Економічна правда

Новини 24 серпня: кораблі заходять у порти України

Економічна правда — 2026-08-24T20:00:00+03:00

Про обстріли РФ: унаслідок російських ударів на ранок 24 серпня нові знеструмлення зафіксували у Донецькій, Харківській, Чернігівській, Запорізькій, Одеській та Миколаївській областях. Вранці 24 серпня російської окупанти масовано атакували Одеську область, в Одесі вирують пожежі у двох будівельних гіпермаркетах "Епіцентр"; відомо про 5 постраждалих. Про Близький Схід: невідомий снаряд уразив танкер у Червоному морі поблизу Саудівської Аравії, спричинивши пожежу на головній палубі. Унаслідок атаки ворога 18 сепрня частина приміщень заводу "Київгума" зазнала пошкоджень. Про зернове перемирʼя: Зеленський заявив, що Росія не готова до взаємного припинення атак на судна з агропродукцією в Чорному морі, оскільки Москва хоче розширити угоду, щоб вона охоплювала атаки на російську нафтову інфраструктуру. Про блокаду портів: За словами Зеленського, на кінець сепрня 2026 року росіяни не встановили повну блокаду українських портів. Ексклюзиви ЕП: Повний Ормуз. Через війну в Перській затоці ЄС та Україні не вистачить газу Як криза на Близькому Сході впливає на Європу?

У Норвегії планують провести нові розвідки нафти

Економічна правда — 2026-08-24T19:31:00+03:00

Французька нафтова компанія TotalEnergies призначить нового керівника з розвідки в Ставангері (Норвегія) для вивчення нових проєктів у країні, повідомив у понеділок її генеральний директор в ефірі норвезького телебачення. Про це повідомляє Reuters. "Норвезький континентальний шельф — це дуже багатий басейн, і ми бачимо в ньому потенціал на майбутнє", — сказав Патрік Пуянн у кулуарах енергетичної конференції ONS у Ставангері. Пуянн охарактеризував Норвегію як природного постачальника енергії для Європи, де TotalEnergies сподівається розширити свою частку ринку, оскільки країни Європейського Союзу шукають ресурси ближче до дому на тлі перебоїв у постачанні з Близького Сходу, спричинених американо-ізраїльською війною з Іраном. Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році Норвегія стала найбільшим постачальником природного газу в Європі, задовольняючи близько 30 % попиту на газ у Європейському Союзі та Великій Британії. "Ми витрачаємо 1 млрд доларів на рік на розвідку по всьому світу, і це одна з семи країн, де ми вирішили докласти особливих зусиль... Якщо геологічні умови будуть сприятливими, ми виділимо капітал", — зазначив Пуянн. Наразі TotalEnergies видобуває в країні 220 000 барелів нафтового еквіваленту на добу, що становить близько 10 % від загального обсягу видобутку компанії, завдяки чому вона посідає четверте місце серед найбільших виробників у Норвегії, не враховуючи державну компанію Petoro. Французька компанія володіє найбільшими в Європі потужностями з регазифікації для імпорту скрапленого природного газу та є найбільшим покупцем американського СПГ. "Оскільки я вважаю, що з політичної точки зору повернення російського газу до Європи буде складним, це природний новий ринок, який ми хочемо розвивати... або за допомогою норвезького газу, або за допомогою СПГ", — сказав Пуянн. Нагадаємо: Російські та іранські "тіньові флоти" продовжують використовувати підроблені веб-сайти для створення фальшивих документів і імітації суднових реєстрів, морських адміністрацій та організацій моряків африканських держав з метою обходу міжнародних санкцій при експорті нафти.

Попри блокаду, в портах України щоденно курсують 3-4 кораблі – Зеленський

Економічна правда — 2026-08-24T19:00:00+03:00

За словами президента Володимира Зеленського, на кінець серпня 2026 року росіяни не встановили повну блокаду українських портів. Про це він зазначив під час спілкування із журналістами. "Сьогодні немає тотального блокування, є спроба тотального блокування, але по 3-4 кораблі на день заходять і виходять з Великої Одеси, незважаючи на те, що вони (росіяни, – ЕП) бʼють по портовій інфраструктурі", – заявив Зеленський. Президент також зазначив, що піднімає на міжнародному рівні тему блокування українських портів росіянами. Він додав, що підхід до вирішення питання блокування має два аспекти: перемовним, з росіянами, і посилення ППО зернового коридору. Нагадаємо: 24 серпня Зеленський заявив, що Росія не готова до взаємного припинення атак на судна з агропродукцією в Чорному морі, оскільки Москва хоче розширити угоду, щоб вона охоплювала атаки на російську нафтову інфраструктуру. На початку серпня атаки на судна, порти та термінали в Чорному морі вже почали порушувати постачання зерна й нафти. 14 серпня стало відомо, що Україна через третю сторону передала Росії пропозицію взаємно припинити атаки на цивільні об'єкти в Чорному морі та очікує на відповідь Москви.

Стрибок дохідності німецьких облігацій є наслідком "війни Трампа" – міністр ФРН

Економічна правда — 2026-08-24T18:31:00+03:00

Нещодавній стрибок дохідності облігацій Німеччини є наслідком "війни президента США Дональда Трампа в Ірані", заявив у понеділок міністр фінансів Німеччини Ларс Клінгбейль на прес-конференції в Шаані, Ліхтенштейн. По це повідомляє Reuters. Минулого тижня дохідність 30-річних державних облігацій Німеччини досягла найвищого рівня з 2011 року – 3,79%, причому побоювання щодо інфляції, пов'язані з війною в Ірані, посилили хвилю розпродажу облігацій. Німеччина, яка є еталонним емітентом єврозони, днем раніше продала облігації з таким терміном погашення з найвищою дохідністю за останні 15 років. Як повідомило Reuters у понеділок джерело, Вашингтон мав намір попередити країни, що якщо вони не розірвуть зв'язки з Іраном, їхні підприємства ризикують бути відрізаними від фінансової системи, що базується на доларі. США та Іран вже кілька тижнів не завдають повітряних ударів по військових об'єктах один одного, але їхні останні офіційні переговори віч-на-віч щодо припинення конфлікту, що триває вже шість місяців, відбулися в червні, а удари по суднах у Ормузькій протоці тривають. "Підвищення процентних ставок, що спостерігається останніми днями та тижнями, є наслідком глобальної невизначеності, спричиненої війною Дональда Трампа в Ірані", — сказав Клінгбейль. Нагадаємо: Мита США на всі легкові та вантажні автомобілі, автомобільні запчастини та сталь будуть підвищені до 50 % з 1 січня 2027 року, заявив президент Дональд Трамп у дописі в соцмережі після того, як у вихідні провалилися торговельні переговори з Канадою.

Трамп підвищить мита на авто та сталь з Канади на 50%

Економічна правда — 2026-08-24T17:56:00+03:00

Мита США на всі легкові та вантажні автомобілі, автомобільні запчастини та сталь будуть підвищені до 50 % з 1 січня 2027 року, заявив президент Дональд Трамп у дописі в соцмережі після того, як у вихідні провалилися торговельні переговори з Канадою. Про це повідомляє Reuters. "Виробляйте в США — і мита будуть НУЛЬОВИМИ. Канада більше не буде розглядатися як штат!" — написав Трамп. "У питаннях торгівлі, а також в інших аспектах, вони є одними з найгірших країн у світі для співпраці. Вони вважають, що мають на це право, але МИ НЕ ПОТРЕБУЄМО КАНАДИ, А ВОНИ ПОТРЕБУЮТЬ НАС!". У п'ятницю пізно ввечері двом країнам не вдалося досягти торговельної угоди, причому кожна сторона звинувачувала іншу, оскільки Канада готувалася ввести мита на деякі американські товари у відповідь на 50-відсоткові мита, введені Трампом на інші канадські товари. Однак керівники автовиробників, які спілкувалися з Reuters на умовах анонімності, висловили скептицизм щодо погрози Трампа, зазначивши, що президент раніше вже оголошував значні мита, які так і не були введені, і що будь-яке мито такого розміру, ймовірно, спровокує масштабні канадські заходи у відповідь. Вони також зазначили, що до січня залишалося ще кілька місяців після листопадових проміжних виборів і що погроза Трампа могла бути спрямована на відновлення переговорів. Нагадаємо: Білий дім звинуватив понад 40 країн, серед яких Канада, Мексика та Японія, а також Євросоюз у тому, що через їхні території китайські товари перенаправляють до США для обходу вищих мит.

Іран погрожує 46 суднам у Ормузі штрафами та конфіскаією

Економічна правда — 2026-08-24T17:13:00+03:00

Іран погрожує десяткам суден штрафами або конфіскацією в рамках ескалації своїх зусиль щодо встановлення контролю над Ормузькою протокою після того, як США заявили, що розгорнуть проти Тегерана "найжорсткіші манкції в історії". Про це повідомляє Financial Times. Управління протоки Перської затоки, створене Іраном, повідомило X, що 46 суден порушили "іранські протоколи" щодо транзиту через водний шлях. Воно додало, що судна, серед яких були кораблі, що належать Національній нафтовій компанії Абу-Дабі та компанії "Сінокор", "зіткнуться з обмеженнями на майбутні проходження, включаючи штрафи, затримання або конфіскацію". Ці погрози пролунали на тлі того, як переговори щодо майбутнього спірного водного шляху, через який раніше транспортувалося близько п'ятої частини світової нафти та скрапленого природного газу, зайшли у глухий кут. У статті для FT, опублікованій у понеділок, міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що Вашингтон оголосить про заходи, спрямовані проти будь-яких країн, що підтримують іранський режим, з метою "перерізати всі економічні артерії", які його підтримують. Речник МЗС Ірану Есмаїл Багаї у відповідь звинуватив США у "економічному тероризмі" та попередив, що Тегеран вживе заходів у відповідь. За останні тижні інтенсивність руху через протоку впала до одного з найнижчих рівнів за весь час конфлікту після того, як було порушено перемир'я між Вашингтоном і Тегераном. Компанія з морської аналітики Windward повідомила, що минулого тижня через протоку проходило лише близько 16 суден на день, тоді як до початку конфлікту наприкінці лютого їх було понад 130. Керівники судноплавної галузі зазначили, що погрози Ірану, озвучені в понеділок, ймовірно, змусять операторів ще більше вагатися щодо проходження через протоку, хоча один із них додав, що багато хто вже зараз працює в умовах "підвищеного ризику". Більшість суден, зазначених Тегераном, – це танкери для перевезення нафти, нафтопродуктів та скрапленого природного газу (СПГ). Нагадаємо: Світові ціни на нафту 24 серпня втратили понад долар за барель: інвестори фіксували прибутки перед оголошенням нових санкцій США проти Ірану.

Уряд РФ зможе безстроково забирати в бізнесу "погано захищені від БПЛА" склади

Економічна правда — 2026-08-24T16:45:00+03:00

Очільник Кремля Владімір Путін підписав указ про безпеку об'єктів критичної інфраструктури, зокрема логістичних – уряд зможе забирати їх під своє управління. Про це пише російське медіа The Bell. Об'єкти критичної інфраструктури, власники яких не забезпечили їхній захист, можуть передаватися під тимчасове управління за рішенням уряду. Підставами для такої передачі може бути невжиття або несвоєчасне вжиття заходів безпеки, порушення встановлених вимог, а також "створення загрози безпеці або нормальному функціонуванню" об'єкта. До цього пункту зокрема належить виявлення неефективності заходів проти атак БПЛА, а також невідновлення або несвоєчасне відновлення роботи об'єкта. Під критичною інфраструктурою розуміються об'єкти паливно-енергетичного комплексу, промисловості, зв'язку, комунальної, транспортної та логістичної інфраструктури (включно з транспортно-логістичними комплексами або складами), енергетики та атомної енергетики, життєзабезпечення, а також "інші об'єкти, що мають особливо важливе значення". За цим механізмом російський уряд може тимчасово забрати рухоме та нерухоме майно, цінні папери, частки в статутних капіталах та майнові права. Термін цього "тимчсового управління" указ не встановлює – воно припинятиметься рішенням уряду. Нагадаємо: Нещодавно Путін доручив уряду РФ ухвалити програму відновлення логістичних і складських потужностей, які постраждали від атак України, які він назвав "терористичними".

