Мільярдери в Україні, як і раніше, роблять гроші на дешевій робочій силі, преференціях по енергоносіях і державних пільгах. Таку позицію в інтерв'ю УНІАН висловив директор центра прикладної політики "Стратегема" Юрій Романенко.

"Ріст вартості активів українських мільярдерів визначає дешева робоча сила, преференції по енергоносіях і використання держави для створення регуляторних переваг (протекціоністські бар'єри, пільговий режим оподатковування, у тому числі й з використанням офшорних схем). Для держави така модель приватного бізнесу припускає жебрака-робітника, злодійкуватого чиновника й вічну залежність від позиції Кремля. З іншого боку, на відносно високу капіталізацію в цих умовах приречений не високотехнологічний бізнес, що розвивається на основі ємності внутрішнього ринку, а експортно-орієнтований сировинний й "напівфабрикатний", доходи від якого осідають в офшорах", - вважає експерт.

Бізнес олігархів-важкоатлетів, як бачимо з останнього рейтингу журналу "Кореспондент", - це, як і раніше, металургія, виробництво феросплавів, виробництво й торгівля енергоресурсами. Їхньому багатству сприяє кон'юнктура, як на внутрішньому, так й особливо на зовнішньому ринку. Адже відомо, що ціна газу для європейських промисловців у рази перевершує українську.

За словами Романенка, виробництво сталі й прокату неухильно росло й в 2006 році, і в нинішньому. У першому кварталі 2007 виробництво прокату виросло більш ніж на 11%, чавуну - практично на 15%, сталі - 12-13%. У зв'язку із цим Мінпромполітики прогнозує ріст обсягів виробництва чавуну в 2007 році до 35,5 млн. тонн, сталі - до 42 млн. тонн. Зростання виробництва супроводжується неухильним збільшенням цін на металопродукцію. Так, за рік з невеликим ціна на чорний прокат в Україні виросла на 30-40%.

"Всі прогнози про колапс металургії напередодні підвищення цін на енергоресурси в 2005 році або наприкінці 2006 виявилися черговою "страшилкою". Метпідприємства України на даний момент працюють із рентабельністю не нижче 20%, а маржа на продукції навіть із низьким ступенем переробки становить не менш 200 доларів на тонні. Помітимо, що це один із кращих показників у світі", - відзначив експерт.

Ще більш вражаючими темпами росте добробут власників заводів. Наприклад, бізнес металургійного короля Ріната Ахметова на сьогодні експерти оцінюють в 15,5 млрд., хазяїв Індустріального союзу Донбасу - Сергія Тарути й Віталія Гайдука - 3,6 млрд. доларів (за минулий рік їхні активи виросли на $100 млн.), хазяїн ММК ім. Ілліча Володимир Бойко "важить" $2,4 мільярди.

На жаль, зліт персонального добробуту окремо взятих олігархів так і не привів до системної модернізації галузі, відмови від офшорних схем, росту платежів у бюджет або добробуту працівників.

Деякі меткомбінати, що претендують на звання "наше все", дотепер не соромляться декларувати рентабельність в 4%, випрошувати в держави пільги й вимагати, не в приклад іншим підприємствам галузі, преференцій по поставках енергоносіїв, платячи при цьому найнижчу зарплату в Європі.

УНІАН