Україна нагодує німців і французів?

Україна нагодує німців і французів?

Четвер, 29 вересня 2011, 16:39 -
"Угода про зону вільної торгівлі може не стати панацеєю для українського села. Для ефективного експорту продовольства до Європи, навіть за умови вільної торгівлі, потрібна державна підтримка, але про це зараз ніхто не думає".

Європейський союз обіцяє розширити квоти постачання продовольства з України, проте це принесе прибутки Києву лише за умови внутрішніх реформ в галузі.

Наприкінці вересня 2011 року представники комісії із спільної агропромислової політики ЄС заявили, що 2012 року Україна зможе вивезти до союзу 1,8 мільйона тонн зерна без жодного оподаткування. Це станеться в разі підписання між країнами угоди про зону вільної торгівлі.

Втім, за даними Eurostat, експорт зерна з України до Європи за серпень 2011 року впав на 4% порівняно з 2010 роком. На думку експертів Bloomberg, причиною цього можуть бути високі експортні мита всередині України і мита в самій Європі.

Відтак, навіть підписання угоди про зону вільної торгівлі, якщо це відбудеться в 2011 році, не стане панацеєю для українського аграрного експорту. Ця угода допоможе Києву продавати більше тільки за умови внутрішньої підтримки цих процесів.

За останні кілька років зерно у світі невпинно дорожчає. За даними Сhicago mercantile exchange, останні торги щодо постачання зерна в жовтні 2011 року завершилися на рівні 245 доларів за тонну. Крім того, за прогнозами FAO, в наступні 30 років ціни на продовольство у світі будуть постійно зростати.

Держави, які не зможуть реалізувати власний агропромисловий потенціал для широкого експорту, залишаться поза цим ринком. До 2030 року тонна зерна може коштувати 900 доларів і більше. Деякі країни, які намагаються отримати прибутки від зміни цін на продовольство, наприклад Австралія, почали збільшувати експорт.

Для України важливо утриматися на її традиційних ринках, передусім - у Європі. На думку європейського комісара з сільського господарства Дачіана Чолоша, ЄС зможе платити за продукти, навіть якщо вони подорожчають в чотири-п'ять разів.

Крім того, Європа готується до перебудови агросектора, аби зменшити його залежність від дотацій. Відтак, ЄС може прискорити підписання угоди про зону вільної торгівлі з надією отримати більше української сировини і ринок збуту товарів.

На жаль, Україна здебільшого вивозить за кордон напівфабрикати. Вартість експорту готових виробів в агропромисловій галузі з 2003 року зросла на 0,2 мільярда доларів, тоді як частка сировини збільшилася в загальному експорті на 3 мільярди доларів.

Політичне питання

Рішення про відкриття зони вільної торгівлі вже кілька разів відкладалося з ініціативи європейської сторони. У Єврокомісії постійно заявляли, що Україна поки не готова до такого кроку, і її економічні реформи поки не дійшли потрібного рівня.

У жовтні 2010 року комісар ЄС з торгівлі Карел де Гухт обіцяв підписати документи з цього питання влітку 2011 року, проте зараз мова іде вже про зиму 2011-2012 років. Втім, Європа почала змінювати свою думку щодо того, чи потрібна їй зона вільної торгівлі з Україною, особливо в агропромисловій сфері.

Прикладом може бути європейська політика щодо закупівель ріпаку, адже ця технічна культура є основою для виготовлення біопалива.

У 2008-2009 роках постачання ріпаку до ЄС з України зросло на 7% і становило 22% усього сільськогосподарського експорту. Зараз, на думку експертів World Agriculture Outlook Board, Україні потрібно отримати зону вільної торгівлі, аби далі просувати свої інтереси на ринку європейського біоетанолу.

За новою Енергетичною стратегією до 2020 року ЄС повинен на 30% задовольняти потреби в енергоресурсах за рахунок нетрадиційних джерел. Отже, ціни на сировину для біоетанолу підуть вгору, тому потрібно отримати безмитний доступ на ці ринки.

Проте у Києва є сильні конкуренти, адже в 2009 році кілька латиноамериканських країн підписали угоди про вільну торгівлю з ЄС, і агропромисловий експорт цих країн на 30% складається саме з цукрової тростини, яка йде на виготовлення біопалива.