Нацбанк показав курс валют на 25 серпня

Економічна правда — 2026-08-24T16:30:00+03:00

У вівторок, 25 серпня, офіційний курс долара до гривні зменшиться на 5 копійок і становитиме 44,71 грн. Про це свідчать дані Національного банку (НБУ). Курс євро зменшиться на 8 копійок та становитиме 52,16 грн. Офіційні курси на вівторок 25 серпня встановлено на такому рівні: 1 долар США – 44,71грн (44,65 грн станом на 25 серпня); 1 євро – 52,16 грн (52,24 грн станом на 25 серпня). Нагадаємо: Попередній історичний максимум долара був встановлений 11 червня – 44,97 грн. Попередній історичний максимум євро був встановлений 24 серпня – 52,24 грн.

Росіяни піднімають ціни на житло у Грузії та Вірменії через побоювання мобілізації

Економічна правда — 2026-08-24T16:16:00+03:00

До середини серпня попит на довгострокову оренду квартир у Тбілісі та Єревані зріс на 20–30 % порівняно з аналогічним періодом 2025 року. Це, зокрема, спричинено збільшення попиту на оренду серед росіян, які шукають житло закордоном через побоювання мобілізації. Про це повідомляє російське видання "Важные истории". Попит на оренду квартир у Тбілісі почав зростати з кінця липня. На зростання впливають сезонні фактори – сезон відпусток і наближення нового навчального року. При цьому деякі орендарі згадали, що вирішили шукати квартири через чутки про мобілізацію. Усі ці фактори разом дали приріст попиту на квартири в Тбілісі на 20–30 %. Ріелтори у Вірменії також оцінили зростання попиту на оренду квартир у Єревані на 25–35 %. Це миттєва реакція на приплив росіян до країни, кажуть вони. Ріелторське агентство, в якому працює співрозмовник "Важных историй", щодня отримує від чотирьох до шести нових заявок із проханням знайти квартиру. Окрім довгострокової оренди, росіяни в Тбілісі почали активніше шукати квартири з терміном оренди від одного до трьох місяців – у цей час у Росії відбудуться так звані вибори до Держдуми, після яких багато хто очікує на початок мобілізації. Інші шукачі житла, навпаки, шукають довгострокові варіанти, щоб уникнути підвищення цін, якщо мобілізацію все ж оголосять. "Раджу всім, хто планував переїжджати, знімати житло зараз. Квартири розлітаються за один-два дні, всі шукають варіанти на довгий термін. Такого ажіотажу не було з 2022 року", — розповідає одна з тбіліських ріелторок в Instagram, передає видання. Нагадаємо: 11 серпня президент України Володимир Зеленський знову заявив, що РФ готується після імітації парламентських виборів восени провести додаткову мобілізацію. За даними The Wall Street Journal, у липні російські військові провели в Калінінградській області РФ навчання щодо проведення мобілізації жителів регіону.

Найстаріше підприємство України повторно виставили на приватизацію

Економічна правда — 2026-08-24T15:45:00+03:00

Фонд державного майна повторно виставив на приватизацію Дрогобицьку солеварню, де сіль виварюють за традиційною технологією понад 600 років. Про це повідомив виконувач обов'язків директора ТОВ "Дрогобицька солеварня" Олег Петренко у Facebook. Перші згадки про цю солеварню датуються 1250 роком, а документально її існування підтверджено з 1390 року. ФДМУ збирається продати 100% державної частки компанії. Статутний капітал товариства становить 47,6 млн грн. Нову дату приватизаційного аукціону та стартову ціну ще не оприлюднили. "Я, як керівник, підтримую приватизацію – вона може принести підприємству нові інвестиції та розвиток. Головне, щоб цей процес пройшов послідовно, прозоро, без кулуарних рішень і поспіху, який можуть підлаштувати під чиїсь інтереси", – написав Петренко. Дрогобицька солеварня – одне з небагатьох виробництв, що збереглися в Європі та виварюють сіль за традиційною технологією. Також Петренко наголошує, що підприємство є прибутковим. Нагадаємо: У 2024 році солеварню вже виставляли на продаж. Тоді Дрогобицька міська рада виступала за передачу підприємства у комунальну власність. На початку 2025 року приватизацію призупинили, зокрема через впровадження реформи публічно-приватного партнерства.

У місті Дніпро виявили незаконну утилізацію небезпечних промвідходів

Економічна правда — 2026-08-24T15:05:00+03:00

У Дніпрі викрили схему незаконної утилізації небезпечних промислових відходів: підприємство утилізувало промислові відходи на полігоні площею близько 23 га, розташованому в межах міста. Про це повідомляє Офіс генерального прокурора. За процесуального керівництва прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури викрито схему незаконної утилізації небезпечних відходів та видобування корисних копалин на території промислового полігону у Дніпрі. За даними слідства, підприємство утилізувало промислові відходи на полігоні площею близько 23 га, розташованому в межах міста на землях лісового фонду. "Небезпечні відходи оформлювали як безпечні – змінювали коди класифікатора та вносили недостовірні відомості до накладних, екологічної звітності, результатів лабораторних досліджень і документів про нібито проведену утилізацію", – розповіли у прокуратурі. Фактично їх не обробляли та не знешкоджували, а закопували на території полігону. Це призвело до забруднення земельної ділянки та створило небезпеку для ґрунтів, атмосферного повітря і довкілля, говориться у повідомленні. Задокументовано дев'ять підприємств, які протягом останнього року передали на полігон понад 23 тис. тонн небезпечних відходів та сплатили за їх утилізацію майже 6 млн грн. Крім того, директор підприємства організував незаконне видобування на території полігону суглинку – корисної копалини, що використовується у будівництві. Для цього використовували спеціальну техніку, а видобуту сировину реалізовували під виглядом іншої продукції. Загальний обсяг незаконно видобутого суглинку перевищує 1,3 тис. кубометрів. У межах досудового розслідування проведено 65 обшуків за місцями проживання фігурантів, у транспортних засобах, офісах та на території полігону в Дніпропетровській області та Києві. Вилучено мобільні телефони, автівки, кошти та документацію, яку буде направлено на експертні дослідження, розповіли у прокуратурі. Наразі директору, головному інженеру та бухгалтеру підприємства повідомлено про підозру за фактами порушення правил охорони або використання надр та незаконного видобування корисних копалин. Вирішується питання щодо обрання їм запобіжних заходів. Остаточний розмір завданої довкіллю шкоди встановлять після проведення експертних досліджень. Нагадаємо: Правоохоронці оголосили підозру депутату Ужгородської міської ради Олександру Борисенку, який за відкати дозволяв підприємцям добувати сировину з очолюваного ним полігону твердих побутових відходів, і це вже друга підозра, яку отримав посадовець. Раніше прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт відносно директора товариства, яке влаштувало сміттєзвалище в Голосіївському районі Києва.

