Перемога на війні залежить не тільки від стійкості військових, але й від сухих цифр: кількості ресурсів, техніки, грошей, особового складу. Принаймні частину з них забезпечує економіка.
Українську економіку "ховали" вже багато разів. Приводів було безліч: обстріли підприємств, вимкнення електрики, міграція, заміновані поля тощо.
Але під час великої війни українські стратегічні підприємства та малий бізнес не тільки вижили, але й продовжують працювати й мобілізувати ресурси на потреби фронту. Відновлювати інфраструктуру, сплачувати податки та забезпечувати підрозділи збройних сил.
Основу всіх процесів складають непоборні люди, які невтомно працюють на благо української перемоги.
Єднання незламних людей, бізнесу та держави – єдиний шлях для перемоги у війні. На відміну від 2014 року, зараз в Україні складно знайти компанію “поза політикою”. Майже кожен бренд передає відсоток від доходів на збройні сили.
У благодійному фонді “Повернись живим” зазначають, що бізнес "закриває" до 40% зборів за окремими проєктами. А деякі компанії пожертвували стільки, що за обсягами самі можуть конкурувати із благодійними фондами.
За даними НВ, одразу 5 великих компаній пожертвували на армію понад 1 млрд грн: "Метінвест", Roshen, Vodafone, Kernel та GlobalLogic. Загалом приватний бізнес віддав на армію близько 18 млрд грн, а це – десятки тисяч одиниць спорядження та техніки.
З осені до весни Україну атакували понад 800 російських ракет. Левова частка з них летіла по енергетичним об’єктам. Майже всю зиму світло та опалення включали за графіком, а в деяких містах та районах час від часу ставалися блекаути.
Збитки від ракетних обстрілів йдуть на десятки мільярдів доларів, однак нокаутуючого удару для української економіки росіянам завдати так і не вдалося.
З першими вимкненням електрики в лікарнях, ресторанах та офісах почався справжній дизельпанк. Вже до січня українці купили 2 мільйони електричних акумуляторів, 300 тисяч генераторів та 8 тисяч терміналів супутникового інтернету Starlink.
Кафе перетворились на електричні хаби, де люди могли поїсти, зігрітися та попрацювати. З певними проблемами, але в усіх містах працювали державні “пункти незламності”. Вся країна відправляла військовим на фронт генератори та зарядні станції.
Поки народ та бізнес тримався – незламні енергетики лагодили мережі. Завдяки злагодженій спільній роботі "Укренерго" та приватних генеруючих компаній наслідки обстрілів вдалося подолати. Енергетичні об’єкти швидко лагодили, розподіляли електрику резервними лініями, постійно живили критичну інфраструктуру, забезпечили справедливий доступ до енергії всіх громадян і не дали померти бізнесу. Ця зима може бути складнішою, але непоборні українці будуть до неї готовими.
Не було ще жодного російського удару по економіці, на який би українці не змогли б відповісти. Ми винахідливо долаємо виклики попри повномасштабне вторгнення РФ на наші землі. Під час криз засновуємо та розвиваємо бізнеси, створюємо нові можливості розвитку економіки та непоборно тримаємося. Росіяни ламають енергетику – люди ставлять генератори, нам знищують міста – ми всією країною збираємо гроші на армію та знищуємо окупантів.
Проти зовнішнього ворога об’єднуються люди, бізнес і влада. В такій атмосфері колективної соціальної відповідальності народжуються і нові українські бренди. Один із них – NEPOBORNA – бренд української горілки, який народився під час блекаутів. Компанія передала вже понад 600 000 гривень на відновлення пекарень, театру, ферми, шкіл, будинків та інших потреб по всій Україні.
Молодий горілчаний бренд уже передав понад 600 000 гривень на відновлення пекарень, театру, ферми, шкіл, будинків та інших потреб по всій Україні.
Зокрема, він долучився до відбудови непоборної Херсонщини, яка пережила окупацію. Ворог зруйнував майже всю інфраструктуру в багатьох селах. У межах своєї благодійної місії бренд NEPOBORNA виділив 110 тисяч гривень на відбудову об’єктів у селі Борозенське – місцевій школі, дитячому садочку, бібліотеці та будинку культури.
Особливої підтримки потребують українські фермери, які змушені в пекельних умовах працювати, годувати Україну та увесь світ. Наприклад, ферма "Пані Юпітер", що біля російського кордону на Харківщині, продовжувала працювати, не дивлячись на безперервні обстріли, відсутність зв'язку, електроенергії та тимчасову окупацію. Щоб це господарство могло відновитись та розвиватись – бренд NEPOBORNA перерахував їм 100 000 гривень.
Під час блекаутів постраждало і багато маленьких соціальних підприємств та волонтерських підприємств. NEPOBORNA знайшла кошти, щоб допомогти волонтерській пекарні у Дніпрі та підтримати булочну в Дружківці, що на Донеччині.
Допомога армії, людям та маленькому бізнесу вже перетворюється на певний корпоративний тренд. Підтримка й добрі справи стали модними. Це – наше підґрунтя для подальшої боротьби.
Головна ціль для російських ракет – це українські заводи з виробництва зброї. Лише по підприємствам концерну "Укроборонпром" було близько 150 прильотів. Коли Росія почала сипати ракети сотнями, ніхто не очікував, що українські військові заводи залишаться живими.
А вони не тільки вижили, а ще й наростили виробництво озброєнь. Підприємства довелося розпорошити по всій території України та навіть частково перенести за кордон. Частина заводів досі працює під постійною загрозою ракетних атак та прикриттям ППО.
В “Укроборонпромі” відзвітували про збільшення випуску оборонної продукції у 5-8 разів. Штат концерну зріс на 7000 працівників. Зараз мова йде не тільки про нарощування виробництва зброї, але і про освоєння нових технологій.
За 30 років незалежності Україна не виробила жодного серійного боєприпасу. Лише рік повномасштабної війни знадобився "Укроборонпрому", щоб почати їх виробляти десятками тисяч на місяць.
Вистояли під обстрілами також приватні компанії, які в технологічних галузях вже витіснили державні. Випуск деякої продукції у них зріс в понад 10 разів, порівняно з 2021 роком.
Сьогодні Україна виробляє сотнями безпілотники, бронемашини, ракети. Почала серійне виробництво власної артилерії, боєприпасів та готується збільшити випуск бронетехніки. Майже щодня на території Росії щось літає та вибухає. Найчастіше – українська зброя, яку розробили у 2022-23 роках.
Складно вести бізнес у прифронтовій зоні. Але ще складніше – на окупованій території. На компанії була покладена важлива соціальна функція – зберегти людям зв’язок із родичами, виплату пенсій та робочі місця, поки не прийшли ЗСУ.
Державна "Укрпошта" протрималась в окупованому Херсоні 4 місяці. Весь цей час компанія була відрізана від постачання готівки, але все одно знаходила гроші на виплату пенсій. Для цього довелось створити своєрідну закриту фінансову систему, перерозподіляючи кошти за комунальні платежі та інші послуги.
Мобільні оператори Kyivstar, Vodafone і lifecell запустили послугу "національного роумінгу", яка дозволила людям безкоштовно використовувати сигнал усіх операторів.
У квітні ремонтна бригада lifecell під ворожими обстрілами героїчно відновила оптичну мережу, на базі якої працювали всі оператори в Херсонській області. Завдяки цьому певний час вдалося тримати мережу для херсонців.
Під шаленим тиском окупантів були змушені працювати державні банки, які підтримували обіг гривні до середини літа.
Коли ЗСУ звільнили Херсон, будівлі в місті було заміновані, а люди сиділи без електроенергії. Попри це низка компаній ризикнули повернутися у перші дні звільнення та розпочати роботу під обстрілами. В місті з’явилась пошта, супермаркети та мобільний зв’язок. Відділення "Нової пошти" стало для людей на певний час чи не єдиним джерелом електроенергії.
Аграрні компанії – головне джерело доходів України, яке сильно постраждало від засмічення земель вибухівкою. За різними оцінками, до 20% боєприпасів ще залишаються у землі. Щодня на український чорнозем сипляться десятки тисяч снарядів, а на півдні росіяни мінують чи не кожен квадратний метр. Потенційно замінованою вважається п’ята частина території України.
Щоб продовжувати заробляти гроші, потрібно провести гуманітарне розмінування. Це дуже складний та довгий процес. Не маючи змоги стояти в черзі місяцями, аграрії почали брати справу у свої руки.
Спочатку робітники просто виходили в поле, ігноруючи ризик натрапити на міну. Часто це закінчувалось нещасними випадками, тож доводилось вигадувати різні оригінальні способи розмінувати угіддя.
Наприклад, компанії просили збройні сили підривати снаряди, що застрягли в землі. В обмін на цю послугу фермери надавали військовим пікапи та пальне. А на Харківщині аграрії зробили бронетрактор-розміновувач на радіокеруванні з фрагментів російської БМП.
Все це – тимчасові кустарні рішення на страх і ризик фермерів, які допомагають їм виживати та заробляти. В майбутньому кожна ділянка має пройти професійне обстеження та отримати сертифікат безпеки.
До цього українські фермери вже готуються. Одна з найбільших аграрних компаній “НІБУЛОН” стала першою приватною фірмою, що отримала ліцензію на гуманітарне розмінування. Вона зможе самотужки обстежувати свої угіддя.
Попит на машини для розмінування запустив технологічні перегони. Українські винахідники відкривають стартапи для гуманітарного розмінування: будують спеціалізовані машини, роботів та дрони. Частина з них стане затребуваною на українському, а згодом – світовому ринку розмінування.
Заміновані поля – не єдиний удар по українським фермерам. Зібраний врожай ще потрібно продати. До вторгнення це робили через порти, але у 2022 році Росія їх заблокувала.
"Зернової угоди" не вистачало для експорту всього врожаю, тож український уряд почав прокладати нові сухопутні та річкові маршрути у ЄС. Були проведені масштабні інфраструктурні роботи на залізниці та автомобільних дорогах.
У підсумку минулого року вдалося сплутати карти агресору, вивезти весь урожай, що був призначений на продаж, та заробити мільярди доларів. За рік місячний експорт зерна залізницею зріс в чотири рази – з 0,25 до 1 млн тонн. Автодорогами – з нуля до 0,6 млн тонн.
Але найбільшим проривом стало відкриття річкових маршрутів через Дунай. Держава, бізнес та інвестори облаштували там великий зерновий хаб, яким у квітні цього року перевозили до 2 млн тонн щомісячно.
Зараз зернова інфраструктура зазнає обстрілів, а деякі країни ЄС не бажають бачити продовольство з України на своїх ринках. Тепер українське зерно знову шукає шляхи на світовий ринок.
Під постійними обстрілами продовжує працювати бізнес у містах, що встояли: Харкові, Ізюмі та Херсоні. Наприклад, міста промислового Нікопольського району з початку вторгнення перебувають лише у кількох кілометрах від окупантів. Рік тому рашисти почали поливати Нікополь та Марганець з артилерії й не зупиняються досі.
Снаряди летять по житловим кварталам, школам, лікарням, насосним станціям, енергетичним об’єктам та у державні установи. Після підриву Каховської ГЕС в районі також зникла вода. Значна частина мешканців та бізнесу виїхала з міст. Однак його кістяк продовжує працювати та не дає перетворити їх на міста-привиди.
Великі металургійні підприємства забезпечили жителів мобільними укриттями, роздають гуманітарну допомогу, доставляють працівників на роботу з більш безпечних районів та сплачують великі податки у місцевий бюджет. Кооперація місцевої влади та великого бізнесу допомагають уникати гуманітарної катастрофи після російських злочинів.
Сфера послуг, яка надає містам життя, теж продовжує працювати. Кафе без вікон, що втратило більшість клієнтів та водопостачання, але продовжує робити каву та бургери для місцевих жителів і ТРО – це реалії міста Нікополь.
Коли настане кінець обстрілів – невідомо. Бізнес-клімат та перспективи у цих містах наразі дуже сумнівні. Але низка закладів та підприємств продовжують працювати в таких умовах і не думають про переїзд.
