Земельна афера століття

Земельна афера століття

Чергова заборона на продаж земельних паїв є лише димовою завісою. До ще більшої афери, яку готує влада. Без перебільшення – афери століття.
П'ятниця, 14 жовтня 2016, 12:00
народний депутат України VI скликання

Верховна Рада продовжила ще на рік мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Здавалось би, можна зітхнути з полегшенням. Адже запроваджувати ринок землі без нормальних законів і можливості захистити свої права в українських судах – це не просто злочин, а страшний гріх перед народом.

У день, коли парламент продовжив цей мораторій, довелось бачити радісні обличчя багатьох знайомих. Мовляв, попри "бажання влади поспіхом відкрити ринок землі", депутати "проявили свою мудрість і виваженість".

Хоча "мудрість" була значною мірою простимульована політичними акціями противників дикого ринку землі та протестом аграріїв. Навіть прем'єр швидко змінив свою позицію і заявив, що теж виступає за продовження мораторію.

Тож начебто дійсно можна зітхнути з полегшенням. Але насправді не все так добре, як може здатися.

Можу з відповідальністю заявити, що чергова заборона на продаж земельних паїв є лише димовою завісою. До ще більшої афери, яку готує влада. Без перебільшення – афери століття.

У липні 2016 року у Верховну Раду було подано законопроект №4010а "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)". Будемо називати його коротко – законопроект "Про емфітевзис". При лобіюванні Мінагрополітики цей документ успішно просувається комітетами Верховної Ради.

Законопроект із незвичною назвою криє в собі ще більше небезпек, ніж звичайне відкриття ринку землі. Суть його зводиться до змін існуючої практики продажу права оренди землі. 

Емфітевзис, який існує в Україні та який коригується цим законопроектом, відрізняється від права оренди. Емфітевзис можна продати, не питаючи власника. Право оренди - ні.

Зараз орендар не може заставити право оренди у банку і взяти під нього кредит, не може вчиняти будь-які інші дії без згоди власника паю.

Як договір оренди, так і договір емфітевзису може бути припинений, якщо не виконуються зобов’язання сторін у судовому порядку. Але, якщо навіть так, як він може в українському суді протистояти компаніям, які акумулюють великі земельні масиви, за якими стоять великі гроші, які можуть найняти хороших юристів та просто купити суддів?

А що тим часом може орендар? Та що завгодно. Може вирощувати якісь корисні культури, може вирощувати бур'ян, може виснажувати землю.

Реальна ж небезпека криється у тому, що орендар має право:

1. Перепродувати право на користування землею комусь іншому і на цих спекулятивних операціях заробляти більше, ніж на вирощуванні, наприклад, пшениці. Фактичний власник, зрозуміло, не отримає від цього ні копійки.

2. Взяти у банку кредит під заставу права користування земельною ділянкою і не повернути цей кредит. Фактичний власник не може запобігти переходу в користування цієї землі до комерційного банку.

Перше положення є в діючому законі і не зачіпається законопроектом, друге є нововведенням законопроекту.

А тепер подумаємо логічно. Хто реально виграє від цього емфітевзису? Точно не фактичні власники земельних паїв, мешканці українських сіл.

По-перше, землю у них скуповуватимуть за копійки. Аргументація для цього буде простою – ну ви ж не продаєте пай, а лише здаєте в користування і залишаєтесь фактичним власником. Хоча не треба багато розуму, щоб усвідомити, що якщо людина здала землю в користування, наприклад, на 50 років (наразі законодавчо термін для емфітевзису необмежений, для оренди – 50 років), як це є зараз, то за свого життя вже навряд чи її побачить. Не факт навіть, що її діти дочекаються цієї землі.

Вигідний емфітевзис в Україні двом категоріям осіб.

По-перше, скористаються цим законом світові латифундисти.

Цей закон реально розв'язує руки великим закордонним ділкам. А тут такий джекпот. Звичайно, діятимуть вони не напряму, а через підставних осіб, через перепродажі і через вже згадуваний механізм банківської застави.

Українські селяни ніяк не зможуть перешкодити концентрації в одних руках земельних масивів по 200 тисяч, 300 тисяч гектарів. Жодного запобіжника проти такого розвитку подій горе-законопроект не передбачає.

По-друге, закон "Про емфітевзис" дуже вигідний особам, яким треба відмити гроші.

Легалізація коштів через створення банку землі – це така дуже "класна" річ для легалізації великих сум. Ніхто ж не знатиме, по якій реально ціні скупили у людей землю. Але прибуток, отриманий від неї, – це вже чисті гроші, з приводу яких начебто є логічні пояснення.

Є ще одна категорія осіб, яким дуже кортить пропхати цей законопроект. Це люди, які займають керівні посади у нашій державі, сидять у міністерських кріслах і активно лобіюють емфітевзис. Що ними керує – ми можемо лише здогадуватися. Але це точно не інтереси людей і держави (бо бюджету від цих механізмів нічого не перепаде).

Таким чином законопроект "Про емфітевзис" – це завуальована спроба ввести не просто ринок землі, а запровадити механізм відбирання землі у людей. Та ще й за безцінь.

Тому після продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення небезпека зовсім не минула. Вона набрала інших форм, більш завуальованих, але ще більш небезпечних, ніж просто введення ринку землі.

У питаннях ринку землі сформована певна суспільна думка. Що ж стосується емфітевзису, то люди навіть слова такого не знають, вимовити його не можуть, а тим більше зрозуміти, що за ним стоїть.

Відтак я звертаюсь з одного боку до людей – не втрачати пильність.

Фактичні ініціатори й лобісти змін до правил функціонування емфітевзису знаходяться поза парламентом. Нехай при цьому нікого не дивує, що авторами законопроекту є ціла група народних депутатів. Бо точно знаю, що дехто з них навіть не читав тексту, під яким поставив підпис. А іншим взагалі байдуже, що буде на цій землі після них.

Парламент став інструментом у руках Кабінету міністрів і президента – хоча мало б бути навпаки. Хіба мало прикладів, коли уряд і президент ламали депутатів через коліно?

Надія – лише на волю людей.

Віктор Матчук, народний депутат України VI скликання, спеціально для УП

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!