Рента – податок-убивця нафтової галузі

Рента – податок-убивця нафтової галузі

П'ятниця, 28 грудня 2007, 08:17 -
Після впровадження цих реформ справи нафтових компаній стали геть зовсім поганими. Особливо постраждали компанії, що розробляють родовища в західному регіоні. Частина з них навіть покинула ринок, не витримавши настільки вагомого податкового тиску.
Чого так боялися всі без винятку нафтовидобувні підприємства України, на щастя, не сталося. Уряд, почувши нафтовиків, не зважився здійснити анонсоване підвищення на 25% ставок рентної плати (до 2000 грн/т) за видобуток чорного золота на 2008 рік.

Таким чином, у проекті закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік" зафіксовані ставки на рівні 2007 року, відповідно до якого рентна плата з урахуванням коригувального коефіцієнта й без того становить близько 1600 грн за тонну. Крім того, без змін залишився чинний механізм їхнього стягнення.

Водночас нафтовидобувні компанії відзначають, що й це рішення їх задовольняє не цілком, оскільки нинішній рівень рентних платежів не дозволяє компаніям розвиватися і підвищувати видобуток нафти та газу. На їхню думку, необхідно повернути пільговий режим оподатковування, скасований у березні 2005 року для родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами. Якщо уряд усерйоз не перегляне своє споживче ставлення до галузі, нафтовий промисел в Україні припинить існувати як такий.

Нафтові старійшини

Україна по праву належить до списку країн Європи із найстаршим на ринку нафтовим видобутком. Робота на нафтових промислах України почалася ще в кінці 18 століття. Саме цей факт зумовив значну виснаженість західноукраїнських родовищ.

Що ж стосується центральних і східних нафтопромислів, то пік видобутку на них припав на 60-70 роки двадцятого сторіччя. Всі ці факти свідчать, що пік свого нафтового світанку вітчизняний нафтовидобуток уже пройшов, сьогоднішня ж робота нафтових компаній в основному спрямована на підтримку роботи наявних свердловин і оптимізацію умов видобутку на них.

До того ж, одним із важливих напрямків розвитку нафтових компаній є розвідка й буравлення нових свердловин. Проте в останні роки цьому перспективному напрямку розвитку свого бізнесу нафтові компанії почали надавати все менше уваги.

Після 2005 року, коли істотно були переглянуті положення зі стягнення ренти, у нафтовидобувних компаній практично не залишається коштів, які вони могли б інвестувати в нові розробки. У результаті споживчого ставлення держави до галузі й наповнення бюджету за її рахунок, видобуток нафти і газу в нашій країні з кожним роком тільки зменшується, старі промисли себе вичерпують, а буравлення нових свердловин стає недозволенною розкішшю.

Чорний 2005 рік

Одним із чорних періодів розвитку нафтовидобувної галузі нафтовики по праву називають 2005 рік. Саме тоді уряд вніс ряд нововведень в оподатковування добувних компаній, які істотно ускладнили життя нафтовиків. Так, до 2005 року об'єктом оподатковування рентною платою були обсяги відпущеної (товарної) вуглеводневої сировини. Але з 2005 року запроваджено нововведення: рента залежить уже від усього обсягу видобутої сировини. При цьому законодавці не врахували, що в процесі видобутку, транспортування, підготовки нафти, природного газу і газового конденсату обов'язково відбуваються технологічні втрати продукції. Крім того, частину витрачають на депарафінізацію насосно-компресорних труб у свердловинах і викидних лініях від свердловин, капітальний ремонт свердловин, на обробку призабійної зони шарів, заповнення нових трубопроводів, потреби буравлення тощо.

Однак найскладнішим стало те, що рентну плату почали стягувати також із родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами і за видобуток нафтового (попутного) газу. Зазначимо, що такі свердловини, як правило, збиткові для підприємств, особливо в західному регіоні нафтогазодобування. Включення ж у оподатковування рентною платою обсягів нафтового газу (а тим паче - з урахуванням обсягів, які, відповідно до технологічного процесу, згорають у смолоскипах) призвело до ще більшого його подорожчання.

Консервація як вихід

Після впровадження цих реформ справи нафтових компаній стали геть зовсім поганими. Особливо постраждали компанії, що розробляють родовища в західному регіоні. Частина з них навіть покинула ринок, не витримавши настільки вагомого податкового тиску.

Варто відзначити, що компаніями, котрі покинули ринок, здебільшого виявилися іноземні інвестори. Мало того, через адміністративне регулювання найбільшою втратою став час, який Україна змарнувала під час конкурентної боротьби з компаніями з інших країн, що, на відміну від українських, мали можливість нарощувати інвестиції, розробляти й впроваджувати нові технології.

Наслідки такої недбайливої політики держави яскраво можна простежити на флагмані вітчизняного нафтовидобутку ВАТ "Укрнафта". Так, у нинішньому році, внаслідок підвищення рентних платежів, збитки від експлуатації нерентабельних родовищ за дев'ять місяців цього року становлять по Бориславському нафтогазовидобувному управлінню 63,6 млн грн, по Долинському - 91,4 млн грн, по Наддвірнянському - 144,3 млн грн, а загалом по компанії - близько 300 млн грн.

Аналогічна тенденція спостерігається в усіх підприємствах галузі. У свою чергу, нафтовики думають, що уникнути цих збитків можна тільки шляхом консервації родовищ із одночасним скороченням персоналу. А ця соціальна складова вже тягне за собою звільнення 12 тисяч співробітників компанії, стверджують в Укрнафті.

Невтішні підсумки

Водночас консервація родовищ, окрім скорочення робочих місць, спричинить ряд негативних наслідків. Так, у результаті скорочення видобутку легко прогнозується зростання цін на газ і нафту вітчизняного видобутку, оскільки на ринок їх буде надходити менше.

Інший і дуже небезпечний наслідок - це можливе різке погіршення екологічного стану населених місць, поблизу яких перебувають родовища, котрі доведеться законсервувати. Крім того, якщо експлуатацію свердловин справді припинять, то пізніше, коли ситуація, можливо, зміниться, і їх розконсервують, дебіт свердловин може виявитися набагато нижчим, ніж був до зупинки. Отже, держава понесе значно більші втрати, ніж ті доходи, які були отримані від введення руйнівних ставок рентної плати.

Уряду варто всерйоз задуматися про подальшу долю однієї з життєвоважливих і бюджетонаповнювальних галузей. Новому Кабінету Міністрів слід прислухатися до аргументів видобувачів і принаймні повернути пільги для проблемних родовищ. Тим паче, що коаліційна угода між БЮТ і НУ-НС передбачає, що одним із завдань нового Кабміну буде розробка та затвердження концепції стимулювання розвитку нафтогазового комплексу, яка міститиме визначення постійних і економічно обґрунтованих рентних платежів і тарифів на транспортування й продаж нафти та газу.

Динаміка росту рентної плати за нафту й газовий конденсат у 2001-2008 роках, грн за тонну

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008 (проект)

1-5 міс.

6-12 міс.

1-2 міс.

3-7 міс.

8-12 міс.

нафта

17,34

52,02

52,02

160

160

300

300

560

876,17

1090

1090

(550*)

(404**)

(404**)

(325**)

газоконденсат

0

0

0

104,04

104,04

104,04

300

50,5

876,17

1090

1090

(250**)

(325**)

(404**)

(404**)

* з покладів із глибини від 4000 до 5000 метрів

** з покладів із глибини від понад 5000 метрів


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!