"Дармовые" средства от МВФ: куда потратят 2,7 миллиарда долларов

Среда, 25 августа 2021, 16:49
Украина получила от Международного валютного фонда $2,7 млрд. Как наиболее эффективно их потратить? (укр)
основатель и президент девелоперской компании City One Development


Инновации в действии

Україна отримала фінансову безоплатну допомогу від Міжнародного валютного фонду у розмірі $2,7 млрд. 

Уже зараз точаться суперчки, куди ж направити отримані кошти. Здається, що ейфорія від такого "бонусу" вже минула, адже наявне плетиво економічних проблем та необхідність у нових запозиченнях змушують досить зважено і ретельно поставитися до розподілення отриманого фінансового "подарунку".

За прогнозами економістів, отримана допомога може бути розподілена відразу на кілька напрямів, серед яких варто виокремити наповнення золовалютних запасів, погашення частки бюджетного дефіциту, реалізація низки стратегічних проєктів в сферах будівництва, машинобудування, агропромислового комплексу. 

При цьому частка коштів на кожен напрям має бути чітко прорахована з прогнозуванням можливих наслідків. Звісно, що покриття частки бюджетного дефіциту та наповнення "запасів" НБУ має стратегічне значення. 

Проте, на моє переконання, з отриманих $2,7 млрд щонайменше 50% варто направити на розвиток інвестиційно привабливих сфер економіки, насамперед у будівництво та суміжні галузі.

Подарунок на 2,7 мільярда доларів. Чому МВФ виплатить Україні гроші "просто так"?

Економіка не розвивається сама по собі. Їй потрібне стимулювання і не лише через "вакцину" реформ. Всі чудово розуміють, що іноземні інвестори не чекатимуть, коли Україна "розродиться" і збагне, що пошук інвестицій — це завдання, насамперед, держави. 

Саме тому, я вважаю, що левову частку траншу МВФ варто спрямувати, так скажімо, у внутрішнє інвестування. 

А саме на створення й модернізацію об’єктів соціальної та інженерної інфраструктури, створення нових підприємств, індустріальних парків, впровадження екопрограм, на культурну та рекреаційну сферу. 

Наголошу: такі інвестиції рухатимуть економіку, створять необхідні умови для входження іноземних інвестицій, а також позбавлять Україну від пострадянського синдрому "ображеного очікування". 

Нас аж ніяк не дискримінують, увага до нас рівноцінна власній увазі до самих себе.

Інвестиційні перспективи будівельної сфери

На нещодавньому Світовому форумі глобальних інвестицій та сталого розвитку (CC Forum Monaco "Global Investment in Sustainable Development") іноземні бізнес-лідери, громадські діячі та політики майже одностайно оцінили інвестиційні перспективи будівельної галузі України щонайменше в $50 млрд. 

Навіть був зроблений короткостроковий прогноз: за умов ефективних реформ та створення прозорих та вигідних умов для залучення іноземних інвесторів і ведення бізнесу вже в найближчі 3 роки інвестиції в будівельну сферу України можуть скласти до $2 млрд. А за 5-7 років рівень інвестицій в українське будівництво може сягнути $10 млрд.

Іноземний капітал насамперед зацікавлений вкладати кошти в створення нових підприємств та заводів, брати участь в реалізації масштабних інфраструктурних проєктів, а також, безперечно, реалізовувати проєкти в сегментах житлової та комерційної нерухомості.

Однак, повторю, іноземному бізнесу потрібна ініціатива від самих нас, наші "витрати" на власні проєкти. Тим більше, що Міжнародний валютний фонд з його безоплатним траншем — неабиякий стимул для таких ініціатив.

"Домашня робота"

Безперечно, разом з ефективними реформами, належним фінансуванням стратегічного розвитку країни і будівельної галузі зокрема, внутрішній бізнес має розвиватися, шукати нові можливості, вийти за межі реалізації проєктів виключно в сегментах житла та комерційної нерухомості. 

Я переконаний, що одним із важливих напрямів розвитку українського девелопменту може стати переорієнтація бізнес-процесів на створення високотехнологічного замкненого циклу виробництва сучасного будівельного устаткування та матеріалів, які б відповідали світовим тенденціям у створенні екологічних та енергоощадних проєктів.

Потенційно така нова "Україна" може постати вже за 10 років, звісно ж участь іноземних інвесторів може суттєво вплинути на темпи та якість таких ґрунтовних перетворень. 

Новий технологічний рівень, незалежність від імпорту будівельних матеріалів та руйнування монополій у цій галузі значним чином вплинуть на стійкість національного бізнесу. 

Наведу такий приклад: з 2014 року, українські компанії імпортують до 100% флоат-скла, з якого понад 80% використовується в будівельній сфері. Водночас обсяг українського ринку флоат-скла складає $200 млн на рік (35 млн м2 продукції). А щорічна потреба у флоат-склі становить більш як 100 млн м2.

Зовсім скоро за участі іноземних інвесторів в Україні може розпочатися будівництво заводу з виробництва флоат-скла. Це підприємство здатне задовольнити до 30% будівельного ринку в якісній і найголовніше — українській продукції. 

Розмір іноземних інвестицій складе понад $80 млн при окупності протягом 5-6 років. Звісно ж іноземних інвесторів цікавить рентабельність такого проєкту. 

Вже зараз можна говорити про 30% прибутку від такого заводу. Зроблю ще такий акцент: орієнтовна вартість вітчизняного флоат-скла стане оптимальнішою на 15-20%, що значно стабілізує виробничі цикли власних проєктів девелоперів.

Звісно, транш МВФ — це не панацея від усіх справжніх українських "хвороб". Адже варто зосередити увагу саме на розвитку інвестиційного поля, створення належних умов для бізнесу та потенційних іноземних партнерів. Така стратегія має ґрунтуватися на ефективних реформах будівельної галузі.