Такого висновку дійшла  більшість експертів під час форуму Німецької аграрної спілки, який проходив в рамках виставки Зелений тиждень в Берліні.

Основну проблему експерти вбачають в обмеженому доступі агровиробників до фінансових ресурсів в багатьох азіатських країнах та країнах Центральної та Східної Європи, особливо в Україні та Росії і, як наслідок, - різкому падінні попиту на добрива та інші ресурси.

Це, в свою чергу, призведе до зниження врожаю, - повідомляє Асоціація "Український клуб аграрного бізнесу".

Так, наприклад, виробництво пшениці у світі у порівнянні з 2008/09 маркетинговим роком в наступному році може знизитись з 676 млн. т до 627 млн. т, при стабільному споживанні.

З падінням фрахтових ставок попит у традиційних країнах-імпортерах, ймовірно, зросте. Навіть консервативні припущення, що світовий попит на пшеницю залишиться в 2009/10 маркетинговому році на рівні 652 млн. т, пророкують зменшення загальносвітових запасів пшениці з 140 млн. т до 115 млн. т.

Якщо ж додати до даних розрахунків ще можливі погодні негаразди та протекціоністські заходи багатьох держав під час фінансової кризи і спекуляції на світових товарних ринках аграрної продукції, то ми зможемо стати свідками підвищення цін на деякі продукти харчування для від поміркованих 30% до можливих 100%.

Українські агровиробники зможуть стати одними з тих, хто буде в виграші від світового підвищення цін на аграрну продукцію, переконаний президент Асоціації "Українського клубу аграрного бізнесу" Алекс Ліссітса.

Однак, за його словами, для відновлення прибутковості критично важливим є підвищення ефективності виробництва, адже близько 80% українських сільгоспвиробників використовують свої потенційні можливості лише на 40%.

Тільки за умови різкого але обґрунтованого скорочення всіх видів витрат в 2009 році можна очікувати позитивні економічні результати. 

На думку Ліссітси, це не  в останню чергу пов'язано із значним скороченням бюджетної підтримки аграріїв в 2009 р. і наявними сумнівами щодо швидкого зростання підтримки в наступні роки.

Таким чином, виробникам залишається сподіватись виключно на свої сили, оптимізуючи діяльність, в тому числі із використанням сучасних інструментів економічного моделювання.