Україні потрібна війна мільйонерів проти мільярдерів

П'ятниця, 29 грудня 2006, 00:11

Коли у 2003 р. Кремль почав свій наступ на російського нафтового магната Михайла Ходорковського, у Москві це протистояння іронічно називали "війною мільйонерів проти мільярдерів".

Ролі мільярдерів виконували олігархи єльцинської епохи, до яких належав сам Ходорковський, а повсталими проти їхньої влади мільйонерами стали члени команди нинішнього президента РФ Володимира Путіна.

В результаті, Росія проминула фазу олігархічно-феодальної роздробленості, яка ставила економічну і політичну владу країни у сильну залежність від вузького кола "старих" олігархів.

Натомість сформувалося складне співтовариство політичної еліти, що складається з чиновників, силовиків, бізнесменів нового "призову" і старих гравців.

Українсько-олігархічний феодалізм

В Україні ніколи не було нічого схожого на "війну мільйонерів проти мільярдерів", однак є ознаки протилежного процесу. Мільярдери, тобто олігархи, що сформувалися ще в часи президентства Леоніда Кучми, за допомогою рейдерства ведуть активну війну проти мільйонерів, тобто середнього бізнесу.  

За десятками рейдерських атак, що ледве не щодня обертаються голосними бізнес-скандалами, стоять люди, що фактично уособлюють топ-менеджмент найвпливовіших ФПГ.

Так, "Центр дослідження корпоративних відносин" за результатами проведеного експертного опитування назвав "найбільшими рейдерами в Україні" групу "Приват" (100% голосів експертів), "Фінанси і Кредит" (54,6%), "Альфа-Груп" (45,5%), СКМ (36,4%), ІСД (27,3%), "ТАСС" (18,6%), "Інтерпайп" (18,2%).  

Цьому є своє пояснення: будь-яка українська корпорація, чия вартість вимірюється мільярдами доларів, настільки велика для національної економіки, що в існуючих умовах не може не мати дуже сильного впливу на політиків і державний апарат.

До того ж, у середовищі бізнесменів дотепер було прийнято вважати, що віддалення бізнес-групи від важелів влади майже завжди означає, що її знищать конкуренти.

Участь же ФПГ у "тіньовій політиці" навпаки дає їй могутній інструмент бізнес-впливу на економіку і конкурентів у вигляді корумпованих чиновників, суддів і політиків.

У такій ситуації відмовлятися від рейдерства як можливості здобути привабливе підприємство або нерухомість за малу частину її реальної ціни, щонайменше, нераціонально. Розширення бізнес-імперії, у свою чергу, збільшує політичний вплив ФПГ – коло замкнулося...

Втім, проблема полягає не стільки в самому існуванні української олігархічної системи, скільки в її економічній неефективності. У пострадянському варіанті олігархія виглядає як свого роду "економічний феодалізм".

Бо саме наявність феодального війська, а не закон або суд, забезпечувала середньовічному баронові збереження наявних і придбання нових володінь. Точно так запорукою успіху українських олігархів стали їхні "кланові дружини", що складаються з політиків, суддів та чиновників.

Олігархічна еліта не зацікавлена в зміцненні закону, прозорості і захисті інституту приватної власності, бо все це позбавляє її корупційних конкурентних переваг. В результаті сили нації витрачаються на нескінченний "переділ", а не на удосконалення технологій виробництва.

Економічна революція

Вкрай небезпечною є псевдо-ліберальна політика пасивного очікування моменту, коли дія "невидимої руки ринку" сама собою трансформує українську олігархічну систему і виведе її на рівень цивілізованих відносин між бізнесом і політикою.

Не слід забувати, що багато країн Латинської Америки позбулися плантаторського феодалізму тільки на початку ХХ століття. Хоча представники еліти цих країн ще в ХІХ столітті отримували західну освіту, а разом з нею – доступ до соціальних, політичних та економічних технологій розвинутих країн.

В свою чергу, причиною початку британської економічної революції (що зробила Великобританію володаркою морів і флагманом індустріального розвитку) стало тривіальне бажання англійських монархів зміцнити свою владу.

Прагнучи позбутися сильного впливу герцогів і римської католицької церкви, Генріх VII та Генріх VIII стали знищувати найбільших феодалів. Вони заборонили дворянам утримувати власні збройні загони, відібрали землі у церкви і розпродали награбоване невеличкими наділами.

Щоб підвищити вартість земель, що продавалися короною, Тюдори ухвалили закони, що створили ринок землі. Результатом всіх цих непорядних вчинків став перехід конкуренції між землевласниками із сфери "військового мистецтва" до сфери "мистецтва землеробства і виробництва". А після цього було сформовано поняття права приватної власності і законності в їх сучасному розумінні.

Війна за ефективність

Звичайно, заходи, подібні до дій Тюдоров (наприклад, "розкуркулювання" олігархів), сьогодні викличуть економічну катастрофу. Так, голосні кампанії з реприватизації "Криворіжсталі" та НЗФ призвели до скорочення іноземних інвестицій і викликали насторожене ставлення до України в західних ділових колах.

Однак влада, піклуючись про розвиток держави, зобов'язана змусити олігархів відмовитися від утримання сучасних "бойових дружин" у вигляді рейдерских структур. Також сучасна Україна потребує створення легальних інститутів для ефективного лобіювання групових інтересів бізнесу.

В свою чергу, посилення ролі середнього бізнесу в політичному житті країни принесе користь не тільки самому бізнесу, але і політичним партіям. Це позбавить партійних лідерів від надмірної олігархічної залежності, одночасно збагативши партійну касу.

Залишається останнє питання: яким чином дотримання закону і рівні умови гри дозволять середньому бізнесу перехопити ініціативу у великих українських корпорацій?

Світова фінансова революція 90-х років минулого століття відкрила середньому бізнесу вільний доступ до фінансових ресурсів, а в результаті – і до сучасних технологій виробництва.

Відсутність громіздкої ієрархічної управлінської структури водночас не тільки скорочує витрати, але і робить підприємства середнього бізнесу мобільнішими за великі корпорації. Середній бізнес швидше ухвалює рішення про розвиток нових напрямків, впровадження інновацій або закриття виробництв.

У відповідь корпорації-гіганти почали звільнятися від виробництв, перетворюючись на власників брендів, мереж дистриб’юції, науково-конструкторських центрів та ноу-хау.

Щоб подібні зміни відбулися в Україні, від влади зараз потрібно фактично тільки одне, хоч і складне рішення – за прикладом Тюдорів, відібрати у "бізнесменів-феодалів" їхню зброю нападу і паралельно відкрити вітчизняні ринки фінансів і технологій.

Тоді в Україні дійсно почнеться "війна мільйонерів проти мільярдерів", війна за ефективність, передова якої пройде через цехи, лабораторії і конструкторські бюро, а не через суди і кабінети чиновників.

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!