Головною соціально-економічною зміною у житті українців за останні два десятки років стало те, що в країні суттєво зріс рівень бідності.

Про це заявив директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто, передає ВВС.

За словами Паніотто, до 1998 року цей показник невпинно зростав, поки не досяг 52%.

Проте після 1998, коли Україна ледве не була змушена оголосити дефолт, ситуація почала покращуватися, а через 10 років після цього, у 2008 році, показник суб'єктивної бідності впав до 12%.

Але нова економічна криза та політичні події в Україні призвели до того, що кількість українців, яким не вистачає на їжу, почала зростати.

Нині бідними, тобто такими, чиїх доходів не вистачає навіть на нормальне харчування, вважають себе близько 16% наслелення України.

Витрати на харчування беруть як основу для своїх оцінок і демографи.

Людмила Черенько із Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ каже, що за даними інституту, середня українська родина витрачає на харчі 53% своїх доходів, а 40% родин витрачають на харчі понад 60% свого сукупного доходу.

Саме цих людей можна вважати бідними, бо вони, фактично, не мають коштів для розвитку і покращення свого життя. Після 2009 року кількість таких громадян зростає - каже Черенько.

"Більшу частину бюджету українці витрачають на харчування, при цьому принципових змін у самому харчуванні не відбулося. Медицина та освіта де-юре є безкоштовними, а де-факто, люди змушені витрачати на них власні гроші, і гроші чималі. Змінилися і витрати на придбання та утримання житла".

Водночас, як каже Паніотто, від 2008 до 2012 в Україні скоротилася і кількість тих, кого можна вважати середнім класом, тобто, прошарком, представники якого можуть дозволити собі не тільки їжу, але й одяг, житло та відпочинок.

Якщо у 2008 році таких було близько 10%, то зараз - удвічі менше.

Утім, соціолог твердить, що люди схильні до приховування своїх доходів.

Наприклад, іще у 1995 соціологи виявили, що витрати українців за цей рік були вдвічі більшими, аніж доходи.

З іншого боку, досліджуючи рівень життя українців, науковці, практично, не мають доступу до інформації про найбагатших українців, хоча майнове розшарування в Україні можна помітити неозброєним оком.