Навіщо зміцнювати гривню

Навіщо зміцнювати гривню

Стоп, але ж у нас банки "завалені" гривнею, депозитні ставки падають, а люди вперто несуть в установи гроші, незважаючи на трагічний досвід 2008 року. Тоді, до речі, всі кричали: бийте Стельмаха, він населення грабує.
П'ятниця, 22 жовтня 2010, 13:15
Юрій Шпак, економіст

Деякі економічні оглядачі прагнуть переконати громадськість у хибній політиці НБУ щодо штучного утримання курсу гривні і небажанні потурати примхам експортерів.

Так, сальдо платіжного балансу України не викликає позитивних емоцій, але намагання покращити його через знецінення гривні є лише тактичним порятунком.

Вітчизняні експортери, вони ж найбільші лобісти і олігархи, продають за кордон переважно продукцію низького рівня переробки, майже сировину. Їх це мало турбує, їм аби більше заробити. Зароблені гроші зазвичай переводяться в офшори, і бюджету у вигляді податків залишаються крихти.

Далі починається "плач Ярославни": нема коштів на модернізацію та енергозбереження, криза перекреслила всі плани, кредити недоступні, тому "відпускайте" гривню і дайте нам пільги як постраждалим від кризи.

На цьому тлі державний і корпоративний сектори набралися зовнішніх боргів, як Сірко бліх, і залучення нових ресурсів відбуватиметься на фоні їх подорожчання.

Стоп, але ж у нас банки "завалені" гривнею, депозитні ставки падають, а люди вперто несуть в установи гроші, незважаючи на трагічний досвід 2008 року. Тоді, до речі, всі кричали: бийте Стельмаха, він гривню опускає, населення грабує.

Гроші громадян у банках - це той внутрішній фінансовий ресурс, якому треба дати трохи часу для переходу від кількості у якість. Коли банківський сектор остаточно оговтається, він почне кредитувати реальний сектор. Ці процеси уже почалися.

Оскільки депозитні ставки падають, то будуть знижуватися і кредитні ставки. Ось на ці внутрішні гроші нехай українські експортери модернізують виробництво і впроваджують нові технології та інновації, збільшуючи питому вагу конкурентоздатної продукції, а не сировинних напівфабрикатів.

Тільки так можна виправити зовнішньоторговельний баланс у довгостроковій перспективі. Саме такий шлях свого часу обрала Японія, коли посилила єну. Сильна внутрішня валюта дозволила імпортувати Японії нові технології та устаткування, з одного боку, а з іншого - зміцнила довіру до єни громадян.

Звичайно, це складна схема: сильна валюта - довіра населення - депозити - дешеві кредити промисловості - модернізація - збільшення експорту - позитивне сальдо торгівлі. Набагато простіша інша схема: слабка гривня - експорт сировини - гроші в офшорах - крихти на податки.

Імпорт від слабкої гривні не зменшиться, адже українці не купують залізну руду та фосфатні добрива, їм потрібні авто, мобільні телефони, ноутбуки, одяг, товари широкого вжитку, які Україна вже майже не виробляє. Крім того, при сильній гривні простіше розраховуватися за зовнішніми боргами.

Хотілось би вірити, що логіка НБУ та уряду вкладається у першу схему, але це навряд. Українські урядовці не здатні до системних підходів та довгострокових економічних кроків, у чому незабаром можна буде переконатися.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!