Выживет ли человечество без ядерной энергетики/с ядерной энергетикой

Выживет ли человечество без ядерной энергетики/с ядерной энергетикой

Не существует никаких преимуществ атомной энергетики по сравнению с "зеленой". Первая не является безуглеродной. Также она не дешевле и не доступнее современных технологий возобновляемых источников энергии.(Укр.)
Вторник, 12 декабря 2017, 09:30
эксперт Украинской ассоциации возобновляемой энергетики

За підсумками 2016 року близько 54% електроенергії в Україні вироблено на атомних електростанціях. Прийнято вважати, що це найдешевший та один з порівняно екологічних видів генерації.

Багато прихильників цієї галузі сьогодні заявляють, що нам необхідно будувати нові енергоблоки та продовжувати розвивати галузь. Та чи дійсно все так оптимістично та дешево,  як здається з першого погляду?

Атомна енергетика — спадщина, що залишилась нам від радянського періоду. Сьогодні вона робить значний внесок в економіку та енергетичну безпеку держави. Але, разом з тим, залишилась і трагічна спадщина — Чорнобиль.

Питання розвитку енергетики України у напрямку подальшої експлуатації атомних електростанцій видається більш ніж дивним. В країні, де сталася найбільша ядерна катастрофа, яка забрала велику кількість людських життів і  далі продовжує нищити наш генофонд, здавалося б не повинно бути ніяких сумнівів, що "мирний" атом — це руйнівна сила, це бомба сповільненої дії.

Що б не казали прихильники даної галузі, не існує жодного способу уникнути нищівного впливу на екологію планети при видобутку та збагаченні урану, експлуатації і захороненні ядерного палива, не кажучи вже про те, що АЕС несуть загрози аварій та катастроф і є готовою зброєю масового знищення у воєнних конфліктах.

Не існує також жодних переваг атомної енергетики, порівняно із "зеленою" енергетикою. Перша, всупереч сформованій суспільній думці, не є безвуглецевою, тобто такою, що не спричиняє змін клімату. Не є вона і дешевшою чи доступнішою від  сучасних технологій використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

Термін будівництва об’єктів атомної енергетики досить тривалий і в середньому становить 10 років (за даними World Nuclear Industry Status Report 2016), а це заморожує мільярдні ресурси на даний період, які можуть бути використані більш ефективно як в часовому, так і в грошовому еквіваленті.

До прикладу: проекти ВДЕ можуть бути реалізовані за якийсь рік-півтора. Такий часовий розрив  може бути критичним у сьогоднішній ситуації, коли в боротьбі з глобальним потеплінням кожен рік на рахунку. Більше того, навіть за умови збільшення атомних потужностей, АЕС не здатні відвернути кліматичну катастрофу.

Так, за оцінками Світової ядерної організації, в 2015 році 438 атомних станцій зменшили викиди СО2 лише на 1.1 Гт із загальних 36 Гт, тобто лише 3%.

Оптимізму не додають дані Всесвітньої метеорологічної організації ООН щодо темпів зростання світових обсягів двоокису вуглецю в 2016 році, які були швидшими, ніж будь-коли. Їх рівень концентрації в повітрі в минулому році збільшився на 3,3 частини на мільйон.

Вчені прогнозують, що викиди зростуть до 2 % у 2017 році, і потім знову в 2018 році. Така динаміка свідчить про необхідність запровадження більш швидких і радикальних заходів для подолання глобального збільшення рівня температури на планеті.

Іноземні експерти вважають, що кожен долар, витрачений на новий реактор, забезпечує зменшення викидів вуглецю в 20-40 разів повільніше та в 2-10 разів менше, ніж у випадку, якщо витрачати цей долар на ВДЕ — дешевші, швидші та безпечніші рішення, що робить ядерну енергію непотрібною та неекономічною.

А враховуючи швидкість розвитку нових технологій ВДЕ та динаміку зниження їх вартості в поєднанні з терміном реалізації проектів атомної енергетики, розрив в даних показниках навіть зростає.

До прикладу, проектування та спорудження енергоблоків №3 та №4 Хмельницької АЕС кожен 1000 МВт встановленою потужністю — загальною затвердженою вартістю будівництва 36,8 млрд грн —планово завершиться лише в 2025 році (ХАЕС №3 – 2023 рік ХАЕС №4 – 2025 рік).

