Державні шахти: концесія замість приватизації

Державні шахти: концесія замість приватизації

П'ятниця, 16 вересня 2011, 13:34 -
"Прийняття закону про концесію означає, що влада використовує контрольовану парламентську більшість для реалізації плану прихованої приватизації об'єктів ПЕК. Новий курс реформ вуглепрому має на меті перерозподіл сфер впливу або зміцнення позицій існуючих фінансово-промислових груп".

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України прогнозує, що у 2011 році державні шахти повинні видобути 36,3 мільйона тонн вугілля, що на 5,6% менше, ніж в 2010 році.

Це означає, що в найближчому майбутньому тенденція до скорочення обсягів вуглевидобутку в Україні збережеться.

За 2005-2010 роки загальний обсяг видобутку вугілля в Україні зменшився з 78 мільйонів тонн до 75,2 мільйона тонн на рік. При цьому, як відзначають галузеві експерти, середня зольність видобутого вугілля збільшилася з 38,1% до 40,5%.

Відтак, виробництво вугілля товарного якості впало з 54,1 мільйона тонн до 45,8 мільйона тонн. Тобто хоча номінальне падіння обсягів видобутку в 2005-2010 роках становило лише 2,8 мільйона тонн, реальне падіння досягло 8,3 мільйона тонн.

На думку аналітиків, головною причиною спаду є вкрай низький рівень інвестицій в модернізацію шахт, геологорозвідку і розробку вугільних пластів.

"В Україні доступні пласти давно вироблені, тому умови вуглевидобутку істотно погіршилися", - нагадує старший аналітик ІГ "Арт капітал" Дмитро Ленда. "Приблизно 70% шахт були введені в експлуатацію більше 50 років тому, тож 80% основних фондів уже зносилися", - додає директор з розвитку АК Kreston GCG Андрій Попов.

Тимчасом, за даними Міненерговугілля, в 2010 році загальний обсяг видобутку вугілля в Україні порівняно з 2009 роком зріс на 4,1% до 75,2 мільйона тонн. При цьому обсяг видобутку коксівного вугілля впав на 6,2% до 24,2 мільйона тонн, а енергетичного - збільшився на 9,9% до 51 мільйона тонн.

У той же час, обсяг видобутку вугілля на державних шахтах скоротився на 0,2% до 38,5 мільйона тонн. Зокрема, видобуток коксівного вугілля впав на 17,8% до 7,5 мільйона тонн, а енергетичного - зріс на 5,8% до 31 мільйона тонн.

"На відміну від держпідприємств, приватні шахти нарощують обсяги вуглевидобутку. За підсумками 2010 року приріст видобутку на них досяг 11%", - підсумовує Ленда.

Попов зазначає, що більш висока ефективність приватних шахт обумовлена не тільки активними інвестиціями в їх модернізацію, а й тим, що в процесі приватизації в руках бізнесу опинилися порівняно нові підприємства, побудовані в 1970-1980-х роках.

У будь-якому разі, фахівці Міненерговугілля розраховують на радикальний перелом. Згідно з проектом програми перспективного розвитку вугільної галузі, до 2015 року обсяг видобутку вугілля в Україні повинен зрости до 91,7 мільйона тонн на рік, до 2020 року - до 100 мільйонів тонн і до 2030 року - до 115 мільйонів тонн.

Експерти ж оцінюють ці плани із стриманим оптимізмом. "Досі всі подібні програми залишилися деклараціями, проте при дотриманні двох умов цей проект може бути реалізований. Перша - політична воля з боку влади, друга - збереження протягом довгого часу високих цін на енергоносії", - зазначає Ленда.

Попов вважає, що реальність цих планів підкріплена зацікавленістю з боку інвесторів до української вуглевидобутку та прогнозованим зростанням попиту на вугілля у світі.

"Очевидно, що реалізація урядового курсу на зниження залежності України від російського газу неможлива без відповідного зростання обсягів вуглевидобутку, а він неможливий без значних капіталовкладень, здійснити які держава здатна лише з допомогою приватного інвестора", - підкреслює він.

Програми та механізми

В Україні з 209 діючих вугільних шахт 167 залишаються у власності держави. При цьому з усіх держпідприємств, які видобувають коксівне вугілля, збитковими є 80%, а з усіх шахт, що спеціалізуються на видобутку енергетичного вугілля, - понад 90%. Це говорить про те, що стан справ в держсекторі критичний і вимагає негайних змін.

Говорити про реформу галузі нинішня влада почала у червні 2010 року. Уряд представив програму економічних реформ до 2014 року, яка включала відповідний розділ. Згодом Мінвуглепром вніс в проект програми реформування сектора доповнення, плануючи завершити роботу над документом до кінця 2010 року.

Відповідно до нього, процес реформ у вуглепромі передбачав три етапи, а економічний ефект повинен був з'явитися через п'ять-шість років.

На першому етапі, до кінця 2010 року, міністерство повинно було розподілити активи галузі за категоріями за їх інвестиційною привабливістю, написати програму приватизації ефективних шахт і почати їх підготовку до продажу, а також програму заходів з підвищення мобільності працівників безперспективних шахт.