За прогнозами FAO, постачання тростини через Атлантичний океан може зрости на 5% за наступні чотири роки. Місцеві країни починають нарощувати її виробництво через наміри США купувати тростину в них, а не саджати на своїй території.

Ситуація з постачанням іншої сировини в ЄС дуже схожа. Найбільше Україна вивозить до Європи соняшникової олії. За інформацією Bloomberg, в останні п'ять років тонна цього продукту коштувала 1300 доларів, проте 2011 року вона знизиться.

Врожай 2011 року буде рекордним - 13,4 мільйона метричних тонн, що на 1,2 мільйона тонн більше, ніж в минулі роки. Проте, на думку керівника аналітичного департаменту консалтингового агентства ААА Марії Колесник, ціни на соняшникову олію будуть триматися, і тому її буде вигідно продавати.

"Кон'юнктура на світових ринках виглядає непогано. Головне, аби український уряд не втручався", - каже експерт.

Однак аналітики Reuters вважають, що за великих врожаїв ціни будуть падати до 50 доларів за тонну. Відтак, для країн з великим сільськогосподарським експортом буде важливо мати угоди про безмитну торгівлю з такими великими ринками, як ЄС, адже конкуренція на світових ринках лише зростатиме.

Час і сировина

На думку професора Стенфордського університету Джудіт Паулус, Київ має непогані шанси розширити свою присутність на європейських агроринках.

"Європа буде перебудовувати власну систему дотацій, бо на це витрачається майже 15% бюджету. Якою буде нова система - незрозуміло. Поки експортні можливості країн Східної Європи зростають", - розказала вона "Економічній правді".

Зараз в Брюсселі, додала Паулус, точаться розмови про необхідність зменшувати вплив фермерського лобі в політиці союзу, адже ця сфера неприбуткова, проте змушує штучно обмежувати імпорт дешевшого продовольства.

За останньою інформацією, в уряді ЄС вважають за потрібне створити систему закупівель без мит в кількох країнах світу, які виробляють багато продовольства. Це дасть змогу поступово зменшувати дотації власним фермерам, адже зараз їхній розмір сягає 40 мільярдів євро щороку.

За даними Світового банку, в найближчі роки виробництво продуктів в ЄС зростатиме на 4-5%, тоді як країни Азії збільшуватимуть аграрне виробництво на 30-40%, і тому запропонують свою продукцію за більш привабливими цінами.

Правда, у цій політиці розширення імпорту в ЄС є певна особливість. Європейці хочуть купувати лише сировину та напівфабрикати - вони дешевші.

Так, обсяги сировини в експорті України до Європи з 2003 року до 2009 року збільшилися з 1 мільярда доларів до 3 мільярдів доларів. Причому частина готової продукції з високою доданою вартістю становила лише 0,4 мільярда доларів.

На думку Паулус, для ЄС така ситуація сприятлива, адже сировина коштує менше і дає змогу працювати власним переробним підприємствам. Для обмеження доступу на свої ринки готової продукції Брюссель використовує високі санітарні стандарти.

За п'ять років аграрний департамент союзу провів більше 20 розслідувань та ввів заборони щодо 50 видів продукції, яку хотіли поставляти з-за кордону.

Угода про зону вільної торгівлі може не стати панацеєю для українського сільського господарства. На думку аналітика Українського клубу аграрного бізнесу Володимира Лапи, для ефективного експорту продовольства до Європи, навіть за умови вільної торгівлі, потрібна державна підтримка.

"Схоже, розширення експортних можливостей зараз нікому не потрібне. Щоб це сталося, потрібні нові підходи в управлінні галузями", - сказав експерт.

За кілька років перебудова агропромислового сектору в ЄС відбудеться, і тоді його країнам знадобиться більше експортного продовольства. За умови відсутності заборон на експорт всередині України, Київ зможе стрімко завоювати нові ринки.

Завоювати не лише сировиною, але й готовими товарами, адже крім загальноєвропейських безмитних квот існуватимуть і квоти окремих держав. Однак наразі Україна лише намагається підписати політичний договір і не поспішає реформувати власний аграрний сектор.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!