Для тих, хто стежить за новинами бізнесу, не залишилося непоміченим, що загальне сум'яття в оцінках подій останніх тижнів на ринках стало природним станом.

В один і той же день в заголовках на одній і тій же сторінці можна було прочитати: "Фондовий ринок США падає на тлі чуток про посилення боргових проблем в Європі" і "Європейські акції знижуються через побоювання слабкого зростання у США".

Однозначно визначити реальні причини таких коливань на ринках по обидва боки Атлантики навряд чи можливо, проте очевидно, що ключовим фактором стали магічні слова "на тлі чуток", і в досяжному майбутньому ситуація навряд чи зміниться.

Хоча "чутки" і "побоювання" завжди впливають на динаміку ринків, незалежно від того, куди вони йдуть, однак, у більш спокійній обстановці фундаментальні фактори та здоровий глузд мають важливіше значення, ніж у непевні часи.

Очевидно також, що консенсус-прогноз рано чи пізно виявляється неточним, через що на ринку з'являються "бульбашки", і чим більш нестабільна ситуація, тим частіше це відбувається.

Помилковий консенсус-прогноз спочатку стимулює зростання ринку, а після прояснення ситуації починається корекція. Втім, падіння також може бути надмірним, і його також може викликати неправильний консенсус-прогноз.

У 2010 році ринок покладав основні надії на кількісне стимулювання, від якого очікувався позитивний ефект для економіки. На початку 2011 року консенсус-прогноз та офіційні прогнози зростання економіки США і глобальної економіки в цілому були дуже оптимістичними, тоді як в середині року взяла гору песимістична оцінка.

Це спровокувало корекцію в кінці липня і в серпні. Фондові ринки повернулися на рівні, на яких вони були до початку другого етапу "кількісного пом'якшення".

Зараз консенсус-прогноз припускає, що рано чи пізно почнеться третій етап, і ці очікування вже закладено в цінах на облігації. Більшість експертів очікують, що на щорічному симпозіумі в Джексон Хоул ФРС просигналізує про свої подальші дії.

Можливо, так і буде, проте зазвичай про такі заходи не оголошують на симпозіумі. Спочатку їх повинні схвалити члени Комітету з відкритих ринків.

Втім, ці очікування також можуть виявитися лише чутками. Припущення, що третій етап кількісного пом'якшення виявиться ефективнішим, ніж другий, і буде краще стимулювати зростання економіки, видається ще менш обґрунтованим.

Насправді гроші у США зараз дешеві. При сповільненні зростання ВВП збільшення грошової маси - агрегат М2 - в середині 2011 року прискорилося до 8,2% з рівня 2010 року. Востаннє такі темпи зростання спостерігалися лише після кризи 2008 року. Не дивно, що інфляція прискорюється - у червні річна інфляція становила 3,6%.

Це означає, що негативною стала прибутковість не тільки дворічних і десятирічних казначейських облігацій США, але і 30-річних паперів, за якими вона становить 3,5%.

Якщо почнеться третій етап "кількісного пом'якшення", прибутковість стане ще нижчою, принаймні в реальному вираженні, оскільки інфляція, швидше за все, продовжить рости. Це вкрай важка ситуація для консервативних інвесторів, тобто для тих, хто готовий до низької прибутковості, але не хоче ризикувати.

Можливо, висока інфляція є негласною метою влади, оскільки вона може пом'якшити деякі бюджетні проблеми. Однак це погане рішення для більш загальних проблем. Зростання інфляції не усуне ключові дисбаланси в економіці США - надмірну частку приватного споживання і відносно невелику питому вагу інвестицій у структурі ВВП.

Незважаючи на великий обсяг ліквідності, макроекономічні перспективи залишаються невизначеними, і очікувати швидкого зростання інвестиційної активності не слід.

Складається враження, що США забезпечують короткострокову стабільність на фінансових ринках, але нічого не роблять для довгострокового зростання. Передбачається, що таке зростання повинен забезпечити приватний сектор, але він перебуває у сум'ятті, бо не переконаний в ефективності політики держави.

В єврозоні інша ситуація. На відміну від США, влада Німеччини і Франції в меншій мірі зацікавлена в забезпеченні необмеженого припливу дешевої ліквідності.

Підвищення фінансової дисципліни та встановлення жорстких обмежень в частині виконання бюджетів в єврозоні вперше видається більш важливим, ніж просто випуск спільних облігацій єврозони, на чому наполягає ринок.

Ці папери напевно будуть користуватися підвищеним попитом, оскільки очевидно, що прибутковість за ними буде вищою, ніж в короткострокових облігацій США або німецьких держоблігацій - фактично за рахунок німецьких платників податків.

