http://www.epravda.com.ua/images/logo01.gif http://www.epravda.com.ua http://www.epravda.com.ua http://www.epravda.com.ua/publications/49347ad508cb6/ support@epravda.com.ua (Економічна Правда) Публікації Tue, 02 Dec 2008 08:51:25 +0200 Найближчим часом можуть зникнути ще 30 тисяч робочих місць. Увесь вітчизняний автопром у першому кварталі 2009 року може зупинитися. Уряд України відмовився підвищувати ввізне мито на іномарки з 10 до 25%, через протиріччя домовленостям з СОТ.Однак в парламенті зареєстровано проект закону про підвищення ставок до 22%, і його автори вважають, що СОТ дозволяє збільшувати мито до 24%.Якщо закон не буде прийнято, вітчизняні виробники не виживуть, погано буде і більш як 30 тисячам працівників автопідприємств. Зате хтось буде їздити на дорогих іномарках.Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу - головний біль урядів будь-якої країни світу. Більшості українців це жодним чином не зачіпає, тому що з часів Радянського союзу вважається, що імпортний товар апріорі краще вітчизняного.Навіть той факт, що Україна за останні декілька років підвищила якість товарів та послуг, обиватель до уваги не бере. Однак щоразу, коли імпорт істотно перевищує експорт, країна починає відчувати певні проблеми.Поточна криза виникла, в тому числі, і за рахунок перевищення ввозу товарів над вивозом: в Україну потрапить більше товарів з-за кордону, за що ми розплачуємось відтоком із країни валюти і скороченням внутрішнього виробництва, зникненням робочих місць, зниженням рівня доходів.У такій ситуації уряд має обмежувати імпорт, зокрема, шляхом тарифної і митної політики. Але Кабмін відмовився будь-що робити. Очевидно, лякаючись "народних бунтів". Суттєву частку приросту імпорту складає ввезення автомобілів. При цьому в країні стрімко розвивається власний автопром, але після вступу України в СОТ імпорт іномарок збільшився настільки, що під загрозою опинилася і сама автомобільна промисловість. А услід за нею - суміжні галузі й торгівельний баланс.Багато хто вже пустив слину в очікуванні дешевих і якісних іномарок, але імпортери ані до кризи, ані під час неї, знижувати ціни (в гривнях) не збиралися і, після повного розпродажу автівок, придбаних ще за старим курсом у 4,84 гривні, робити знижки більше не будуть.А щойно виникла ідея повернути ввізне мито до попереднього рівня, імпортери в черговий раз вчинили галас. Правда, подали голос і вітчизняні виробники. Але зробити висновок, що для країни краще - зростання імпорту чи чергове вбивство автопрому - виявилося важко.Перше воскресіння1997 року в Україні було прийнято закон про підтримку вітчизняного автопрому, вся країна "стояла на вухах" від ярості, тому що всі вважали, що, підвищивши мито і створивши додаткові бар'єри для імпорту, влада позбавляє громадян можливості їздити на "нормальних" машинах.Коли ж у серпні 1998 року почалася криза, виявилося, що купувати потримані і нові машини мало хто міг собі дозволити. Тобто, все це ми вже проходили, але тоді дуже до речі прийшовся український автопром, що стрімко зростав. Проста та дешева Daewoo Lanos заполонила дороги України, а російські Лади і Жигулі, як тільки почалися збиратися в Україні, знову посилили свої позиції на вітчизняному ринку: схоже, що ці машини за будь-яких обставин будуть займати найбільшу долю ринку, як би Україна не відкривала свої кордони для імпортних машин.Протягом декількох років після кризи десятирічної давнини світові автобренди прийшли в Україну з метою налагодити тут зборку машин. "ЗАЗ" виробляє Opel, Chevrolet, Mercedes, Daewoo, Chery. "Єврокар" - Skoda, VW, Seat. "Богдан" - ВАЗ, KIA, Hyundai, Isuzu. VIPOS - Audi.В цілому по Україні працюють 10 автовиробників. І якщо 1997 року в країні випускалося лише 2000 машин  на рік, то 2005 - вже 211 тисяч. Відповідно, виросла і доля вітчизняних авто на всьому ринку: 2000 року вона складала 16,4%, сьогодні - 70,7%.В результаті ухвалення серії законодавчих актів у вітчизняному автопромі було створено 35 тисяч робочих місць, а його постачальниками стало більше 1000 компаній, в тому числі й металурги. Сьогодні 25% виготовлених в Україні машин експортується.Але 2005 року зміни законодавства призвели до того, що виробництво було простіше відкрити в Росії, яка створювала виробникам більш комфортні умови.І виробництво опинилися б під загрозою занепаду, якби не розквіт автокредитування. Сьогодні його, як відомо, заморожено.Поки діяло ввізне мито на рівні 25%, вітчизняний автопром почував себе нормально, за рахунок обмеження імпорту він міг нарощувати власну присутність на ринку, і його продукція знаходила попит.Як тільки ставки почали знижуватися, українські виробники оголосили, що вони не витримають конкуренції з європейськими автомобілістами, тому що, зокрема, в Україні вартість кредитних ресурсів до 5 раз вища.Останній і найбільш відчутний удар було нанесено вступом України до Світової організації торгівлі. Експерти відзначають, що ввізне мито було знижено одразу в 2,5 рази, при цьому імпортні машини отримали 19-відсоткову перевагу в ціні.Як наслідок, обсяги продажів українських автівок з 42% на початку року впали до 28% у жовтні. До кінця року прогнозується падіння до 16%. Тобто, автопром України схуднув за рік майже втричі! І зниження продовжується досі. Свої збитки українські виробники оцінюють в 3,5 мільярди гривень. Світова фінансова криза підсунула чергову свиню, адже кредитні ресурсі мало того, що подорожчали, ще й стали майже недоступними. Падіння купівельної спроможності українців призвело до скорочення виробництва.Планувалося, що тільки на експорт буде продано більше 90 тисяч машин, а тепер найбільш оптимістичний прогноз - 60 тисяч.За даними "Економічної Правди", частково призупинили свою роботу ЗАЗ, Мелитопольскій автомобілебудівний завод, "Єврокар" і "Богдан". Більше 10 тисяч робітників цих заводів відправлені у вимушені відпустки.Найближчим часом можуть зникнути ще 30 тисяч робочих місць. А в першому кварталі 2009 року існує реальна загроза масової зупинки виробництва, що призведе до скорочення персоналу і в 1000 суміжних компаній.Тим часом в Україні непогано себе почуває імпорт авто . За оцінками експертів, за підсумками 2008 року він складе 8,6 мільярдів доларів. Українські автовиробники вважають, що повернення митних ставок призведе до зростання надходжень до держбюджету на 3,8 мільярда гривень, а надходження безпосередньо від самого мита принесе 1,8 мільярди гривень. Саме на основі цих розрахунків і з'явився проект закону, яким передбачені відповідні зміні до закону про митний тариф.Друге воскресінняНа сьогоднішній день ввізне мито на імпорт авто складає 10%. Автори проекту закну - Терьохін, Круглов, Катеринчук, Ващук - пропонують підвищити ставку на 12% строком на 6 місяців. При цьому в документі мова йде не тільки про машини, а також про групу товарів харчової та легкої промисловості.Крім того, автори пропонують надати право Кабміну скорочувати чи збільшувати цей строк залежно від стану платіжного балансу України. Адже високим мито не може залишатися довічно - цього просто не дозволить СОТ.Річ у тім, що, за даними авторів законопроекту, "аналіз макроекономічних показників імпорту України за 10 місяців 2008 року свідчить про значне зростання імпорту практично по всіх галузевих групах товарів по відношенню до аналогічного періоду минулого року, а саме - більше 24,6 мільярдів доларів або на 51%".До цього призвела погана кон'юнктура для вітчизняного експорту,  зниження ввізного мита у зв'язку зі вступом до СОТ, занадто висока вартість кредитів, волатильність валютного ринку, енергозатратність виробництва, низький рівень продуктивності праці.У будь-якому випадку країна приходить до обмеження імпорту товарів, ввезення яких стрімко зростає. До категорії цих товарів належать і автомобілі. При цьому норми СОТ допускають зростання мита від 3 до 24%.Тобто, якщо б уряд не ставив до порядку денного ставку 25%, то йому не довелося би лякатися суперечок з СОТ. Можна було залишити 24%, і вирішити питання. Тоді ніхто не міг би звинуватити Україну в прихованому протекціонізмі, було би чітко зрозуміло, що Київ ставить на меті відновлення платіжного балансу.Згідно зі стандартами МВФ, в Україні вже наступив критичний рівень платіжного балансу, що розраховується як відношення золотовалютних резервів до потреби фінансування імпорту протягом кварталу. Але пізніше МВФ переглянув цю норму, і тепер критичність визначається співвідношенням резервів і короткострокових зовнішніх запозичень.І навіть виданий Фондом кредит поки що не рятує. Але МВФ також дозволяє регулювати платіжний баланс тарифами. При цьому, як відзначають автори проекту закону, Україна може, але не зобов'язана проводити консультації з підвищення мита з СОТ. Вірогідно, хтось дуже не хотів, аби ставки підвищилися, тому інформація про процедуру прийняття такого рішення була прихована від громадськості.Третього не даноВсеукраїнська Асоціація автомобільних імпортерів і дилерів розкритикували підвищення мита, заявивши, що імпорт авто може бути зупинено майже повністю.Зрозуміло, що імпорт не зупиниться ніколи, незалежно від ставок. Інша справа - обґрунтування нового рівня. А от головне, чим лякають імпортери уряд - наявність тіньових схем ввезення машин."Без відповідного державного контролю і лише шляхом введення заборонних заходів автомобільний ринок України може стрімко стати "тіньовим", - не раз стверджувала асоціація.Сьогодні вже існує близько десяти схем ввезення автівок в Україну без сплати відповідних податків шляхом використання лазівок у законодавстві. Наприклад, "фіктивний спадок", схема "переїзду на постійне місце проживання", схема "тимчасового ввезення фіктивним іноземним представництвом", схема "пільговиків", схема "цільового призначення для громадян з фізичними вадами через органи соціального опікунства" та інші.В результаті технічного підвищення ставки ввізного мита ми отримаємо, з одного боку, повне скорочення офіційного автоімпорту і катастрофічні витрати Держбюджету, а з іншого - зростання потоку контрабанди і подальше використання фіктивних схем."При цьому кількість ввезених автомобілів і вивезених з України коштів в іноземній валюті не зміниться, а Держбюджет не отримає ані копійки", - стверджує ВААІД.Директор групи "Автоконсалтінг" Олег Омельницький вважає, що підтримка українського автопрому існує лише на папері. На його думку, інвесторів відштовхує саме відсутність протекціоністських заходів.Як приклад він наводить Росію, яка "змушує будувати" світових гігантів автомобілебудування, в тому числі підвищуючи мита. Чому Україна цього не робить, невідомо. Тим більше, за словами президента корпорації "Богдан" Олега Свинарчука, підвищення мита - це один із антикризових заходів.Інші заходи потребують певного часу для їх запровадження. А для того, щоб запобігти повному дефолту галузі, підвищення мита варто провести ще до нового року.Навіть Президент України Віктор Ющенко запропонував використовувати принцип "дозволеного протекціонізму" в якості антикризового економічного заходу."Я наполягаю, аби уряд негайно проаналізував стан зовнішньої торгівлі і вживвідповідні заходи для обмеження імпорту по групах товарів, ввезення яких різко збільшилося", - відзначив він.Ющенко підтримав намір підвищити ставки мита по найбільш гострих і чутливих позиціях. "Але досить важливо, аби наші дії були зрозумілі іноземними партнерам", - розповів Ющенко, відзначивши, що "вже сьогодні представники асоціації виробників разом з міністерствами мають їхати до офісів, місій, представництв МВФ і СОТ та доводити необхідність запровадження в Україні обмежувальних заходів". Таким чином, дивною виглядає позиція уряд в особі першого віце-прем'єр-міністра Олександра Турчинова: "Ми працюємо в рамках тих норм, які підписали під час вступу до СОТ, і порушувати їх не будемо. А серед головних умов - відмова від усіляких загороджувальних мит".Насправді, члени СОТ мають право підвищувати мито в екстреному випадку. І зараз такий випадок настав.Однак лоббі, яке підтримує імпортерів і, за великим рахунком, формує думку Турчинова у Кабміні, все ще потужне. Міністр фінансів Віктор Пинзеник і заступник міністра економіки Валерій Пятницький відкрито виступають за суворе трактування норм СОТ, і закликають своїх колег не сваритися з цією організацією."Збільшення мита на імпортні автомобілі з 10 до 25% буде ефективним інструментом для підтримки вітчизняного автопрому", - заявив голова ради НБУ Петро Порошенко, виступаючи на першій міжнародній конференції з розвитку автомобільної індустрії України "Autoprom.ua-2008".При цьому він додав, що, згідно зі статутом СОТ, дозволено вживати такий захід, як збільшення мита."Якщо не буде реальної додаткової вартості створюватися в країні, жоден імпорт нас не врятує... Я вважаю, що збільшення мита - це абсолютно правильне рішення, якщо порушується платіжний баланс", - запевняє Народний депутат України і почесний президент корпорації "УкрАвто" Таріел Васадзе. Васадзе є одним з головних протекціоністів автобудівників при владі. Але варто враховувати, що його компанія і виробляє, і імпортує машини.Президент корпорації "Богдан" Олег Свинарчук вважає, що якщо відбудеться підвищення мита на імпортні авто, то автомобільна галузь України буде розвиватися. "Якщо це буде реалізовано, то нам вдасться зберегти робочі місця".Міністр промислової політики України Володимир Новицький також стверджує, що ставки варто підвищити до 25%, однак уряд відхилив цю ідею. "Сьогодні існує тенденція перерозподілу ринку в бік імпорту, що у сукупності з фінансовою кризою і зниженням попиту змушує автовиробників працювати "на запас". Деякі з підприємств зовсім скорочують виробництво, що, в свою чергу, означає скорочення надходжень до бюджету", - заявив міністр."Або ми здамо позиції імпорту, або будемо продавати власні автомобілі. Від цього залежить майбутнє галузі", - підсумував він.І хоча Васадзе запевнив, що завод не збирається призупиняти виробництво повністю за жодних обставин, криза досить відчутно зачепить "ЗАЗ"."Звичайно, криза в країні впливає на обсяги виробництва, але галузь чекає допомоги з боку держави, за якої вдасться уникнути подальшого спаду і хоча б утриматися на вже досягнутому рівні. У багатьох вже пройшла ейфорія після здешевлення імпорту. Тепер прийшов час відповісти на інше питання: кому потрібні дешеві імпортні товари, якщо населення залишається без роботи або серйозно постраждало від зниження доходів?".Оскільки Україна вже переживала схожу кризу, з неї можна було б зробити висновки, але поки що цього не сталося. http://www.epravda.com.ua/publications/49347ad508cb6/ http://www.epravda.com.ua/publications/4933cce6ee3d5/ support@epravda.com.ua (Дмитро Дєнков, Віталій Селик, ЕП) Публікації Mon, 01 Dec 2008 13:39:18 +0200 Оператори мобільного зв’язку знають, як зекономити на абонентах, не підвищуючи тарифів. Мобільний зв'язок, на відміну, скажімо, від нафтопродуктів, не належить до товарів, які дешевшають через кризу. Оператори говорять про свій фінансовий стан з оптимізмом, адже будь-яку втрату прибутків завжди можна перекласти на кишені абонентів.Для повернення недоотриманих коштів оператори могли б вдатися до підвищення тарифів. Але, схоже, вони придумали спосіб заробити, не дратуючи зайвий раз Антимонопольний комітет.Яким же чином нинішні економічні реалії можуть вплинути на роботу мобільних "монстрів"?Фактор 1: інтерконектПершою підставою підвищення тарифів може стати збільшення удвічі, з 25 до 50 копійок за хвилину, ставки інтерконекту (плати оператора за дзвінки з його мережі в мережу іншого), про яке заявив державний оператор фіксованого зв`язку "Укртелеком".У компанії пояснюють, що мобільні оператори з "Укртелекому" беруть за цю послугу саме 50 копійок.Раніше низьку ставку інтерконекту для держкомпанії встановлювала Національна комісія з питань регулювання зв`язку. Тепер Антимонопольний комітет визнав, що оператор втратив монополію на міжміський зв'язок, і може працювати за ринковими схемами.Мобільні оператори вже висловлюють стурбованість таким підвищенням. Експерти зазначають, що цей крок може призвести до зростання тарифів на дзвінки на стаціонарні телефони удвічі."Ставка може пропорційно вплинути на підвищення тарифів. Але поки це питання не прийняте, воно на етапі обговорення. Оператори обурились такою ситуацією, і збираються далі проводити переговори з "Уртелекомом" відносно ставки інтерконекту", - говорить аналітик Foyil Securities Станіслав Картавих.Високі ставки, між тим, можуть допомогти держкомпанії по закінченні кризи мати більш-менш привабливий для продажу вигляд.Фактор 2: доларНе може не впливати на тарифи й падіння національної валюти. Нещодавно генеральний директор ТОВ "Астеліт" (ТМ life:) Тансу Єен припустив, що послуги зв'язку не подорожчають, поки міжбанківський курс не сягне 7 грн./дол. Але цей бар'єр може бути подолано вже з дня на день.Поряд з тим, що основні прибутки компаній надходять у гривнях, значну частку їх витрат складають розширення та модернізація мереж, обладнання яких продається в основному за іноземну валюту.В "Астеліті" одразу виправдалися за начальника, пояснивши, що Тансу Єен ставив акцент на "можливому перегляді тарифів". "Наразі ми не плануємо змін тарифних планів для абонентів, які активно користуються нашими послугами", - запевнила начальник відділу зовнішніх зв'язків life:) Надія Лубніна.В іншому ж операторі, ЗАТ "Українські радіосистеми" (ТМ Beeline), зазначають, що падіння курсу гривні не вплине на вартість розмов. "Формально, межі валютного курсу, за якою буде підвищення тарифів на мобільний зв'язок, немає", - заявив генеральний директор компанії Олександр Барінов."Витрати в доларах у першу чергу стосуються тих компаній, що поки знаходяться в активному розвитку. Компанії, які вже давно працюють на українському ринку телекому, швидше за все, вже менше інвестують у розвиток мереж, тому і валютних витрат у них менше", - говорить Станіслав Картавих.У компанії МТС підтверджують цю думку."Ми встигли до кризи практично завершити 3-річну інвестиційну програму з оптимізації GSM-мереж вартістю у 2 мільярди доларів. Тому на сьогодні більшість витрат здійснюється у гривнях", - каже начальник відділу зв'язків з громадськістю компанії "МТС-Україна" Вікторія Рубан.Перевагу гривні надають і в "Київстарі"."Наша компанія веде гривневий бізнес і отримує надходження в гривнях. Також ми здійснюємо більшість закупівель і виплати зарплати в національній валюті", - запевняє провідний спеціаліст зі зв'язків компанії зі ЗМІ Сергій Товстенко-Забєлін.Але аналітик NETTON CG Роман Хіміч переконує: заяви про незалежність від курсу - не більше ніж просто обман. "На компанії безпосередньо впливає те, що відбувається сьогодні на валютному ринку, і їм не уникнути підвищення показників, номінованих у валюті. І це - незважаючи на те, що у таких великих компаній, як "Київстар", великий запас сталості", - говорить експерт.Фактор 3: бізнес і населення економлятьНавіть якщо падіння долара напряму мало вплине на мобільних операторів, не слід забувати, що "дійною коровою" для них є бізнес-клієнти. А вони від кризи страждають найбільше.Масові звільнення і скорочення менеджменту середньої ланки, що найчастіше користується корпоративним зв'язком, не можуть не позначитися на прибутку операторів. І це також може вплинути на підвищення тарифів."Особливо це актуально для малого та середнього бізнесу. Але така економія відбувається на тлі тенденції зростання споживання послуг мобільного зв'язку", - говорить речник "Київстару".Загалом оператори в період кризи запустили ряд дисконтних програм, спрямованих не стільки на виручку, скільки на утримання бізнес-користувачів, які, буцім, дозволяють економити, зберігши звичний обсяг споживання послуг мобільного зв'язку.Експерти говорять, що оператори вже мали відчути на собі масові звільнення у багатьох компаніях. "Це ж більша частина доходів мобільних операторів, і втрати тут значні. Не можна також виключати, що пріпейд-абоненти переглянуть свої бюджети у бік зменшення витрат на мобільний зв'язок", - додає Роман Хіміч.Однак Станіслав Картавих заперечує цю думку. "Виручка від некорпоративних абонентів навряд чи буде зменшуватися, оскільки люди продовжують і надалі витрачати стільки, скільки і раніше", - переконує він.Самі ж учасники ринку не виключають росту середніх витрат абонентів на зв'язок (ARPU), який наразі в Україні складає всього близько 40 гривень на місяць, і є одним з найменших у Європі."Можна навіть прогнозувати деяке зростання ARPU за рахунок росту загального споживання послуг мобільного зв'язку, у зв'язку з тим, що мобільний зв'язок вже давно став однією з першочергових потреб звичайних людей", - говорить Товстенко-Забєлін."За результатами третього кварталу, в компанії МТС є позитивна динаміка росту і ARPU (+11%), й об'ємів споживання послуг MOU (+38%) в порівнянні з минулим кварталом. Ми сподіваємося, що динаміка збережеться і в майбутньому", - додає Рубан.Для порівняння, "Білайн" збільшив ARPU на 29% до 9,7 доларів за третій квартал 2008 року, в "Астеліту" ріст склав 7,9% до 4,1 доларів, "Київстар" збільшив ARPU на 6,8% до 9,2 долара."А от прибутки мобільного сегменту показали тенденції до пониження: в серпні на 5,6% відносно липня, у вересні - мінус 2,9%, у жовтні - мінус 8,1%. Загалом за 10 місяців приріст в операторів склав 19%, доход - 24,6 мільярди гривень за 10 місяців 2008 року. До кінця року очікується хороший результат, але, безумовно, в 2 останні місяці року виручка буде знижуватися", - підсумував Картавих.На кому б зекономити?Чому ж на тлі усіх цих негараздів оператори налаштовані оптимістично? Зокрема, керівник відділу досліджень ринку послуг GfK-Ukraine Гліб Вишлінський відзначає суттєве зменшення витрат на просування послуг."І "Київстар", і МТС, і "Білайн" уже встигли зменшити рекламні бюджети в порівнянні з минулим роком", - каже експерт. Однак прогнозує, що надалі оператори навряд чи зменшуватимуть рекламу. Його слова підтверджують і представники операторів.Однак такої економії - недостатньо. Експерти переконані, що зв'язківці знайдуть п'ятсот і один спосіб, аби відносно чесно заробити на абонентах."Стратегія - №1 -зберегти ті самі тарифи, але все-таки спробувати відбити неминучі втрати шляхом різних маніпуляцій. Це може бути і плата за з'єднання, і повернення похвилинної тарифікації. Є безліч трюків, за допомогою яких можна збільшити витрати абонентів", - говорить Роман Хіміч.В авантюрні таланти операторів вірить і Гліб Вишлінський."Оператори будуть переглядати цінову лінійку без підвищення тарифів, вводити додаткові послуги, різноманітний контент", - говорить експерт.Тому радимо всім користувачам мобільного зв'язку ставитися уважніше до нових акцій операторів: саме зараз їхніх підступів варто остерігатися особливо. http://www.epravda.com.ua/publications/4933cce6ee3d5/ http://www.epravda.com.ua/publications/492fd88f2c556/ support@epravda.com.ua (Сергій Лямець, ЕП) Публікації Fri, 28 Nov 2008 13:39:59 +0200 Опитані "Економічною Правдою" експерти припускають значне посилення позицій російського капіталу в Україні. За прогнозами аналітиків, у повній мірі вплив кризи виявиться 2009 року, коли нестачу ресурсів відчують навіть ті компанії, що розвиваються за рахунок власних коштів.За оцінками директора департаменту інвестиційно-банківських послуг ASTRUM Олени Малицької, всього за три місяці після початку збоїв у фінансуванні багато компаній потрапили в досить скрутне становище. Вони зазнають збитків і втрачають вартість, стаючи мішенню для поглинань більшими конкурентами.Через те, припускають опитані "Економічною Правдою" експерти, імовірне значне посилення позицій російського капіталу в Україні.Тенденції 2008 рокуЗа оцінками експертів, на глобальному ринку M&A спостерігається зростання активності. Кількість угод злиття та поглинання не тільки не зменшилася, але і стрімко зростає.Різко впали хіба що обсяги операцій в грошовому вираженні. За рахунок цього ринок M&A в країнах Західної Європи скоротився на 40% порівняно з попереднім роком, а в США - на 30%.В Україні 2004 року обсяги M&A склали приблизно 2,9 мільярда доларів, 2005 - 6,9 мільярдів, 2006 року - 4,8 мільярда, а 2007 року - аж 14,9 мільярдів доларів. 2008 року, за оцінкою спеціалістів ASTRUM Investment Management, у найкращому випадку він складе 2,5 - 3,2 мільярди доларів.На відміну від глобальних масштабів, на українському ринку M&A поки що спостерігається падіння кількості угод приблизно втричі. Таку особливість нашого ринку експерти пояснюють тим, що потенційні продавці знаходяться у стані "ментального шоку" від різкого падіння вартості їх активів.Вони сподіваються, що затягування та відкладення угод до "кращих часів" дозволить цінам повернутися до попереднього рівня."На превеликий жаль, для таких очікувань немає жодних підстав. Прикладом того може слугувати банківський сектор, де продаж установ з мультиплікатором P/BV (відношення ціни до власного капіталу - ред.) на рівні 5-6 відійшов в історію. Сьогодні P/BV 1,5-3 можна вважати надзвичайним успіхом", - запевняє Малицька.Ускладнився не тільки повний продаж, а й інші способи отримання коштів. Адже на світовому ринку капіталів відбулися серйозні зміни. За 10 місяців 2008 року кількість первинних розміщень, порівняно з аналогічним періодом минулого року, скоротилася на 67%.Вітчизняні компанії, що збиралися йти на IPO, зрозуміло, відклали плани на невизначений термін. "Інтерпайп", Unitrade Group і близько 70 інших підприємств, які раніше заявляли про наміри провести публічні розміщення, в кращому випадку замінили їх пошуком стратегічного інвестора."В довгостроковій перспективі прогнозується також зростання обсягів ринку приватних розміщень невеликих українських компаній. 2009 року можливий продаж міноритарного пакету акцій іноземним інвесторам, в обхід фондових майданчиків. Однак найближчим часом покупці все ж таки будуть надавати перевагу контрольним пакетам", - підкреслила Малицька.На 2009 очікується пік поглинаньГенеральний директор Інституту вивчення Росії Андрій Блінов відзначив: світовий досвід показує, що економічна рецесія і тривале падіння на фондовому ринку, як правило, супроводжуються двома хвилями злиттів та поглинань."Перша одразу накриває компанії, що знаходяться в епіцентрі кризи і здійснювали надто ризиковані операції. Наприклад, у США так сталося з Merrill Lynch і Goldman Sachs, а в Україні - з Промінвестбанком і банком "Надра".Друга хвиля починається, коли активи дешевшають настільки, що до них виникає інтерес у компаній, що мають певні запаси ліквідних коштів", - розповів він.За оцінками ASTRUM, 2009 року злиття та поглинання стане ліками від банкрутств, і кількість угод M&A збільшиться. Також дуже вірогідна активізація недружніх поглинань.Стартовий список галузей вітчизняної економіки, які першими відчують удар, уже відомий. Іще влітку фінансові проблеми почали відчувати інвестиційні компанії, девелопери і забудовники.Рейтингове агентство "Кредит-Рейтинг" прогнозує до кінця року 15 дефолтів компаній, що фінансують будівництво. З початку 2008 року агентство вже зафіксувало 7 дефолтів.Як наслідок, 2009 року очікується відчутне зростання кількості вимушених продажів у галузях девелопмента, рітейла, фінансовому секторі і сфері послуг."Велика кількість інвестиційних компаній, банків і роздрібних мереж уже шукає стратегічних інвесторів, що є досить не легкою задачею і змушує продавців робити значні поступки у ціні", - вважає Малицька.На думку ASTRUM, зараз українським підприємствам саме час починати думати про вихід зі складної ситуації. Тим, у кого є хороші запаси фінансування і впевненість у завтрашньому дні, експерти рекомендують починати вибирати хороші та недорогі активи.Ті ж, хто відчув проблеми і може стати об'єктом недружнього поглинання, мають вже сьогодні активно шукати вихід. Багато підприємств, за словами експертів, зіткнуться з примусовими стягненнями, чого можна уникнути, якщо заздалегідь реструктурувати борг."Грамотно проведена реструктуризація дозволить уникнути банкрутства. Істотно зекономити на видатках дозволить викуп власного боргу. Як варіант, можливий викуп боргу свого кредитора (банку) з дисконтом, і заміна на власний борг", - рекомендує Малицька.За її словами, можна буде уникнути недружнього поглинання, якщо підготуватися до дружнього (власне, здійснити продаж, а не віддатися за борги). "В такому випадку найрозумніше або продатися лідеру галузі, або піти на злиття з рівнозначним конкурентом з метою створення більш фінансово стійкого гравця", - додає експерт.Кандидати на поглинання2009 року під прицілом опиняться металурги, фінансові компанії, забудовники, рітейлори та навіть аграрії. Самопочуття підприємств в цих галузях дедалі погіршується. Такого висновку дійшли опитані нами експерти."Скоріше за все, найбільшу кількість M&A ми побачимо у фінансовому, будівельному й агропромисловому секторах. Недостача ліквідності й низька капіталізація спровокують консолідацію у фінансовому секторі, тоді як будівельний сектор буде цікавий низькою вартістю будівельних компаній і все ще великим потенціалом ринку", - вважає начальник аналітичного відділу компанії Foyil Securities Агшин Мірзазаде.За словами експертів Erste Bank, роздрібна торгівля також значно залежить від кредитних ресурсів, і в ній очікується зниження попиту.Зокрема, усю складність ситуації відчує на собі локальний роздрібний бізнес з високою часткою заборгованості. Він не здатен буде додатково себе фінансувати, а це може призвести до дефолтів. Цілком очевидно, що запроваджуватимуться стратегії зі скорочення витрат, а плани з інвестування і розвитку буде відкладено.2007 року щодо роздрібних торгових мереж склався великий ажіотаж, але зараз ситуація змінилася."Цілий ряд великих іноземних мереж мав намір зайти на український ринок. Сьогодні ж дефіцит позикових коштів прямо або побічно впливає на роздріб. На сьогоднішній день загальний борг українських рітейлерів перевищує власний капітал мінімум удвічі-утричі. В результаті, зараз на ринку існує надлишкова потенційна пропозиція - майже 15 регіональних мереж", - відзначила Малицька.Також під прицілом - сегмент банків і страхових компаній, який з 2006 до початку 2008 року був найбільш активним зі злиттів і поглинань. Тепер очікується ще один сплеск угод M&A, але він уже диктується не позитивом, а бажанням вижити."Українські банки почали переглядати свої стратегічні плани, згортати програми розвитку, оптимізувати діяльність і скорочувати витрати. Уже зараз вони спостерігають затримки кредитних платежів, і ця тенденція буде зростати. У найближчі кілька років українську банківську систему очікує період злиттів і поглинань", - вважає аналітик Erste Bank Віктор Стефанишин.На його думку, стабільність сектора буде залежати від своєчасних дій НБУ, що зараз має достатньо ресурсів і досвіду антикризового менеджменту.Малицька відзначила, що, як правило, у попередні роки поглиналися найбільш професійні установи. Саме тому до сьогоднішньої ситуації на ринку фінансовий сектор підійшов з ознаками деякого зниження активності, що можна оцінити, як перепочинок."Банкіри оцінили нові цінові реалії досить швидко, і сьогодні на продаж виходять, в основному, невеликі компанії. Утім, серед банків, як і раніше, є об'єкти для великих угод, - вважає експерт.Також необхідно відзначити особливо високу активність у сегменті страхування."Цього року можливий продаж страхових компаній, що мають розвинену мережу філій. Найбільш імовірними покупцями українських СК є компанії Allianz, група компаній ERGO (Німеччина), AXA (Франція), Varta (Польща), IF (Швеція), а також російські компанії НАСТУ, ORAL C і "Альфа-Страхування", - прогнозує Малицька.За оцінками ASTRUM, простежується тенденція консолідації в металургійній галузі. Вона викликана появою нових гравців і падінням світових цін на металопродукцію.Зокрема, до посилення конкуренції на ринку призвело створення найбільшої сталеливарної компанії Arcelor Mittal. Потенційними об'єктами для злиття з іншими гравцями можуть служити компанії груп "Метінвест", ІСД, "Приват", "Смарт-груп", а також ММК ім. Ілліча і "Запоріжсталь", вважають у компанії.Росіяни йдуть"Розраховувати на інтерес закордонних стратегічних інвесторів до українських активів середніх розмірів у найближчому майбутньому не доводиться. Зараз вони бачать достатньо привабливих об'єктів для поглинання на ринках розвинених країн. Тому середнім українським компаніям варто шукати покупців серед сильніших компаній своєї ж галузі (дружні поглинання), російських і українських ФПГ", - відзначила Малицька.Утім, за її оцінками, іноземним (не офшорним і не російським) інвесторам все-таки можуть бути цікаві великі українські підприємства - енергетичні компанії, шахти, оператори ринку телекомунікацій. Тому не виключено, що, незважаючи на несприятливу кон'юнктуру світового фінансового ринку, державі на приватизаційних аукціонах удасться продати такі активи за досить високу ціну.Одним з основних джерел капіталу для малих і середніх українських компаній у 2009-2010 роках стануть кошти фондів прямих інвестицій. Їхня стратегія побудована на покупці недооцінених активів, розвитку їх протягом 3-5 років, і наступному продажі стратегічному інвесторові.За прогнозами ASTRUM, у 2009-2010 роках фонди прямих інвестицій, що, як правило, є власниками блокуючих або контрольних пакетів акцій, будуть досить популярними серед великих інвесторів.Екс-спікер Верховної Ради Арсеній Яценюк у цьому контексті відзначив, що в зв'язку з кризою в Україні можливе різке посилення позицій російського капіталу. З його висновком згодний Блінов."Цілком імовірно, що багато наших підприємств може перейти під контроль російського капіталу. РФ м'якше входить у кризу, як велика економіка, що нагромадила резерви. Там не спостерігається такого обвального спаду, як у галузях української промисловості. Крім того, в Росії бізнесмени можуть використовувати не тільки свої гроші, але і щедре рефінансування, отримане від держави. Як правило, рефінансування дістає перша трійка банків, яка і перерозподіляє далі гроші по системі. Кремль і Білий дім чітко розуміють, куди далі підуть гроші: це не вибір банку", - відзначив експерт.За словами Блінова, практика узгодження великих покупок із Кремлем поширена, і часто носить характер повідомлення. Наприклад, великий бізнесмен повідомляє, що хоче вкласти кошти в той або інший проект. Після цього отримує реакцію, що розцінюється, як схвалення або заборона."В Росії інтерес до українських активів був завжди. Покупка підприємств у нашій країні - наприклад, Одеського припортового заводу, дозволяє владі РФ ставити геополітичні акценти, які їм вигідні, а бізнесу - розвиватися. Крім того, для багатьох російських бізнесменів прихід в Україну - це диверсифікація своїх ризиків, тому що наша країна має зовсім іншу політичну систему", - відзначив Блінов.На його думку, росіяни будуть активно брати участь у приватизації в Україні у випадку її поновлення. Швидше за все, вони купуватимуть об'єкти не прямо, а через місцевих партнерів.Експерт припускає, що росіяни будуть квапитися."Основа Стабфонду - експортне мито на нафту. Ціна відсікання - 27 доларів за барель нафти сорту Urals. Це невисокий рівень, однак не можна виключати, що наступного року чорне золото буде коштувати дешевше, і фонд перестане поповнюватися. Влада змушена буде згортати політику інвестування його коштів, і отут уже буде не до рефінансування закордонних операцій. Тому вже наприкінці цього року або в перші місяці наступного року підуть повідомлення про угоди за участю російського капіталу", - прогнозує Блінов. http://www.epravda.com.ua/publications/492fd88f2c556/ http://www.epravda.com.ua/publications/492fa55734b1e/ support@epravda.com.ua (Андрій Муравський, ЕП) Публікації Fri, 28 Nov 2008 10:01:27 +0200 "Влада не готова до публічності, рейдерство відбувається у кулуарах. А коли вмикається світло, таргани починають розбігатися". Вже навесні наступного року, через фінансову кризу, директор "Антирейдерського союзу підприємців України" Андрій Семидідько очікує на активізацію перерозподілу власності у сфері малого та середнього бізнесу. Але роботи цій громадській організації вистачає і сьогодні. На зустріч з кореспондентом "Економічної Правди" у затишному кафе "Шоколадниця"  в центрі міста Семидідько запізнився майже на годину - справи ніяк не відпускали.Розмова пішла про те, власне, чим займається асоціація, і які  важелі впливу можна застосовувати для захисту чесних власників підприємств від рейдерів.Серед акул бізнесуАСПУ із самого початку орієнтувався на захист малого і середнього бізнесу. У крупних корпоративних конфліктах участі він намагається не брати."У таких конфліктах включатися у боротьбу на одній зі сторін - бути заангажованим. Наприклад, НПЗ Пінчука проти Кабміну - ми ж розуміємо, що той отримав завод за заниженою вартістю, а тут приходить нова команда, яка хоче отримати цей об'єкт на шару", - пояснює Андрій Семидідько.Хоча під час розмови з'ясувалося, що ця настанова таки порушувалася. Свого часу, коли Чорноморський суднобудівний завод прибирав до рук Вадим Новинський, АСПУ намагався стати на сторону братів Чуркіних."Ми розглядали дії Новинського як рейдерські (не будемо говорити, як вже самі Чуркіни зайшли на підприємство, там хоч конкурс був). Ми контактували з представниками братів Чуркіних і пропонували шляхи вирішення питань некулуарно - змусити владу втрутитися у цей конфлікт, висловити свою позицію Кабміну та Президенту.Нажаль, була порушена комунікація: люди, через яких ми спілкувалися з Чуркіними, передавали інформацію із затримкою на 2-3 тижні, і пропозиції ставали неактуальними", - зізнається голова організації."Щодо конфлікту Ріната проти "Привата"... ми пару разів спробували вийти на зустріч, але нікому це не було цікаво", - додає він.Тим не менш, за його словами, купити Союз бажаючих серед великих компаній та політичних сил вистачає."Пропозиції були неодноразово. Але щоб прямо сказали: "Ви будете наші" - такого не було. Зазвичай кажуть: "Давайте ми в вас вкладемо гроші". Пропонують від 500 тисяч до 1 мільйону гривень. 500 - це по Дніпропетровську була пропозиція за те, щоб очолити регіональне представництво", - розповідає співрозмовник ЕП. І каже, що АСПУ не хоче грати з людьми, "в яких підмочена репутація".Нові методи боротьби Насправді, виходить так, що АСПУ є посередником між рейдером та постраждалим. "Приходять люди, які витратили гроші на юристів, з них отримали "прокурорські", вони побігали по чиновниках, і просять про допомогу, коли ситуація запущена і для боротьби нема ані сил, ані коштів", - каже голова організації.За словами Семидідька, таких - відсотків сімдесят. АСПУ намагається влаштувати постраждалим переговори з рейдерами. Лише 10% - це люди, які зайшли на свої власні підприємства з "вичищеною" ситуацією, вигравши суди. І ще таку ж кількість тих, хто звертається, союз виводить на переговорний процес із замовниками-рейдерами.Коли супротивник набагато сильніший за людину, яка звертається в громадську організацію, важливо підняти її до рівня того, хто нападає."Спочатку хамство, нас хочуть прогнати, заперечують, що, мовляв, не є замовниками. Але ми показуємо, що людина таким-то чином є замовником, тоді вже йде підписання мирової угоди і виплата компенсації за втрачені активи. З людиною починають рахуватися. Ми зупиняємо кримінальні справи, переслідування тощо", - каже директор АСПУ.Тих, хто звертається до союзу, просять описати свою ситуацію, вказати юридичних та фізичних осіб, які беруть участь у нападі, суддів, судові рішення, що виносилися за цією справою.Якщо замовник невідомий, АСПУ вираховує його за фізичними чи юридичними особами-учасниками конфлікту. Семидідько стверджує, що реального замовника вони можуть встановити у 98%. "Є спеціалізовані юридичні (штук 10) та охоронні фірми, які займаються на цьому ринку. І за почерком ми можемо визначити, яка юридична фірма цим займається", - пояснює він."Зробивши діагностику, ми вже бачимо: тут вам потрібна силова підтримка, тут - юридична, тут - інформаційний супровід. В основному, потрібен увесь комплекс", - веде далі співрозмовник ЕП."У більшості випадків людині важливо виговоритися. Вона біжить, біжить, біжить, її женуть, порушують кримінальні справи, юристи продаються-перепродаються, і вона просто не може зупинитися і виговоритися. Ми як кімната психологічної розгрузки.Часто людина сама, проговорюючи, каже: "Стоп! Та от тут же я помилився, і мені потрібно діяти отак-от!" Ми даємо зрозуміти, що людина не сама, і може боротися. Ми також знайомимо людей між собою - "новеньких" з тими, хто бореться проти тих самих рейдерів", - розповідає Семидідько."Якщо йдеш стандартними шляхами (розміщуєшся на телебаченні, у газетах), це дорого і неефективно. Ідучи в суди, ти, як правило, працюєш на заздалегідь підготовленому полі рейдеров (домовленості з суддями тощо). Доводиться вигадувати нестандартні ходи", - розповідає він.Згадує, як союз якось звернувся до посла однієї східної республіки, представник діаспори якої, бізнесмен, намагався прибрати годинникову майстерню з будинку на Подолі, який майже повністю викупив. Він найняв правоохоронні органи.Послу АСПУ пообіцяв поставити біля посольства пікет, якщо рейдерська атака триватиме. Посол зателефонував рейдеру - і за тиждень була підписна мирова угода між рейдером та власниками майстерні. "Ви перестрибнули через голову. Я витратив 50 тисяч доларів на прокуратуру тощо", - сказав цей пан годинникарям."Подібне ми використовуємо і зараз - інформуємо посольства і навіть Інтерпол. Коли замовники вкотре не отримують візу у США, вони замислюються", - каже Семидідько.Членські внески до громадської організації складають 500 гривень на місяць, крім того - 2000 вступних. Щоправда, при протидії рейдерам самих лише цих коштів замало.Зараз в "ударній групі" АСПУ - 12 спеціалістів, планується збільшити склад до 15. Це внутрішня юридична група, інформаційники (аналітики), піарники, внутрішня група безпеки. "Є ще група компаній "корпоративна безпека", яка розкидана по різних структурах. Тобто, одні спеціалізуються на кримінальних справах, інші - на господарських справах тощо", - каже голова організації. Союз також має власну охоронну фірму і реєстратора.В АСПУ зараз - близько 340 членів. Є такі, в яких нема проблем з рейдерами, але вони вступають до організації за принципом "нехай буде про всяк випадок"."Ми відмовляємо, коли особа, що звертається до нас, сама вже використовувала якісь незаконні методи у протидії рейдеру. Це зибке поле, доведеться довго вичищати, і не гарантується результат", - стверджує Семидідько.Вже 2,5 роки АСПУ веде базу описів конфліктів. Їх близько 700, "бойових дій", захоплень - біля 90. Семидідько визнає, що інформацією доводиться ділитися зі спецслужбами."Ми у Союз не запрошуємо ані колишніх політиків, ані колишніх генералів. Як сказав один китайський філософ, генерали готуються до минулої війни. Та в нас працюють колишні співробітники правоохоронних органів (економічна, оргзлочинність). Робочі контакти здійснюємо з правоохоронними органами - ми часто звертаємося, передаємо їм документи та справи, тому з операми спілкуємось", - каже він.Голова організації пишається тим, що Юрій Луценко через 3 дні після того, як 17 вересня на слуханнях у Верховній Раді щодо рейдерства прочитав лист про Антирейдерський союз та дізнався, що АСПУ підтримує базу даних на юридичних та фізичних осіб, які беруть участь у рейдерських атаках та незаконних рішеннях суду, дав команду ГУБОЗу також формувати такі списки, і вони формувалися базі союзу."Завдяки нам вартість судових рішень зросла. Ті рішення, що коштували 5-10 тисяч доларів, зараз вже 25-50 тисяч коштують. Бо суддя розуміє персональну відповідальність, ризик відкриття кримінальної справи. Наша група, скажімо, влаштовує барабанний бій у дворі господарського суду Києва, аби звернути увагу на протиправні дії одного судді", - стверджує Семидідько."Влада не готова до публічності, рейдерство відбувається у кулуарах. Коли вмикається світло, таргани починають розбігатися. Якщо суддя став на сторону рейдера, і його засвітити, йому стає неприємно, то чи сума збільшується, чи він відмовляється. Те саме стосується і чиновників", - пояснює він.За словами Семидідька, дуже часто люди самі створюють можливості для рейдерів. "Поки людина хворіла, партнери, підробивши документи, переписали майновий комплекс (2-3 мільйони доларів) на інші структури, перепродали. Це її вина. Усі правоустановчі документи, статути, печатки лежали в офісі, бухгалтер мав право підпису. Це безолаберність", - розповідає він.І закликає підприємців бути пильними. http://www.epravda.com.ua/publications/492fa55734b1e/ http://www.epravda.com.ua/publications/492eb43b28a68/ support@epravda.com.ua (Артем Захарченко, ЕП) Публікації Thu, 27 Nov 2008 16:52:43 +0200 Вихід України з переговорів не надав би Росії жодних переваг, оскільки в такому разі вона втратила б найбільшого прихильника свого вступу до СОТ. Про переговори, які веде Україна з Росією щодо вступу останньої до Світової організації торгівлі, ніхто би й не згадав, якби не газетна "качка".Російська преса поширила інформацію, посилаючись на директора департаменту торговельних переговорів міністерства економічного розвитку Росії Максима Мєдвєдкова, нібито українська делегація відмовилася від двосторонніх переговорів з Росією по СОТ.Стверджувалося, ніби-то діючий між країнами режим вільної торгівлі значно вигідніше для України, ніж режим торгівлі СОТ.Спочатку це заперечив голова української делегації, заступник міністра економіки Валерій П'ятницький, а потім і сам Мєдвєдков. Кого ж цією "качкою" хотіли налякати?Адже, як з'ясувалося, навіть якби Україна й вирішила зробити такий безглуздий "політичний реверанс у бік Росії", зробити це було б неможливо."Якщо в України нема більше питань до Росії - то ми підписуємо двосторонній протокол. Але його ще не було. Тобто, переговори тривають. Вийти з них, не підписавши протокол, неможливо", - розповів "Економічній правді" експерт Проекту торговельної політики України Сергій Нерпій.Інша справа - наскільки ці переговори результативні. Як відомо, Україні немає чого попросити в Росії з нагоди СОТ. Фактично всі її вимоги збігаються з вимогами решти країн. Зокрема - зняття обмежень на імпорт, відмова від експортного мита на нафту, приведення російського законодавства про захист внутрішнього виробника до норм СОТ.Більш активно, за свідченням міністра економіки Богдана Данилишина, українська сторона обговорює питання доступу м'ясомолочної продукції на російський ринок. Але навіть стандартні СОТівські положення все одно мають це питання зняти."І Європейський союз, і Сполучені штати, в будь-якому разі, - кращі переговорники, ніж Україна. І вони за нас теж вставлять слово. Це стовідсотково", - переконує Сергій Нерпій.Однак Валерій П'ятницький в коментарі "Економічній правді" заперечує, мовляв, його місія, все-таки, важлива."Тоді всі країни СОТ могли б зайняти таку позицію: є декілька країн, які всім займаються, а всі інші - просто присутні. Ми ж ставимося до Росії з погляду нашого двостороннього майбутнього. Ми зацікавлені в тому, щоб Росія, приєднавшись до СОТ, відповідала певним вимогам і виконувала певні правила", - розповідає заступник міністра.Окрім двосторонніх консультацій, чиновник вважає важливою участь вітчизняної делегації в багатосторонніх переговорах країн СОТ з Росією."Є Росія, яка відповідає, як на екзаменах, і є довгі столи, де сидить більше п'ятдесяти країн-учасників робочої групи", - описав цю процедуру Сергій Нерпій.Щоправда, за словами Валерія П'ятницького, зараз у Женеві не проходить формальних засідань робочої групи, тому що вони блокуються деякими країнами-членами СОТ. Консультації відбуваються на неформальному рівні."Більше того, немає якогось остаточного звіту робочої групи. І питання, які обговорюються - це традиційний набір для будь-якої країни, що вступає. Це технічне, санітарне, фітосанітарне регулювання, захист прав інтелектуальної власності, питання експорту, тарифів, ціноутворення. Двосторонні консультації охоплюють ті самі питання", - розповідає він.Його російський колега Максим Мєдвєдков найбільш проблемними вважає для себе теми режиму експортних мит, у тому числі на ліс, умови функціонування держторгпідприємств, а також розмір субсидій сільському господарству.І от на цих двосторонніх консультаціях роль України, за свідченням П'ятницького, зводиться більше до допомоги Росії, аніж до вигадування нових власних вимог."Я знаю Мєдвєдкова дуже давно. І ми з ними ділимося навіть своїми враженнями від цього процесу як люди, які вже є членами. Звертаємо їхню увагу на такі речі, які країни-члени просто не будуть сприймати. Дуже свіже враження, як ми тут сиділи, і звідусіль нас допитували. І в цьому випадку хочеться допомогти", - каже він.І одразу виправляється, що справа - не в особистій симпатії, а в тих самих державних інтересах: "У кого найбільший обсяг торгівлі з Росією? Ну, є буквально п'ять країн. Не 150 країн одержують вигоду однакового розміру від торгівлі з Росією. Саме ми можемо отримати чи не найбільшу частку отих вигод".А щодо діючої угоди про вільну торгівлю всі українські експерти одностайні: вона замінити СОТ у стосунках з Росією не може."Нинішній режим охоплює тільки торгівлю товарами, тарифи. Все інше - уявіть собі угоди початку 90-х років. За цей час система регулювання торгівлі пройшла дуже великий шлях. Нам треба суттєво вдосконалювати цю угоду, і краще, якби це робилося на основі СОТ. Тоді до цього могли б долучитися і послуги, і широке коло секторальних питань, і державні закупівлі", - каже заступник міністра.Через те експерти просто не уявляють, навіщо можна було поширювати дезінформацію при вихід України з переговорів, який щоденна газета "Коммерсантъ" пов'язала з "бажанням покращити стосунки з Росією в період визначення ціни на газ".Насправді, вихід України з переговорів не надасть Росії жодних переваг, оскільки в такому разі вона втратить найбільшого прихильника свого вступу в СОТ. http://www.epravda.com.ua/publications/492eb43b28a68/ http://www.epravda.com.ua/publications/492e733186d60/ support@epravda.com.ua ("Комерсант-Україна") Публікації Thu, 27 Nov 2008 13:05:13 +0200 "Я вже управляю газотранспортною системою України. Мені не потрібні помічники". На прошлой неделе "Газпром" объявил о наличии $2,4 млрд долга НАК "Нафтогаз Украины" за природный газ. Во вторник стороны даже договорились о его погашении, и газовая война успела утихнуть, так и не разгоревшись. Впрочем, структура долга до последнего оставалась неясной. О том, как возникла задолженность и как ее будут погашать, после круглого стола "Энергетическая политика Украины в условиях мирового экономического кризиса", который провел ИД "Коммерсантъ-Украина", председатель правления "Нафтогаза" ОЛЕГ ДУБИНА рассказал специальным корреспондентам Ъ Наталье Гриб и Олегу Гавришу. - Как и почему возникла задолженность Украины за газ?- Задолженность НАК частично связана с падением потребления газа в стране. по отраслевому приказу, 15 октября мы должны были прекратить закачку газа в ПХГ, но из-за теплой зимы и недовыборки газа потребителями мы продолжили его закачивать. В сентябре потребление газа упало на 300 млн кубометров к плану, в октябре - на 1,5 млрд, а в ноябре падение составит 1,9-2 млрд кубометров газа. Этот газ не пропадет. Он нужен для поддержания необходимого давления при поставоках в Европу на случай резкого похолодания предстоящей зимой, как это было в декабре-январе прошлого отопительного сезона. И там (в "Газпроме".-Ъ) есть понимание ситуации. Долг "Нафтогаза" перед RosUkrEnergo полностью сбалансирован стоимостью запасов газа в ПХГ. Кроме того, надо учитывать проблему неплатежей в Украине. Мы рассчитывали покупку валюты за гривну по курсу 5,05, а сегодня я даже пока не понимаю, где ее поменять по приличному курсу. Вот сейчас поеду в Национальный банк договариваться. В отношении следующего года, я думаю, мы должны ужаться и спрогнозировать реально необходимые объемы.