Как перезагрузить фондовый рынок

Как перезагрузить фондовый рынок

Реальная публичность акционерных обществ, заложенная в новом законопроекте, позволит фондовому рынку заработать. (Укр.)
Пятница, 17 ноября 2017, 16:17
директор департамента стратегии развития рынков капитала НКЦБФР

Проект закону №5592-д щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів став приводом для палких дискусій між регулятором фондового ринку та його професійними гравцями.

Він потрібен не для того, щоб убити цей ринок, а для того, щоб дати йому новий поштовх, поки Україна на втратила останні позиції на інвестиційній карті світу.

На часі розгляд законопроекту Верховною Радою у другому читанні. Важливо, щоб народні депутати і громадськість розуміли значимість цих змін законодавства.

Якщо залишити ситуацію на фондовому ринку такою, як вона є, то рано чи пізно останні інвестори виведуть свої кошти з акцій українських "публічних" компаній, а нові не прийдуть на такий непрозорий ринок.

Оскільки без фондового ринку впровадити накопичувальний рівень пенсійної системи неможливо, часу на цей новий поштовх у нас небагато.

Не сприймають законопроект лише професійні учасники фондового ринку. Вони хотіли б зберегти той "ринок", який маємо сьогодні.

Недавно представник однієї з найбільших інвестиційних компаній зауважив: його ображають висловлювання регулятора, що ринку нібито нема. Проте з огляду на розвинені та висхідні ринки наш виглядає не зовсім ринковим.

На питання, чому він побоюється законопроекту, відповів, що у клієнтів можуть виникнути проблеми з виходом з інвестицій, оскільки "ринку нема". У цій грі слів — суть нашого ринку. Тут кожен намагається перехитрити іншого.

Чому потрібно змінити законодавство і чому саме зараз? Ці зміни дозволять врегулювати дисбаланси і викривлення на ринку.

В Україні багато публічних компаній, які насправді не є публічними. Вони жодного разу не залучали кошти через IPO, вони не розкривають інформацію про свою діяльність належним чином, щоб інвестори могли ухвалювати обґрунтовані рішення про інвестування коштів, вони не забезпечують права своїх акціонерів.

Більшість людей в Україні стали акціонерами цих компаній, не свідомо інвестувавши кошти, а отримавши акції в результаті масової приватизації.

Крім того, за законодавством, розподіл акціонерних товариств на публічні і приватні у нас здійснювався за формальними ознаками. До товариств, у яких було понад сто акціонерів, законодавство вимагало застосовувати форму ПАТ. Банки могли існувати лише у приватній формі.

Потрібно виправити ці дисбаланси і перейти до класичної моделі розподілу компаній: визначення компанії публічною за суттю, а не за певними формальними ознаками. У світовій практиці публічними компаніями визнаються такі, які робили публічну пропозицію своїх цінних паперів. Інші критерії не можуть бути використані, щоб назвати компанію публічною чи приватною.

В основі законопроекту лежать два блоки змін. Перший — приведення процедур емісії цінних паперів до європейських стандартів, другий — запровадження правил і вимог до розкриття інформації публічними і приватними компаніями. Зараз вимоги до них майже не відрізняються.

Щоб запровадити ці правила, необхідно змінити головне — принцип розподілу компаній на публічні і приватні. Потрібно дати право багатьом компаніям, які не хочуть або не можуть дотримуватися вимог публічності, вийти з цієї форми і перейти до більш спрощених правил, за якими працюють приватні компанії.

Принципи поділу фірм на публічні і приватні закладені у прикінцевих положеннях проекту. Там сказано, що після його ухвалення публічними емітентами будуть вважатися лише ті, чиї акції перебувають у лістингу, або ті, що оприлюднять заяву про здійснення у минулому публічної пропозиції цінних паперів.

Інші емітенти акцій будуть вважатимуться такими, що не здійснювали публічну пропозицію акцій. До них будуть застосовуватися вимоги закону "Про акціонерні товариства", який регулює діяльність приватних акціонерних товариств.

Важливо розуміти, що всі ці публічні товариства не стануть приватними. Вони лише перейдуть на спрощений правовий режим в питаннях емісії цінних паперів, розкриття інформації та корпоративного управління.

Щоб перейти на цей полегшений режим, їм не доведеться скликати збори акціонерів та ухвалювати на них рішення про зміну типу товариства. Для більшості компаній законопроект може врегулювати це питання автоматично.

Після ухвалення законопроекту для більшості акціонерних товариств обсяг розкриття інформації стане меншим. Зокрема, скасовується необхідність подання регулярної квартальної інформації, залишається лише річна. Зменшується кількість обов'язкових способів розкриття інформації: повністю скасовується розкриття у друкованих виданнях, залишається лише електронна форма.

Такі зміни суттєво зекономлять витрати багатьом компаніям і зменшать адміністративний тиск на них. За нашими підрахунками, акціонерні товариства, які втратять статус "публічні", зменшать щорічні витрати на розкриття інформації перед акціонерами на 70%. Загальна економія компаній сягне 53 млн грн.

Якщо товариство захоче не просто перейти на спрощений режим і позбутися статусу "публічне", а стати приватним, воно мусить ухвалити це рішення на загальних зборах і зробити пропозицію викупу акцій в акціонерів.

При доопрацюванні законопроекту до другого читання ми намагалися зняти всі питання щодо різних варіантів тлумачення поняття "публічна компанія". Начебто нам це вдалося. Крім того, були допрацьовані норми щодо інвестиційних і недержавних пенсійних фондів. Їм не доведеться терміново продавати акції з портфелів лише тому, що компанії втратять статус "публічні".

Більше того, ми навіть частково знизили вимоги до складу і структури активів ІСІ у зв'язку з недостатньою пропозицією акцій на біржах.

Інша ситуація з банками. Законопроект дозволяє їм існувати не лише у формі публічних акціонерних товариств. Втім, навіть якщо банк перестане бути публічною компанією, більша частина вимог до публічних компаній залишиться чинною для банків, оскільки у банках присутній значний публічний інтерес.

Зокрема, мова йде про обов'язок повного розкриття регулярної та особливої інформації, виплати дивідендів через депозитарну систему України.

Під час опрацювання документа для банків були закладені навіть вищі вимоги корпоративного управління, ніж до публічних акціонерних компаній, зокрема в частині формування наглядової ради та її комітетів.

Завдяки цьому законопроекту ми нарешті досягнемо стану, коли суть відповідатиме цілям товариства. Якщо це публічна компанія, то це дійсно публічна компанія. Публічні і приватні компанії — це не конкурентні системи, кожна з яких існує, щоб досягати певної мети. Основне питання — яка у вас мета.

Якщо залучати дешеві фінансові ресурси в інвесторів через публічну пропозицію цінних паперів і платити за це відкритістю бізнесу, то вам до публічних компаній.

Якщо ви не готові щодня бути відкритими перед своїми інвесторами і вам не потрібні сторонні фінансові ресурси для розвитку бізнесу, то вам буде зручніше перебувати у формі приватного товариства.

Ми впевнені, що зміна підходів дозволить дати новий поштовх фондовому ринку країни.

Іноземні інвестори бачитимуть, що українські компанії, які виходять за капіталом на публічний ринок, грають за зрозумілими їм правилами. А компанії нарешті побачать, що за грошима не обов'язково йти на іноземні біржі, їх можна буде залучити і в Україні, але за це доведеться платити таку ж "ціну", як у Європі.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама:
powered by lun.ua