Тодішнє керівництво міністерства вважало головним напрямком реформування галузі саме приватизацію перспективних державних шахт і ліквідацію безперспективних.

На другому етапі, в 2011-2012 роках, міністерство хотіло лібералізувати ринок: привести державні ціни на вугілля до рівня ринкових, запровадити прямі договори, аукціонну систему торгівлі вугіллям, спростити процедуру його імпорту.

Ключовим елементом цього процесу повинна була стати ліквідація ДП "Вугілля України" як монопольного оператора оптового ринку цього палива.

На третьому етапі, до 2014 року, міністерство мало намір припинити субсидування державних шахт і за рахунок цього - фінансувати реструктуризацію вуглевидобувних підприємств і програму соціальної підтримки звільнених працівників. Передбачалося, що до кінця 2016 року обсяги державних дотацій галузі скоротяться на 80%.

Однак з появою Міненерговугілля і нового керівництва стало зрозуміло, що в плані реформування галузі теж відбудуться істотні зміни. На початку травня відомство розділило всі підвідомчі йому вуглевидобувні активи на чотири групи.

До першої увійшли інвестиційно-привабливі підприємства, які повинні бути приватизовані. До другої - шахти, які можуть розвиватися в умовах державно-приватного партнерства. До третьої - підприємства, які повинні залишитися в держвласності, до четвертої - шахти, що підлягають ліквідації.

Нове керівництво Міненерговугілля заявило, що процес приватизації вугледобувних підприємств призупинено, а плани з продажу інвестиційно-привабливих шахт скасовано. Міністерство також подало на розгляд Кабміну проект закону про особливості передачі в оренду або концесію державних об'єктів ПЕК, а вже на початку липня законопроект був прийнятий Верховною радою.

Все це означало радикальне зміщення акцентів у концепції реформування вуглепрому. Тобто, починаючи з травня 2011 року, влада вважає, що ключовим інструментом залучення інвестицій в галузь повинна бути не приватизація, а оренда.

"Державні шахти застаріли і можуть бути продані тільки із значним дисконтом. Щоб отримати від приватизації максимальний результат, державі необхідно їх модернізувати. Оскільки коштів на це нема, вирішили відмовитися від приватизації і залучити гроші шляхом передачі окремих підприємств в концесію", - пояснює Попов.

Якщо враховувати, що саме концесіонери отримують пріоритетне право на подальше придбання шахт, то, каже експерт, концесія є одним із способів приватизації. Це викликає занепокоєння аналітиків, адже всі привабливі вуглевидобувні активи можуть бути просто роздані у відповідні руки за абсолютно символічну винагороду.

"Прийняття закону про концесію означає, що влада використовує контрольовану парламентську більшість для реалізації плану прихованої приватизації об'єктів ПЕК", - упевнений експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.

За його словами, новий курс реформування вуглепрому навіть не передбачає вирішення болючіших проблем галузі, а просто має на меті перерозподіл сфер впливу або зміцнення позицій існуючих фінансово-промислових груп.

Потенції і перспективи

Україна посідає шосте місце у світі за запасами вугілля. Її прогнозні запаси - 117,5 мільярда тонн, у тому числі розвідані - 56 мільярдів тонн. При збереженні нинішніх обсягів видобутку ресурсу вистачить більш ніж на 400 років. Питання зводиться лише до того, як він може бути використаний.

Поки основною відповіддю влади на це питання є проект програми перспективного розвитку галузі на період до 2015 року. Як заявив голова Донецької обласної держадміністрації Андрій Шишацький, її мета - докорінна модернізація шахт і будівництво нових підприємств заради повного забезпечення країни вугіллям.

Головний засіб її досягнення - залучення 109 мільярдів гривень інвестицій, з яких 29,8 мільярда гривень будуть виділені з держбюджету, а решту дасть приватний інвестор. "Державі необхідно залучити 80 мільярдів гривень приватного капіталу, які і можна буде отримати шляхом передачі шахт в концесію", - підкреслив чиновник.

Експерти не дуже поділяють впевненість влади в успіху цих починань. Як припускає Ленда, швидше за все, намічені реформи дадуть незначний результат. "Нині уряд має більше політичних важелів для реформи галузі, ніж будь-коли раніше, тому ймовірність позитивного ефекту досить висока", - відзначає він.

Якщо ж нинішні плани з реформування вуглепрому не дадуть очікуваних результатів, обсяги видобутку вугілля на державних шахтах і далі будуть зменшуватися, ефективність їх роботи - падати, а чисельність персоналу - скорочуватися.

"Все залежатиме від того, наскільки вагомим буде внесок концесіонерів. Збереження шахт в держвласності може бути використане ними для того, щоб замість вкладення капіталів, навпаки, отримувати підтримку від держави", - застерігає Попов.

В такому разі стан вуглепрому лише погіршиться, а подальше посилення кризи у галузі, на думку Попова, призведе до втрати енергетичної незалежності країни.