Общедомовые счетчики: кто платит?

Общедомовые счетчики: кто платит?

Президент вскоре подпишет закон о коммерческом учете тепла и воды. После этого потребитель будет платить за установку счетчика только один раз. (Укр.)
Вторник, 18 июля 2017, 17:00
аналитик жилищно-коммунальных и энергетических программ гражданской сети "Опора"

22 червня 2017 року Верховна Рада ухвалила закон "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", який чекає на підпис президента.

"Опора" не раз розповідала про суть та концепцію цього законопроекту.

Документ передбачає запровадження обов'язкового комерційного обліку тепла та води, тобто обов'язкове обладнання будівель будинковими та індивідуальними вузлами обліку теплової енергії та води. Простіше кажучи — лічильниками.

Однак після ухвалення закону у соціальних мережах та пресі можна було прочитати загрозливі коментарі щодо його змісту. Йшлося про те, що раніше лічильники встановлювали та обслуговували виконавці послуг, а тепер, мовляв, увесь тягар оплати перекладено на плечі споживачів. Чи справді це так?

Раніше лічильники встановлювали виконавці послуг, але за гроші споживачів. Виконавці не витрачали на встановлення лічильників та їх обслуговування ні копійки. Вартість робіт закладалася у тариф на тепло- чи водопостачання.

Ми роками сплачували за встановлення лічильників навіть після того, як прилад вже стояв у будинку. Тарифи після встановлення лічильників не переглядалися і передбачена на це частка коштів із структури тарифу не вилучалася.

Тобто споживачі платили за встановлення лічильника у своєму будинку, за лічильник у сусідському, за повірку, обслуговування і заміну. При цьому лічильник був власністю виконавця послуг. У чому ж різниця, якщо і зараз, і після ухвалення закону за встановлення та обслуговування лічильників платить споживач?

Різниця у тому, що після набуття законом чинності споживач платитиме за лічильник і його встановлення лише один раз, а за обслуговування — у визначених законом випадках та в разі необхідності.

Отже, всі багатоквартирні будинки будуть оснащені вузлами комерційного та розподільчого обліку — будинковими лічильниками тепла або води, потрібними для визначення кількості та якості наданої комунальної послуги у будинку. На підставі цих даних будуть проводитися розрахунки за спожиті комунальні послуги.

Завдяки такому лічильнику споживачі платитимуть лише за використані послуги. Виконавці послуг не зможуть приписувати споживачам свої втрати на стадії транспортування у зношених мережах, а будуть змушені оплачувати їх самі.

У будинках, які приєднані до мереж та користуються відповідними комунальними послугами, але не оснащенні приладами обліку, такі лічильники зобов'язані встановити оператори зовнішніх інженерних мереж у визначені cтроки: теплової енергії — протягом року з дня набуття чинності законом, гарячої та питної води для нежитлових будівель — протягом року, для житлових — протягом двох років.

Є кілька варіантів встановлення будинкового лічильника тепла або води.

 

У разі приєднання до зовнішніх мереж будівлі, яка на момент набрання чинності законом не була до них приєднана, або в разі приєднання після відключення оснащення будівлі приладами здійснюють співвласники будинку за власний кошт.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua