Новий акцизний законопроект може посилити економічну кризу і стати причиною парламентського скандалу навколо Володимира Литвина. Відповідь на статтю Костянтина Красовського .

Свого часу класик українського парламентаризму Іван Плющ щодо одного законопроекту поставив своїм колегам-депутатам мудре і по-народному просте запитання: "Навіщо його пхати, якщо воно не лізе?".

Саме це питання виникає і при аналізі законопроекту №4202 щодо різкого підвищення акцизів на сигарети, який минулого тижня було прийнято Верховною Радою у першому читанні.

Справа в тому, що новий законопроект майже на 100% дублює інший проект №3281, який також було проголосовано у першому читанні ще в грудні.

До речі, про помилки, допущені у цьому законопроекті, я детально розповідав у своїй статті "Запалимо російське?". Але тоді, нагадаю, для фінальної версії закону депутати обрали зовсім інший проект, який передбачає комплексний трирічний план підвищення акцизу до 2011 року.

Але, на жаль, "комплексність", "виваженість" та "передбачуваність" ніколи не були цінностями української державної політики щодо бізнесу.

І мова тут далеко не тільки про тютюновий акциз - зараз у парламенті лежить цілий стос законопроектів "щодо підвищення" - єдиного податку для приватних підприємців, акцизів на алкогольні вироби, акцизів на бензин, ринкового збору.

При цьому мало не кожен з названих проектів передбачає підвищення відповідного платежу "тут і зараз", не даючи фактично жодного періоду для підготовки.

Про те, що в країні існує Бюджетний кодекс, стаття 27 якого напряму забороняє таку практику, вже ніхто не згадує.

Що стосується тютюнового акцизу – депутати пропонують вже четверте підвищення за останні півтора роки. Більш того, останнє підвищення сталося 1 лютого 2009 року.

Працювати під час економічної кризи, під час постійних коливань долара, під час падіння доходів населення і, відповідно, попиту – і так доволі нелегко. Але ситуацію ще додатково погіршують постійними змінами правил гри.

Я розумію, що депутати, перебуваючи під активним впливом кількох організацій, начебто борються з палінням. Але перепрошую, такими методами вбивається ціла галузь. Причому, підкреслюю, легальна галузь.

Хочете її знищити повністю – забороніть паління в Україні взагалі. Але жоден з активістів цього не пропонує, бо так вигідніше, коли є постійне "зло", з яким слід боротися. Та це "зло" ще й гроші в бюджет дає…

Про те, що різкі зміни тютюнового акцизу за умови прозорих кордонів з Росією та Молдовою – це прямих шлях до посилення контрабанди сигарет в Україну з цих країн, я згадував на сторінках "Економічної правди” ще на початку 2008 року.

На жаль, сталося як гадалося – за даними Державної митної служби, після різкого підвищення акцизу у вересні, обсяг затриманої контрабанди сигарет в Україну на українсько-російському кордоні зріс удвічі.

І якщо раніше антитютюнові активісти запевняли, що через підвищення акцизу контрабанди сигарет в Україну взагалі не буде, то тепер змінили лозунг. У своїй статті К.Красовський починає запевняти, що мовляв, контрабанда сигарет в Україну – це насправді не так вже і погано...

А ситуація така. Зараз акцизні ставки в Україні хоча і вищі, ніж в Росії, але, тим не менш, співмірні - 37,5 грн. за 1 тис. + 16% від ціни без ПДВ проти приблизно 31 грн. + 6% від ціни з ПДВ. По Молдові розрив значно вищий.

Але ж пропонують акцизні ставки в Україні підвищити відразу до 60 грн. + 20% від ціни з ПДВ.

І це ще не рахуючи того, що автори законопроекту пропонують обкласти акцизом частину сировини для сигарет – чого немає зараз, і що дасть ще більшу різницю в податковому навантаженні і цінах. І, відповідно, стимулюватиме контрабанду.

Красовський у своїй статті згадує нещодавні зростання акцизу на сигарети в США та країнах Європейського Союзу, зокрема, в Латвії. Але, перепрошую, не можна порівнювати непорівнюване.

Так, у Латвії підвищили акциз. Але латвійсько-російський кордон захищений від контрабанди значно краще, ніж українсько-російський. І, до речі, в згаданих країнах у попередні місяці не було таких значних і частих підвищень акцизу, як в Україні у 2008-2009 роках.