Зрозуміло, що без запровадження жорсткої фінансової дисципліни в усіх країнах єврозони Німеччина не приєднається до числа прихильників випуску єврооблігацій і спробує протистояти тиску ринку. ЄЦБ також дотримується більш обережної політики і не роздуває свій баланс до таких розмірів, як це зробила ФРС.

Рік тому зростання агрегату М2 з рівня річної давнини в США і Європі становило менше 2%. Зараз же він трохи перевищує 2% в єврозоні, а в США становить більше 8%. Не дивно, що долар слабшає, і в США набирає темп інфляція.

Зараз ситуація виглядає принципово іншою порівняно з тим, що робили регулятори після краху Lehman Brothers. Грошова і бюджетна політика по обидві сторони Атлантики тоді була більш синхронною.

Незважаючи на нинішню відсутність координації, ЄС і ЄЦБ майже напевно не допустять банкрутства європейських банків, якщо виникне така загроза. Підтримка буде надана, але це стане крайнім заходом.

У найближчому майбутньому найбільші розвинені світові економіки продовжать боротися з борговими проблемами, а економічне зростання там буде млявим.

Картина в країнах з економікою, що розвивається, виглядає інакше. Тут зростання, ймовірно, теж уповільниться, але не зупиниться повністю. Навпаки, його темпи навіть будуть відносно високими, принаймні, найближчим часом.

Тим не менш, інвесторам доведеться змиритися з думкою, що прийдешні темпи зростання світової економіки будуть більш поміркованими. Мабуть, вони не сягатимуть 4-5% на рік, як до кризи 2008 року, а 3-4%, як 10-20 років тому. Основний внесок у загальне зростання внесуть країни, що розвиваються.

Хоча деякі країни з економікою, що розвивається, наприклад, Китай, залежать від попиту в Європі та США, які споживають більше 40% експорту з КНР, стагнація цього попиту матиме обмежений ефект для ринків, що розвиваються.

У міру збільшення розмірів економік країн, що розвиваються, зростатиме обсяг торгівлі між ними. Наприклад, вже зараз більшість експорту з Південної Кореї припадає на Китай - майже 27%, тоді як на США - близько 11%.

На Японію, іншого основного торгового партнера Південної Кореї, припадає майже 7%. Також збільшується обсяг взаємної торгівлі між країнами Латинської Америки.

Цілком можна очікувати, що торгівля між країнами, що розвиваються, буде рости в міру розширення їхніх економік. Фактично це означатиме подальше поступове ослаблення залежності економічної динаміки в країнах з ринками, що розвиваються, від динаміки внутрішнього попиту розвинених країн.

Не дивно, що останній прогноз економічного зростання для ринків, що розвиваються, представлений МВФ, становить 6,6% на 2011 рік і 6,4% на 2012 рік. При цьому фонд очікує, що азійські економіки будуть рости на 8,4% на рік. У розвинених країнах, за оцінкою МВФ, у 2011-2012 роках зростання становитиме відповідно 2,2% і 2,6%.

Останній прогноз виглядає надто оптимістично, однак імовірно, що у 2011-2012 роках економіки Латинської Америки та Азії і далі зростатимуть доволі високими темпами.

Це в основному стосується країн, у яких не проводяться небезпечні експерименти в економічній політиці, тобто там, де уряди надмірно не роздувають свої витрати і в цілому не дуже активно втручаються в економіку.

Ослаблення зв'язку між динамікою розвитку економік країн, що розвиваються, з ринками розвинених держав видається цілком реальним, цей процес вже йде. Проте не слід із зайвим оптимізмом очікувати зникнення такого ж зв'язку між фінансовими ринками, у всякому разі - в найближчому майбутньому.

Враховуючи розміри американського і європейського ринків акцій та облігацій і те, що компанії, які мають лістинг у США і Європі, працюють по всьому світу, можна очікувати, що ринки будуть рухатися тільки в одному напрямку: або вгору, або вниз.

В минулому фондові індекси в розвинених країнах і країнах, що розвиваються, змінювалися різними темпами, хоча переважно і в одному напрямку, однак волатильність на ринках розвинених країн була менш високою.

Останні події показали, що корекція практично на всіх ринках була приблизно однаковою. На ринки, як і раніше, будуть негативно впливати чутки і висока волатильність на ринках розвинених країн, проте поступово цей зв'язок слабшатиме, особливо в періоди корекції ринків.

Якщо інвестори "включать у ціну" очікування невисоких темпів зростання економіки США і Європи і перестануть живити ілюзії щодо майбутнього ефекту від нового етапу кількісного пом'якшення, а економіки країн, що розвиваються, продовжать зростати, ймовірно, почне слабшати залежність не тільки між економічною динамікою, а й між фінансовими ринками, що розвиваються, і ринками розвинених країн.