Від фінансової кризи до боргової?

Від фінансової кризи до боргової?

Гарна новина у тому, що криза буде стримуватися до того часу, поки тримається урядовий кредит. Погана новина у тому, що швидкість, з якою накопичується урядовий борг, може призвести до другої хвилі кризи.
П'ятниця, 11 вересня 2009, 15:01
Кеннет Рогофф - професор економіки і державного управління Гарвардського університету, колишній головний економіст МВФ.

Усі, від королеви Англії до тимчасово звільнених робітників автомобільної промисловості, хочуть знати, чому експерти не бачили наближення фінансової кризи. Це складне питання.

Як політики можуть бути так упевнені, що катастрофа знову не повториться, коли у них не було й думки про те, що така криза взагалі може статися?

Відповідь не дуже обнадіює. По суті, є великий ризик, що фінансова криза просто дрімає, повільно трансформуючись у боргову кризу урядів.

Причина зростання упевненості серед інвесторів викликана тим, що уряди в усьому світі розкинули широку мережу безпеки під більшою частиною фінансової системи. У той же час, вони підтримали економіки, зберігаючи масштабний дефіцит, а центральні банки знизили процентні ставки майже до нуля.

Однак чи може урядове покривало щедрості вирішити проблему?

Урядова підтримка працює, бо у платників податків глибокі кишені, однак вони не бездонні. І коли уряди, особливо великі, виявляються у важкій ситуації, то підтримка зникає. Те, що рівень боргів уряду досягає вершини, як правило, видно тільки після війн, і це означає, що сьогоднішня стратегія нестійка.

Як довго у такій ситуації можуть накопичуватися борги? Ми не знаємо. Академічні економісти розробили корисні інструменти, щоб з'ясувати, які економіки найбільш уразливі перед фінансовою кризою. Однак, незважаючи на те, що ми можемо прогнозувати вразливість, визначити точний час практично неможливо.

Наші моделі показують, що економіка, важко навантажена позиками, може продовжувати працювати ще протягом кількох років, або навіть багато десятиліть, перш ніж відбудеться крах.

Все зводиться до довіри та координації очікувань, які, у свою чергу, залежать від примх людської природи. Таким чином, ми можемо сказати, які країни найбільш уразливі, однак уточнити, де і коли вибухне криза, ми неможливо.

Хорошою аналогію є прогноз серцевих нападів. Товсті люди з високим кров'яним тиском і високим рівнем холестерину статистично мають велику ймовірність серйозного серцевого нападу або інсульту, ніж людина, у якої нема таких вад.

Тим не менше, люди, які потрапляють до групи високого ризику, часто можуть жити десятиліттями, не стикаючись з такими проблемами. У той же час, люди, які входять до групи "низького ризику", також помирають від серцевих нападів.

Звичайно, ретельний моніторинг може дати корисну інформацію для запобігання серцевих нападів. Однак, у кінцевому підсумку, це корисно, тільки якщо людина проходить лікування і, можливо, значно змінює свій спосіб життя.

Це ж стосується і фінансових систем. Хороший моніторинг дає інформацію, яка корисна лише у тому випадку, якщо є відповідна реакція. На жаль, ми живемо у світі, у якому політична система і система регулювання дуже слабкі і короткозорі.

Насправді, жодна економіка не має імунітету перед фінансовими кризами, незалежно від того, як інвестори і лідери намагаються переконати себе у зворотному. Про це я та Кармен Рейнхарт написали у книзі з іронічною назвою "Цього разу по-іншому: вісім століть фінансової недалекоглядності".

Саме зараз недалекоглядність полягає у цій фразі "цього разу по-іншому", оскільки уряди беруть усі борги на свої плечі і, мовляв, усім іншим не варто турбуватися.

Нас постійно запевняють у тому, що уряди не потраплять у стан дефолту. Насправді, уряди в усьому світі оголошують дефолти з дивовижною регулярністю - або відкрито, або за допомогою інфляції.

Наприклад, навіть США значно знизили свій борг за рахунок інфляції у 1970 роках, а також зменшили вартість долара у золоті з 20 доларів за унцію до 34 доларів за унцію у 1930-х роках.

Сьогодні гарні новини полягають у тому, що криза буде стримуватися до того часу, поки тримається урядовий кредит. Погані новини полягають у тому, що швидкість, з якою накопичується урядовий борг, може призвести до другої хвилі фінансової кризи протягом декількох років.

Найбільше побоювань викликає величезна залежність Америки від іноземних позик, особливо китайських - дисбаланс, який, імовірно, посіяв сьогоднішню кризу.

Азіати визнають: якщо вони продовжать накопичувати паперовий борг, то ризикують повторити досвід європейців, які постраждали тридцять років тому, коли накопичили борги США, які згодом розтанули через інфляцію.

Питання полягає у тому, чому сьогодні ніхто не попереджає про наступну кризу. У нас є такі люди, та чи прислухаються до них політичні лідери?

Розширення нестійкого урядового дефіциту є ключем до питання, яке лідери G-20 повинні поставити собі під час вересневої зустрічі у Пітсбурзі. В іншому випадку, королева Єлизавета II і робітники автомобільної промисловості Детройта знову будуть питати, і дуже скоро, чому ніхто не побачив наближення чергової кризи.

Copyright: Project Syndicate, 2009.

Переклад з англійської Миколи Ждановича

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!