачило б не тільки на житло.

Не дивно, що за таких "європейських антикризових стимулів" надії на зростання ВВП у 2012 році провалилися до 1% зростання (у промисловості - навіть до падіння) разом з відповідним провалом доходів бюджету.

Бюджет-2012 врятували неповерненям ПДВ на понад 40 млрд грн, перед цим напустивши туману про "автоматичне відшкодування", і добровільно-примусовим достроковим, авансовим стягненням податку на прибуток на 15 млрд грн.

Таке приховане фінансування дефіциту за рахунок неприхованого обирання виробників на 55 млрд грн вагомо додало до законного дефіциту - 39 млрд грн. Чи не тому професіонал так спокійно ставиться до закону про держбюджет, що ховає у рукаві козирі незаконних маневрів?

У 2013 році ПДВ дасть 213 млрд грн - більше половини доходів держбюджету. Правда, майже третина цих коштів попусту ганяється сюди-туди і збирається для того, щоб бути повернутою назад. Проте чиновникам ближча лише перша частина цієї формули: побільше нагрібати до бюджету, не кваплячись повертати.

Такі діячі як Сергій Тігіпко прийшли до влади під гаслом повного скасування ПДВ. Справді, світова практика знає конкретні механізми принаймні суттєвого скорочення потреби у відшкодуванні, цих холостих обертів грошей. Проте для влади це втрата ресурсу, котрим вона маніпулює як заманеться, а тут не до гасел.

Сам Тігіпко як номенклатурний олігарх тепер оголосив про наміри перейти на ідеологічну роботу. Займатися ідеологією ПДВ йому цілком під силу.

Розвинені країни увійшли у фазу стагнації, але США і Європа перед цим встигли відновити передкризовий рівень. Наші професіонали пишаються стабілізацією на дні ями: промислова продукція зависла на 20% нижче, ніж перед кризою.

Виробництво промислової продукції в Україні, за місяцями

Грудень 2007 року - 100 . Джерело: Держстат

Однак це ще не все. Криза залишила ще одну, найбільш одіозну спадщину, на тлі якої жодне відновлення взагалі неможливе: курс 8 грн за долар.

Річ у тім, що за курсу 5 грн за долар експортери переходять від надприбутків до звичайних прибутків, тобто прибутковість зберігається. Саме у цьому напрямку намагався рухатися вільний ринковий курс, коли на міжбанківській валютній біржі експортери сам на сам зустрічалися з імпортерами.

Саме проти цього систематично виступав НБУ і скуповував долари по 8 грн, емітувавши на це десятки мільярдів гривень. Достеменно відомо, що у 2010 році було емітовано 35 млрд грн. Звісно, під гаслами захисту народних інтересів.

У розпорядженні "Нафтогазу" - величезні матеріальні цінності, проте ніхто рейдерських атак не вчиняє і на приватизацію не зазіхає, бо роль НАК у схемі зовсім інша: бюджет дає НАК 21,5 млрд грн для подальшого переправляння експортерам і купівлі у них доларів за завищеним курсом.

Прикривається це соціальною функцією: забезпечення низьких цін для споживачів. Проблема ціни на російський газ існує, але, як видно з цього прикладу, однобокий наголос лише відволікає від вузла проблем, і не всі вони зовнішні.

Зараз НБУ переключився з рятування долара від падіння до рятування гривні від посилення долара. Він вже витратив 5 млрд дол на запобігання зростанню його курсу, скоротивши валютні резерви країни до 28 млрд дол.

Хто ж тут лікар, якщо інвестори повтікали від таких професіоналів геть подалі і послабили приплив зовнішніх іноземних інвестицій?

Грошові перекази від заробітчан з-за кордону сягають 7 млрд дол за рік, але від професіоналів тікає й народ, і доларова готівка на руках сягає 50 млрд дол. Цей нерозкритий потенціал удвічі перевищує жалюгідні резерви НБУ.

Якби президент став на коліна і дав слово, що жодний покладений у банк долар не пропаде, то проблем ні з курсом, ні з платіжним балансом ніколи б не виникло.

 

Фото УП

Замість цього - маніпулювання настроями. Людей лякають зростанням курсу долара і створюють таку атмосферу, що збереження існуючого ненормального курсу вже сприймається за велике щастя, а про курс 5 грн за дол народ і не мріє.

Ще один вузол проблем стосується підвищення комунальних тарифів. Інститут кібернетики створив цікаву інформаційну систему. Вона виявила, що обсяг послуг, який виставляється населенню до оплати, перевищує фактичний у кілька разів.

Люди платять за неіснуючі гігакалорії тепла, кубометри води і прибраного снігу, ремонти будинків. Проте запроваджувати такі системи професіонали не поспішають. Вони вагаються, на чий бік стати: народу чи мафії.

З начебто дрібних алогізмів складається струнка система. Тим більше, Азаров офіційно визнав, що метою його соціальної політики у 2012 році було скорочення населення на 180 тис душ - Держпрограма економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрямки розвитку на 2013 і 2014 роки, сторінка 38.

powered by lun.ua
Подпишитесь на наши уведомления!