Спрощена система для електрочайників

Спрощена система для електрочайників

Поживитися при перевірці фірми - платника єдиного податку податківцю важко, бо тут все прозоро. Тож, платячи більше, ніж підприємства на загальній системі, спрощенці купували відносну незалежність від податкових органів. Уже не зможуть.
П'ятниця, 29 жовтня 2010, 10:20
Василь Качерай, редактор журналу "Фінансова компанія"

Останнім часом в Україні прокотилася хвиля протестів проти прийняття податкового кодексу у редакції, прийнятій у першому читанні.

Ці протести більше направлені проти знищення спрощеної системи оподаткування, за якою переважно працюють платники єдиного податку - фізичні особи.

Разом з тим, ніхто не каже, що кодекс знищує спрощену систему оподаткування для юридичних осіб. Більше того, ніхто не пояснює, чому уряд прийняв таке рішення.

Знищення спрощеної системи для фізичних осіб-підприємців, підвищення ставки єдиного податку та внесків у Пенсійний фонд влада мотивує малими надходженнями в бюджет від підприємців і приховуванням ними своїх справжніх доходів. Певна логіка в цьому є, хоча і не в такому вигляді, як запропоновано податковим кодексом.

Про спрощену систему для фізичних осіб сказано чимало: наведено аргументи за і проти, дано поради щодо ефективного її реформування, проте при цьому ніколи не згадується спрощена система для юридичних осіб.

Сьогодні юридичні особи, обсяг доходів яких на рік не перевищує 1 мільйона гривень, а кількість найманих працівників - п'ятдесяти осіб, мають право застосовувати спрощену систему оподаткування, сплачуючи єдиний податок у розмірі 6% від виручки при сплаті ПДВ або 10% від виручки без сплати ПДВ.

При цьому 42% від сплаченого єдиного податку потрапляє у Пенсійним фонд. Тож реальна ставка єдиного податку для підприємства, яке працює за спрощеною системою, становить 1,74% від виручки + ПДВ або 5,8% від виручки без сплати ПДВ.

При цьому підприємство не платить податку на прибуток, а отже, веде спрощений податковий облік, заповняючи книгу обліку доходів і витрат.

Відмінність спрощеної системи юридичної особи від фізичної у сплаті єдиного податку полягає у тому, що юридична особа платить не фіксовану суму єдиного податку, а відсоток від виручки з реалізації товарів чи послуг.

Спрощену систему використовує небагато підприємств, бо фактичне податкове навантаження за нею, як правило, більше, ніж при загальній системі оподаткування.

Судіть самі: зазвичай органи ДПА вимагають сплати 1-2% від обігу ПДВ та стільки ж податку на прибуток. Тобто, сплачуючи 2-4%, ви будете на доброму рахунку у податківців. В той же час, працюючи за спрощеною системою оподаткування, підприємство заплатить 5,8%, що явно більше, ніж 2-4%.

Це визнає і сама податкова адміністрація у своїх листах.

У першій редакції податкового кодексу передбачалося збереження спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб та збільшення граничного розміру виручки, що є логічним, а також зменшення ставок єдиного податку удвічі.

Правда, на фоні того, що 42% від єдиного податку вже не будуть зараховуватися у Пенсійний фонд, зниження податкового тиску не відбулося б. Попри те, спрощена система зберігалася. Проте з наступних редакцій проекту кодексу її вилучили.

Якби влада думала про збільшення надходжень до бюджету, вона б не тільки не знищувала спрощеної системи для юридичних осіб, а заохочувала її, збільшуючи граничний розмір виручки. Здається, так і думали розробники першої версії кодексу. Чого ж вона зникла? Причина явно не в податкових надходженнях.

Як відомо, податковий кодекс розроблявся фахівцями податкових органів, а вони прекрасно розуміли, що підприємства-спрощенці їм не цікаві. Сплачуючи 10% від обігу, вони не зобов'язані пов'язувати свої витрати з господарською діяльністю. А цей зв'язок, як правило, залежить від доброї волі податкового інспектора.

До таких підприємств податківцю придертися важко, бо основні порушення стосуються податку на прибуток та ПДВ, а вони їх не платять. Віддавши 10% від отриманої виручки, решту доходів фірма може витратити куди завгодно, що логічно з точки зору підприємства, але це не дає спокою податківцям.

Скажімо, підприємство може купити своїм працівникам телевізор чи тренажер для облаштування кімнати відпочинку, і до цього податківцям зась. Підприємство ж, яке перебуває на загальній системі оподаткування, навіть придбання електрочайника не може віднести на валові витрати, не кажучи про іншу побутову техніку.

Якщо воно це зробить, то при перевірці податковий інспектор обов'язково відніме ці суми валових витрат або не відніме. Тут широке поле для корупції, і підприємству доводиться думати: доплатити податок на прибуток чи домовитися з податківцями.

Поживитися при перевірці фірми - платника єдиного податку податківець не зможе, бо тут все прозоро. Тож, платячи більше, ніж підприємства на загальній системі, спрощенці купують відносну незалежність від податкових органів.

Для чиновників ця недоторканість - як кістка у горлі, що і є справжньою причиною знищення спрощеної системи оподаткування для юридичних осіб у проекті кодексу.

Підтверджує цю думку заборона працювати на спрощеній системі підприємствам сфери телебачення. Канали, на які не впливатиме податкова, владі нецікаві.

Спрощену систему використовують і видавці газет та журналів. Завдяки їй, преса може бути відносно незалежною та об'єктивною. Чи збережеться ця об'єктивність після переходу на загальну систему? Зрештою, чи виживе тоді преса взагалі?

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua