Після чергової спроби України перезавантажити відносини з Китаєм інвестори з КНР все більше цікавляться українською економікою.

Утім, поки йдеться лише про наміри співпраці. Жодного проекту дотепер не започатковано, пише Deutsche Welle. 

Видання нагадує, налагодити тісні економічні зв'язки з Китаєм намагався ще Леонід Кучма.

Тоді влада хвалилася налагодженою співпрацею з КНР і начебто розпочатими спільними проектами.

Утім, за часів президентства Віктора  Ющенка політичні відносини Китаю з Україною повністю охололи, тож, економічну співпрацю довелося відкласти.

Тепер "розігріти" економічний інтерес китайців до України  намагається Віктор Янукович.

У вересні 2010 року численна делегація високопосадовців і бізнесменів відвідала Пекін, де було підписано 13 двосторонніх документів.

Янукович заявив, що оцінює сумарну вартість цих угод в 4 млрд. доларів і за два роки  товарообіг між Україною і Китаєм повинен зрости до 10 млрд. доларів.

Однак за чотири місяці після відвідання українською стороною Піднебесної, інвестиційний китайський бум в Україні так і  не розпочався.

Невигідна політика та погані умови ведення бізнесу - на заваді

Китайські інвестори висловили готовність вкладати капітал в будівництво швидкісного залізничного сполучення аеропорту "Бориспіль" з Києвом, розробку українського морського шельфу, зведення в Криму парогазової електростанції.

Утім, досі реалізація деяких з цих проектів під питанням.

Тож, експерти запідозрили, що в китайсько-українських відносинах з'явилася деяка напруженість через те, що, попри застереження Китаю, український представник, внаслідок тиску на Україну ЄС, таки взяв участь у церемонії нагородження  Нобелівською премією ув'язненого китайського дисидента Лю Сяобо.

Окрім політики, непокоять китайських інвесторів і умови ведення бізнесу в Україні.

Це пояснює те, що китайці обережно ставляться до інвестування в українську енергетику, сказав екс-міністр палива і енергетики Юрій Продан.

"Немає інформації, щоб хтось там технічне завдання на проект розробляв, або сам проект. Навіть якщо підписаний якийсь протокол, то це лише декларації про наміри. Бо ж інвестори вимагають ринкового принципу на електричну енергію, наприклад, щоб вони могли забезпечити свої інвестиції. На жаль, у нас не до кінця все зроблене з точки зору ринкового регулювання".

Натомість голова Ділової ради "Україна-Китай" Валерій Коновалюк переконує, що хвилюватися немає підстав.

Всі задекларовані угоди укладені. Бізнесмени з КНР розглядають можливість інвестицій не тільки в модернізацію української газотранспортної системи, а й в машинобудування, сільське господарство, українські морські порти та залізничні перевезення.

"Зацікавленість китайської сторони відчувається виключно в тому, що Україна набуває реальної можливості створення зони вільної торгівлі з Євросоюзом. А це є один із головних торгівельних партнерів Китаю", - запевнив Коновалюк.

За його словами, окрім інвестицій Україна може запозичити у КНР досвід реформування економіки, завдяки якому Китай за останні двадцять років здійснив "економічний прорив" у світі.

"Є чому у них повчитись, а також використати можливості китайської співпраці для  реконструкції наших металургійних активів. Треба ж нарешті створювати наукоємні технології, аби мати статус постіндустріальної країни", - впевнений голова Ділової ради "Україна-Китай".

Утім, оглядачі єдині в тому, що Україна пропонує для китайських інвесторів не ті галузі для пріоритетної співпраці.

Адже важка промисловість вже не така актуальна для Китаю, як сільське господарство: через щорічне збільшення населення, Китай буде змушений шукати можливості задовольнити попит на продукти харчування для своїх громадян.

Тож, спільні проекти у сільському господарстві були б вигіднішими як для української, так і для китайської сторони.

Наразі в 2010 році товарообіг між країнами склав не більше 6 млрд. доларів. Зараз китайські інвестиції складають близько 0,01% - приблизно 11 млн. доларів.