Скасування реєстру судових рішень та його правові наслідки

П'ятниця, 9 грудня 2011 —
Створення Єдиного державного реєстру судових рішень України стало великим кроком вперед на шляху становлення в Україні принципів відкритості та незалежності діяльності судової гілки влади. У багатьох розвинутих країн (США, Велика Британія, Франція, Німеччина тощо) давно створені і діють бази доступу до судових рішень, які дають можливість усім бажаючим ознайомитись із судовою практикою.
Створення судового реєстру в Україні для кожного із нас мало важливе значення. Для науковців, наприклад, це можливість вивчення окремих правових інститутів у їх практичному застосуванні, реєстр став важливим джерелом статистичної інформації про кількість справ, що розглядається судами України. Крім того, зі створенням Реєстру судді стали обережніше підходити до вирішення «замовних» справ, адже тепер із рішенням по справі могла ознайомитись уся громадськість, тому уже не кожен суддя міг погодитись на винесення незаконного та необґрунтованого, проте «проплаченого» рішення.
Важливе значення мало створення реєстру і для реалізації особою права на оскарження судового рішення при неоднаковому застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки, маючи доступ до судової практики у будь-який час, особа, права якої порушено, могла проаналізувати порядок застосування судами однієї і тієї ж норми права та прослідкувати за прийняттям судами рішень в аналогічних справах.
Однак, недовго нам довелось користуватись вільним доступом до судової практики. Так, 13.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20.10.2011 № 3932-VI, яким внесено зміни до Закону України «Про доступ до судових рішень» та змінено порядок внесення судових рішень до єдиного реєстру. Відтепер, перелік судових рішень судів загальної юрисдикції, що підлягають включенню до Реєстру, затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України. Отже, даним Законом встановлено ретельний «відбір» рішень, що будуть доступні громадськості. Оприлюднюватись на сайті Єдиного реєстру будуть лише окремі рішення, усі ж інші, які не пройдуть «фільтр» Ради суддів та Державної судової адміністрації, будуть залишатись назавжди недоступними для загалу.
Прийняттям даного Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» було знищено усі надії на реформування судової систем України, її прозорість та непідкупність. Під час проведення судової реформи 2010 року у наукових та політичних колах досить гучно обговорювалась проблема боротьби із корупцією у судовій владі, а також тиском на суддів зі сторони інших гілок влади. Частково у вирішенні цієї проблеми мало сприяти створення Єдиного реєстру судових рішень, адже саме вільний доступ будь-кого до повних текстів судових рішень стримував недобросовісних суддів від прийняття незаконних рішень.
Які ж наслідки тепер матиме запровадження нового порядку включення рішень до Реєстру?
По-перше, відтепер досить складно собі уявити як особа, права якої порушено неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зможе захистити себе без можливості вивчення відповідної судової практики? Відповідь проста і зрозуміла – ніяк. Так, звичайно, окремі судові рішення публікуються у різноманітних збірниках, періодичних виданнях судів – Судова апеляція, Вісник господарського судочинства, Вісник Вищого адміністративного суду України, Вісник Верховного Суду України, тощо. Однак, у періодичних видання друкується лише невелика частина судових рішень, як правило, узагальнення судової практики, які не дають можливість дослідити застосування судом певної окремої норми у конкретній судовій справі.
Також, відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень», особа, яка не брала участі у справі має право на доступ до повного тексту судового рішення лише шляхом звернення до апарату відповідного суду з письмовою заявою, яка повинна містити обґрунтування, чому судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод чи інтересів. Наче б то дана норма забезпечує право особи на доступ до судових рішень, однак на практиці, суди практично завжди відмовляють у видачі копії судового рішення, особі, яка не брала участі у справі, мотивуючи це тим, що рішення безпосередньо не стосується її прав, навіть якщо особа бажає дослідити факт неоднакового застосування судами норм матеріального права.
