Хто платить гроші, той замовляє телебачення

Хто платить гроші, той замовляє телебачення

Вівторок, 14 серпня 2007, 11:26 -
Вітчизняний ринок повинен бути готовий і до візиту могутнього іноземного гіганта –– голландський телекомунікаційний холдинг UPC бере участь у перемовинах з приводу купівлі 100-тисячного пакету абонентів одного з найбільших кабельних операторів Дніпропетро
Тенденція інтенсивної консолідації усіх дрібних операторів, останнім часом, яскраво простежується на ринку кабельного телебачення в Україні: столична компанія "Воля-Кабель" не приховує намірів впродовж найближчих п’яти років здобути статус національного кабельного оператора, об’єднавши регіональні мережі (можливо, під власним брендом), які напередодні цього поступово скуповуватимуться.

Такий розвиток подій, з точки зору Всеукраїнської асоціації операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж (ВАОКТТМ), свідчить про неминучий початок процесу монополізації ринку, що гостро суперечить одразу 3 нормам Закону України "Про телебачення і радіомовлення", а саме: політиці держпротекціонізму щодо національного виробника; держобмеженням стосовно встановлення одноособового контролю над телерадіоорганізаціями зі сторони ФПГ; забороні будь-якій фізичній або юридичній особі керувати понад 35% від загального обсягу відповідного територіального телерадіоінформаційного простору. І це неабияк повинно хвилювати такі структури, як Нацрада з питань телебачення і радіомовлення та Антимонопольний комітет.

Тим часом, з’явилась інформація, що вітчизняний ринок повинен бути готовий і до візиту могутнього іноземного гіганта –– голландський телекомунікаційний холдинг UPC (володіє "кабельними активами" у Польщі, Румунії та країнах Зх.Європи) бере участь у перемовинах з приводу купівлі 100-тисячного пакету абонентів одного з найбільших кабельних операторів Дніпропетровська –– ФАЛЬСТАП/СДС за орієнтовною ціною у $20 млн. Не виключено, що цей холдінг вестиме переговори і з "Волею", про котру днями поповзли чутки щодо майбутнього продажу. Втім, у самій "Воля-кабель" ці чутки спростовують, говорячи, що для продажу компанії її власником Sigma Bleyzer ще не настав час.

До речі, вартість національного кабельно-телевізійного бізнесу обчислюється за європейською формулою: місячну абонентську плату, яка в Україні залежно від регіону становить $3-6, потрібно помножити на 12 (річний трансляційний цикл) і на 3 роки окупності вкладених коштів. Отже, один український абонент коштує від $108 до $216 (для порівняння польський абонент оцінюється у $350-550), а відповідно за середнього оператора, котрий обслуговує 10,000-50,000 абонентів, потрібно викласти від $1,080 000-5,400 000 до $2,160 000-10,800 000.

Заходьте, будь ласка, але двері зачинені

Публічний інвестиційний потенціал українського ринку спостерігається крізь позитивну динаміку платоспроможного попиту на послуги кабельного телебачення: впродовж 2006р., за інформацією Держкомстату, доходи усіх кабельних операторів в Україні становили –– 540 млн. грн. А сума середнього прибутку кабельної компанії в розрахунку на одного абонента (ARPU) cкладає –– $4-6.

Прихований інвестиційний потенціал знаходиться серед 50-85% некабелізованого населення, більшість якого мешкає у автономних одноповерхових спорудах, і собівартість будівництва мереж до них, порівняно із прокладанням кабелю в урбанізованих містах-мільйонниках, зростає у десятки разів.

"В Україні необхідно збудувати кабельні мережі, щонайменше для 6,5 млн. житлових будинків, а це вимагає $200-300 млн. Модернізація старих мереж коштуватиме ще додаткових $100 млн. Таких фінансових ресурсів у вітчизняних операторів, звичайно, немає. Тому доводиться сподіватись винятково на ін’єкцію зарубіжного капіталу", –– вважає керівник Спілки кабельних операторів України –– Олександр Ляхов.

Втім, голова ВАОКТТМ –– Юрій Лабунський продовжує акцентувати на відсутності в країні сприятливої й комфортної інвестатмосфери, зокрема галузь відзначається надмірною регульованістю. Різноманітні аспекти діяльності операторів КТБ в Україні контролюють одразу 7 структур: Нацрада з питань телерадіомовлення, Укрчастотнагляд, Кабінет Міністрів, Антимонопольний комітет, Державний комітет зв’язку, Державна Податкова Адміністрація і Контрольно-Ревізійне Управління.

Першою була і першою залишається

У 2000р. міжнародний фонд спільного інвестування Ukrainian Growth Fund в особі американської інвестиційної компанії Sigma Bleyzer (заснованої вихідцями з України) на базі двох проблематичних київських операторів –– Київтелемонтаж та ІнтерВідеоКиїв, в реєстрі кожного з яких було по 200,000 абонентів, створили нову структуру –– Воля-Кабель. Поки що єдина в цей час мережа із зарубіжними інвестиціями нараховує 1200 чоловік персоналу та пишається щорічним фінансовим оборотом на рівні понад $10 млн.

Кабельні мережі групи компаній Воля, на думку ВАОКТТМ, охоплюють понад 700,000 столичних абонентів і безперечно вважаються монополістами на ринку послуг кабельного телебачення Києва із часткою –– 75-80% та абсолютним лідером в загальнонаціональному масштабі із часткою –– 23%. Офіційно, компанії належать: львівська мережа –– Львів-КТБ і оператор в Алчевську –– Піраміда. Неофіційно, Sigma Bleyzer опосередковано володіє кабельними мережами у Харкові, Черкасах, Севастополі, Одесі, Запоріжжі та Житомирі. Натомість, представники Воля-Кабель стверджують про наявність лише 400 000 абонентів у Києві (36% ринку) і не оприлюднюють інформації стосовно кількості абонентів в інших містах країни.

