Як облаштувати кредитну кооперацію

Як облаштувати кредитну кооперацію

Криза показала, що система кредитних спілок не є стабільною. Існує багато "блукаючих" установ, які не входять до жодних об'єднань. Вони знаходяться під наглядом Держфінпослуг, яка через обмежені ресурси не може їх охопити.
Вівторок, 14 вересня 2010, 13:30
Петро Маковський, експерт з питань корпоративного управління

Другого липня 2010 року утворена парламентська тимчасова слідча комісія щодо роботи кредитних спілок. Проект постанови внесли депутати-регіонали Ігор Прасолов та Олександр Пеклушенко, а також нунсівець Олександр Клименко.

Мета комісії - проаналізувати стан справ у системі кредитної кооперації і виробити пропозиції для забезпечення прав споживачів небанківських фінансових послуг.

Тимчасом голова Держфінпослуг Василь Волга ініціював виділення у бюджеті-2011 коштів на компенсацію вкладів членів кредитних спілок у розмірі 1,5 мільярда гривень. Він вважає, що держава винна у ситуації, яка склалася на ринку.

За словами чиновника, гарантування вкладів у кредитні спілки не здійснювалося на рівні держави, тобто їх діяльність не забезпечувалася законодавством.

В цілому підтримуючи ініціативу Держфінпослуг, необхідно добре продумати шляхи реформування системи кредитних спілок, щоб у майбутньому мінімізувати наслідки будь-яких можливих кризових ситуацій в економіці.

Як відомо, кредитні спілки - це фінансові кооперативи, які мають служити найбіднішим верствам і людям з низьким достатком, забезпечуючи їм можливість переходу до середнього класу. Цей важливий суспільний сектор потребує реформ.

Міцні фінансові системи розвинутих країн обов'язково включають кооперативні фінансові установи. У США це кредитні спілки та ощадно-позичкові асоціації, у Німеччині - кооперативні банки, у Франції - кредитні товариства, у Польщі - ощадно-позичкові спілки і кредитні товариства, в Угорщині - кредитно-ощадні кооперативи.

Ще до проголошення Україною незалежності на її території існували кооперативні установи, які сприяли національному становленню. Звичайно, за радянських часів такі структури підпорядковувалися номенклатурній системі, їх цінності були девальвовані, а кредитні спілки як фінансові кооперативи були знищені.

Українська кредитна кооперація збереглася і розвинулася у діаспорі.

У США 16 кредитних спілок з активами 2,5 мільярда доларів об'єдналися у Централю українських кооперативів Америки. У Канаді 8 кредитних спілок з активами 1,2 мільярда доларів об'єднані в Українську кооперативну раду Канади, в Австралії кредитна спілка "Дністер" представляє Раду українських кооператив цієї країни.

Надаючи якісні фінансові послуги, вони сприяють збереженню української ідентичності у дуже складних умовах конкурентного оточення.

Фінансові системи як кровоносні судини економіки не можуть не реагувати на кризи. У такі складні періоди перевіряється їхня міць і самодостатність. Кризи проходять болісно: найслабші ланки банкрутують, вкладники втрачають. Як наслідок, фінансові системи позбуваються довіри - найбільшого капіталу, який напрацьовується роками.

Згадайте банкрутства банків, страхових і промислових гігантів у розвинених країнах світу. Для збереження капіталу уряди створюють різні системи гарантування вкладів фізичних осіб, щоб у критичних випадках унеможливити ризики і уникнути паніки.

Інвестор повинен знати, що його вклад, навіть з обмеженнями, обов'язково буде повернутий. З 2008 року уряд США гарантує вкладникам кредитних спілок, як і комерційних банків, повернення до 250 тисяч доларів, до кризи - 100 тисяч доларів, ЄС - 100 тисяч євро і 22,5 тисячі євро, Україна - 150 тисяч гривень і 50 тисяч гривень.

Криза 2008-2009 років виокремила низку проблем не лише у банківському секторі, але й у системі кредитних спілок, яка останніми роками активно розвивалася.

За відсутності підтримки ліквідності спілок ці структури зазнали серйозних випробувань. Банківська система на підтримку ліквідності отримала від держави понад 100 мільярдів гривень, а кредитні спілки - жодної копійки.

І хоча цей звичний для світу інструмент підтримки фінансових інституцій в Україні призвів до девальвації гривні, він все-таки зберіг фінансову систему від колапсу.

На 1 січня 2010 року Державний реєстр фінансових установ містив інформацію про 754 кредитні спілки. Вони охоплюють 2,3 мільйона членів, з яких 119,2 тисячі осіб є вкладниками. Залишок за вкладами становить 3 мільярди гривень.

