Пропонуючи підняти ставку ПДВ на ліки з 7% до 20%, автори податкової реформи унеможливлюють реформу охорони здоров'я.

Ні з чим залишаться тисячі пацієнтів, які несуть повний тягар вартості ліків на своїх сімейних бюджетах.

У багатьох країнах Європи є податкові пільги на ліки, і вони суттєві.

В Естонії ставка ПДВ на них становить 4%, у Польщі - 8%. У Великобританії ліки взагалі не обкладаються ПДВ. Це при тому, що в цих країнах працює реімбурсація.

Тобто коли ви приходите в аптеку, ви або не сплачуєте нічого, або віддаєте тільки частину вартості. Решту сплачують держава або страховий фонд з пільговим ПДВ.

Чому сфера ліків така особлива? Тому що це товар, від якого часто неможливо відмовитися. Коли у вас болить голова, ви не будете відмовлятися від таблетки через те, що вона подорожчала на 13%. А якщо це хворе серце? Діабет? Рак?

Саме тому цивілізовані країни мають системи реімбурсації та запроваджують на ліки податкові пільги. Коли людина приходить до аптеки, вона не повинна думати, де взяти грошей на ліки. В Україні думати про це доводиться.

Обсяг продажів в аптечному сегменті у нас становить 20 млрд грн. Їх у повному обсязі сплачує пацієнт. Це спричиняє немислиму для цивілізованого світу фінансову незахищеність. За даними ВОЗ, близько 650 тис сімей в Україні щороку зазнають катастрофічних витрат, пов'язаних з лікуванням.

Тепер їх навантажать ще більше: податкові пільги на ліки скасовуються, а реімбурсація - тільки у планах.

Податкова реформа піднімає ПДВ на вищий рівень, ніж у Польщі, Угорщині, Франції та Німеччині, і покладає цей тягар на плечі пацієнтів. Можливо, це добре для податкової реформи, але це найгірший спосіб реформування сфери ліків. Обидва варіанти податкової реформи передбачають скасування пільгового ПДВ.

За словами заступника міністра фінансів Олени Макєєвої, всім надати податкові пільги неможливо, а якщо надати таку пільгу окремим галузям, то підприємства інших галузей сприйматимуть це як несправедливість.

В цілому здорова ідея - зрівняти умови для підприємств усіх галузей - містить одну хибу. Підприємства тут ні до чого. Так, ПДВ до бюджету перераховують компанії, але фактично його сплачує кінцевий споживач.

Щоб переконатися у цьому, уважно придивіться до чека з аптеки. ПДВ у розмірі 7% платите саме ви. Продавець ліків лише перерахує за вас ці гроші в бюджет.

Посмішку викликає аргумент, що фармацевтичні компанії можуть перебудувати свої маркетингові стратегії і не підвищувати ціни для кінцевого споживача. Мовляв, вони і так завозять ліки до України за найвищими цінами. Більше того, їм паралельно знизять єдиний соціальний внесок.

Можуть перебудувати, але треба бути великим романтиком, щоб повірити в це. ПДВ "вшитий" у ціну для кінцевого споживача, тож компаніям доведеться знижувати ціну. А що робити, коли не знизять? Пожурити їх, як ті заправки, що після обвалу цін на нафту знизили вартість бензину аж на 50 копійок?

Пропонована податкова інновація ніби-то робить крок до Європи, але одночасно рухається у зворотний бік. Напевно, рівні умови у сплаті ПДВ - це по-європейськи, але коли люди сплачують повну ціну за ліки з власної кишені, - ні.

Просити їх доплатити ще 10 млрд грн заради рівності у податках для різних сфер бізнесу - надто висока ціна. Пропозиція створити спеціальний фонд і спрямувати туди зібрані 10 млрд грн, аби забезпечити ліками найбільш вразливі верстви населення, може звучати привабливо, але в житті не спрацює.

По-перше, побудова якісної системи реімбурсації - справа не одного року, а ліки подорожчають вже завтра.

По-друге, найбільш вразливі верстви населення - це які? В Україні вразливі до вартості ліків усі. Який сенс захищати найбільш вразливих за рахунок вразливих?

Який сенс в умовах збідніння братися до таких комбінацій? У чому мета такої політики? Покарати імпортерів? Не псувати формулу "всі податки по по 20%"?

Якщо ми хочемо отримати більше податків від фармакологічного бізнесу, необхідно розпочати дерегуляцію цієї сфери. Спрощувати процедури входу на ринок, зменшувати кількість перевірок та дозволів.

Щоб подбати про пацієнтів, слід впроваджувати реімбурсацію. Хочемо створити фонд для найбільш вразливих - краще використати європейську практику і спрямувати туди кошти з акцизів на тютюн та алкоголь.

Не можна робити одну реформу за рахунок іншої - програють усі. Автори податкової реформи та МОЗ повинні придумати спільне рішення.

Врешті-решт, реформи робляться не для реформаторів, а для людей. Люди ж не будуть розбиратися, хто придумав, щоб їх чек в аптеці збільшився на 13%. Їх незадоволення буде спрямоване на владу в цілому.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.