Тому, як бачимо, скасуванням внесення всіх судових рішень до єдиного реєстру досить ускладнюється механізм реалізації права особи на перегляд судового рішення Верховним Судом України на підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права.
По-друге, ускладнюється можливість вибору особою способу захисту свого порушеного права. Так, згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Чинне законодавство містить на перший погляд наче б то достатній перелік способів захисту, однак при зверненні до суду з позовом досить часто виникає ситуація, коли суди відмовляють у задоволенні позовних вимог з підстав їх невідповідності визначеним у статті 16 Цивільного кодексу України способам захисту порушених прав. Для правильного вибору способу захисту порушеного права ми звертаємось до аналізу судових рішень в аналогічних спорах та на основі них обираємо вірний спосіб захисту, для того щоб суд не відмовив нам в задоволенні наших вимог та захистив порушене право. Однак, питання як бути в подальшому, коли доступ до судової практики буде значно обмеженим, залишається відкритим.
По-третє, на механізм реалізації правових норм негативно впливають законодавчі прогалини чи колізії.
Прогалини в законодавстві – це ситуації, коли певні правовідносини не врегульовані нормами права; колізії – це ситуації, коли одні і ті ж правовідносини врегульовані різними нормами законодавства по-різному.
Способами подолання законодавчих прогалин чи колізій є, (окрім аналогії права, аналогії закону правил вирішення колізій) вивчення та застосування судової практики. Хоча правова система України і відноситься до романо-германської правової сім’ї, для якої основним джерелом права є нормативно-правовий акт, однак, застосування судової практики, для заповнення законодавчих прогалин також має не останнє значення. А тому значене обмеження доступу до судових рішень ускладнить не лише можливість захисту особою її порушеного права, а й визначення способів вирішення існуючих колізій та прогалин чинного законодавства.
По-четверте, внесення змін до статті 3 «Про доступ до судових рішень» не узгоджується з іншими нормами даного закону. Так, відповідно до статті 2 Закону кожен має право на доступ до судових рішень. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України. Із вказаними нормами не зовсім узгоджується нововведений порядок оприлюднення судових рішень, коли внесенню до реєстру підлягають лише «вигідні» для обмеженого кола осіб судові рішення, а всі інші залишаються «в тіні».
Реєстр судових рішень часто використовують і самі судді для визначення правової позиції з окремих питань своїх колег із судів вищих інстанції, однак, відтепер така можливість у них буде обмежена.
По-п’яте, Реєстр судових рішень також використовують фізичні чи юридичні особи під час вибору контрагента у договірних чи інших правовідносинах. Так, за допомогою реєстру можна відслідкувати добросовісність суб’єкта господарювання, його «історію судових справ», у разі її наявності, що дасть змогу зробити висновки про необхідність вступу з таким контрагентом у договірні чи інші правовідносини.
Крім того, невнесення усіх судових рішень до Реєстру сприятиме збільшенню випадків «рейдерських» захоплень підприємств. Так, недобросовісні судді і раніше практикували прийняття незаконних рішень (без виклику сторін, з порушенням правил підсудності, тощо), на підставі яких здійснювалось захоплення підприємств, нерухомого майна, однак, відтепер, у зв’язку з відсутністю вимог щодо внесення усіх судових рішень до Реєстру, випадки прийняття таких незаконних рішень можуть значно збільшитись.
Проведення будь-яких реформ, вдосконалення діючої системи в нашій державі неможливе без існування в ній незалежної, аполітичної, самостійної судової гілки влади. Прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» від 20.10.2011 є кроком назад у ставленні засад демократичності і прозорості діяльності судової влади. Страшно уявити, з метою приховання яких судових рішень відповідними політичним силами було пролобійовано прийняття даного Закону, а тому на сьогодні нам залишається лише сподіватись на усвідомлення законодавцем своєї помилки та скасування відповідного положення, яким на сьогоднішній день, фактично скасовано держаний реєстр судових рішень.

Вікторія Недибалюк, юрист ЮК Jurimex

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!