Порівняно з банківською системою це лише 1,4% від депозитного портфеля банків, сформованого з вкладів фізичних осіб - на 31 грудня 2009 року такі вклади склали 214,1 мільярда гривень, з них у валюті - 113 мільярдів гривень.

Зважаючи на кількість вкладників у банківській системі, можна зрозуміти реакцію держави та суттєве фінансування підтримки ліквідності банків - тут діють закони великих чисел. Хоча видається дивним, що Кабмін не зміг виділити 500 мільйонів гривень для кредитних спілок, щоб вгамувати ринок і зміцнити довіру до системи.

Звичайно, неплатоспроможність банків, кредитних спілок і страхових компаній - не унікальне явище. У США 2009 року збанкрутували понад 200 банків і, за прогнозами експертів, у найближчі два роки збанкрутують ще 700 установ.

Кредитні спілки США теж мають проблеми, але через систему підтримки ліквідності, урядові гарантії з повернення вкладів та політику поглинання сильнішими спілками менш стабільних ця система виглядає навіть привабливішою, ніж банківська.

За даними Національної адміністрації кредитних спілок США, у 2009 році закрилося 15 спілок, а до 9 червня 2010 року - ще 9. Тимчасом у Німеччині не постраждав жодний кооперативний банк - ліквідна система відмовилася від допомоги уряду. Ощадно-позичкові спілки Польщі теж успішно пережили кризу завдяки інтеграції.

Важливе значення для діяльності і розвитку ринку має робота регулюючих організацій, самоврядних об'єднань та інших елементів інфраструктури.

Закон про фінансові послуги, прийнятий у 2001 році, визначив привила регулювання ринку небанківських фінансових послуг України - страхових компаній, недержавних пенсійних фондів і кредитних установ, включно з кредитними спілками. А ухвалений 2001 року закон про кредитні спілки визначив порядок їх створення і роботи.

З 1992 року кредитні спілки створили Національну асоціацію кредитних спілок, Всеукраїнську асоціацію кредитних спілок, Всеукраїнську асоціацію кредитних спілок військовослужбовців, об'єднання кредитних спілок "Програма захисту вкладів".

Також на ринку працюють три Об'єднані кредитні спілки - установи другого рівня, які діють як кредитні спілки для кредитних спілок. З 2003 року працює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Однак, як показала криза, система кредитних спілок не є стабільною. Існує багато "блукаючих" установ, які не входять до жодних об'єднань, а знаходяться винятково під наглядом Держфінпослуг, яка через обмежені ресурси не може їх охопити.

Як показала практика, комісія також не має достатніх повноважень, щоб ефективно втручатися у роботу кредитних спілок у кризових ситуаціях. Наприклад, вона не може ввести мораторій на виплату вкладів членам спілок.

Коли учасників ринку так багато, для належного нагляду, регулювання і втручання необхідно мати величезний штат кваліфікованих працівників і чималий бюджет для його утримання. Отже, ситуація у глухому куті. Вихід - радикальні реформи.

Важливі такі принципи розвитку: ідентифікація, самоорганізація, саморегулювання, самовідповідальність, дерегуляція з боку держави, демонополізація, конкуренція. У будь-якому разі має зберегтися кооперативна суть цих фінансових установ.

З січня 2010 року Держфінпослуг працює над концепцією розвитку кредитної кооперації - документом, який повинен спроектувати роботу системи у майбутньому, а також запропонувати заходи, які дозволять реалізувати ці напрацювання.

Як член робочої групи я акцентував увагу на системних рішеннях. Вони мають закласти надійні основи для роботи сектора, які спиралися би на самоврядування як головний чинник наведення ладу у власній хаті. Вони повинні заохочувати до такого порядку, бо перекладуть відповідальність на ринок і унеможливлять корупцію.

Зважаючи на український та світовий досвід розвитку кредитної кооперації, найголовнішими на шляху реформуванні мають стати наступні кроки.

На рівні кредитної спілки.

1. Розширення ринкової ніші спілок: можливість обслуговувати фізичних осіб-підприємців, юридичні особи - малі підприємства, неприбуткові і релігійні організації.

Слід виходити з того, що кредитна спілка - це фінансова установа громад, яка повинна мати можливість обслуговувати фінанси цих громад, вести їх рахунки безпосередньо або через кооперативний банк кредитних спілок.

2. Розмежування членів та асоційованих членів у кредитній спілці, що вирішує питання реальності членства, додаткової відповідальності дійсних членів, реальності загальних зборів. Пропозиції про обмеження членства у спілках абсурдні. У деяких областях Росії існувала така норма, але від неї вже відмовилися.