До того ж, говорячи про європейський досвід, варто згадати, що на початку березня 2009 року профільний комітет Європарламенту з економічних і монетарних питань не підтримав ініціативу різкого підвищення акцизу до 90 євро за 1 тис. сигарет.

Комітет пропонував радше зосередитись на вирівнюванні акцизу в середині ЄС. Показово, що в Європі мова йшла про підвищення акцизу не "тут і зараз", а з 1 січня 2014 року.

Але проблема не тільки в контрабанді. В Україні є цілі фабрики з виробництва нелегальної продукції. Наприклад, нелегально виробляються сигарети Jing Ling, призначені поки що виключно для контрабанди за кордон.

Однак подальше різке підвищення акцизу може призвести до того, що вигідніше буде такі сигарети направляти на внутрішній ринок. Так і швидше, і безпечніше. А з цих сигарет податки не платяться.

Інша річ, про яку я знов таки попереджав, в тому числі на сторінках "Економічної правди", полягає у тому, що різке підвищення акцизу може негативно вплинути на надходження держави по інших податках. Знов таки – сталося як гадалося.

Після минулорічних різких підвищень акцизу через скорочення виробництва на 1,7 мільярда штук падіння податкових платежів від тютюнової галузі з початку року сягнуло близько 200 мільйонів гривень.

Для порівняння: заборгованість із зарплати у восьми областях Західної і Центрально-Західної України на 1 лютого 2009 року складала меншу суму – 182,7 мільйона гривень.

Особливо дивує, коли автори законопроекту посилаються на те, що, мовляв, за допомогою підвищення тютюнового акцизу ми покриємо дефіцит держбюджету. І до того ж це, мовляв, пряма вимога МВФ.

Перша частина твердження вразить будь-кого, хто розуміє хоча б порядок цифр українського бюджету-2009.

Дефіцит фінансового плану країни перевищує 31 мільярд гривень. План з надходжень від акцизу з товарів, що вироблені в Україні - не тільки від сигарет, але й пива, алкогольних напоїв, бензину - складає 19 мільярдів гривень.

Причому, підкреслюю, акциз був мало чи не єдиним податковим платежем, щодо якого план зріс доволі суттєво порівняно з минулим роком.

Тобто навіть якщо акциз на сигарети збільшувати в десятки разів, він державний дефіцит не покриє. Але знов таки збільшить втрати за іншими податками через падіння виробництва і можливі скорочення персоналу.

Так, на тютюнову галузь в Україні працює зараз близько 5 тисяч осіб. На перший погляд, небагато. Але ці люди мають сім’ї. І якщо вони втратять роботу, працевлаштовувати їх і платити їм виплати з безробіття будуть не депутати і не антитютюнові активісти.

Відповідальність за це буде нести уряд і місцева влада. Причому для кількох міст, наприклад, для Прилук, тютюнові фабрики є бюджетоутворюючими підприємствами. І внаслідок законопроекту №4202 в Україні може з’явитися ще одне-два міста безробітних.

Тепер стосовно Міжнародного валютного фонду. Його основні вимоги до України такі.

Перше - реставрація фінансової системи країни. Друге - стимулювання росту попиту. Третє - підвищення довіри населення до влади і фінансових інститутів. Запропоноване різке підвищення акцизу не виконує жодної з перерахованих цілей.

Більш того, вимога різко підвищити акциз суперечить так званому Вашингтонському консенсусу - десяти базовим рекомендаціям, які було сформульовано ще у 1989 році і на яких великою мірою ґрунтується політика МВФ.

Зокрема, серед цих рекомендацій - підвищення дисципліни сплати податків і розширення податкової бази із застосуванням помірних і стабільних податкових ставок.

І врешті решт, кілька слів щодо процедурних моментів.

Наскільки відомо автору з джерел у комітеті Верховної Ради з питань податкової і митної політики, минулого тижня депутати цього комітету підписалися під офіційним листом спікеру Володимиру Литвину щодо порушення ним регламенту.

Вони стверджують, що законопроект №4202 всупереч логіці і базовій процедурі було направлено не в профільний комітет з питань податкової і митної політики, а в комітет з питань бюджету.

Імовірно, таким чином лобісти законопроекту намагаються хоч якимось чином "пропхати те, що не лізе”.

Але навіщо через такі сумнівні маніпуляції Володимиру Литвину, який є доволі мудрим політиком і який займав виважену позицію щодо питання підвищення акцизу, потрапляти у неприємний парламентський скандал - невідомо.