Тобто 1 МВт атомної потужності обійдеться у 18,4 млн грн. Для порівняння, за ці самі кошти можна побудувати не менше потужностей ВДЕ. І це без подальших додаткових витрат на паливо, зберігання відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), на заходи безпеки, капремонти, які систематично проводяться (нещодавнім прикладом можна назвати відключення 12 листопада 6-го блоку Запорізької АЕС), нескінченних продовжень термінів експлуатації енергоблоків (для прикладу, оцінена вартість продовження термінів експлуатації 1-го енергоблоку Хмельницької АЕС становить 2,3 млрд грн), закриття та консервацію АЕС після закінчення термінів її експлуатації. До речі, на ЧАЕС до цього часу так і не була здійснена консервація.

А будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) вартістю 37,22 млрд грн (затверджено розпорядженням КМУ від 07.06.2017 №380-р. ) планово повинно закінчитися 2050 року, хоча 1-й пусковий комплекс і планують запустити в 2019. До того часу Україна платить щорічно 200 млн євро країні-агресору.

Уявімо навіть, що сховище ВЯП вже побудоване, і що далі? Яке додаткове фінансове навантаження несе за собою його обслуговування, дотримання заходів безпеки і що робити з ним далі, після того, як будуть вичерпані потужності даного сховища? Які загрози в рамках безпеки стоять перед Україною?

Про загрозу "мирного" атому можна говорити довго, або просто згадати Чорнобиль, екологічний вплив якого всім відомий, а економічний налічує мільярдні втрати. Саме лише зняття станції з експлуатації оцінюється у чотири мільярди доларів (це без щорічних витрат на усунення наслідків катастрофи).

Та навіть якщо немає ніяких збоїв і форс-мажорів, щоденна операційна діяльність атомної енергетики несе в собі загрози життю та здоров’ю людей.

АЕС виділяють вуглець, різні парникові гази, радіоактивні частки та токсичні матеріали, які отруюють повітря, воду та землю десятиліттями. І навіть, якщо нам кажуть, що такі викиди не перевищують встановлену норму, ніхто не заперечує їх наявність. Так, в звіті ДП "НЕК "Енергоатом" за 2014-2016 роки викиди забруднюючих речовин становили:

Викиди забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел відокремлених підрозділів АЕС ДП "НАЕК "Енергоатом"

в 2014-2016рр., тон

Валові викиди сполук азоту

Валові викиди сполук сірки

Валові викиди твердих часток

Валові викиди окису вуглецю

Валові викиди НМЛОС

Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин у атмосферу

2014

2015

2016

2014

2015

2016

2014

2015

2016

2014

2015

2016

2014

2015

2016

2014

2015

2016

18.8

18.2

21.6

3.0

3.0

6.4

30.6

25.2

23.5

20.3

20.4

21.8

143.8

141.1

141.2

245.2

227.4

234.1

Атомні електростанції викидають низькорівневі радіонукліди в повітря під час щоденних операцій, які протягом тривалого періоду здійснюють руйнівний вплив на екологію та здоров’я людини.

Крім того, АЕС забруднюють повітря та виділяють значні обсяги тепла безпосередньо в атмосферу (теплове забруднення).

Так, для здійснення виробничої діяльності атомні станції використовують великі обсяги наземних та підземних джерел водопостачання, здійснюючи тепловий вплив на навколишнє середовище шляхом скиду в водойми-охолоджувачі підігрітих вод, що використовуються для охолодження.

Отже, альтернатива "мирному атому" в енергетиці сьогодні  життєво необхідна. Альтернатива — "зелена" енергетика з відновлюваних джерел. Проте потрібен певний період, поки нові "зелені" технології займуть належне місце  в  енергосистемі країни.

За цей період ми повинні дуже розумно використати той ресурс, який дає нам атомна енергетика, не на "проїдання", а на будівництво нової енергетичної системи.

А далі кожній країні, кожному громадянину розглядаючи необхідність розвитку атомної енергетики достатньо задатися простими питаннями:

по-перше - чи може вижити людство без ядерної енергетики?

по-друге - чи може вижити людство з ядерною енергетикою?

Обидва питання є риторичними.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.