Нові спроби фінансувати бюджет чи банківську систему "гривневими вливаннями" прямою наводкою б'ють по валютному ринку і крок за кроком підводять Україну до білоруського сценарію.

Такої думки дотримується виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Дмитро Боярчук.

"Ми десь на 70% за своїми показниками нагадуємо Білорусь зразка 2011 року. Якщо хто не знає, тоді в Білорусії відбулася 300% девальвація з усіма наслідками. Вони стабілізувались тільки після продажу своєї ГТС Росії. Не дуже гарна історія, чи не так?", - зазначає експерт.

За його словами, Україна сьогодні дуже близька до повторення цього "кульбіту".

"Чутки про те, що все може бути дуже погано недалекі від реальності. Але у нас ще є шанс. І цей шанс називається радикальний секвестр бюджету і закриття каналів емісії гривні. Тому новому (старому?) прем’єру не заздрю", - наголосив Боярчук.

Він підкреслює, що варіантів в уряду взагалі не залишилось.

"На поточний момент валютний ринок "поламали". На слова і "гарантії" НБУ ніхто не зважає. Тому нові спроби фінансувати бюджет чи банківську систем "гривневими вливаннями" прямою наводкою б’ють по валютному ринку і крок за кроком підводять нас до білоруського сценарію", - вважає експерт.

"Лукашенко у свій час відмовився визнавати проблему і чітко стояв на підтримці соціальних стандартів та індексації зарплат. Друкували гроші так, що друкарський верстат закипав. Врешті-решт проіндексовані зарплати нікому не допомогли", - додає він.

Боярчук також просить звернути увагу на той факт, що бюджет є завжди похідною економічної спроможності країни.

"Тому коли у вас, або у ваших знайомих колись з'явиться бажання взяти ще щось з бюджету, щоб захисти бідних та пенсіонерів – згадайте ці два графіки. Перший – це ступінь зносу основних виробничих активів. Другий – це наш реальний ВВП у відносних цінах", - пояснює він.

Зокрема, за його словами, "перший графік розповідає, що наші дороги поступово перетворюються на "ґрунтовки", а наші заводи скоро нічого не будуть виробляти окрім іржі".

А другий графік, пояснює експерт, демонструє, що маючи настільки відсталі виробничі можливості "ми вже фактично досягнули своєї "стелі" росту (останні три роки стагнації красномовно про це говорять).

"Саме цікаво, що з 2008 року ця "стеля" дуже сильно для нас опустилась", - наголошує Боярчук.

"У нас є два варіанти розвитку: перший - ми продовжуємо "тягнути" шалені соціальні зобов'язання і дружно крокувати до подальшого зубожіння. Другий - ми все-таки знаходимо можливість витрачати з бюджету тільки на саме необхідне і на самих бідних і даємо шанс бізнесменам підняти "стелю" наших економічних можливостей. Інших варіантів для нас не існує", - вважає він.