Хто оплатить національні проекти

Хто оплатить національні проекти

Вівторок, 31 серпня 2010, 11:36 -
Ідея національних проектів скомпільована Віктором Януковичем з досвіду його російського колеги Володимира Путіна. У Росії ці проекти були використані для популяризації Дмитра Медведєва. В українських умовах це може зробити із замовників посміховище.

Комітет з економічних реформ при президенті розробив десять пріоритетних національних проектів, покликаних змінити імідж влади і країни загалом.

Всім цим проектам президент указом планує надати статус національних, тим самим визначивши вектор реформ на найближче десятиліття.

Левова частка планованих інвестицій під проекти - кошти приватних інвесторів. За задумом ідеологів цієї ідеї, кошти будуть збиратися, як з усього світу, так і за рахунок національних інвесторів.

Керівником робочої групи з реалізації національних проектів призначено нову довірену особу президента - народного депутата Владислава Каськіва, члена фракції "Наша Україна - Народна самооборона", який нещодавно перейшов до парламентської більшості.

Окрім того, на урядовому рівні зусилля групи буде підтримувати керівництво новоствореного Державного агентства з управління національними проектами, яке очолив Сергій Євтушенко.

Список проектів комітету реформ різношерстий - від будівництва інфраструктури для проведення зимової олімпіади в Карпатах до встановлення очисних споруд.

Проекти обиралися за стратегічними напрямами, визначеними президентом, а точніше - комітетом з економічних реформ при президентові. Їх чотири: нова енергентика, якість життя, нова інфраструктура та "Олімпійська надія - 2022".

 
 

Назви проектів заворожують. Один із знакових - LNG-термінал, який передбачає будівництво морського терміналу з прийому зрідженого природного газу.

Проект розрахований на чотири роки з розрахунковою вартістю до 1 мільярда доларів. Потужність - 5 мільярдів кубометрів палива на рік на першому етапі і 10 мільярдів кубометрів на рік - на другому етапі.

Ресурсна база - родовище "Шах-Деніз-2" в Азербайджані. Вже побудовано газогін з Азербайджану до Грузії, і в Грузії будується термінал для зрідження та експорту газу.

Основний покупець - Румунія, але якщо Україна оперативно побудує термінал, то ще зможе долучитися до купівлі азербайджанського газу. Крім того, через цей термінал можна експортувати український газ після початку розробки причорноморських родовищ.

У разі реалізації цього проекту, на думку його авторів, вартість імпортного газу зменшиться на 15-20%, а деякі оптимісти сподіваються на двократне здешевлення. Зараз зріджений газ можна купити за 140 доларів за тисячу кубометрів, тобто майже вдвічі дешевше, ніж трубопровідний.

Окупність проекту у форматі державно-приватного партнерства становитиме п'ять-сім років. Наразі в Криму не вистачає магістральних газогонів і немає підземних сховищ газу.

Приватні компанію не здатні швидко побудувати інфраструктуру, тому необхідне державно-приватне партнерство. Приватні інвестори зведуть сам термінал, а держава зусиллями "Нафтогазу" розширить пропускну спроможність газогонів та побудує газосховища.

"З огляду на залежність України від поставок російського газу ми здатні збільшити власний видобуток на 10 мільярдів кубометрів на рік. Ми можемо видобувати шахтний газ і біогаз. При цьому в Україні має існувати технічна можливість отримання газу не лише з Росії, а й з інших джерел. Термінал дозволить нам це робити", - розповів екс-голова ВАТ "Укртранснафта" Олександр Тодійчук.

Основний ризик цього проекту - позиція Азербайджану. Газ з родовища "Шах-Деніз" може не дістатися Україні. На нього претендують "Газпром" і балканські країни, які беруть участь у проекті "Набукко".

Може виявитися, що Україна побудує термінал, але залишиться без азербайджанського газу, і тоді доведеться купувати дорожчий катарський газ.

 
 

Разом з тим, на думку Тодійчука, запланований час на реалізацію задуму надто тривалий - зарубіжні країни реалізовували такі проекти за два-три роки.

"Серед інших ризиків - імовірна участь у проекті бізнесмена Дмитра Фірташа як основного інвестора, який хоче отримати дешевий газ для своїх хімічних підприємств. Він цікавився цією темою ще до кризи. Якщо його плани реалізуються, то майбутня диверсифікація постачальників газу буде доволі умовною", - додав Тодійчук.

Для мінімізаії ризиків контрольний пакет у цьому проекті повинен мати "Нафтогаз", вважає народний депутат від БЮТ Сергій Пашинський.