- Чем закончились переговоры с ОАО "Газпром"? Как вы договорились урегулировать проблему газовых долгов? - Мы договорились, что до 1 декабря закрываем долги по сентябрю и с 1 декабря встречаемся с "Газпромом" и говорим, как мы из этой ситуации будем выходить дальше. Первый транш мы можем погасить уже в ближайшее время. Причем средства будут получены из текущих поступлений за реализованный газ, а не из кредитов.- Первый транш, по нашей информации, должен составить $550 млн. Вы сможете погасить эту сумму? - Все нормально, погасим.- Расскажите, пожалуйста, о переходе на расчет цены на природный газ по формуле.- Впервые, приблизительно пять-шесть недель назад, в рабочей корреспонденции "Газпрома" был получен проект договора, в котором идет речь о привязке к формульным категориям. Речь идет о формуле, по которой, в частности, высчитывается цена покупки газа у Туркменистана, а также цена продажи газа Белоруссии. По этой формуле цена газа привязывается к стоимости мазута, газойля в регионе ARA или Итальянское побережье Средиземноморья, привязанными к котировкам Platts (подразделение международной группы The McGraw-Hill Companies, исследующее энергетический и металлургический рынки - Ъ) с последующим использованием коэфициентов. "Нафтогаз" в ответ на письмо "Газпрома" попросил разъяснить определенные моменты в формуле, но ответа пока не получил.- Когда вы сможете погасить задолженность перед Гостаможней за природный газ, который был поставлен, но не растаможен, в объеме 3 млрд грн? - Долг, который мы должны покрыть перед Гостаможней, составляет около 1,7 млрд грн. А 3 млрд грн - это НДС за тот газ, который мы еще не продали из хранилища. Проблемы с Гостаможней действительно есть. Сначала они возбудили уголовное дело, а теперь сами не знают, как выйти из этой ситуации и что с ним делать. Но эту проблему, я думаю, надо решать в рамках действующего законодательства без политических спекуляций.- При переходе на прямые контракты с "Газпромом" вы будете претендовать на экспорт природного газа или этим будет заниматься RosUkrEnеrgo? - В новом контракте, который пока не подписан, но согласован с "Газпромом", предусмотрена возможность экспорта совместно с "Газпромом" газа, который превышает объем потребления в Украине. Пока не знаю, может получится 5-7 млрд кубометров в год, может больше, расчеты покажут.- Кто купит газ у RosUkrEnеrgo, который остается в ПХГ Украины?- Речь идет о 11 млрд кубометров. Если у RosUkrEnеrgo и у "Газпрома" есть свои обязательства по контрактам на экспортные поставки, мы выполним все их заявки и поднимем этот газ, не нарушая системы функционирования ПХГ. В баланс Украины этот объем не вписан. - Можно ли поднять этот газ из ПХГ или он находится в технической подушке? - Можно.- Почему вы не можете опубликовать отчет за 2007 год?- Потому что нет отчетности "Укрнафты". Из-за того что задерживается проведение собрания акционеров этой компании. - Но ведь из-за отсутствия отчета котировки еврооблигаций "Нафтогаза" постоянно снижаются... - Есть вопросы, которые я могу решить, и те, которые не зависят от меня. Хотя, безусловно, за то, что собрание "Укрнафты" до сих пор не проведено, кто-то должен ответить, опять же в рамках действующего законодательства. - Какой дефицит средств у компании ожидается по итогам года?- Учитывая газ в хранилищах, который частично может быть не оплачен, мы выйдем в плюс. - В связи с чем НАК "Нафтогаз Украины" ввела практику включения в цену на газ компенсации своих расходов? - "Нафтогаз" функционирует, у него есть хозяйственная деятельность. Продавая на внутреннем рынке газ для населения с дисконтом, нам просто не на что будет жить. На сегодняшний день никто из предприятий не жаловался на то, что цена была высокой. До августа, пока все мировые цены на нефть росли, все сидели и тихо получали прибыль. - На самом деле жалобы были... Например, от химических предприятий.- Химики жаловались? Да они с начала года на внутреннем рынке подняли цену на свою продукцию в 3,2 раза. На внешнем рынке мировая конъюнктура у них была еще более благоприятная. - Когда вы были генеральным директором ОАО "Днепровский меткомбинат им. Дзержинского", вы неоднократно жаловались на то, что растет цена на газ, в том числе на его хранение в ПХГ... - Когда ты директор и ты возмущаешься - это одно, а когда у тебя есть жирок внутри, и ты выступаешь за то, чтобы его было больше, это совсем другое. Вот, например, Владимир Бойко (председатель правления ММК им. Ильича.-Ъ) заявил, что у него застряло 500 млн грн на депозите в Проминвестбанке. Соответственно, возникает вопрос: откуда у тебя эти лишние деньги? Ведь это не прибыль, а то, что он получил сверх финансового плана и тут же спрятал, положил под проценты. - Вы вели переговоры о получении кредита с Deutsche Bank?- Было поручение о привлечении этого кредита, которое должны были выполнить и я, и Алексей Борисович (Миллер, глава "Газпрома".-Ъ). Но нам господин Акерман (глава Deutsche Bank) отказал. - Почему?- Тогда уже Deutsche Bankе прогнозировал начало кризиса и поэтому принял решение не выделять кредиты украинскому предприятию. - Но финансисты российских газовых компаний - "Итеры", "Газпрома" - прогнозировали обвал на финансовом рынке и рынке недвижимости еще осенью прошлого года. Почему вы не готовились к этому? - "Газпром" включил в свои отчеты понижение цен на газ только во втором квартале 2010 года. А видите, оно произойдет на год раньше, уже в начале 2009 года. - Зачем вы создаете "Укравтогаз"?- "Укравтогаз" выйдет на непосредственное подчинение НАК и будет заниматься развитием сети газозаправочных станций в том числе и для обеспечения сельскохозяйственного сектора.- Что стоит за вашим предложением привлечь "Газпром" к разработке черноморского шельфа? - Когда в последний раз был разговор, то мы предложили - если "Нафтогаз" получит долю в ресурсах на суше России, "Газпром" получит долю на шельфе Черного моря. Но этот разговор не был положен на бумагу и оформлен должным образом. Мы всего лишь поговорили и оставили этот вопрос на перспективу. - Была инициатива со стороны "Газпрома" зачесть $2,4 млрд в счет транзита за 2009 и первого квартала 2010 года. Вы категорически отказались. Почему? - Пока я не могу этого сделать, потоскольку не ясны возможные налоговые рассрочки, а транзитный платеж является значительным финансовым поступлением в бюджет. За 10 месяцев этого года только центральный аппарат НАКа перечилсл в бюджет страны 13,8 млрд гривен или 17% от его доходной части. Поэтому такое решение должно принимать правительство. - Вы говорите с "Газпромом" о повышении ставки на транзит в 2009 году?- Да. Ставка является инструментом торга на сегодняшний день. Если меня "тягают", я отвечаю тем же. Если газ будет стоить $400 за тыс. кубометров - это больше чем объективная цена на газ в Европе. Тогда можно всопмнить о стоимости транзита, как в Словакии - до $3,98 за тыс кубометров на 100 км или в Чехии - до $4. Поэтому я говорю "Газпрому": повысить цены можно, но зачем? Все цены, которые мы поднимем, вернутся к нам же, только на более высоком уровне. Кому нужен этот дутый рост капитализации страны? - И все же Украина в случае роста цен на газ и ставки транзита проиграет... - Проиграют все. Поэтому я говорю, что надо выполнять межправительственное соглашение между премьерами, по которому цена будет расти постепенно. - Если "Газпром" предложит вам цену на газ в $230 за тысячу кубометров, вас это устроит? - Мы еще поторгуемся (улыбается).- Есть ли у вас понимание цены туркменского газа?- Пока, к сожалению, нет.- Может быть, "Газпром" вначале хочет с вами договориться, а потом ехать в Туркмению и дожимать ее по цене? - Я думаю, что да. Понимаете, переговорный процесс - дело тонкое, это как женщину уговаривать (улыбается). - Как вы относитесь к предложению посла России в Украине Виктора Черномырдина о воссоздании международного газотранспортного консорциума? - У Виктора Степановича есть одна задача - отделить ПХГ от трубы. Но моя задача была, когда создавали газотранспортный консорциум, создать дополнительный канал экспорта среднеазиатского газа. Мы тогда говорили: давайте построим трубу через Украину диаметром 1400 км от Александрова Гая до Германии и заведем туркменский газ в эту трубу. А остальная ГТС пусть работает, как работала. - Как вы относитесь к идее возврата к консорциуму именно с точки зрения совместного управления ГТС Украины? - Я уже ей управляю. Мне не нужны помощники.- В перспективе цена газа на Украине будет равна европейской?- Мы все говорим, что Украина свободная страна. Должно быть так - нам сказали цену на входе, а мы приняли ее и сказали свою конечную цену. Но пока мы еще к этому не пришли. http://www.epravda.com.ua/publications/492e733186d60/ http://www.epravda.com.ua/publications/492e531f65f4e/ support@epravda.com.ua (Сергій Лямець, ЕП) Публікації Thu, 27 Nov 2008 09:58:23 +0200 Якщо в НБУ є особистість, то вона подвоїлась. Одна половина стверджує, що для девальвації немає підстав. Інша в цей час робить все можливе, аби курс завалився вище 7 гривень за долар. В середу Нацбанк обмежив умови резервування. З 5 грудня банки повинні тримати на кореспондентських рахунках більше гривні. Якщо гроші не дасть НБУ, то доведеться продавати частину валюти.НБУ вирішив повністю прибрати резервування по вкладах в гривні - строковим та за запитанням. Раніше вони складали 1% поточних депозитів і 0,5% для строкових.Крім того, було зменшено резервування по валютних депозитах - поточним (з 5% до 4%) і строковим (з 4% до 3%). Теоретично, банки отримали в розпорядження додатковий обсяг грошей. За попередніми оцінками експертів, 3,6-5 мільярдів гривень.Однак одночасно з цим НБУ заборонив враховувати у складі резервів залишки гривні в касі. До цього банки могли тримати на коррахунках не всю суму резервів, а тільки різницю між нею і залишками гривні в касі.На початку жовтня в касах було 12,3 мільярди гривень, однак частина цих коштів містилися у валюті."Особисто для нас стало жорсткіше. Нормативи знизилися, але вони прибрали касу, а там було досить багато", - розповів дилер одного з банків. З суми резервів можна також вирахувати ОВДП на балансі банку, але цей захід допоможе не всім. Хіба що, особливий бонус отримав "Ощадбанк".Таке рішення дає підстави для підозр, що НБУ вирішив витягнути з банків гривню, аби їм не було за що купувати валюту. Якщо не враховувати рефінансування "Ощадбанку" під придбані у Мінфіну ОВДП, то з 19 листопада регулятор почав знижувати обсяги рефінансування.Приблизно з того ж часу, почали зростати ставки на міжбанківському ринку. 17 листопада за кредит "овернайт" в гривні давали 18,8% річних. 25 листопада - вже 43,4%. Банки виймали останню гривню, і купували валюту, яка стрімко дорожчала. Більшість з них до максимуму набрали готівкових та безготівкових доларів.Вони по традиції сподівалися на отримання рефінансування від Нацбанку. З початку "неприємностей", регулятор вже виділив банкам майже 40 мільярдів гривень. Більша частина цих коштів пішла на купівлю валюти.Вийшло, що НБУ сам давав банкам гроші, за які одразу ж продавав резерви. У листопаді він реалізував на міжбанку трохи більше 2 мільярдів доларів.Судячи з останніх подій, Стельмах вирішив діяти інакше. Якщо ця версія правильна, то вже найближчим часом варто очікувати подальшого "погіршення" стану банків, яке має призвести до вимушеного продажу валюти. Це, мабуть, єдиний, схожий на ринковий, спосіб створити на міжбанківському ринку пропозицію валюти. Поки що попит на долари в рази більше. Як і прогнозувала "Економічна Правда", він вже коштує 7 гривень. Стільки він в середу коштував на міжбанку. Готівковий долар  коштував і того дорожче. Достатньо було до ціни 6,7 в обмінних пунктах додати комісійні.Якщо це нереальні 2,5%, то виходить 6,87 гривень за долар. Але якщо рахувати досить "реальні" 10%, то вже 7,37 гривень.Поки зміни до резервних вимог не почали діяти, НБУ продовжує говорити одне, а робити інше. Схоже на те, що, якщо у Нацбанку є особистість, то вона подвоїлась. Одна половина стверджувала і продовжує стверджувати, що для девальвації немає підстав. Інша в цей час робила все можливе, аби курс завалився вище 7 гривень за долар.У вівторок голова НБУ говорив о недооцінці гривні, посилаючись на індекс "Біг-Маку", жартівливий індикатор реальної вартості валюти, який визначає журнал The Economist.За словами Володимира Стельмаха, реально, один долар має коштувати 3 гривні, євро - 4 гривні. Рівень 6,5 гривень за долар він традиційно назвав "результатом паніки".В середу свого керівника підтримав перший заступник голови НБУ Анатолій Шаповалов. Він абсолютно правильно заявив, що якщо громадяни перестануть купувати долари, то ціна на них впаде.Однак останні тижні НБУ майже не з'являється на міжбанку, і продавав далеко не всім, чим дозволяв без перешкод зростати курсу.Потім відбулася зовсім незрозуміла історія з аукціонам та інтервенціями. 