Днями НАК "Нафтогаз України" заявив, що борги контрагентів компанії за природний газ наближаються  до критичної позначки в 100 млрлд грн. – суми, яку можна прирівняти до десятої частини держбюджету на 2021 рік. У спільному проекті Федерації работодавців нафтогазової галузі (ФРНГ) та "Української правди" аналізуємо, яка природа цих боргів та які є шляхи розв’язання проблеми.

Звідки у тепло- й газопостачальних компаній такі величезні борги?

Борги тепловиків та постачальників газу історично існували завжди, але з 2015 року проблема почала відчуватися особливо гостро. Якщо подивитися на динаміку наростання заборгованості, то побачимо, що протягом фактично п’яти років вона збільшилася вдвічі: з близько 45 млрд гривень до названих "Нафтогазом" 93,3 мільярдів. 

Для різних контрагентів природа виникнення заборгованості дещо відрізняється. Спільним є те, що лише менша частина цього боргу існує через небажання компаній платити, решта виникла через  неефективне державне регулювання, коли уряд намагався утримати занижені комунальні тарифи для населення.

Постачальники тепла (як видно на графіку, їх борг є найбільшим – майже 60 млрд гривень) роками отримували від НКРЕКП неринково низькиий тариф, що не відповідав реальній ціні газу. У переважній більшості вони фізично не могли оплачувати блакитне паливо. Боргову яму "поглибили" недобросовісні теплокомуненерго, які вирішили взагалі нічого не платити, посилаючись на брак коштів.

Інша ситуація у теплоелектроцентралей – їх сума боргу хоч і не найбільша, однак саме ці зобов’язання мають своє джерело для погашення. ТЕЦ у процесі виробництва тепла генерують також і електроенергію. Їм це практично нічого не коштує, адже електрика вважається побічним продуктом виробництва тепла. При тому, що електроенергія продається за ринковими умовами, ТЕЦ чомусь вирішують не оплачувати газ. Щоправда, теплоелектроцентралі також мають свого боржника – ДП "Енергоринок", який до літа 2019 року мав викуповувати згенеровану електроенергію, але не розраховувався за неї. 

Також від неефективних регуляторних рішень постраждали постачальники газу. Як відомо, та частина населення, яка не має лічильників газу, оплачує свої рахунки за нормами споживання. І, як вдалося неодноразово довести у суді постачальникам, ці норми були заниженими: частина населення використовувала більше газу, ніж їй нараховувалося. 

Там, де лічильники уже є, існує інша проблема – широко відомі "температурні коефіцієнти", які впливають на облік газу. Через фізичні властивості блакитного палива, взимку лічильники фіксують менший обсяг газу, ніж реально передається мережами, а влітку – більший. Суперечка в нарахуваннях призвела до судових спорів, і постачальники довели, що реальний обсяг газу відрізнявся від нарахувань. Ці гроші постачальники газу намагалися витребувати з населення, але в реальності це – відповідальність держави.

Як і в кейсі з тепловиками, деякі постачальники газу також вирішили, що якщо проблеми все одно є, то платити вони не будуть. 

Якщо про борги відомо давно, то чому з ними нічого не роблять?

Справді, про проблему усі знають, але згадують про неї традиційно перед початком опалювального сезону, коли уже пізно щось робити. "Нафтогаз" із року в рік продовжує сумлінно постачати газ, адже змушений це робити через покладення на нього спеціальних обов’язків на ринку газу (так зване PSO – Public Service Obligation). Якщо протягом зими десь виникає надкритична ситуація, яка унеможливлює постачання газу, то уряд чи місцева влада у авральному режимі беруться за "гасіння пожеж". 

Природньо, що найбільше від такого стану справ страждає сам державний "Нафтогаз":

"Нафтогаз вже сплатив державі всі податки за реалізацію цього газу - ренту, ПДВ, податок на прибуток. Ми також сплачуємо відсотки за кредитами, які залучали, щоб видобути або імпортувати це паливо. Однак компанія досі не отримала оплату за цей газ від теплокомуненерго та постачальників газу. Більшість з цих боргів не оплачені вже понад рік, їх неможливо пояснити пандемією", - пояснуює директор зі зв’язків з державними регуляторними органами і зацікавленими сторонами Групи "Нафтогаз" Альона Осмоловська .

Але наростання газових боргів має прямий наслідок також і для кінцевих споживачів, адже ті тепловики, на яких висить значний нереструктуризований борг, не мають доступу до жодних джерел інвестицій. Немає коштів – немає вкладень в інфраструктуру. А це означає зростання кількості аварій у мережах та погіршення якості послуг. Та населення, будучи достатньо дисциплінованим платником, продовжує оплачувати високі рахунки за комуналку.       

Можна також сказати, що проблема газових боргів – це пряма проблема бюджету. Погіршуються фінансові результати державного Нафтогазу і здатність компанії забезпечувати доходи держбюджету, обмежується фінансування видобутку і закупівлі газу на наступну зим

Як полікувати цей сегмент газового ринку?

Альтернативи всього три: закрити очі (що наразі і відбувалося), просто списати увесь борг (такі рішення уже були в історії, цим "завдячуємо" уряду Миколи Азарова) або реструктуризувати заборгованість. Експерти радять взяти до уваги саме третій варіант: 

"У часи "попередників" держава покривала різницю між економічно необґрунтованими тарифами і вартістю газу, але на сьогодні у бюджеті держави на це немає ні копійки", - сказав заступник Міністра розвитку громад та територій України 2015-2019 рр. Едуард Кругляк. 

За його словами, у Верховній Раді уже є кілька законопроектів, що покликані розв’язати проблему. Є і нова ініціатива від "Нафтогазу" та Мінрегіону.

"Вони розробили новий закон, який допоможе врегулювати заборгованість теплокомуненерго, постачальників газу і ТЕЦ перед НАК "Нафтогаз України". Цей проект схвалили і Мінрегіон, і інші міністерства. Зараз м’яч на боці профільного комітету, щоб погодили цей проект закону і винесли на розгляд Верхової Ради", - відзначає Кругляк.

А Альона Осмоловська нагадує, що пошук рішення про реструктуризацію боргів взяли на себе усі учасники лютневого меморандуму щодо врегулювання проблемних питань у постачанні тепла та гарячої води українцям.

"Нафтогаз України розробив цілий пакет пропозицій щодо вирішення боргової кризи, як цього вимагало доручення Прем’єр-міністра Шмигаля наприкінці лютого. Їх реалізація потребує спільної роботи і парламенту і уряду і місцевих органів влади. В результаті цієї роботи ми зможемо розблокувати підготовку теплокомуненерго до наступного опалювального сезону та вивільнити значні кошти, які державний "Нафтогаз" змушений заблокувати на рахунках. В результаті верифікації ми також отримаємо чітку суму, яку приватні компанії-посередники повинні будуть сплатити державному "Нафтогазу" за спожите паливо", – зазначила Осмоловська. 

Якщо парламентарі схвалять цей шлях вирішення проблеми, то далі боргова проблема розв’язуватиметься у кілька етапів, які мають бути імплементовані до наступного опалювального сезону: 

• Аудит та розділення боргу – наявні дані про структуру боргів наразі відомі лише зі слів самих тепловиків та постачальників. Дослідити заборгованість мають спеціальні територіальні комісії, спеціалісти Мініфіну, Міненерго, НКРЕКП та Мінрегіону. Потрібно дати відповідь на питання: що саме є наслідком неефективного регулювання, а що – небажання платити?

• Реструктуризація частини боргу, що виникла з вини самих контрагентів "Нафтогазу" - одразу після цього у компаній з’явиться доступ до кредитних коштів та можливість краще підготуватися до опалювального сезону.

• Пошук та затвердження механізмів, відповідно до яких буде проведено взаємозалік решти боргів. Очевидно, що оплачувати борги, які виникли через неефективне регулювання тарифів, живими коштами неможливо, адже джерел покриття для них не існує. Однак якщо поглянути на успішний досвід врегулювання історичної податкової заборгованості "Укрнафти", то ці напрацювання можна втілити і у стосунки з тепловиками та постачальниками газу. 

Нагадаємо, що меморандум про врегулювання проблем тепло- і водопостачання кінцевим строком прийняття відповідного рішення відводить 1 травня. Також це – дата, коли закінчується дія ПСО "Нафтогазу" для тепловиків. Тож тепер питання лише за тим, чи захоче парламент дати зелене світло розв’язанню боргової проблеми. 

Нафтогаз також закликає взяти до уваги досвід 2011 року, коли держава безумовно списала цим підприємствам борги на суму 24 млрд грн, що жодним чином не покращило ані якості послуг цих компаній, ані їхньої платіжної дисципліни.