Ще один доволі витратний проект - "Енергія природи" вартістю 3 мільярди євро. Він передбачає будівництво вітрових та сонячних електростанцій потужністю 2 тисячі мегават з терміном окупності сім років.

Однак викликає сумніви, чи дотягує цей проект до національного рівня.

Досі для профільного відомства - Національного агентства з ефективного використання енергоресурсів - вітроенергетика та сонячна енергетика як джерела альтернативної енергії не були пріоритетом.

Проте Янукович вирішив зробити її національним проектом, хоча географічно енергія сонця і вітру актуальна лише для Криму та узбережжя Чорного і Азовського морів.

Логіка такого вибору зрозуміла: у проект інвестують "регіонали" Рінат Ахметов і Андрій Клюєв, які вже мають бізнеси у вітровій та сонячній енергетиці в Криму та Приазов'ї.

Так, минулого року фірма ДТЕК, що належить Ахметову, створила підприємство Wind Power, яке буде реалізовувати проекти у сфері вітроенергетики. Клюєв, у свою чергу, володіє підприємством з виробництва панелей для сонячних електростанцій.

 
 

Найбільш перспективним з точки зору фінансування називають інфраструктурний проект "Повітряний експрес" - зведення залізничного пасажирського сполучення з Києва до аеропорту "Бориспіль" та реконструкція самого аеропорту.

Термін окупності проекту вартістю 2,61 мільярда гривень - 15 років, злітно-посадкової смуги вартістю 4,5 мільярда гривень - вісім років.

 
 

На думку директора Центру політичного і економічного аналізу Олександра Кави, успішність цих планів залежать від тарифної політики, яку провадитимуть менеджери проекту. А успішність реалізації проекту залежить і від того, куди буде прибувати експрес у Києві.

Перший варіант - прокласти дорогу до станції "Київ-пасажирський".

Другий варіант - організувати пересадочний вузол біля станції метро "Лівобережна" або на залізничній станції "Дарниця" з добудовою самого вокзалу і лінії метро. Можливі і компромісні варіанти, коли залізничний експрес або легке метро проляже від аеропорту до центрального залізничного вокзалу через вокзал у Дарниці.

За словами Каськіва, з усіх інших проектів "повітряний" проект перебуває на стадії найбільшої готовності: вже, мовляв, знайшлися потенційні інвестори. Хто це, Каськів не розголошує до моменту підписання контракту.

Ймовірно, частково проект буде профінансований за рахунок кредитних коштів "Ексімбанку" КНР під держгарантії Мінтрансу, а відповідна угода може бути укладена у вересні під час візиту президента України до Китаю.

"Єдиний варінат фінансування даного проекту - позики. Залучити прямі іноземні інвестиції зараз нереально. У реалізації цього проекту зацікавлені аеропорт "Бориспіль" та "Укрзалізниця". Остання, найімовірніше, і буде оператором проекту", - додає Кава.

Експерт також висловив здивування, що такий незначний проект отримав статус національного, адже ефект від нього відчують не більше 5% громадян України.

Вперше ідея такого будівництва була озвучена ще 2004 року, коли Мінтрансзв'язку очолював Георгій Кірпа, а урядом керував Віктор Янукович. Саме тоді був ухвалений проект побудови нового автомобільно-залізничного моста у Києві та реконструкції вокзалу у Дарниці як елементів нової дороги.

За часів Юлії Тимошенко цю ідею теж опрацьовували, але у дещо іншому вимірі. Сьогодні проект передбачає будівництво п'яти кілометрів колії від аеропорту до Києва, за планами ж Тимошенко, довжина дороги мала складати 40 кілометрів.

Тоді планували прокласти нову колію від станції "Дарниця" до аеропорту. Цей проект лобіював екс-голова Мінтрансу Йосип Вінський та губернатор Київщини Віра Ульянченко.

Із соціальних проектів одним з найбільш проблематичних поки що виглядає проект "Якісна вода" вартістю 3,7 мільярда гривень. Проект передбачає будівництво 23 тисяч групових і локальних систем очищення і доочищення питної води - так званих бюветів. Їх планують зводити на спеціально відібраних ділянках водогонів.

За планами ініціаторів, зацікавленість інвестора полягає у можливості продавати очищену воду у місцях очищення за цінами, нижчими, ніж у роздрібній мережі. При цьому передбачається, що соціально незахищені прошарки населення, навчальні заклади і лікарні будуть отримувати цю воду безкоштовно.

Цей проект важко реалізувати без підтримки місцевої влади. Тимчасом у проекті держбюджету-2011 уряд має намір скоротити видатки місцевим бюджетам, ще більше знизивши їх інвестиціїні можливості. Навряд чи ситуація покращиться і у 2012 році.

