Чорне море віддали аутсайдеру світового нафтовидобутку

Понеділок, 23 жовтня 2006, 15:07
Продовження публікації. Початок читайте тут.

Ротшильда в куми

Партнером Vanco з освоєння Прикерченського шельфу є європейська J. Aron &Natan Rotshild Energy International Limited (JNR EIL). Американці в цьому партнерстві несуть організаційну та розвідувально-експлуатаційну функцію, а європейці - фінансову. Такий розподіл можна вважати умовним, оскільки європейські банкіри також мають досвід у нафтовому бізнесі. Щоправда, досвід цей можна вважати короткостроковим і не дуже успішним. На початку минулого століття J. Aron & Сompany стояла біля джерел створення французької нафтової корпорації Elf Aquitaine, що до кінця сторіччя "потонула" в обіймах нового об'єднання TotalFinaElf.

До речі, саме ця нафтова група раніше безуспішно намагалася стати піонером з освоєння тієї частини Прикерченського шельфу, що розташована в прикордонних водах РФ. В 2003 році вона домоглася ліцензії на розвідку перспективної глибоководної структури Вал Шацкого, розташованої в Туапсінському прогині, котра володіє 1 млрд. т нафтових запасів категорії Д2. Для пошуків на цьому блоці в кооперації з Юкосом європейська нафтокомпанія створила TotalFinaElf Chernomoria. Досі її проект розвивається дуже повільно, тоді як у лідери морського видобутку в цьому регіоні вирвалася компанія "Приазофнафта", створена "Лукойлом" і "Газпромнафтою".

Чи є відношення між нинішньою активністю банкірів з JNR EIL, готових витрачати гроші на розвідку української Прикерченської ділянки, до стагнації проекту TotalFinaElf з розробки російської частини шельфу Чорного моря? На сьогодні, мабуть, це головне питання для українського уряду. Перед укладанням договору про розділ продукції європейські банкіри й американські нафтовики домовилися ділити видатки в пропорції 50% на 50%. Більшість зобов'язань за договором несуть Vanco Energy, тоді як фінансисти з JNR EIL, наприклад, без оглядки на договір про розділ продукції у будь-який момент можуть продати частину своїх акцій TotalFinaElf або "Лукойлу". Але ж ці ймовірні покупці очевидно зацікавлені розробляти насамперед російську ділянку Прикерченского шельфу, а не його українську частину.

В разі розвитку такого сценарію Україна може не одержати "великої нафти" з шельфу ані через 10 років, ані через 15.

Однак, є й оптимістичний прогноз, який виходить із досвіду роботи Natan M.Rotshild&Sons Co. Ltd в Україні. До виходу на ринки країн колишнього СРСР в 2006 році банківської групи ABN AMRO Rotshild, цей досвід був невеликим і стосувався в основному кредитного і фондового ринків. Єдиний приклад великих промислових інвестицій стосувався не видобутку вуглеводнів, а навпаки – споживання газу. Йдеться про інвестиції американської корпорації Applied Energy System Inc. (AES). Контрольний пакет її акцій належить двом приватним особам й американській інвестиційній Rotshild, Unterberg, Towbin & Co. Компанії належать 165 електростанцій загальною потужністю 58 тис. мвт в 25-ти країнах миру, а також 19 мережних компаній в 8-ми країнах. В Україні вона володіє мережами "AES-Київобленерго" і "Рівнеенерго". У Казахстані компанія володіє родовищами вугілля та трьома ТЕС, конкуруючи з місцевою "Євразійською Енергетичною корпорацією" і російською Альфа Груп-Access Inc. У Грузії вона конкурувала донедавна з РАТ ЄЕС Росії, однак, в 2003 році була витиснута росіянами з місцевого ринку.

Бізнес цієї компанії і бізнес інвесторів з JNR EIL жодним чином не пов’язані між собою. Одні американці споживають газ і мазут, продаючи вироблену з них електроенергію, інші тільки намагаються ці ресурси добувати і переробляти. Водночас, залежність українського ринку газу від імпорту - один з вагомих факторів обмеження прибутку AES. В такому розрізі інтереси американських AES і Vanco сходяться з політичними прагненнями української влади, яка зацікавлена насамперед у збереженні закріплених в угоді розділу продукції строків реалізації Прикерченського проекту.

Довідково: Загальна площа Прикерченської ділянки становить 12,96 тис. кв. км. Глибина моря в його межах – від 70 до 2000 м. Щільність ресурсів вуглеводнів, за попередніми оцінками, становить 30 тис. тонн умовного палива на 1 кв. км. Буравлення на території ділянки не проводилося. У межах Прикерченської ділянки закартована Южнокерченська нафтогазоперспективна структура, що готова до буравлення, і виявлені структури "Якірна", "Моряна" і "Тетяєва".

Відповідно до державного балансу запасів, перспективні ресурси Південнокерченської структури на 1 січня 2005 року становили 10,8 млрд. куб. м газу, перспективні ресурси структур "Якірна", "Моряна" і "Тетяєва" не підраховувалися. Аналогічний низький ступінь розвідки спостерігається і на розташованих поруч із Прикерченським блоком структурах Субботіно та Палласа (вони перебувають у неурегульованій Прикордонній зоні із РФ, що ускладнює їхню розробку).

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"


powered by lun.ua