TV ХХІ століття

Через 5-6 років в Україні практично не залишиться операторів кабельного телебачення. На зміну застарілим аналоговим кабельним мережам прийде не лише супутникове телебачення (у 2006р. в Україні було продано 400,000 комплектів сателітарного обладнання за ціною одного –– 700 грн. і загальний обсяг ринку сягнув 280 млн. грн.), але й лавина новітніх цифрових технологій.

Величезної популярності набуває у світі дешева безпровідна технологія передачі цифрового відеосигналу високої якості –– Wi-Max, котру в Україні уже почала розгортати компанія Українські новітні технології. Державний оператор фіксованого зв’язку Укртелеком і приватні інтернет-провайдери поширюють ще одну передову технологію –– DSL (digital subscriber line), яка здатна передавати відеозображення шляхом звичайних проводів для стаціонарних телефонів.

Гідними конкурентами кабельних телемереж намагаються стати і два потужні оператори мобільного зв’язку –– МТС і Київстар, що активно впроваджують послугу –– Mobile TV та розпочали підготовку до розгортання ефірної мережі третього покоління (3G).

На офіційному державному рівні в межах "Плану розвитку телерадіоінформаційного простору України" та відповідно до вимог міжнародної угоди "Женева-2006" уже виконується програма запровадження ефірного цифрового телебачення до 2015 року.

Хоча, за словами голови правління ЗАТ Українська цифрова телемережа –– Віктора Гайворонського, цифрове телебачення буде надзвичайно дорогим задоволенням для українців: вартість оснащення 81 цифрової зони передавальними комплексами –– $121,5 млн., а на придбання сеттобоксів (спеціальних пристроїв для трансформації телесигналу) доведеться витратити $716 млн.

Загалом, для всеохоплюючого покриття країни цифровим телебаченням потрібно –– $837,5 млн., які зможуть окупитись не раніше, аніж через 6-8 років. На даному етапі реалістичним виглядає фінансування із державного бюджету лише початкового періоду створення цифрового ТБ –– проведення науково-дослідних робіт на суму $2 млн.

Коментар фахівця:

Роман Хімич, експерт Netton Consulting Group

"Організація цифрового телерадіомовлення в Україні супроводжуватиметься низкою майже нездоланних бар’єрів. По-перше, Україна залишається державою бідняків, і переважна більшість населення не зможе собі дозволити придбання за $30-40 найелементарніших сеттобоксів, які можна підключати до аналогових телевізорів.

По-друге, надія, опора і основні годувальники ринку телерадіомовлення –– телеканали із загальнонаціональним ефірним покриттям –– без ентузіазму сприймають цифрове телебачення. Для них поява у перспективі ще 20-30 каналів означатиме посилення "ерозії" глядацької аудиторії, що викликатиме зниження рейтингу та вартості ефірної реклами, а відповідно, і прибутків у сучасних лідерів ринку".

Довідково:

Загальна кількість абонентів кабельного телебачення в Україні складає:

  • 2,5-2,7 млн. (згідно інформації Державного комітету статистики);
  • 4,6 млн. (згідно звіту Національної ради з питань телебачення і радіомовлення);
  • 7 млн. (згідно досліджень операторів ринку).

Лише 10% усіх абонентів кабельного телебачення в Україні підключені до широкосмугових мереж і не більше 5% користується повним сервісним комплексом з використанням зворотного каналу –– Інтернет, цифрові пакети, домашнє відео і т.д.

Послуги кабельного телебачення в Україні надають від 300-400 до 700-800 операторів, з яких 20% –– середні та великі кабельні мережі, що обслуговують від 10,000 до 500, 000 абонентів.

Рівень проникнення кабельного телебачення в Україні становить близько 15%, зокрема із 17 млн. усіх житлових будинків:

  • 2,6 млн. –– підключені до кабельної мережі;
  • 4,6 млн. –– розташовані у зоні обслуговування кабельних мереж;
  • 6,5 млн. –– пристосовані для прокладання кабельних мереж;

Структура ринку за компаніями:

  • 23% –– Воля-Кабель (м. Київ)
  • 6% –– Фальстап (Дніпропетровськ), ЛКТ (Луганськ), Надія (Донецьк), Візит (Кременчуг), НПО "ІТ" (Київ), Рікона (Кривий Ріг), КТВ+ (Дніпродзерджинськ), Пошук (Полтава), Сана-Плюс (Одеса), ГОК (Комсомольськ), TGS (Черкаси)
  • 5% –– Фора (Харків), Девком (Севастополь), Чорне Море (Одеса)
  • 4% –– МКТВ (Миколаїв), Сателіт (Полтава), КТС (Запоріжжя), Елан і Реноме (Одеса), Квант (Південноукраїнськ), Телебойман (Львів)
  • 50% –– Інші

Структура пакетів кабельного телебачення в Україні:

  • 40% –– дешеві "соціальні" пакети
  • 36% –– середні "базові" пакети
  • 24% –– дорогі "преміум" пакети

Структура прийому телевізійного сигналу в Україні:

  • 40% –– кімнатні та індивідуальні ефірні антени
  • 23% –– кабельне телебачення
  • 22% –– колективні антени
  • 15% –– супутникове (сателітарне) телебачення