19 листопада НБУ вперше провів аукціон. Умовно кажучи, він зібрав заявки банків на купівлю валюти розміром мінімум 100 тисяч доларів, а потім "задовольнив" усіх, кого захотів. Однак минулої п'ятниці, 21 листопада, відбулося щось не зрозуміле. Весь четвер та п'ятницю банк очікували аукціону, однак НБУ на ринку не з'являвся. В п'ятницю він таки вийшов приблизно о 16.00 з інтервенцією за курсом 6,17 гривень. Кому продавалися долари, невідомо.Але банкіри стверджували: "Ми взагалі цього не очікували. Заявки ніхто не подавав". Інакше кажучи, відбувся прямий продаж валюти одному чи декільком банкам. Кому і за які заслуги - не зрозуміло. Однак стабільності ринку це не додало. http://www.epravda.com.ua/publications/492e531f65f4e/ http://www.epravda.com.ua/publications/492d41a7e0f0b/ support@epravda.com.ua (Сергій Лямець, ЕП) Публікації Wed, 26 Nov 2008 14:31:35 +0200 Україна має дуже відкриту економіку. Експорт плюс імпорт, поділений на ВВП, складає в нас більше 100%. Це дуже серйозна міра відкритості. Завдяки цьому, Україна є гіперчутливою і до позитивних тенденцій і до спадів у світовій економіці. В липні цього року Олександр Омельчук залишив один з двох найбільших інвестиційних банків України - "Конкорд Капітал". Він заснував власну компанію - Phoenix Capital, яка відразу отримала великі аванси у пресі. Але потім почалася криза, і з нею виникло багато інформації та чуток щодо проблем інвестиційного бізнесу. Проте, Омельчук виглядає непогано, і запевняє, що його бізнес почувається теж добре. Ми зустрілись у відремонтованому офісі Phoenix Capital біля самого Андріївського узвозу. Перш за все, Омельчук хоче побудувати своєрідну суперкоманду з людей, яких довго навчатиме бути кращими. У приклад він наводить підготовку бійців у спецзагонах часів Другої Світової. І запевняє, що вже дуже скоро його люди будуть збирати найкращих клієнтів.- Багато кого цікавить, чому ви пішли з "Конкорду". Це були якісь внутрішні протиріччя, чи бажання створити власний бізнес?- Пішов тому, що мав бажання зробити якісно новий бізнес. Я віддав "Конкорду" два з половиною роки свого життя. Думаю, що для компанії я теж зробив дуже й дуже багато. Проте, з Ігорем Мазепою ми розходились як в операційному, так і в стратегічному баченні. Просто настав момент, коли взаємодія в компанії почала розвиватись непродуктивно. Піти було абсолютно логічним рішенням.Я пішов з командою, яка мене підтримувала, яку я сам по людині формував два з половиною роки. Якщо подивитися на світову практику, то в інвестиційно-банківському бізнесі так і є. Команда йде за своїм лідером, включаючи навіть секретарів та водіїв.- Ви вибрали не дуже вдалий період для відкриття інвестиційного банку. Чи починали б ви бізнес, якби знали, що буде криза?-  Криза - це ідеальна можливість зайняти нішу на ринку. Криза тебе не зачіпає, якщо ти маєш правильну стратегію і розумієш, де у тебе конкурентна перевага.Під час кризи не працюють речі, які ще рік тому були конкурентною перевагою. Наприклад, капітальна база. У всіх великих інвестбанків зараз проблема з капіталом і об'єктивна проблема з доходами - вони майже не забезпечують витрати на підтримання життєдіяльності. Ми набагато менші та значно маневреніші, і, найважливіше - з чіткою стратегією. Зараз ми якраз маємо конкурентну перевагу.Скажу відразу, розуміння наближення кризи було. Ми бачили проблеми у нерухомості та будівництві, а також у фінансовому секторі. Було зрозуміло, що будівництво переживатиме стагнацію, скорочення робочих місць та дуже серйозне падіння цін. На це були фундаментальні причини.Також не треба було бути серйозним експертом, щоби ще 2007 року роздивитися майбутню кризу на фондовому ринку. Зростання котирувань було спекулятивним, і мало дуже серйозні диспропорції. Внутрішня інвесторська база не виникла, тому що не може вона виникнути в капіталодефіцитній країні. Джерелом зростання був винятково спекулятивний приток капіталу. А оскільки ринок капіталу дуже малий, то дуже маленькі в світовому масштабі суми призвели до колосальних приростів.Притому, що з корпоративним управлінням в українських компаніях ситуація не поліпшилась - вони не стали ані прозоріші, ані зрозуміліші. Не зрозуміло, як може оцінюватись енергогенеруюча компанія згідно з показником "коефіцієнту до потужностей", якщо портфельний інвестор не має доступу ані до менеджменту цієї компанії, ані до її звітності.Єдине, що є - це розуміння, що вона, мабуть, не цілком прозоро управляється, і не всі її фінансові потоки може побачити сторонній спостерігач. Не може ця компанія оцінюватись згідно з "коефіцієнтом до потужностей", наприклад, E.ON чи навіть російських енергогенеруючих компаній, які є значно більш прозорими.- На такі активи завжди закладався якийсь дисконт?- Який дисконт треба застосувати до машини, яка не має двигуна, коробки передач, а є лише колеса, але такі собі?Насправді, ті методики, які використовуються для оцінки акцій, не кажучи вже про деривативи, дуже складні математично. Але в кризових ситуаціях ринок рухається швидше сентиментом. Тобто тим, у що інвестори вірять-не вірять, знають-не знають, хочуть-не-хочуть.І поки інвестори вірили, що українська генерація заслуговує 33% дисконту до російської, це працювало. Потім виникло розуміння, що українська генерація має низькі тарифи, що ніхто не буде її приватизувати найближчим часом, і в цілому не зрозуміло, як вартість цих акцій може знаходитись так високо. Це якщо взяти насправді найліквідніший сектор на ПФТС.- Це зрозуміло, а чи було розуміння, що криза досягне таких масштабів?- Я сумніваюсь, що хтось взагалі адекватно передбачав кризу у такому вигляді, який ми маємо сьогодні. Ніхто не припускав, що в Маріуполі будуть простоювати заводи, скоротиться виробництво електроенергії, збанкрутують компанії, що здійснюють морські транспортні перевезення.Річ у тім, що Україна має дуже відкриту економіку. Експорт плюс імпорт, поділений на ВВП, складає у нас більше 100%. Це дуже серйозна міра відкритості. Завдяки цьому Україна є гіперчутливою і до позитивних тенденцій і до спадів у світовій економіці.- Під що тоді створювався Phoenix Capital, під які проекти? І хто виступив інвестором? І чи це один інвестор?- Phoenix Capital створювався, як інвестиційний банк під інвестиційно-банківський бізнес. Ця модель склалася вже років сто тому. Придумати щось радикально нове дуже важко. Тобто, це купівля-продаж цінних паперів, аналітика, яка підтримує цю діяльність, інвестиційно-банківські послуги, які поділяються на залучення капіталу та продаж контролю в бізнесі. Також, як додатковий продукт, ми дивились на довірче управління коштами.Насправді, йшли від того, хто цільова аудиторія, у спілкуванні з ким ми маємо конкурентну перевагу. Дійшли висновку, що це акціонери українських компаній. Люди, які створили себе самі, побудували бізнес, який зараз коштує десятки і сотні мільйонів доларів.- Коштували...- Ні, є бізнеси, які не так сильно впали в ціні. На фінансовому ринку - так, є проблеми. Хоча в українській банківській системі проблеми, я б сказав, більшою мірою екзогенні, а не ендогенні - винятково проблеми рефінансування зовнішніх боргів.Кредитна політика в українській банківській системі жорстка, і відсоток проблемних кредитів у великих банках є дуже невисокий. Наприклад, в "Укрсиббанку" завжди традиційною була управлінська ціль утримати відсоток проблемних кредитів менше 1,5%. Не думаю, що і зараз вони значно перевищують цю цифру.- Можливо, через півроку відсоток зросте до 20%?- Це вже залежить від кредитної політики кожного окремого банку - як відбираються позичальники, яким чином структурується угода, які застави формуються. В цьому плані, українські банки - жорсткі позичальники. Якщо не буде соціально-економічного колапсу, а він навряд чи все-таки відбудеться, то українська банківська система вистоїть.- Зараз відбуваються звільнення та зменшення окладів у фінансовому секторі. Багато хто з цих людей мав кредити і вважався ледве не найнадійнішим позичальником. Тепер вони можуть перетворитися на проблемну групу?- Я би розглядав ситуацію більш оптимістично, як людина, яка колись працювала всередині банку, і уявляє як він працює. Якщо виникнуть затримки в платежах, буде реалізовуватись застава. Проте, можливо, навіть після реалізації застави все ще будуть залишатися непогашені борги.З іншого боку, надавались кредити під квартири ще 2003 і 2004 року, коли ціни на нерухомість були вдвічі нижчі, ніж зараз. Більше того, зазвичай український позичальник брав кредит на 30 років, але буквально за 3-4 роки погашав 50-70% суми. По-третє, частка іпотечних кредитів у ВВП дуже низька, набагато менше 10%. Це не США, де іпотечний борг домогосподарств складає близько 80% ВВП країни.Що стосується корпоративних позичальників - навіть металургів, компаній з нерухомості, рітейлорів - банки дуже консервативно підходили до застави. У металургії, за світовими критеріями, борги дуже низькі, і вони зможуть їх рефінансувати з обігових коштів. А до рітейлорів банки завжди ставилися з підвищеною обережністю. Угоди з ними структуровані таким чином, що рітейлор швидше припинить свій бізнес, але банк грошей не втратить, або втратить дуже мало.- Повернемось до питання про мету створення Phoenix Capital...- Я казав про вітчизняних промислових інвесторів, для яких ми залучаємо фінансування, або продаємо дорого їх існуючі бізнеси, щоб вони розвивали нові.А що стосується "спонсорів" - у це, мабуть, складно повірити, але ніякий "спонсор" за нами не стоїть. Партнерами в цій компанії є я та мої колеги, які займають відповідальні позиції.Річ у тім, що для інвестиційного банку небажаний будь-який спонсор, особливо великий з України та Росії. Мати в капіталі фінансово-промислову групу - це абсолютно смертельна річ для такого бізнесу.Відносини клієнта з інвестиційним банкіром є дуже довірливими. Часто інвестиційний банкір стає порадником з ведення бізнесу, а інколи відносини переростають у дружбу. У таких відносинах  завжди ключовим буде питання конфіденційності. А коли у великого бізнесмена виникає підозра, що за тобою стоїть інший великий бізнесмен, то ніяких довірливих відносин вже бути не може. Такий інвестор, за усіх переваг, зробив би бізнес неможливим. Простіше всім штатом перейти на роботу, і перетворитись на управляючу компанію групи. В Україні та Росії є чимало таких прикладів.- Ми уважно оцінили місце розташування офісу (біля Андріївського узвозу в Киеві, недалеко від Софійського собору та МЗСу - Авт.), обстановку офісу, кількість техніки, приблизну кількість персоналу і термін існування компанії. Все це потребує капіталовкладень у кілька мільйонів доларів, як мінімум. Приблизно стільки ж, можливо, потрібно, щоб протриматись до закінчення кризи. Це все власні гроші, чи все ж, є якісь приватні інвестори, які не є представниками фінансово-промислової групи, і просто погодились профінансувати проект. Цікаво, як виглядає зараз інвестиційний банкінг з точки зору вкладення грошей?- В даний момент він виглядає дуже вигідно. Я вважаю, що скажімо, придбання Баффетом Goldman Sachs, є однією з найкращих його інвестицій. Інше питання, що ще рік тому він не міг би це зробити за такою ціною.- Тоді хто є власником Phoenix Capital та його спонсором?- Немає ніяких міфічних спонсорів. В добрі часи технологічно спаяна команда з хорошим та щедрим лідером може заробляти дуже й дуже добре. Від тих угод, які я приносив "Конкорду", я отримував непогані гроші. А більшу частину своїх коштів я звідти забрав.З точки зору майбутнього, вже грає роль те, які угоди ти вже зміг реалізувати, і що ти зможеш зробити на ринку.- "Конкорд" за останні 1,5 роки організував багато приватних розміщень та IPO. Коли ви залишали компанію, чи забрали ви звідти цих клієнтів? Бо якщо з вами залишили компанію ваші люди, то сильна сторона "Конкорду" стала сильною стороною Phoenix Capital.Я в "Конкорді" очолював групу, яка займалась так званим equity capital markets - це IPO та приватні розміщення. Ми були однією з двох груп інвестиційного банкінгу.Інша група, що спеціалізувалась на M&A, залишилась там. Була ще група, яка відокремилась від інвестиційного банкінгу для створення фонду прямих інвестицій. Якщо говорити про угоди IPO та приватні розміщення, які були зроблені з 2006 року до першої половини 2008, то всі ці угоди, за винятком "Мегабанку" і "Дарниці", були принесені мною та робилися моїми людьми. Але те, що стосується клієнтів, то неетичним було б "перебивати їх". Після того, як я проінформував їх про своє рішення, частина клієнтів залишилася з нами як з командою, але більша частина залишилася з "Конкордом", і це хороше рішення. Ми для себе зараз розвинули нову базу, і майже 90% з того, що ми зараз робимо, не має нічого спільного з нашим конкордівським минулим.- Оскільки ви займалися залученням капіталу, логічно припустити, що саме цей напрям є основою вашого інвестбанку, а не, скажімо, брокеридж?- Історично так, це наша перевага, хоча ми маємо кілька мандатів на M&A, і побудували трейдинг. В аналітиці ми сповідуємо стратегію фокусованості: якщо ми маємо бізнес на торгівлі якимись цінними паперами, то аналітично покриваємо цей сектор, і є глибокими експертами в ньому. І навпаки. Тобто аналітичний відділ у нас - це не науково-дослідний інститут, а генератор проривних інвестиційних ідей.- Як виглядає питання курсу гривні з точки зору інвестбанкінгу?- В даний момент кризи найбільш оптимальним сценарієм було би прислухатися до рекомендацій МВФ і відпустити валютний курс. Гривня б девальвувала неминуче, але це  дозволило б відновитись металургії та крупнотонажній хімії. А це основна частина українського експорту.А при замороженому курсі нічого не буде відбуватися. Ми законсервуємо проблеми, і все більше людей будуть втрачати роботу. В України все далі будуть падати фундаментальні показники, і буде постійно знижуватись кредитоспроможність - і держави, і банків, і компаній.- Скільки, за Вашими оцінками, може коштувати долар, якщо прибрати елемент паніки?В питанні валютного курсу є дуже важливий момент - це склад і стан резервів Нацбанку. Треба розуміти, що це депозити у певних банках та певні цінні папери, які зберігаються на рахунках іноземного зберігача.Те, що ці дані не публічні, дає серйозне підґрунтя для спекуляцій на тему "скільки цих резервів" або "чи взагалі можна їх зараз використати". І взагалі, навіщо кредит МВФ аж на 16,5 мільярдів доларів, якщо резервів є 35 мільярдів.Наші розрахунки показують, що, якщо режим курсу був близьким до гнучкого, то він приземлився би десь у районі між 7 та 7,5 гривень за долар. При такому курсі ми матимемо відновлення металургії з хімією десь у другому кварталі 2009 року. Ми повинні розуміти, що не може банківська система жити у відриві від основних генераторів доданої вартості в економіці.- Чи не стане такий курс вироком для фінансового сектору?- Наведу Вам два приклади того, як боролись з наслідками фінансових криз кінця 1980-х - початку 1990-х. Перша традиція - американська, друга - японська.Американська означає, що країна швидко й жорстко заходить в кризу, компанії й банки банкрутують, сильніші виживають, слабші помирають, люди втрачають роботу, не відбувається ніякого самообману, є реально безробітні, є проблемні кредити. Але після жорсткої короткої кризи швидко приходить ясність, на її основі відбувається інтенсивне посткризове відновлення та покращення структури економіки.Японський варіант. Та ж сама проблема кризи перевиробництва та перекредитування. Але банкам не дозволяється списувати борги, які завідомо проблемні, компанії не звільняють людей, хоча їхній бізнес економічно не живий і вони нічого не заробляють. Проходить десять років і в країні практично нульовий економічний зріст, фондовий ринок не відновився.Якщо подивитися з точки зору хірурга, то, припустимо, що у пацієнта є запалення апендициту. Варіантів два: прооперувати зразу, пацієнт втратить більше крові, але його відразу ж зашиють і він почне одужувати. Можна пацієнта різати кілька днів по міліметру, щоб втратив менше крові. Та в цьому випадку буде лише гірше, бо він може померти.- Як ви тоді можете охарактеризувати поточну курсову ситуацію? - Зараз Національний банк може зробити курс гривні до долару будь-яким -  1:1, 1:10, чи 10:1. Чинне законодавство цього не забороняє. Просто паралельно відбуватиметься ряд явищ. По-перше, виникне чорний валютний ринок, де громадяни можуть міняти валюту по готівковому курсу, який скаладається на ринку. Компанії теж якимось чином мінятимуть валюту.Варто подивитися на спред (різницю в ціні - ред.), з яким торгуються українські суверенні єврооблігації. Україна ще на початку року була попереду Аргентини, яка, внаслідок подій 1994 року, все ще сприймається з певним острахом.Проте, за останні два місяці було досягнуто нових "висот". Суверенний спред України перевищив суверенний спред Аргентини, хоча ми - країна з дуже невисоким зовнішнім боргом по відношенню до ВВП, і з фундаментальної точки зору у нас не так багато проблем. Україна є експортно-орієнтованою, має величезні ресурси, переваги в сільському господарстві та металургії, транзитний потенціал.- Але, можливо, це сталося штучно, за рахунок погіршення рейтингів?- Рейтингові агенції - це окрема розмова. Їх дії нагадують польське народне прислів'я "лях мудрий по шкоді". Тобто, вони лише згодом побачили, що щось відбувається. Останні півтора роки рейтингові агенції нагадували диктора, який читає з листка "сонячна погода", а потім оглядається у вікно і каже: "ні, йде дощ".Тобто, об'єктивно кажучи, довіра до рейтингів, як інфраструктурний елемент сучасної капіталістичної системи, дуже серйозно підірвана, і має відбутися реформування.Повертаючись до попереднього питання... Від того, що адміністративними методами буде закручено попит на валюту, він лише зросте. Бо радянська та пострадянська людина, починаючи з подій 1914 року, коли почалась перша світова війна, навчена не довіряти державі, і навіть чекати від неї конфіскації.Єдиною реакцією українського громадянина на такі події буде будь-якою ціною накопичувати іноземну валюту, причому бажано під подушкою.Поки не заборонили забирати вклади з банків, ніхто туди особливо не біг - крім банків, у яких об'єктивно не відбувались платежі по карточках, з яких можна було зняти зарплатню. У банків  були об'єктивні проблеми, у деяких з них платежі дійсно не ходили. Виникла паніка, пов'язана з чутками щодо "Надра Банку" та ПІБу. З іншого боку, проблеми, які виникли у ПІБа, не пов'язані з кризою. Заборона на зняття депозитів у цих умовах, можливо, і виправданий крок. Але таке валютне регулювання, яке зараз впроваджується, - це занадто жорстоко.Висока інфляція на рівні 15-17% наступного року буде, тому що подорожчають імпортні енергоносії, а також завдяки девальвації, яка відбулася і яка ще буде мати місце.В таких умовах монетарні цілі на наступний рік означають, що ліквідність банківської системи має скоротитися в абсолютних числах. Тобто, грошей стане набагато менше. Це може означати знову до певної міри бартеризацію економіки.- Існує погляд, що спад в економіці змусить товаровиробників знижувати ціни. Отже, інфляція не буде головною проблемою.- Інфляція буде. У довгостроковому періоді і попит, і пропозиція є еластичні - це означає, що вже у річному періоді інфляція буде. Чи навіть славнозвісний "ефект храповика" - ціни зростають, і майже ніколи не знижуються. У цьому контексті Україна нічим не відрізняється від усього іншого світу.Звичайно, з методологією Держкомстату можна зробити інфляцію нуль, а можна -50 чи +50. Я не розумію, як інфляція 2006 року могла бути 11,6%, якщо нерухомість подорожчала де на 70%, а де і на 150%? Проблема української економічної політики - це популізм, а від популізму - самообман.Беруться показники, які нічого не відображають. На основі них робляться заходи, які повинні працювати на благо, але чомусь шкодять.Але в одному українські експерти мають рацію: не інфляція, і навіть не курс є головною проблемою. Загрозу для економіки зараз становить ланцюг неплатежів. Він наростає, і механізм там дуже простий.Це вже бачили на початку і в середині 1990-х. Спочатку споживач не платить виробнику, тому що у нього є проблема, виробник не платить постачальнику. А коли, нарешті, платить, і гроші за відвантажений товар доходять до виробника, то виробник уже в стані технічного дефолту. Це основна проблема.- Які операції приносять інвестиційним банкам дохід в цьому році? На прикладі вашого банку.-  Ви здивуєтесь, але зараз найбільший дохід приносить звичайна торгівля цінними паперами. Ряд паперів впали до настільки низького рівня, що з'являється ліквідний попит. Його не так багато, але він є. Якби в економічній політиці України була ясність, зокрема щодо курсу, вже зараз фондовий ринок був би достатньо ліквідним. Тому що по цілому ряду паперів ціни впали до рівня 2003 року. Притому, що компанії з того часу виросли в рази.- У яких секторах скуповуються акції?- Серед публічних компаній - в секторі нерухомості. По деяких з них ціни впали до рівня ліквідаційної вартості. На ринку є "21 століття", "Київ-Донбас Девелопмент".- А яку долю реально зібрати з ринку? Яка зацікавленість людини, яка скуповує акції з ринку?- Є різні стратегії інвестування. Наприклад, купівля distressed asset (проблемних активів). Коли ти купуєш за копійку те, що коштує 10 доларів. Хоча можуть знадобитися роки, щоб реалізувати прибуток, швидше за все, ти на цьому не втратиш.А скуповування з ринку невеликого пакету, щоб почати вести розмову з менеджментом, - це, як на мене, ні до чого не приведе. На ринку з самого початку розміщувались невеликі пакети.- Хто зараз більше зацікавлений в Україні? Захід чи Схід?- Зацікавлені фанд-менеджери, у яких вже є фонди на Східну Європу. Географія інвесторів звичайна - Лондон, меншою мірою Нью-Йорк, Швейцарія, Скандинавія.У відносинах з азіатським інвестором заважає різниця в культурі. Там довіра комунікується іншим способом. Бо ключовим є питання, як інвестор приймає рішення, і чого він хоче. Якщо ти не можеш цього зрозуміти, розмова не складеться.Наприклад, та ж Південно-Східна Азія більш орієнтована на боргові ринки, а не на ринки публічного акціонерного капіталу. Компаніям з України буде дуже важко отримати доступ до такого ринку.Крім того, на мій погляд, потенційна ємність цього ринку значно переоцінена. Ті ж самі інвестори з багатих нафтових країн Ближнього Сходу інвестують гроші в західні компанії. Вони наймають західних менеджерів управляти своїми грошима. Коли наймання менеджерів, які мислять в американо-європейській ідеології, набуде ширшої форми, тоді ці ринки відкриються у тому числі і для нас. В принципі, вже є колосальні зміни.- Чому досі Phoenix Capital не оголосив про жодну гучну трансакцію за своєю участі?- Тут наша політика співпадає з давнім висловлюванням: "Не хвалися, на рать ідучи..." (посміхається.) Тому, коли угоди об'єктивно можна буде закрити і оголосити ринку умови, ми про це скажемо. Бо є технологічний процес. Будь-яка інвестиційно-банківська угода в підготовці займає місяці.Причому з "Конкорду" ми не забирали угод, і навіть декілька місяців доводили проекти до стадії, коли їх можна було вести без нас. На ринку ми всього п'ятий місяць, і деякі угоди вже наближаються до стадії завершення. Вважаю, що до кінця року, попри всі проблеми, ми закриємо кілька угод... http://www.epravda.com.ua/publications/492d41a7e0f0b/ http://www.epravda.com.ua/publications/492bcb51e3583/ support@epravda.com.ua (Андрій Муравський, ЕП) Публікації Tue, 25 Nov 2008 14:04:25 +0200 Через відсутність попиту на традиційних зовнішніх ринках, українські вагонобудівні заводи відчайдушно змагатимуться за контракти з "Укрзалізницею". Проте, і вона найближчими місяцями суттєво їхні потужності не завантажить. Через відсутність попиту на традиційних зовнішніх ринках, українські вагонобудівні заводи відчайдушно змагатимуться за контракти з "Укрзалізницею". Проте, і вона найближчими місяцями суттєво їхні потужності не завантажить. Вагон не їде за кордонУкраїнська вагонобудівна галузь, орієнтована на експорт, через кризу змушена пильніше придивитися до внутрішнього ринку. Традиційні країни-покупці в умовах світової кризи або заморожують проекти з оновлення вагонних парків, або завантажують потужності власних заводів.Наприклад, Крюківському вагонобудівному заводу поки не принесла контрактів участь восени у спеціалізованих міжнародних виставках в Узбекистані, Казахстані та Білорусі. Хоча нещодавно повідомлялося, що Узбекістан активізував "оновлення рухомого складу залізничного парку країни". Не можуть похизуватися новими закордонними замовленнями й інші виробники.Тим не менш, скажімо, "Дніпровагонмаш" не втрачає надію на контракти з Казахстаном, Іраном та Суданом. "В них потреба у вагонах є, і кошти ніби-то теж. Поки ведемо переговори", - повідомили "Економічній Правді" на підприємстві.За даними Держкомстату, обсяги виробництва у машинобудуванні зросли порівняно з січнем-вереснем минулого року на 25%. При цьому у виробництві залізничного рухомого складу ріст склав - 24,9%. Проте, цей приріст - успіхи виключно місяців до кризи. Далі - тільки спад."Донині на ринку спостерігався бум, адже була потреба у великій кількості вантажних вагонів. У середньому у нашій галузі спад виробництва - до 50%", - розповіло "Економічній Правді" джерело на Крюківському вагонобудівному заводі.ВАТ "Азовмаш", наприклад, повідомляє про збереження темпів виробництва за 10 місяців порівняно з цим періодом минулого року. Обсяг реалізації і випуску товарної продукції в діючих цінах досяг 5,3 мільярди гривень і зріс на 60%. При цьому випуск власне вантажних вагонів досяг 5 мільярдів гривень - 8522 штук.Світло у кінці тунелюРаніше вітчизняні вагонобудівні заводи воротили ніс від контрактів з "Укрзалізницею". Так, наприклад, минулого року її керівництво обурювалося, що виробники, маючи достатньо замовлень за кордоном, не змогли поставити їй 5 тисяч вагонів.В жовтні міністр транспорту та зв'язку Йосип Вінський також жалівся на неспроможність вітчизняних підприємств забезпечити потреби залізниці.