Росія не готова до "зернового" перемир'я – Зеленський

Економічна правда — 2026-08-24T14:55:00+03:00

Президент Володимир Зеленський заявив, що Росія не готова до взаємного припинення атак на судна з агропродукцією в Чорному морі, оскільки Москва хоче розширити угоду, щоб вона охоплювала атаки на російську нафтову інфраструктуру. Про це пише Reuters. Раніше росіяни відхиляли "зернове" перемир'я, заявляючи, що не бачать підстав для "напівзаходів", які дали б перепочинок Україні. Зеленський сказав, що розмовляв з іноземними лідерами та запропонував їм використовувати свої судна для перевезення продовольства з українських портів. При цьому Україна не атакуватиме їхні кораблі, якщо вони забиратмуть агропродукцію з Росії. Проте Москва вимагає іншої поступки: вона припинить атаки на український зерновий коридор, якщо Київ припинить удари по російській енергетичній, зокрема нафтогазовій інфраструктурі. Президент наголосив, що для Росії справа не в зерні, а виключно в її енергетичному секторі. Він вважає, що ці дві речі не можна порівнювати. Будь-яка угода про припинення ударів України по російських нафтопереробних заводах та системах транспортування паьного повинна передбачати взаємне припинення атак на енергетику України, додав він. Нагадаємо: На початку серпня атаки на судна, порти та термінали в Чорному морі вже почали порушувати постачання зерна й нафти. 14 серпня стало відомо, що Україна через третю сторону передала Росії пропозицію взаємно припинити атаки на цивільні об'єкти в Чорному морі та очікує на відповідь Москви.

"Наша залежність – Незалежність України": ССО записали маніфест про справжню ціну свободи

Економічна правда — 2026-08-24T14:41:00+03:00

Оборона2026-08-24T14:41:00+03:00 Сили спеціальних операцій ЗСУ презентували новий відеоманіфест "Наша залежність – Незалежність України". Це глибока й щира розповідь про головний парадокс сучасної війни: сьогодні українські воїни змушені відмовлятися від власної свободи, щоб вибороти право на неї для всієї країни завтра. Головний посил маніфесту в тому, що незалежність – це не урочиста дата в календарі й не абстракція з трибун. Це можливість жити звичайним життям: заварити каву на власній кухні, чути рідну мову, бути поруч із близькими та знати, що попереду спокійний, передбачуваний четвер. Для військових війна – це не романтика й не пошук адреналіну. Це виснажливий бруд, біль і щоденний ризик. Вони тримають зброю не із жаги до бою, а тому, що окупація, знущання та російські удари по цивільних загрожують самому існуванню нашого дому. За кожним бойовим завданням ССО стоять особисті людські долі. В одній із них воїн, втративши на війні найдорожчих, перетворив свій біль на захист інших: "Ти починаєш захищати чуже майбутнє із запеклістю, бо знаєш, як це втратити своє". Сьогодні ми можемо бути залежними від війни чи суворих обставин. Ми можемо бути далеко від тих, кого любимо. Але все це лише тому, що понад усе ми залежимо від свободи. Наша залежність – це Незалежність України. Перемога для нас – коли кожен знову зможе сам вирішувати, де жити, куди їхати та кого обіймати. Бо поки країна не вільна – не вільний жоден із нас. Дивіться відеоманіфест ССО "Наша залежність – Незалежність України"

