Як завершити реформування фінансового сектору в Україні

Протягом останніх трьох років Україна досягла значного прогресу у врегулюванні проблем у банківському секторі. Це дуже добра новина, оскільки сектор мав чимало слабких сторін, котрі його виснажували.

Разом із величезною корупцією у багатьох банках це відігравало значний негативний ефект протягом кризових 2014-2016 років.

Повернення довіри до сектору – основний фактор збереження відновлення, яке щойно почало укорінюватися та закладати підвалини розвитку в майбутньому.

Ключові реформи, спрямовані на зменшення фінансових злочинів у банках, включають виведення з ринку неплатоспроможних банків, розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, розширення прав кредиторів та ухвалення законодавства щодо посилення корпоративного управління у державних банках.

Краще функціонування та більша прозорість цього сектору – одне з найбільших досягнень, яким Україна може пишатися.

Тепер настав час приділити таку саму увагу небанківським фінансовим установам для відновлення динамічного фінансового сектору в Україні та генерування притоку капіталу до промислових підприємств.

Дотепер цей сегмент фінансового ринку залишався без ретельного нагляду.

Добра новина в тому, що сектор зростає. Але проблема полягає у забезпеченні такого розвитку за допомогою створення регуляторної системи, здатної забезпечити сталі прибутки для учасників ринку, водночас захищаючи споживачів.

Для прикладу погляньмо на галузь страхування. Деякі великі страхові компанії отримують значні страхові премії, не сплачуючи при цьому страхових виплат клієнтам взагалі.

Крім того, рівень відсоткових ставок за споживчими кредитами у небанківських фінансових установах часто сягає сотень відсотків річних. А споживачі залишаються незахищеними, оскільки на заощадження клієнтів небанківських установ не поширюються умови програми гарантування вкладів.

Це лише кілька прикладів слабких сторін нормативно-правової бази, що регулює небанківський фінансовий сектор.

Час для реформування настав. На щастя, подальші кроки чітко визначені.

Два роки тому Верховна Рада проголосувала у першому читанні проект закону № 2413a, спрямований на консолідацію розрізнених функцій з регулювання небанківського фінансового сектору між Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Законодавство було розроблене для створення основи для подальшого зміцнення довіри до ринку фінпослуг, посилення захисту та зменшення витрат клієнтів; зменшення кількості органів нагляду; зниження рівня шахрайства та корупції; та в результаті – створення рівних умов гри для розвитку конкуренції та прискорення розвитку ринку фінансових послуг, таким чином готуючи підґрунтя для приватних інвестицій.

Модель регулювання, передбачена законопроектом, завдяки якому Україна відмовляється від розділення органів, відповідальних за ринки банківських послуг, страхових послуг та ринки цінних паперів – заснована на міжнародному досвіді та підходить Україні на даному етапі.

Насправді законопроект відповідає підходу, який використовували на багатьох ринках протягом останніх двох десятиліть.

Наразі нормативно-правова база принаймні 18 країн членів ЄС в фінансовому секторі заснована на частково чи повністю інтегрованих моделях регулювання.

Це викликане дедалі більшим рівнем технологічності, складності та динамічності фінансового ринку.

Руйнування кордонів між фінансовими продуктами, виникнення фінансових груп та переміщення фінансових ризиків між сегментами ринку створили можливості для тлумачення законодавства на власну користь та зловживання ним.

Інтегрована модель регулювання була визнана як найбільш придатна для стримування та мінімізації таких можливостей.

У процесі розвитку фінансових ринків та досвіду в сфері регулювання в Україні, можливо, виникне необхідність зміни моделі регулювання у майбутньому.

Однак модель, запропонована у проекті закону № 2413a, -- це добра платформа для інтеграції механізмів регулювання фінансового сектору на наступні 5-7 років.

Її впровадження буде значним покращенням чинної системи регулювання, якій бракує незалежності та повноважень, та в якій сектор небанківських фінпослуг залишається значною мірою без нагляду. Це також найкращий шлях за даних умов.

Необхідно захищати права українців на отримання доступу до високоякісних фінансових послуг. Тому важливо забезпечити наявність міцної системи регулювання та формування рівних правил гри для всіх вітчизняних та міжнародних фінустанов.

Ми сподіваємся, що після двох років очікування проект закону № 2413a, який дозволить все це втілити, буде нарешті ухвалений та впроваджений на користь звичайних українців.