Сьогодні "Укрзалізниця" вже виглядає дуже бажаним замовником. "У нас парк вагонів зношений на 70-80%, і його треба оновлювати, навіть незважаючи на фінансову кризу", - поділилися з Економічною Правдою планами в управлінні взаємодії зі ЗМІ "Укразалізниці".Згідно з програмою оновлення залізничного рухомого складу на 2008-2020 роки, за цей час державний оператор має намір придбати понад 3,5 тисяч пасажирських та 79,8 тисяч вантажних вагонів, а також 24,4 тисяч контейнерів. За планами, більшу частину мають виробити саме вітчизняні заводи."Проте, програма буде коригуватись відповідно до обсягів перевезень", - додали в "Укрзалізниці".Найбільшу потребу підприємство має у напіввагонах. Через простоювання металургійних підприємств у неї вивільнилося 22 тисяч такого складу, але наразі їх використовують для перевезень інших вантажів, зокрема - вугілля та будівельних матеріалів.Звісно, тепер "Укрзалізниця" скорочує свої інвестпроекти. "Цього року ми планували закупити 4 тисячі вагонів, але у зв'язку зі зменшенням вантажоперевезень, а відповідно - і прибутку, через значне зростання ціни на вагони, зробити цього не зможемо. Планка опустилася спочатку до 2700, потім - до 2000 штук", - зазначили в прес-службі "Укрзалізниці".Проте, на початку наступного року державний перевізник має отримати кредити від Європейського банку реконструкції та розвитку (125 мільйонів долів) та Європейського інвестиційного банку (175 мільйонів євро).Щоправда, самі вагонобудівники усвідомлюють, що чекати у зв'язку з цим на швидке замовлення їхньої продукції не доводиться."Як свідчить досвід, швидко кредити не запрацюють. Дай Бог, аби це сталося у І кварталі наступного року, хоча це також маловірогідно", - повідомило джерело на Крюківському вагонобудівному заводі.У кого з вагонобудівників більше шансів перемогти на тендерах "Укрзалізниці" наступного року, наразі визначити важко. Там запевняють, що шанс мають "усі вагонобудівні та вагоноремонтні підприємства України, вагони яких будуть відповідати технічним вимогам, та за умови найкращих критеріїв оцінки тендерних пропозицій".Тим не менш, на ринку припускають, що переможцем стане Крюківський завод, який "має власне лоббі".Відзначимо також, що "Укрзалізниця" має і власні потужності з будівництва вагонів. Держпідприємства "Дарницький ВРЗ" "Стрийський ВРЗ" та "Укрспецвагон" почали його освоювати з 2004 року: Дарниця та Стрий випускають напіввагони, а "Укрспецвагон", також і окатишовози.Власні виробничі потужності "Укрзалізниці" складають 4 тисячі вагонів на рік. "Такі обсяги задовольняють нинішні потреби в оновленні парку вантажних вагонів", - повідомили ЕП на підприємстві.З початку цього року вона за тендерними договорами отримала 1590 напіввагонів. І переважну більшість замовлень виконали саме вагоноремонтні заводи: Дарницький - 776, Стрийський - 147, Укрспецвагон - 577 вагонів. У Крюківського вагонобудівного було придбано лише 90 штук.Вінський жалівся на високі ціни. "Замість можливості ще рік тому купити 1 тис. вагонів, тепер можна придбати лише 500", - заявив він. Але запевнив, що "Укрзалізниця" спроможна купувати вагони за новою ціною."Протягом 9 місяців ціни ВРЗ були нижчі від цін на аналогічну продукцію вагонобудівних заводів. На сьогодні ситуація дещо вирівнялась. Є впевненість, що і надалі вони не будуть перевищувати ціни вагонобудівників", - додали в прес-службі перевізника.Заводи, між тим, уже йдуть на певні поступки. За попередні 2 місяці вони знизили ціну в середньому на 25%, повідомляє "Укрзалізниця". А вагонобудівники уточнюють, що з 80 тисяч доларів вона впала до 70-75 тисяч.Враховуючи плани "Укрзалізниці" купити наступного року 5 тисяч вантажних і 200 пасажирських вагонів, задовольнити потужності вітчизняних вагонобудівників вона не зможе все одно.Довідка ЕПВиробнича потужність вітчизняної вагонобудівної галузі - щонайменше 25 тисяч вагонів на рік. В Україні їх виробляють ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (єдиний, хто займається як пасажирськими, так і вантажними вагонами), ЗАТ "Азовмаш", ВАТ "Дніпровагонмаш", ВАТ "Стаханівський вагонобудівний завод", (вантажні), ЗАТ "Харківський вагонобудівний завод" (пасажирські).Крім того, є ще вагоноремонтні заводи - Дарницький, Попаснянский, Конотопський, Стрийський, підприємство "Експрес", ДП "Укрспецвагон", Київський електровагоноремонтний завод та вагоноремонтний завод КП "Київський метрополітен". http://www.epravda.com.ua/publications/492bcb51e3583/ http://www.epravda.com.ua/publications/492b3448a595c/ support@epravda.com.ua (Олександр Сіренко, для ЕП) Публікації Tue, 25 Nov 2008 09:01:00 +0200 Враховуючи "рекордність" боргу, "Нафтогаз" більше року не отримуватиме плату за транзит, яка складає 90% валютної виручки "Нафтогазу". А це неминуче призведе до краху найбільшої державної компанії вже навесні 2009 року. Стресова ситуація, що виникла минулої п'ятниці з погашенням 70 мільйонів доларів лондонському Standard Bank plc, в чергове засвідчила - фінансові справи державної монополії чим далі, тим гірше, а влада просто не здатна запропонувати дієвий план порятунку "Нафтогазу України". Втім, істерія довкола російського боргу в 2,4 мільярдів доларів доводить: нерви не витримують і в кремлівських кредиторів НАК. Причина досить проста: у випадку дефолту української компанії, за правилами, першими в чергу на погашення боргів стануть західні банкіри, а не московсько-швейцарські постачальники газу.Із практики минулих років добре відомо, що осінні боргові скандали - це незмінна прелюдія, яку влаштовує Росія напередодні підписання чергової річної угоди про постачання. Сценарій досить прямолінійний: "Нафтогаз" опиняється в незручній ролі прохача і навіть не намагається всерйоз ставити питання про перегляд тих же транзитних ставок, зрозумілої цінової політики чи, приміром, схеми постачання.Втім, цьогорічна "газова війна" має свої суттєві відмінності. По-перше - рекордна сума боргів, 2,4 мільярди доларів, яка за оцінками переважної більшості експертів і учасників процесу є непідйомною для державної монополії в нинішніх умовах.Аргументи представників "Нафтогазу", що начебто сума боргу є меншою, оскільки рахувати спожитий в листопаді газ ще не час, відверто не вражають. Так само, як і небажання платити штрафні санкції за прострочені платежі: є контракт, його або потрібно виконувати, або не треба було підписувати.Друга важлива особливість моменту - фінансова криза. Вона практично унеможливлює залучення кредитних коштів на міжнародних ринках для оперативного вирішення боргових проблем.Добре відомо, що ще 2 місяці тому "Нафтогаз" проводив тристоронню зустріч з "Дойче Банком" та "Газпромом", сподіваючись позичити близько 2 мільярдів доларів. Утім, безрезультатно.Дратівливість "Газпрому", який і сам переживає не надто добрі часи, можна зрозуміти. В умовах кризи російська монополія шукає всі шляхи для латання дір у власному бюджеті і буде намагатися не просто вибити з України борги, але використати ситуацію для максимального підвищення ціни.Варто зупинитися на третій і чи не найважливішій рисі нової газової війни, про яку до цього часу мало хто говорить. Хоча вона чи не найбільшим чином впливатиме на енергетичну безпеку держави. Основні гравці газового та фінансового сектору, від Москви до Лондону, схоже, впевнилися, що наступний, 2009 рік українська нафтогазова монополія просто не переживе. І тому починають жорстку боротьбу за право опинитися в перших рядах кредиторів.Як Standard Bank в пожежному порядку "Ощадбанком" гасилиНа 2009 рік припадають найбільші виплати по міжнародних зобов'язаннях "Нафтогазу України" - майже 1,1 мільярд доларів з урахуванням відсотків і "тіла" кредитів. Зазначимо, що віддавати цю некруглу суму доведеться в умовах фінансової кризи, зниження споживання газу в найбільш прибуткову секторі  - промисловості, накопичення боргів за газ, імпортований "Нафтогазом" 2008 року, та ймовірного зростання податків на держмонополію.Зобов'язання НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за міжнародними позиками (кредити та євробонди) на 2008-2012 роки*РікВсього, млн. дол. США В тому числіСплата відсотківПогашення кредитів2008 (4кв)123339020091090155935201058269513201150630476201285382* - дані Ради національної безпеки і оборони України Реальний стан речей щодо розрахунків за міжнародними кредитами добре демонструє ситуація минулого тижня, коли державній монополії потрібно було повернути досить "скромний" як для НАК транш - близько 70 мільйонів доларів - лондонському Standard Bank. У п'ятницю, 21 листопада, ЗМІ стало відомо, що монополія прострочила погашення понад 50 мільйонів доларів у рамках кредиту Standard Bank, наданого в листопаді 2005 року. Зазначимо, що ввечері цього ж дня НАК спростував цю інформацію, заявивши, що "неухильно дотримується умов кредитних угод".За інформацією ЕП - НАК "Нафтогаз" справді здійснив необхідний платіж лондонському Standard Bank. Але не 20 листопада, як того вимагали умови кредитної угоди, а днем пізніше. Сама ж сума знайшлася не у "Нафтогазі", а лише після урядового втручання у формі кредиту "Ощадбанку".  Останній все частіше використовується в якості інструмента для латання фінансових "дірок". Наприклад, разом з "Укрексімбанком", активно викуповує емітовані урядом ОВДП. Насправді ж фінансовим донором у такому випадку виступає НБУ, від якого обидва державні банки отримують щедре рефінансування.З того самого джерела - ресурсів Нацбанку - було отримано і "ощадбанківський" кредит "Нафтогазу". Причому, як стверджують джерела ЕП, у державному банку не надто зраділи "обязаловці".Адже банк, який, як і вся фінансова система, переживає кризу ліквідності, вимушений був позичати гроші енергетичній монополії під 22% річних, хоча середньоринкова вартість кредитних коштів нині коливається на рівні 30-35%. Втім, попри пільгові умови отримання кредиту і закупівлі іноземної валюти, фінансовий стан "Нафтогазу" він аж ніяк не покращує. Адже кредит Standard Bank, про який іде мова, свого часу залучався під ставку Libor+1,850 (або близько 7% річних). Таким чином, Нафтогаз просто отримав відстрочку, а розраховуватися доведеться на умовах, у тричі гірших від початкових.Москва займає чергу в списку кредиторівДва боргові скандали одночасно - навряд чи випадковість. Не виключено, що "Газпром" був у курсі неспроможності НАК "Нафтогаз" акумулювати кошти для поточних платежів по кредитах. Цей факт міг примусити монополію форсувати повернення власного боргу, який у 50 разів більше англійського, бодай і через публічний скандал та руйнування попередньої конструктивної співпраці із "Нафтогазом".Про одну з причин "поспішності" "Газпрому" вже згадувалося: "боргові" претензії монополії чи її спільного з Фірташем "дітища" - "Росукренерго" будуть підлягати задоволенню лише після сплати всіх зобов'язань західним банкам-кредиторам.Тепер про те, як власне російська монополія збирається зайняти чергу на погашення боргів попереду міжнародних банкірів. "Газпром" хоче використати схему зарахування газових боргів в рахунок оплати послуг з транзиту, яка в значно менших масштабах, але використовувалася раніше. Проте в нинішніх умовах така пропозиція має два суттєвих недоліки, які в кінцевому рахунку можуть тільки прискорити банкрутство "Нафтогазу". По-перше, в обмін на "аванс" Москва вимагатиме надовго (мінімум на 2 роки) заморозити транзитну ставку на нинішньому рівні.Окрім суттєвих втрат для "Нафтогазу", це можна сприймати як політичну поразку діючого уряду - адже з опозиційних трибун прем'єрка неодноразового закликала до перегляду "корупційно" занижених транзитних ставок.А Олександр Турчинов уже в ранзі першого віце-прем'єра неодноразово переконував ЗМІ в тому, що плата за транзит має складати майже 9 доларів за тисячу кубів на 100 кілометрів, але аж ніяк не 1,7.По друге, враховуючи "рекордність" боргу, "Нафтогаз" більше року не отримуватиме плату за транзит, яка складає 90% валютної виручки "Нафтогазу". На експертному рівні за останній час уже неодноразово наголошували, що такий варіант є не просто неприйнятним, а неминуче призведе до краху найбільшої державної компанії вже навесні наступного року.Показово, що жодної офіційної позиції від уряду щодо "транзитного авансу" висловлено не було. Це може свідчити, що Тимошенко і досі розглядає його як єдино можливий. Не хочеться вкотре повторювати активно продуковану Банковою тезу "про політичні аванси Путіна, які повинна відпрацювати Тимошенко".Але факт залишається фактом - нинішній очільниці Кабміну конче необхідно будь-що вирішити проблеми з газовими боргами, аби якось зберегти перед Кремлем реноме партнера, що тримає слово, принаймні до президентської кампанії.І як би цинічно це не звучало, з погляду внутрішньополітичної доцільності можливість такого "погашення" боргів не варто відкидати. Адже, як показує прем'єрський досвід 2005 року, із опозиції досить "аргументовано" і комфортно можна розповідати: "угоду" з Путіним підписала, "всі борги віддала, корумпованих посередників ліквідувала, а коли пішла з посади прем'єра, олігархи довели "Нафтогаз" до банкрутства". http://www.epravda.com.ua/publications/492b3448a595c/