18 днів у польському СІЗО. Мій досвід

Економічна правда — 2026-08-24T14:30:00+03:00

Світ2026-08-24T14:30:00+03:00 На початку серпня польські прикордонники затримали директора CEO Club Ukraine Дмитра Карчука за звинуваченням у викрадені електровелосипедів у Німеччині дворічної давнини. ЕП описувала цю історію. Після зясування всіх обставин і повернення в Україну Карчук в соцмережі виклав рефлексію цих подій. Його спостереження стосуються не стільки суті самої справи, скільки умов в які він потрапив не з власної вини. Якщо в якийсь момент вам здасться, що текст завеликий, знайдіть в собі сили дочитати його до кінця. Розв'язка найцікавіша. Отримав багато питань "як там". А оскільки помилкова ідентифікація або викрадення персональних даних може трапитися із будь-ким, то вирішив зафіксувати цей цікавий досвід. Можливо комусь буде корисним, хоч і щиро нікому такого не бажаю. Одразу зазначу, що ця ситуація могла статися в іншій країні та за інших умов. Цей пост про систему і особистий досвід, а не про країну чи національну приналежність. Кордон Польський кордон за останні роки я проходив багато разів, тож не передбачав жодних проблем. На пів дорозі чомусь вирішив змінити пункт пропуску і поїхав на Грушів–Будомєж – це визначило, у який заклад карний мене потім розподілили. У авто ми були вдвох із дружиною. Це важливий момент, бо уже знаю, що у випадках, коли затримання відбувається без свідків, людину можуть шукати тижнями. При перевірці документів страж гранична запитала місто народження і чи був я коли-небудь у Німеччині. Я сказав, що був, але давно – у 2020-му чи 2021-му. Пані кудись довго дзвонила, покликала ще одного колегу, і мене попросили пройти в окреме приміщення. Мене ще раз рутинно запитали про місце народження, місце реєстрації тощо. Все польською. Я відповідаю, мене залишають. Через двадцять хвилин просять перепаркувати авто, щоб не заважало черзі. Але за кермо мене вже не пускають – просять іншого водія за моєї згоди відсунути автівку вперед. Минає година. Я фоново починаю гуглити, які взагалі можуть бути причини. Минає дві години, я просто сиджу і чекаю. Про всяк випадок пишу юристам, з якими був підписаний договір. Це виявиться найважливішим рішенням того дня. Мені відповідають, що це поширена наразі практика: на кордоні можуть тримати довго, а потім або впустити, або не впустити. Тому є сенс дочекатися, взяти папір про відмову і розбиратися вже з ним. Через три години до мене підійшли і сказали, що пан залишається тут, бо є проблема. І що я маю віддати телефон. Я встиг зробити два дзвінки. Перший – адвокатам з Arzinger: у мене забирають телефон, я не розумію, що відбувається, я на такому-то пункті пропуску, прошу допомоги. Другий – дружині: мене затримують, тобі треба якось повернутися в Україну і або викликати евакуацію машини, або просити когось із друзів приїхати. Прав у неї немає. Я кілька разів просив працівника допомогти дружині. Казав, що допоможуть, але, як виявилося, до неї навіть не підійшли і не пояснили, що відбулося. Далі мені показують постанову про затримання, кажуть підписати. Все спілкування і документи виключно польською. Я нічого не розумію і кажу, що не можу підписувати того, що не можу прочитати. Після цього пані через Google Translate показала мені ключовий абзац із суттю звинувачення. Крадіжка якихось велосипедів. Нібито я 18 вересня 2024 року приїхав на фурі на склад у Німеччині, відвантажив 171 електровелосипед за підробленими документами, і не доставив їх за призначенням, завдавши компанії Х збитків на 127 тис. євро. Я усміхнувся, бо це очевидне непорозуміння, і зараз воно розсіється! Мені сказали, що змушені затримати мене до з'ясування. Варіантів особливо не було: підійшло ще кілька людей, і пересуватися по своїй волі я вже не міг. У сусідньому приміщенні, схожому вже радше на ізолятор, у мене забрали все: телефон, паспорт, шнурівки, годинник. Інших речей з авто я не взяв, бо не планував тут затримуватися. Потім повний огляд. Примусили роздягнутися повністю. Провели в камеру. У камері чотири ліжка і стіл. Постійний відеонагляд. Яскраве світло, яке не вимикають навіть на ніч. Принесли два бутерброди і чай. У вікно чув, як дружина намагається вияснити, що відбувається, звертається до людей за допомогою. Від безсилля було фізично погано. Суд за сім хвилин Десь о пів на дев'яту ранку (це я потім вирахував) мене вивели. Кілька конвойних надягли наручники і посадили в автозак. Через маленьке віконце я дивився на дорожні знаки і намагався зрозуміти, у яке місто мене везуть. Ніхто не пояснював, куди ми їдемо і що відбувається. Виявилося – Перемишль. Спершу привезли до прокурора, там надали перекладача. І – мені пощастило – туди вже встиг доїхати адвокат із Варшави. Нам дали десять хвилин поговорити. Адвокат, звісно, не в курсі справи. Але десяти хвилин якраз вистачає, щоб дати йому певні ввідні. По-перше, у Німеччині я востаннє був у 2020 чи 2021. А в тому місті, яке вказане у звинуваченні, не був ніколи. По-друге, в той період 2024-го я точно перебував в Україні, і це легко перевірити по відмітках у паспорті. Більше того, на початку вересня 2024 переніс планову операцію на коліні – порвав хрестоподібну зв'язку. Далі довга реабілітація, і місяців зо два я не виїжджав навіть за межі Києва. Це легко підтвердити. Ну і я навіть не вмію водити вантажівку, не маю відповідної категорії прав! Здається, що все зрозуміло – це якась дивна помилка. Йдемо до прокурора. Він зачитує, у чому мене звинувачують. Перше питання – чи визнаю я провину. Ні. Друге – чи готовий відповідати на питання. Готовий. Я розказую свої аргументи. Прокурор наче все сприймає. Віддає мій паспорт з відмітками на ксерокопію. І в якийсь момент розмова переходить у формат: А чи не крали у вас коли-небудь паспорт? Чи залишали ви коли-небудь речі без нагляду? Чи немає у вас брата-близнюка в Німеччині? Здається, прокурор усе зрозумів. А наприкінці додає: треба розуміти, що ордер видала Німеччина. Тут ми ніяких розслідувань не проводимо. І питає: чи готові ви до екстрадиції? Якщо так, усе займе набагато менше часу. За порадою адвоката кажу, що ні. Суд призначають через дві години. Адвокати в цей час намагаються зібрати хоч якусь доказову базу. Дружина надає їм медичні довідки, договори, переписки, фото і відео, чеки, виписку з однієї з карт – все, що швидко знаходить на моєму ноутбуці, який залишився у неї. Заходимо. Суддя, прокурор, адвокат, перекладач і двоє моїх охоронців, які постійно поруч. Я весь цей час у наручниках. Суддя зачитує все, що в нього є. Мій адвокат ще раз проговорює всі доводи – я ніяк не міг бути причетним до того, що мені інкримінують. Прокурор встає і просить арешт до шістдесяти днів – щоб встигнути запросити документи в Німеччині. Бо раз німці зробили такий ордер, певно, у них щось є. Від "шістдесяти днів" стає не дуже добре. Адвокат намагається заперечити: якщо так, то давайте говорити хоча б про заставу або про проживання за визначеною адресою в Польщі. Суддя вислуховує це все і пояснює: польський суд тут виступає суто як ланка між німецьким запитом і виконанням. Ніяких розслідувань він не проводить і справу по суті не розглядає. Через дві-три хвилини – рішення. Шістдесят днів. Усе засідання зайняло хвилин сім. Мені дають подзвонити дружині. Думаю, це вже було трохи вище їхніх повноважень, але конвойні вдають, що не бачать. Дві хвилини з телефона адвоката. Я в наручниках. Кажу, що затримуюся щонайменше на кілька тижнів і не знаю, коли зможу вийти на зв'язок. Адвокат каже: шістдесят днів звучить погано, але ми спробуємо зробити все швидше. Але сама цифра – після того, як ти зранку думав, що вийдеш сьогодні або за декілька днів, – не додає оптимізму. СІЗО Мене відвозять у СІЗО, що у п'яти хвилинах їзди. В ньому сидять і ті, хто чекає на вирок, і ті, хто вже відбуває строк. Вбивці і скамери, блатні і випадкові, як я – всі в одному місці. При оформленні повертають шнурівки. І годинник – він механічний, тому його можна. Це виявилося важливішим, ніж може здаватися. Після першої ночі на кордоні я вже знав, що відсутність годинника і постійне світло роблять із психікою дивні речі. Ти не розумієш, котра година, день зараз чи ніч. І нервова система починає шаліти. Також видали набір: два пледи, постільна білизна, двоє трусів з дірочками, мило, гель для душу, зубна паста, щітка, миска з тарілкою і стакан. Це все моє майно на невідомо скільки часу. Ще один дуже повний огляд. Фотографії. Записують колір очей. І тут уже майже ніхто не питає, що ти тут робиш. Головне, що ти вже тут. Усі говорять польською. Я розумію лише частково, відповідаю українською. Хтось враховує це, а хтось починає підвищувати голос і дратуватися, якщо не розумієш мови. Перед розподілом у камеру є десятихвилинна розмова з виховавца, це щось на кшталт куратора. Мені пощастило – він чи не єдиний говорив англійською, і по спілкуванню видно, що людина адекватна. Через три-чотири дні він пішов у відпустку, і я його більше не бачив, а замість нього прийшла людина, яка говорить тільки польською. Він погоджується вислухати мою історію і вирішує замість загальної камери (у яку відправляють всіх "новачків" незалежно від статті) – розподілити мене до мексиканця, який також розмовляє англійською: "він тобі все пояснить". Камера Відчиняються двері. Камера на шість місць, усередині двоє – я стаю третім. Це вважається дуже вільно. Вікно є, але з ґратами і фактично забите з зовнішнього боку, з нього нічого не видно. Іноді його можна прочинити, і тоді зайде трохи протягу. На вулиці плюс тридцять п'ять. З фільмів про тюрму я наче розумів, що руки тиснути не можна. Але щось в обличчях моїх співкамерників підказало, що до цих людей можна спробувати знайти нормальний, людський підхід. Я зайшов, представився і простягнув руку. Мені потиснули. Один – поляк, шістдесят п'ять років, погано чує, говорить і розуміє тільки польську. Другий – мексиканець, резидент Британії, PhD. Мексиканець трохи нетерпляче питає: це твій перший раз? Кажу, що так. Він заспокоюється: дивись, я тут уже більше року, тому поясню тобі деякі правила. Правило номер один і найважливіше: у туалет усі ходять сидячи. У будь-якому вигляді. Правило номер два: руки мити завжди і обов'язково. Цьому я навіть радий – у нормальному житті це теж багатьом не завадило б. Правило три – як користуватися вбиральнею. Вона зачиняється дверима, звісно, без жодних замків, але це більш-менш усамітнений простір. І будь-хто, хто туди йде, має сповістити всіх сусідів. Іде по-маленькому – каже "крутко". По-великому – "остро". Відчиняє, щоб вилити воду чи їжу, – "отвірам". І щоразу, коли двері зачиняються, бо базовий стан у них зачинений, – "пломба". І казати це треба так, щоб усі чули. Бо якщо хтось у цей момент їсть – це велика неповага. У деяких камерах це доводить до мордобою. Так само, як і якщо хтось не миє руки. Важливий нюанс, з якого виходить решта правил, сказали одразу: задача в тюрмі – не захворіти. Лікар буває раз на тиждень, і максимум, на що ти можеш розраховувати, – таблетка ібупрофену. Тому і руки, і туалет, і прибирання камери раз на пару днів, яке ви робите самі. Тут ти сам за себе відповідальний. На цьому ми закінчуємо, і я починаю розкладати речі. З усього в мене є ліжко, яке я застеляю, і ящик під ним (називається – "мерседес"). Режим О 6:00 в камері вмикається світло і лунає дуже гучний дзвінок. Це початок дня. О 6:15 привозять сніданок: хліб (не цільнозерновий), шматочок маргарину і шматочок чи то ковбаси чи чогось на кшталт паштету. Вечеря та сама, тільки замість ковбаси може бути джем. На обід – подоба супу і кубик розварених макарон, знову з джемом. Чай наливають у миску черпаком. Мій сусід каже, що в польських тюрмах грошовий еквівалент харчування на день на людину – п'ять злотих. Десь одне євро. Готують самі ж в'язні, але ті, хто вже відбуває покарання. До речі, спершу я майже не їв, потім намагався щось у себе впихнути, бо зрозумів, що просто не маю сил. На третій день зрозумів, що посаджу собі шлунок, якщо щось не придумаю. Мій новий друг виявився ще й нутриціологом, і те як ми викручувались – це окрема історія. Дружині через консула я передав, що харчування тут як в санаторії, мовляв це європейське СІЗО. Але були нюанси. Нюанси такі, що за 18 днів я схуд більш ніж на шість кілограмів – 10% моєї ваги. О 7:15 перевірка, називається апель. Ліжка заправлені, всі стоять, старший по камері називає номер камери і скільки людей присутні. О 8:00 перевірка самої камери. Усіх виводять у коридор і обшукують, поки ти тримаєш руки на стіні. Також перевіряють, чи ніхто не намагався виламати ґрати. О 12:00 обід. О 17:00 вечеря. О 20:00 апель ще раз. О 22:00 світло вимикається по всіх камерах. Щодві години протягом ночі вмикається світло для перевірки. Щодня є прогулянка – шпацер. На неї ти маєш право не піти, але це найкраще, що є для менталки. Виводять на годину. Фактично це бетонна коробка 3х3 або 8х8 метрів, де ви пів години ходите в один бік і пів години в інший. Зверху спостерігають охоронці з рушницями. Двічі на тиждень лазня, тобто душ. П'ять хвилин, за які треба встигнути всі свої справи. По дорозі в душ є три хвилини, щоб заскочити в камеру-бібліотеку (якщо охоронець в нормальному настрої) і вихопити собі книгу. Десь 90% книжок польською, дві полиці – українською і російською разом, дві полиці – англійською. Двічі на тиждень – можливість зателефонувати, по десять хвилин. І це не чистий час, а від моменту, коли охоронець встане і піде до телефону. Раз на тиждень міняють постільну білизну. Раз на кілька тижнів, якщо зміна охоронців нормальна, можна спробувати потрапити до світлиці. Це кімната для дозвілля 3х3 метри, в якій стоїть один тренажер і турнік. Процес Усе впирається в дозволи. Щоб подзвонити, потрібно мати телефонну картку. Щоб купити картку, треба мати гроші на рахунку. Щоб мати гроші, їх тобі має хтось переслати. А сказати про це ти нікому не можеш – бо ти відрізаний від зовнішнього світу. Але якщо маєш при собі готівку при затриманні – її кладуть на твій рахунок одразу. Я не мав. Окремо треба мати дозволи майже на все: або від судді чи прокурора, або від директора тюрми. Які потім передані вниз і внесені в систему. Свій перший офіційний дзвінок дружині з СІЗО я зміг зробити більш ніж за два тижні. І це вважається дуже швидко. Є "пачка" – термінова фінансова допомога до 500 злотих, яку можуть покласти тобі будь-якого дня місяця. Саме для таких випадків, коли ти щойно потрапив. Мені ці 500 злотих надіслав близький друг. Тюрмі знадобився майже тиждень, щоб внести цю людину в список моїх контактів і затвердити це з директором і куратором. Тобто звичайну виписку з депозиту я отримав раніше, ніж "термінову" допомогу. За гроші можна замовити деякі продукти з тюремної крамниці. Це можна зробити тричі на місяць за цінами в декілька разів вищими за ринок. Головна позиція в каталозі – цигарки та кава різних видів – це майже чверть каталогу, адже це основна валюта в СІЗО. Мій сусід зорієнтував, що краще замовляти насіння, гречку, вівсянку, сухе молоко, арахісову пасту, желатин. Так, желатин – в тюрмі це важливе джерело протеїну. Мені дуже пощастило, що у мого співкамерника був стратегічний актив – чайник. Це не тільки дало змогу забезпечити собі певний рівень харчування, а і служило головним інструментом дезинфекції. На те, щоб отримати свій перший чайник, мій сусід витратив декілька місяців. Окрім чайника з техніки в камеру можна попросити ще телевізор або радіо. Але тобі мають це прислати. Ти маєш знати людину, яка пришле, написати її ім'я, прізвище, адресу. Написати запит на директора. Директор має підписати. Потім усе приходить на склад. А на склад ти можеш потрапити тільки у вівторок. Якщо прийшло в середу – чекаєш до наступного вівторка. Якщо у той вівторок з'ясується, що директор не встиг підписати, – чекаєш ще тиждень. Щодо телевізора. Це має бути спеціальний, тюремний, телевізор типу MANTA, обов'язково з декодером, без USB, не більше 19 дюймів. І незалежно від того, хто власник, є правила користування. Кожен має право на власний "ефірний" час – дивитися що йому хочеться, окрім романтичних фільмів та фільмів зі Стівеном Сігалом. Сігал – це абсолютне табу по всім тюрмам Польщі. Листи. Написати листа судді можна. Але якщо ти пишеш його будь-якою мовою, крім локальної, то, потрапивши до судді через кілька днів, він піде на переклад. Переклад – тиждень, і це в найкращому випадку. Потім тобі прийде лист польською – ще кілька днів. І тільки потім приїде відповідь твоєю мовою. Від відправлення до відповіді минає два тижні в найкращому випадку. Щоб трохи пришвидшити процес кореспонденції, я залучав сусіда поляка. Він гарно писав, але погано чув і ще гірше розумів, що я від нього хочу. Маленькі-великі люди У закладі 25-30 працівників. Тих, хто говорить англійською, я бачив двох: виховавцю, тобто куратора, і психологиню. З обома був абсолютно нормальний людський діалог. Усі інші говорили тільки польською і на жодну іншу мову не переходили. Якщо ти чогось не розумів, як я і казав – могли почати кричати. Це класична історія про Стенфордський експеримент. Не про країну і не про націю – про будь-яку закриту систему, де в маленької людини раптом з'являється влада. Воно працює однаково скрізь. Кілька разів охоронці питали моє ставлення до різних історичних і політичних постатей, кпинили. Реагувати на це не можна ніяк. Від цих людей залежить твоє перебування там. Якщо вони запишуть, що ти проявляв агресію – матимеш додаткові проблеми. Або просто ставитимуться до тебе погано. Приклад – прогулянки. Є чотири зони. Три більш просторі, а одна – три на три метри, палюче сонце і жодної тіні. І охоронець з усіх доступних просторів з посмішкою обирає для вас саме цю зону. Бувало і навпаки – охоронець, який чергував зверху, бачив, що більші зони вільні, і казав нас перевести. Просто через те, що ми з ним щоразу віталися і були спокійними. Працівниця повернула мою заяву на доставку мені книг зі словами, що певне пан хце написать не пшиєтель, а кузин. Так, пані. Дзенькі. Спроба бути доброзичливим грає на тебе в довгу. Виявляється, навіть там. Особливо там. Чужі години Коли туди потрапляєш, ти думаєш: ну окей, я тут випадково. Мені дали шістдесят днів, але насправді ж максимум тиждень-два. Юристи за цей час покажуть усю абсурдність ситуації. Перші ж історії, які я почув, мене трішки отверезили. Водій фури їхав через Польщу в Латвію. Під час відпочинку прокидається – вантажівка оточена. Перевіряють вантаж, документи, кажуть, що якогось документа не вистачає. Він каже: добре, я ж везу це для компанії, давайте запросимо документи. Йому кажуть: ми вас затримуємо, а далі будемо розбиратися. Ця людина провела шість місяців у СІЗО. Її відпустили. Жодної вини, жодного штрафу. У цього чоловіка працює 30% серця, він в списку на трансплантацію, йому за шістдесят. Інша історія. Людина перебуває в СІЗО більше року, і йому досі не висунули жодного звинувачення. Не буду йти в деталі, але за його словами, за законом, якщо б його визнали винним, йому мали б виписати штраф. Максимальний строк розслідування – рік, але йому продовжили ще на три місяці понад цей рік. Мій співкамерник, поляк, чекає півтора місяця, бо його прокурор пішов у відпустку і сказав, що вже у вересні будемо займатися вашою справою. Перші тижні цей поляк казав нам: ну, з вами зрозуміло – ти з України, він із Мексики. А я ж поляк, я вдома, зараз усі швидко розберуться. Не працює і для поляків. І неважливо, з чим ти зайшов. Ти можеш опинитися в одній камері з ким завгодно, хто теж чекає на свій вирок – і ти не дізнаєшся заздалегідь, з ким саме. І сидітимеш з ним місяцями. А розгляд апеляції може тривати півтора року. Тобто якщо ти просидів рік, наприкінці тобі сказали, що ти винний, ти вважаєш, що ні, і подаєш апеляцію – то поки її розглянуть, у тебе в житті пройде два з половиною роки. Як переказав мені один із в'язнів, прокурор йому сказав: "Ну, якщо не винний, то отримаєш компенсацію. Яка проблема?" А тим часом сусід, який сидить рік, відмірював руками 90 см, показував, що це такий зріст зараз у його дитини, яку він не бачив рік. Каже: уявляєш, уже такий. Оце і є та єдина річ, яку я звідти виніс як висновок про систему. Не про конкретну країну. Про систему як таку. Людський час у ній не коштує нічого. Як з'ясувалося – у крадіжці велосипедів Німеччина вбачає організовану злочинність, за яку світить 10 років позбавлення волі. Після всіх історій і того, що я побачив – було вже не так спокійно, як коли я почув про звинувачення вперше. Що в голові Формально часу наодинці з собою там немає взагалі. Ви проводите разом 24 години на добу і розмовляєте по шість-сім-вісім годин на день. Мексиканець до мене кілька місяців прожив удвох із поляком, не маючи з ним спільної мови взагалі, – тож для нього це був хороший привід виговоритися. З людиною в таких умовах ти стаєш близьким дуже швидко. Але думок все одно багато, і вони просто бігають у голові. Буквально з другого-третього дня з'являється внутрішній позив почати записувати рефлексію. Вести якийсь умовний щоденник. Просто щоб намагатися все це переварити. І це той момент, коли ти дійсно розумієш, що ти ніяк не контролюєш свої думки. Вони існують самі по собі, а ти сам по собі. Тому медитація, дихальні вправи, знати хоча б кілька технік або вигадати їх самому – це виявилося дуже важливим. Вони допомагають збирати себе докупи. Особливо перший тиждень. Перший день ти в шоковому стані. Єдине, що намагаєшся, – зрозуміти, на що спертися. Які тут правила, який розклад, що взагалі буде далі. Другий і третій дні найважчі. Зранку прокидаєшся від дзвінка і світла, і є п'ять секунд, коли ще не розумієш, де ти. І тобі здається, що це все сон. А потім розум осягає, що ні. Ти тут. І на тебе навалюються всі ці розмови, і ти не розумієш, чи ти тут на тижні, чи на місяці, чи на роки. А десь після десятого дня приходить звикання. І в якийсь момент трапляється непоганий день. Сходив у душ. Була прогулянка у великій бетонній коробці, а не в маленькій. Нарешті щось прийшло з магазину, заварив собі вівсянку і взяв нову книжку в бібліотеці. Сідаєш і думаєш: блін, а сьогодні класний день. Наче все добре. А потім робиш зум-аут. І бачиш, що ти вже почав нормалізовувати своє перебування тут. Вже рахуєш плюси. Хоча ще нещодавно ти чітко розумів, що те, що ти тут, – це неправильно, це абсурд, тебе тут бути не повинно. Минуло два тижні – і тобі тут стає трохи комфортно. І ось від цього стає по-справжньому страшно. Мій співкамерник сказав, що десь через півроку всі його сни відбуваються в закритих приміщеннях. Або замкнена кімната, або він хоче звідкись вийти і не може знайти якийсь документ. Це додає глибини рефлексії. Але не робить тебе щасливішою людиною. І все ж щодня є цей простір для себе. Внутрішня рефлексія, висновки, переосмислення власної системи цінностей — хочеш ти цього чи ні. Я записував ці висновки і крутив їх у голові. І за якийсь час складається враження, що ти викристалізовуєш щось, що є всередині тебе. Щось справжнє. І це може бути зовсім не те, що ти вважав для себе головним до того, як потрапив у такі умови. На вихід У четвер, на 17 день, моєму однокамернику прислали телевізор – це був його колишній сусід по камері, якому вдалося вибратися. Нашій радості не було меж. З цієї нагоди ми відкрили золоті запаси і випили по баночці пепсі. До цього мені прийшов лист про суд на понеділок – я тоді не знав, що дату розгляду апеляції так і не призначили, натомість поставили засідання щодо моєї екстрадиції в Німеччину, тож був у гарному настрої що є якийсь рух по моїй справі. Найголовніше – я нарешті зміг подзвонити дружині. Оскільки в п'ятницю у Польщі свято, нам навіть постіль видали раніше. В п'ятницю, на 18 день, я переглядав свої записи і розумів, що думки та висновки вже повторюються. Я записав останню тезу-інсайт, яка ще крутилася у моїй голові. Зрозумів, що на зараз більше додати нічого. Попереду був гарний вечір – ми з мексиканцем налаштувалися дивитися фільм (звісно, польською), потім за програмою – футбол. І тут за мною приходять: збирай речі, на вихід. Не було зрозуміло, чи мене випускають на поруки, чи екстрадіюють в Німеччину, чи випускають. Я зібрав речі і про всяк попрощався зі своїм другом. Внизу відбувався якийсь поспіх – деякі працівники уже були в домашньому одязі, бухгалтера повернули вже з дороги додому щоб вона терміново виплатила мені депозит. Мені видали папірець, мої особисті речі і буквально виставили на вулицю, попередньо сказавши що за мною їде друг. Я не встиг зрозуміти що відбулося, як за мною зачинили двері – а у тюремних дверей навіть немає ручки. На телефоні було 10% зарядки. Першим ділом подзвонив дружині. Друг уже їхав за мною з Варшави. Телефон від кількості повідомлень почав перегріватися. Я пішов на вокзал і попросив в українця позичити зарядку. Поки заряджав телефон – розповідав йому свою історію, той здається був в шоці. На ранок я вже на пункті пропуску. Там знову працівниця довго вдивляється в екран, дзвонить кудись, повертається до мене і запитує: "Коли пан був в Німеччині?"