 
 

Наприкінці липня Генеральна асамблея ООН закріпила право людини на воду і санітарію, що формально дозволило владі надати цьому проекту статус національного. Питна вода в українських трубах і справді неякісна, що знижує не тільки рівень здоров'я нації, але й туристичний потенціал країни.

З іншого боку, у запропонованому вигляді проект не виглядає загальнонаціональним і торкнеться лише кількох мільйонів людей на сході та півдні країни, де зараз відсутнє нормальне водопостачання.

"В африканських країнах та Індії така програма - суперпріоритет. У нас це, швидше, другорядне питання. Краще б замінили водопровідні мережі, і тоді не треба буде очищати воду", - вважає провідний експерт центру "Case Україна" економіст Володимир Дубровський.

Крім того, в описі проекту нема жодного слова про тарифну політику у сфері ЖКГ, а без адекватних тарифів забезпечити надання якісних послуг не вийде. Крім того, зараз бюветна вода у більшості міст взагалі безкоштовна.

Проект "Якісна вода" пов'язаний з іншим соціальним проектом - "Доступне житло". Він передбачає будівництво пільгового "соціального житла" для продажу або передачі окремим категоріям громадян - держслужбовцям, військовослужбовцям, кримським татарам - за пільговими цінами, до 4 тисяч гривень за квадратний метр.

Квартири або будуть надаватися безкоштовно, або продаватимуться пільговикам за 30-50% вартості, тобто 50-70% вартості квартири оплатить держбюджет. Саме так, за половину вартості, зараз у Києві купують квартири лікарі або вчителі.

 
 

Прогнозований обсяг інвестицій - 12,3 мільярда гривень на п'ять років. Будівництво йтиме на землях, наданих інвестору місцевою владою в обмін на "дешеві" квадратні метри. За задумом, у пакеті з цими пільгами забудовник отримає весь пакет дозвільної документації та доступ до інженерної інфраструктури.

"У Полтавській області проект соціального житла був реалізований завдяки правильній комунікації з місцевою владою. Я попросив місцевих керівників не стягувати з інвесторів ніяких зборів, що дозволило встановити лояльну ціну на квадратний метр житла - до 3 тисяч гривень", - розповів "ЕП" колишній губернатор Полтавської області Валерій Асадчев.

У Києві цю програму можна було б поєднати з перебудовою старого житла. Однак логіка здешевлення квадратного метра полягає у тому, що місцева влада повністю бере на себе клопоти з підготовки інженерії, що складно зробити в усій Україні.

"Це було до кризи. Тоді бюджетники могли викупити житло за допомогою кредитів. Зараз населення зубожіло, а дешевих іпотечних позик нема. Рентабельність проекту під великим питанням", - додав Асадчев.

Міфічною і малореальною експерти називають ще одну національну програму - "Відкритий світ". Вона передбачає створення освітньої інфраструктурної мережі на базі 4G-інтернету із забезпеченням частини учнів нетбуками і впровадженням комп'ютерних технологій у систему управління освітніми установами.

 
 

Незрозуміло, як при сьогоднішньому рівні розвитку технології 4G перевагами цього проекту зможуть скористатися сільські діти. Для цього доведеться побудувати дуже багато базових станцій.

Проект передбачає створення масштабної телекомунікаційної мережі 4G на пільгових для інвестора умовах. Експерти заявляють, що у цій справі "стирчать вуха" бізнесмена Віктора Пінчука, який не проти за підтримки держави побудувати мережу у всій Україні.

По суті, держава звільняє інвестора від плати за радіочастотний ресурс в обмін на безкоштовний інтернет для шкіл, лікарень та інших бюджетників. Очевидно, що цей проект можна реалізувати або у співпраці з "Укртелекомом", або коштом самого монополіста.

Крім пільгових тарифів та держгарантій, якими уряд готовий забезпечити частину кредитних ресурсів і регуляторних преференцій, держава оплатить техніко-економічне обґрунтування усіх запланованих проектів. Щоб прискорити виготовлення документації, Каськів припускає створення спеціального фонду.

Загалом ідея національних проектів скомпільована президентом Віктором Януковичем з досвіду його російського колеги Володимира Путіна, який імітував турботу про підвищення якості життя населення, освіту, дешеве житло та сільське господарство.

Ці проекти придумали для популяризації Дмитра Медведєва як наступника Путіна та покращення іміджу влади. Однак в українських умовах такий проект може зробити із замовників посміховище. Приміром, виконавці уже девальвували задум, відібравши проекти без публічного обговорення.