1. На першому етапі право придбання сільгоспземель повинні мати виключно українські громадяни та українські юридичні особи. Особливі умови мають надаватися банкам для використання землі як застави.

Стаття 82. Право на набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають фермерські господарства, а також юридичні особи: а) які зареєстровані за законодавством України; б) які протягом останніх трьох років є сільськогосподарськими товаровиробниками; в) не менше 50% статутного капіталу яких належать громадянам України та/або юридичним особам, зареєстрованим за законодавством України; в) доходи яких від реалізації вирощеної ними сільськогосподарської продукції за останні три роки перевищували 75%.

2. Для забезпечення рівного доступу до банківського кредитування для малих та середніх виробників відкриття ринку мусить відбуватися одночасно з наданням часткових гарантій для кредитів під придбання ними землі. Для цього повинні бути створені агенція з надання кредитних гарантій та сприятливі умови для залучення зовнішніх гарантій.

3. Для запобігання надмірній концентрації сільгоспземель у власності окремих осіб упродовж перших років формування ринку слід встановити обмеження щодо максимальної кількості землі у власності однієї фізичної або юридичної особи з урахуванням можливих зв'язків власності та контролю. Особливі умови повинні створюватися для банків для використання землі як застави.

Стаття 111-1. Обмеження розмірів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

1. Загальний розмір земельних ділянок

сільськогосподарського призначення, які набуваються у власність фізособою-громадянином України, не може перевищувати 200 га, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім.

Загальний розмір земельних ділянок

сільськогосподарського призначення, які набуваються у власність фізособою-громадянином України, яка:

а) протягом п'яти років займається веденням фермерського господарства, не може перевищувати 500 га;

б) протягом десяти років займається веденням фермерського господарства, не може перевищувати 2 тис га.

Зазначені розміри земельних ділянок

сільськогосподарського призначення можуть бути збільшені у разі їх успадкування за законом.

2. Загальний розмір земельних ділянок

сільськогосподарського призначення, які набуваються юридичною особою у власність з урахуванням відносин контролю, не може перевищувати 30% земель сільськогосподарського призначення району, 15% земель сільськогосподарського призначення області та 0,5% земель сільськогосподарського призначення України. Площі земель сільськогосподарського призначення у розрізі районів, областей та України щорічно визначаються органом, що здійснює ведення державного земельного кадастру, на 1 січня наступного за звітним року, а відомості про такі площі оприлюднюються на його офіційному сайті та надсилаються ним Мін'юсту України.

3. За рішенням обласної ради загальний розмір земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які набуваються у власність фізичними та юридичними особами на території області, може бути зменшений.

4. Для усунення джерел корупції у сфері розпорядження державними землями та для наповнення державного та місцевих бюджетів продаж державних та комунальних земель повинен відбуватися через прозорі конкурентні процедури, а визначення державних земель, які підлягають продажу, мусить відбуватися прозоро та публічно.

5. Гарантування прав орендарів на збереження оренди у разі переходу ділянок до нового власника. Надання переважного права купівлі землі особам, які мають зареєстровані права користування цією землею, та власникам суміжних ділянок.

Стаття 130. Переважне право на придбання земель сільськогосподарського призначення та його реалізація.

1. Переважне право на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення права приватної власності, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або фермерського господарства, мають:

1) члени сім'ї власника земельної ділянки;

2) орендарі таких земельних ділянок;

3) власники та користувачі суміжних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які використовують їх для ведення фермерського господарства або товарного сільськогосподарського виробництва протягом трьох останніх років;

4) фермерські господарства, розташовані (зареєстровані) в територіальних громадах, на території яких розташовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що виставлені на продаж.

6. Забезпечення інформування та захист прав землевласників та землекористувачів.

7. Для забезпечення розвитку інструментів фінансування ринку землі та зменшення можливого шоку під час відкриття ринку операції купівлі-продажу земель приватної власності повинні бути дозволені не раніше, ніж через три-шість місяців після ухвалення закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, бажано — наприкінці сільськогосподарського сезону.

8. Для запобігання зловживанням та порушенням прав власників на початковому етапі слід встановити мінімальну ціну продажу, а інформація про фактичний рівень ціни на місцевому рівні повинна перебувати у публічному доступі.

Стаття 128. Ціна продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності дорівнює її експертній грошовій оцінці, встановленій на час продажу відповідно до закону, крім земельних ділянок, проданих на земельних торгах.

До 1 січня 2021 року ціна продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства не може бути нижчою від їх нормативної грошової оцінки.

Стаття 20.ЗК Зміна цільового призначення земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності може здійснюватися не раніше трьох років з моменту набуття власником права власності, крім випадків, коли через природні процеси (заліснення, заболочування) ділянка стала непридатною для використання у сільському господарстві.

Стаття 28. Не допускається внесення до статутного (складеного, акціонерного) капіталу сільськогосподарського підприємства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якщо її кінцевим бенефіціарним власником є іноземний громадянин, особа без громадянства або іноземна юридична особа.

Якщо частка статутного капіталу сільськогосподарського підприємства, яка належить іноземним громадянам, особам без громадянства та іноземним юридичним особам, перевищує половину його розміру, то таке сільськогосподарське підприємство зобов'язане здійснити відчуження належної йому на праві власності земельної ділянки сільськогосподарського призначення у порядку, визначеному статтею 145 цього кодексу.

Перехідні положення.

15. З 1 січня 2019 року по 1 січня 2024 року не допускається набуття у власність сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва юридичними особами, крім фермерських господарств.

До 1 січня 2021 року не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім продажу таких земель громадянам України та фермерським господарствам у власність: а) для створення або розширення сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи — у розмірі до 20 га; б) для створення або розширення фермерського господарства із статусом юридичної особи — у розмірі до 200 га.