3. Місце проведення загальних зборів і їх порядок денний визначаються не пізніше як за 300 днів, про що інформує сайт регіональної асоціації. Її адреса вказується в усіх договорах спілки окремим рядком. Так можна уникнути спекуляцій з порядком скликання та проведення зборів, звітністю, виробити культуру комунікацій.

4. Мінімальний кворум для визнання загальних зборів легітимними встановлюється на рівні подвійного числа виборних органів кредитної спілки.

5. Обов'язкова регулярна публічна звітність про діяльність кредитної спілки через публікацію звітів на сайті регіональної асоціації.

6. До кредитної спілки з всеукраїнським статусом встановлюються вищі вимоги до капіталу і персоналу - обов'язкова наявність у штаті аудитора, комп'ютерної системи для реєстрації операцій у єдиній базі даних у режимі реального часу, закриття операційного дня, щоденний баланс, щоденна звітність до регіональної асоціації, обов'язкова участь у Фонді гарантування вкладів членів кредитних спілок.

7. Обов'язкова участь у регіональній асоціації всіх кредитних спілок. Обов'язковість представництва спілок із всеукраїнським статусом у регіональних асоціаціях, де вони мають свої відділення, що передбачає також обов'язкову звітність.

На рівні регіональних асоціацій.

1. Регіональні асоціації кредитних спілок , у які можуть об'єднуватися спілки більш ніж однієї області. Це сприятиме становленню самодостатнього регіонального рівня, на який можна буде покласти функції саморегулюючої організацій для своїх членів. Критерії самодостатності встановлює Держфінпослуг.

2. Статус саморегулюючої організації набувається за заявочним принципом при досягненні певних показників та висновку незалежного аудитора. Спілка-власник ліцензії на залучення депозитів обов'язково повинна бути членом регіональної асоціації кредитних спілок, яка має статус саморегулюючої організації.

Це дозволить структурувати систему кредитних спілок і демонополізувати ринок, який на національному рівні бореться за монопольний статус саморегулюючої організації. Держфінпослуг звільниться від непосильного завдання - контролю та регулювання величезної хаотичної системи кредитних спілок.

Десяток регіональних самоврядних асоціацій зможуть стати суб'єктами, з якими можна буде ефективно спілкуватися і виробляти нормативне поле.

3. На регіональному рівні можна буде ефективно розвивати Об'єднані кредитні спілки, що сприятиме підтримці ліквідності системи.

4. Регіональні асоціації отримують право і обов'язок фінансового моніторингу, контролю, публікацій фінансової звітності, обов'язкового аудиту і навчання.

5. Регіональні асоціації, які мають статус саморегулюючих, видають ліцензії на залучення спілками депозитів. Такі асоціації повинні нести солідарну або додаткову відповідальність за своїх членів, що мотивуватиме асоціації дбати про "чистоту" своїх рядів через систему постійного фінансового моніторингу.

На всеукраїнському рівні.

1. Всеукраїнські асоціації об'єднують регіональні асоціації без права прямого членства кредитних спілок. Це мотивуватиме розвиток регіонального рівня.

2. Фонд гарантування вкладів членів кредитних спілок є об'єднанням спілок з особливим статусом, до управління якого входять представники всіх регіональних асоціацій, Держфінпослуг, уряду і Нацбанку.

Фонд гарантування вкладів матиме право вводити тимчасову адміністрацію до кредитних спілок, які за критичними показниками певний період знаходитимуться під їх моніторингом. Регіональна асоціація зобов'язана забезпечити утримання такої тимчасової адміністрації у кредитній спілці, яка входить до цієї асоціації.

Фонд гарантування вкладів членів кредитних спілок матиме право отримувати кредити від уряду чи Нацбанку, а також частково формувати інвестиційний портфель із вкладів до Об'єднаних кредитних спілок та кооперативних банків.

3. Підтримка ліквідності системи здійснюватиметься через розвиток кооперативних банків або об'єднаних кредитних спілок з можливістю зовнішніх запозичень. Розвитку системи страхування сприятиме створення страхової компанії чи компаній.

4. Всеукраїнський рівень відповідає за розвиток законодавчого забезпечення лобіювання.

5. Всеукраїнські асоціації представляють кредитну кооперацію України у міжнародних структурах.

На рівні Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

1. Формування нормативного середовища ринку кредитних спілок і стандартів їх діяльності.

2. Моніторинг регіональних асоціацій, які мають статус саморегулюючих, у тому числі через залучення третіх осіб - аудиторів та незалежних компаній.

3. Ліцензування тимчасових адміністраторів кредитних спілок.

Така система за три-п'ять років зміцниться, стане впливовою, стабільною, передбачуваною і гідно доповнить світову систему кредитної кооперації.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua