“Економічна правда” продовжує аналізувати монопольні утворення в українській економіці.

В цій публікації розглянемо монопольне становище так званої групи "Приват" на феросплавному ринку України.

У розмові з нашим виданням перший заступник голови АМКУ Рафаель Кузьмін заявив, що комітет визнає ознаки монопольних утворень на ринку феросплавів, в той же час металургія як основний споживач виступає по відношенню до виробників феросплавів монопсоністом - ситуація, при якій існує тільки один покупець або група покупців, що сумісно приймають рішення.

Виробництвом феросплавів (використовуються при виплавці сталі) в Україні займаються Нікопольський завод феросплавів (НЗФ), Стахановський феросплавний завод (СФЗ) та Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ).

Джерело: Новий мост

Для виробництва продукції ці підприємства використовують марганцевий концентрат та агломерат, які виробляються на Марганецькому та Орджонікідзевському гірничо-збагачувальних комбінатах з вітчизняної та імпортної руди.

Всі ці підприємства повністю або частково входять в групу “Приват”, якої юридично не існує. Проте, відомо, що вона контролюється Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим.

В деяких активах у “приватівців” є партнери. В НЗФ, як заявляв раніше Коломойський, близько 20% належить Віктору Пінчуку, в ЗЗФ партнерами Коломойського та Боголюбова, за інформацією ЗМІ, є брати Григорій та Ігор Суркіси.

Логічно припустити, що якщо виробництвом певної продукції в Україні займається лише одна група (в даному випадку “Приват”), то вона займає на ринку монопольне становище.

Проте, незважаючи на певне визнання, АМКУ не може офіційно “нагородити” “Приват” статусом монополії, оскільки всі підприємства записані на кіпрські офшори, які ніяк не пов'язані між собою. Як і все, чим володіють “приватівці”.

Офшорні власники підприємств “Привату”

Джерело: Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України

“Ця група відмінна від СКМ. СКМ більш прозора, видно кінцевих бенефіціарів. "Привату" в цьому напрямку потрібно ще працювати, показувати кінцевого бенефіціара, показувати всі концентрації, всі підприємства... Через півтора року, чесно кажучи, "Приват" для мене залишається розпливчастою. Немає повної інформації, які підприємства входять в групу. Ми не можемо їх визначити як єдиний господарюючий суб'єкт”, - нарікає Кузьмін.

В ситуації, коли всі виробники феросплавів контролюються одними власниками, що їм заважає узгоджувати вартість продукції на внутрішньому ринку чи показувати у фінансових результатах збитки, які нібито отримані через імпортерів?

Заради справедливості варто додати, що імпорт феросплавів в 2011 році, як показує статистика, дійсно став “бідою” феросплавного бізнесу “Привату”. Зростання ввезення становило 2,4 рази.

Імпортери дошкуляли “приватівцям” і в попередні роки, але не настільки. Наприклад в 2010 році імпорт феросплавів виріс на 15,8%.

Проте, навіть така динаміка зростання імпорту не дає підстав говорити про дискримінацію вітчизняного виробника на його ж ринку. За підрахунками “ЕП”, українські виробники феросплавів все одно контролюють більше 60% внутрішнього ринку.

Імпорт створює “приватівцям” чимало неприємностей тим, що не дозволяє Коломойському зайняти 70%, 80%, а то й всі 100% українського ринку феросплавів.

Нагадаємо, в 2010 році, щоб потіснити іноземних конкурентів, “Приват” через підконтрольну йому асоціацію виробників феросплавів (УкрФа) ініціював антидемпінгове розслідування щодо імпорту.

Мінекономрозвитку провело розслідування, на основі якого Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) дійшла висновку, що імпорт не завдає значної шкоди національному виробнику.

УкрФа на цьому не зупинилася і в кінці 2011 року ініціювала ще одне розслідування. МКМТ відмовилася проводи чергове розслідування.

Отримавши відкоша від комісії, “Приват” оскаржив її рішення в Окружному адміністративному суді Києва. Суд відмовився задовольнити позовну заяву. Тоді “Приват” змінив стратегію і перейшов від судів до протестів робітників і лобіювання власних інтересів через ЗМІ. Різні підприємства групи діють як єдине ціле, і по суті узгоджують свою політику.

За темою: Українські феросплави втрачають батьківщину

Попит місцевих металургів на імпортні феросплави пояснюється нижчими цінами та більш гнучкими умовами. Тобто, навіть після провезення морем і залізницею та розмитнення вони дешевші, ніж всередині України. Як писала “ЕП”, вже кілька років металургійні заводи Ріната Ахметова не хочуть купувати феросплави у підприємств Коломойського. У металургійному холдингу Ахметова цю ситуацію не коментують. У кого купують феросплави і за якими цінами, не кажуть також в ІСД та “Арселор Міттал Кривий ріг”.

Ознаки монополії

Як відомо, закон “Про захист економічної конкуренції” визначає поняття монополізація як досягнення суб'єктом господарювання домінуючого становища на ринку товару.

Також закон зазначає, що монопольним вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Щоб вирахувати обсяг споживання феросплавів на внутрішньому ринку, потрібно його експорт відняти від виробництва та додати імпорт.

За даними ІА “Українські новини”, вітчизняні виробники феросплавів в 2011 році зменшили виробництво продукції на 17% до 1,17 млн тонн.

Експорт феросплавів в 2011 році зменшився на 15,8% до 930,66 тис тонн. Імпорт, навпаки, збільшився в 2,4 рази до 256,43 тис тонн.

Після розрахунку отримуємо обсяг споживання феросплавів на внутрішньому ринку, що дорівнює 495,77 тис тонн. З них, на імпорт припадає 51% споживання на внутрішньому ринку. Але в той же час імпорт складає лише 21,9% виробництва в Україні. Тобто, феросплави у Коломойського просто не купують, і він продає їх на експорт.

Джерело: ukrafoto

Може скластися враження, що Коломойський контролює лише 49% внутрішнього ринку. Але насправді це не так. По трьох основних групах феросплавів картина є відчутно монополістичною.

Розглянемо виробництво, експорт та імпорт за основними групами феросплавів: феросилікомарганець, феромаргенець та феросиліцій.

Зокрема, виробництво феросилікомарганцю в минулому році становило 843,5 тис тонн, експортовано - 653,65 тис тонн, а імпортовано - 136,05 тис тонн.

Таким чином отримуємо обсяг споживання феросилікомарганцю на внутрішньому ринку 326 тис тонн, з яких частка підприємств “Привату” становить 189,85 тис тонн або 58,23%.

Виробництво феромарганцю в 2011 році становило 180,5 тис тонн, експорт - 113,17 тис тонн, а імпорт - 42,44 тис тонн. Отримуємо обсяг споживання на внутрішньому ринку 109,77 тис тонн, з яких вітчизняна продукція (“Приват”) займає 61,3% або 67,33 тис тонн.

Виробництво феросиліцію становило 150,9 тис тонн, з яких експортовано 84,03 тис тонн. В той же час імпорт феросиліцію за 2011 рік становив 31,86 тис тонн.

Віднявши від виробництва експорт та додавши імпорт, отримуємо обсяг споживання на внутрішньому ринку 98,73 тис тонн з яких 67,73% або 66,87 тис тонн - частка підприємств Коломойського і Боголюбова.

Отже, підсумуємо. Коломойський та Боголюбов контролюють все виробництво феросплавів у країні - від видобутку сировини до виробництва готової продукції до реалізації її українським металургам та експорт. В тому числі олігархи контролюють 58,23% внутрішнього ринку феросилікомарганцю, 61,3% феромарганцю і 67,73% феросиліцію.

(у продовженні читайте, як підприємства Коломойського продають феросплави на експорт значно дешевше, ніж пропонують металургам-співвітчизникам)

Телефон, який вказаний як контактний для фірми DELIVKA з Британських Віргінських островів, є контактним для кількох організацій на Кіпрі. Зокрема, за номером +35722843000 розташовано посольство Республіки Білорусь у Нікосії, що на Кіпрі. Але за цим же номером можна знайти юридичну компанію.

The Business Forum, 30

Karpenisi Street,

P.O.Box 20533,

1660 Nicosia - Cyprus

Telephone: +357 22 843000

Так ось, саме ця компанія свого часу допомагала меру Києва Леоніду Чернівецькому продавати "ПРАВЕКС Банк" італійцям. Свого часу про це писала "Українська правда".

Звісно, юридична компанія може обслуговувати багатьох клієнтів, і це не є доказом зв’язку між родиною Леоніда Черновецького та сайтом ex.ua.

Нам також написали, що ми не можемо остаточно заперечити причетність Віктора Пінчука до сайту. Таки трапляються венчурні інвестиції у IT-компанії, під час яких інвестор купує лише 25%. "вважається, що якщо у винахідників нового проекту забрати більше половини, вони втрачають мотивацію до роботи. Особливо таке часто трапляється на самому старті проекту".

А щодо Пінчука, пишуть нам, то він нещодавно відкрив бізнес-інкубатор для IT-компаній. Він надає фінансування до $20 тис в обмін на 10-25% власності. Тобто, версія про бізнес-проект кількох молодих людей є цікавою.

Також на нам надіслали посилання на інтерв’ю, яке нещодавно давав керуючий партнер компанії "Юскутум" Артем Афян, фірма якого захищає ex.ua. "За структурою власності ex.ua - проект групи компаній. Сервери, доменне ім'я і майданчик для реклами належать різним компаніям. Це всі компанії з іноземним капіталом. Жодній з них позовів не пред'явлено, немає позовів чи скарг проти адміністрації ресурсу", - розповів він.

Все це цікаві подробиці. Але, нажаль, прізвища власників сайту досі невідомі. Це навіть некоректно після того, як мільйони людей по всій країні відкрито виступили на захист ex.ua, а сотні тисяч ризикують потрапити під переслідування.

"Тим, хто навмисне розміщував піратські відео на файлообміннику ex.ua може загрожувати кримінальна відповідальність”, - вважає керуючий партнер ЮФ "Ілляшев і Партнери" Михайло Ільяшев. Він підкреслив, що незаконне отримання аудіо-візуальних творів, програмних продуктів, в чомусь можна прирівняти до банальної крадіжки майна.

"Як свідчить світова практика, порушенням авторського права та суміжних прав є не тільки вчинення зазначених дій, але й створення спеціального середовища для їх розповсюдження, адже це завдає значних збитків та матеріальної шкоди законним право власникам", - розповіла юрист Правової групи "Домініон" Лілія Литвинець.

Може, саме тому власники і переховуються?

.............................................................

(продовження)

КТО ЗАКАЗАЛ EX.UA?

Не менее интересно найти ответ на вопрос, кому было выгодно "завалить" ex.ua.

Уже много написано о том, что подали заявление Adobe Systems Inc., Microsoft, Graphisoft Inc. и некоторые другие компании. На их мольбы откликнулась милиция, которая вовсю пользуется "пиратским" программным обеспечением.

"Закрытие мощного веб-ресурса ex.ua является делом мирового масштаба", - говорится в официальном сообщении МВД.

Но официальная версия - это прикрытие милиции, которое разрушили своими заявлениями корпорации Microsoft и Adobe. Она не дает ответа на вопрос: кто реально попросил закрыть ex.ua?

Опять же, существуют несколько версий, которые мы предлагаем ниже.

Версия первая, которая сейчас гуляет по Кабмину. Якобы закрыть ex.ua было требованием Международного валютного фонда.

На первый взгляд, звучит как шутка. Естественно, такого пункта нет ни в одном из предыдущих меморандумов. С другой стороны, известно, что иногда МВФ и Мировой Банк в устной форме выдвигали Украине требования, которые не прописаны нигде. В данном случае, украинская власть якобы поспешила эти требования выполнить.

Версия вторая - это личная инициатива МВД.

Причем, уже внутри этой версии есть две подверсии.

Руслан Пахомов Джерело: Укрінформ

Подверсия №1 гласит, что это личная инициатива замглавы департамента МВД по борьбе с киберпреступностью и нарушением прав интеллектуальной собственности - вышеназванного Руслана Пахомова. Якобы он закрыл ex.ua, чтобы продвинуться по службе.

В подтверждение подверсии провайдеры рассказывают историю. Когда создавался департамент по борьбе с киберпреступностью, Пархоменко "поднялся" на теме детской порнографии. Именно он поднимал шум о том, что детское порно - бич Украины. Никто и не спорил. По факту, бороться с детским порно помогали все. Любой провайдер по первому же обращению МВД - даже устному или неофициальному - вычищал любой контент, где есть хоть запах этой темы.

Благодаря таким усилиям, детской порнографии в Украине нет, и слава богу. Следующей темой для самопиара Пахомов избрал борьбу с "пиратами".

”Ряд должностных лиц в день блокирования ресурса, пока продолжались следственные действия по изъятию серверов, занимались самопиаром”, - рассказал управляющий партнер компании ”Юскутум” Артем Афян, фирма которого защищает ex.ua.

Против этой подверсии говорит тот факт, что Пахомов не мог так откровенно подставляться. Юристы заверяют, что дело против ex.ua сделано неграмотно. Хотя бы потому, что сначала МВД заявляло, что дело заведено по просьбе Microsoft и Adobe, а на самом деле эти компании не просили блокировать сайт.

А вот милиция действительно ходила по разным компаниям с просьбой подать заявление против ex.ua.

Отсюда, подверсия вторая. Агрессия против ex.ua - это позиция Министерства внутренних дел. Такую подверсию озвучил руководитель одного из провайдеров.

Джерело: Версії

"Раньше если вы хотели посмотреть новое кино или поставить Windows, то ехали на "Петровку" (книжный рынок в Киеве, самый большой в Украине - ЕП), и покупали "пиратские" диски на раскладках. Но как только появился ex.ua, люди перестали покупать диски. Зачем, если можно заплатить 100 грн в месяц за интернет и накачать, сколько тебе нужно?", - отметил наш собеседник.

Пару лет назад цена самописного диска на Петровке и в других местах составляла 8-10 грн, и еще за 1 грн его можно было обменять на другой. Бизнес был поставлен неплохо, но с развитием интернета он почти исчез. По словам провайдера, это ударило по милиции, которая "крышевала" торговлю дисками. Да, периодически происходили облавы, и МВД печатало картинки огромных куч изъятых дисков. Но реально любой киевлянин видел, что "менты работать не мешали, потому что получали с лоточников".

"А с сайта ты что возьмешь?", - резонно спросил наш собеседник.

Другой провайдер выдвинул еще более жесткую версию, которая говорит в целом об отношении милиции к интернетчикам. "Не секрет, что менты крышуют проституток. Раньше все было легко, девочки были на Окружной и еще в нескольких местах. Но потом появились сайты, и приток денег прекратился. На сайте указан мобильный. Сегодня девочка на одной квартире, завтра она съехала на другую. Не ловить же ее по всему городу", - рассказал он.

По словам провайдера, МВД энергично "зачистило" все сайты с объявлениями проституток, которые существовали на украинских доменах. Но те переехали на зарубежные домены, и работают как прежде. А дети продолжают пропадать", - резюмировал собеседник, имея в виду, что киберпреступностью МВД занимается в составе департамента по предотвращению торговли людьми.

В общем, версия о милицейском произволе имеет право на жизнь.

Версия третья - бело-синяя.

Арест серверов был реакцией власти на пародию, в которой актер, похожий на Виктора Януковича, поздравлял страну с Новым годом.

Звучит глуповато, но в нашей стране - очень может быть.

Версия четвертая, наиболее аргументированная. Закрытие ex.ua произошло по заказу США.

Все предшествующие годы посольство США активно прорабатывали украинские власти, чтобы те защищали авторские права их, американских, корпораций. По большому счету, они требовали помочь корпорациям из Штатов зарабатывать деньги.

В основном, действовали методом "кнута". Так, в ноябре 2011 американская ассоциация звукозаписи внесла ex.ua в список 25-ти крупнейших пиратских сайтов мира. Украине много лет трясли подобными списками перед носом.

Не исключено, что домен EX.UA был заблокирован в рамках всемирного движения по борьбе с ”пиратством”. Признаками этого движения являются судебный процесс над хозяином Megaupload, и шумиха вокруг американского монстра Stop Online Piracy Act (SOPA).

”В свете последних событий: усиление контроля Евросоюза за распространением объектов авторских и смежных прав в интернете, принятия изменений в законы США об авторских правах, проводится активная антипиратская компания по всему миру и, в частности, в Украине. Известный украинский файлобменник ex.ua постигла та же участь”, - считает юрист Правовой группы "Доминион" Лилия Литвинец.

Эта версия самая здравая, потому что прослеживается логическая цепочка. На родине Статуи Свободы на авторских правах делаются огромные деньги. Интеллектуальная собственность формирует едва ли не десятую часть многотриллионного ВВП, и почти четверть экспорта страны.

Однако есть проблема. Уже много лет действующая там система получения денег за продажу интеллектуальной собственности дает сбой. Развитие интернета в короткий срок разрушило прежние каналы и механизмы продажи контента, вроде лицензионных дисков и книг.

Известны скандалы вокруг Youtube и Wikipedia, периодически звучат упреки в адрес Facebook и Vkontakte.

Что именно происходит, рассказал знаменитый "знаток" и компьютерный гений России Анатолий Вассерман. Не пожалейте времени, послушайте мнение гениального человека.

"Способом обеспечения имущественных прав авторов была избрана монополия… Нынешняя концепция имущественного авторского права зашла в тупик. Она уже не поощряет, а ограничивает развитие творчества…"

"Что придет ему на смену, сказать не могу. Но знаю, что нынешние покупатели авторских прав будут всячески бороться с изменением реального положения дел, и будут приводить множество красивых доводов, как они заботятся об интересах бедных, несчастных, глупых авторов, и как злобные пираты, копирующие эти произведения и распространяют их в интернете, ущемляют авторов и заставляют их жить в нищете. Так вот, авторы сейчас живут в нищете прежде всего по вине издателей. Интересы издателей сейчас противоречат не только интересам читателей, но и интересам самих авторов".

"Когда будут появляться новые формы поощрения именно авторов, нам важно не клюнуть на эти демагогические крючки. Лично я считаю, что с развитием микроплатежей через интернет большинство авторов смогут решать свои имущественные проблемы, не прибегая к услугам издателей", - считает Вассерман.

С ним солидарен Ольшанский. "Государство может защищать правообладателей, если право нарушают сто человек, тысяча. Но когда нарушают миллионы, это невозможно", - считает он.

Судя по этим словам, SOPA - это на самом деле отчаянная попытка сохранить старые порядки там, где они уже не могут существовать. Эти порядки основаны на концепции авторского права, которая предполагает соглашение о разделе доходов. Но в условиях массовости эти принципы не работают. Тем не менее, создатели новых международных соглашений и законов идут на крайне жесткие меры. Как раз об этом недавно писала "ЕП".

"Если во времена маккартизма люди, обвиняемые в пособничестве коммунизму, теряли работу и игнорировались обществом, то за нарушение авторских прав американские законодатели угрожают уголовным преследованием и заключением под стражу. При том что борьба с пиратством должна поощряться миром, она не может быть крестовым походом против тех, кто якобы нарушил чьи-то авторские права - это нарушение необходимо для начала доказать и только потом применять санкции. Но проект закона предусматривает немедленное наказание, например, прекращение распространения и продажи контента. Это конечная цель закона, но не должен такие решения принимать суд?

Разочаровывает, что американская Фемида наденет форму украинский гаишника

Сью Гарднер, исполнительный директор Фонда "Викимедиа", говорит, что Wiki - это лишь площадка для размещения пользовательского контента: информации и мнений. SOPA поставит на такой свободе слова и обмене информации крест. Подчиняясь закону, этот и другие ресурсы начнут жестко наказывать своих пользователей, а затем и сами будут наказаны. Бизнес, который строился годами, может исчезнуть.

Правообладатели, которые, очевидно, лоббировали этот закон, только того и добиваются, потому что они не научились контролировать свою собственность в интернете. Они считают недополученные прибыли вместо того, чтобы самим создать систему онлайн продаж своего же контента: музыки, текстов, видео и фото", - говорится в этом материале.

Но американцы могли бы проводить десятки лекций, а посол США мог бы десятки лет встречаться с президентом Украины. Ничего бы не изменилось, если бы не прямая выгода.

Власти разных стран (и Украина не исключение), поддерживают нормы вроде тех, что прописаны в SOPA. Причина - они получают невероятный объем полномочий, и могут под предлогом борьбы за авторские права проверить любого предпринимателя или просто гражданина. В любую секунду.

Не верите? Читайте интервью.

На практике, это предпосылки для террора в духе маккартизма. Если вы владеете сайтом, завтра к вам может прийти милиция. Она заблокирует ваш домен и изымет сервера на основании того, что бабушка со второго этажа назвала вас "пиратом" или сказала, что на вашем сайте размещена порнуха.

Сверхполномочия - похоже, вот самый реальный мотив, по которому МВД пошла на преследование ex.ua. Но этот случай - далеко не одиночный.

Власник закритого Інфостору - Олексій Мась Джерело: leader.at.ua

"Эти же люди в свое время закрывали infostore. Вы, наверное, не знаете, что раз в 2-3 года в Украине происходил большой эксцесс. Первыми лицом в пол лежали сотрудники Relcom'а. Их били по почкам. У них изымали почтовые сервера тысяч клиентов, которые потеряли свои данные.

С каждым новым случаем, количество пострадавших росло. При закрытии Infostore потеряли свои данные уже сотни тысяч, а при аресте серверов ex.ua - более миллиона человек. А с миллионом играть опасно. Это самая плохая идея - стрелять в толпу из миллиона человек", - считает Ольшанский.

И, наконец, версия пятая - тоже похожая на реальность.

В ближайшем будущем ex.ua собирался сделать несколько революционных изменений.

Первое - он собирался перейти на некую другую систему оплаты за использование авторских прав. Подробнее об этом в изложении все того же Пискунова читайте здесь, здесь и здесь.

Сейчас в Украине деньги с ресторанов, телеканалов, провайдеров и всех прочих собирают так называемые ОКУП - Организации коллективного управления правами. По принципу работы, это "пылесосы", которые втягивают деньги, а наружу выдают пустоту. То есть, платежи регулярно собираются со всех и за все, а несогласным платить приходится иметь дело с милицией.

Ключевой момент в том, что ОКУП не обязаны искать автора, чтобы выплатить ему вознаграждение. Автор должен сам обратиться в организацию, чтобы забрать свои деньги. ОКУП платят лишь тем авторам, которые заключили с ним договор. По большому счету, украинские исполнители защищены, и что-то получают.

Но дело обстоит иначе с зарубежными исполнителями. Если они не забирают свои деньги (а как, если они не знают, что за их музыку платят в ОКУП?), то скапливаются приличные суммы. По действующему законодательству через три года они становятся собственностью ОКУП. Неплохой бизнес.

Недавно депутаты попытались протолкнуть новые нормы в законодательство об авторском праве. Помимо всего прочего, эти нормы направлены на то, чтобы отобрать у многочисленных ОКУП эти скопившиеся деньги, и перевести их в некую над-ОКУП (законопроект №6523). По нашей информации, инициатором изменений мог выступить министр образования Дмитрий Табачник.

Что касается ex.ua, он собирался платить зарубежным исполнителям напрямую. Возможно, он даже хотел использовать нечто вроде системы микроплатежей, о которой говорит Вассерман. С точки зрения тех людей, которые уже "пылесосят" рынок имущественных авторских прав, это наглость. А значит, они вполне могли бы "заказать" ex.ua.

Второе революционное изменение, которое хотел внедрить файлоообменник, - это ввести платный контент. Платить вознаграждения авторам нужно с чего-то. Рекламные поступления ex.ua, судя по всему, были приличными. Но это не источник денег для расчетов с авторами, понятное дело. Другое дело более 5 млн пользователей.

Выглядеть это могло бы так. Условно, платишь ex.ua 50 грн - и весь месяц без ограничений смотришь и слушаешь любой контент, который есть на сайте. Платишь 10 грн - и делаешь то же самое, но с ограничением трафика. Перспективы действительно огромны. А значит, возвращаемся к версии о рейдерском захвате.

И все таки, кому принадлежит ex.ua?

Закрытие ex.ua едва не спровоцировало вторую "оранжевую революцию" - результат, о котором могут только мечтать соратники Юлии Тимошенко. Людям было все равно, лишь бы вернули их источник наслаждения.

"Власть может ничего не знать об интернете, кроме одного: каждый пользователь рано или поздно превращается в избирателя. Они бы еще Facebook обрубили. Уж тогда бы проголосовали", - говорит член правления Интернет Ассоциации Украины Александр Ольшанский.

Даже Гитлер взорвался от возмущения.

ВЛАСТЬ ИГРАЕТ В ХОРОШЕГО-ПЛОХОГО ПОЛИЦЕЙСКОГО

Правда, сейчас мы видим лишь призрак ex.ua. Интернет-пользователи, которых в Украине уже 14 млн человек, пока что не могут ни смотреть фильмы и мультики, ни слушать музыку, ни скачивать книги. Вместо реального контента есть лишь списки былого богатства и угрожающие заявления Microsoft. Серверы таки изъяли, хотя провайдер ex.ua божится, что никто ничего не изымал.

На сегодня, восстановилось лишь 20% трафика, который ex.ua имел до закрытия. Но на самом деле тот файл, который раньше можно было скачать за 2 минуты, теперь нужно качать 2 часа. А иногда сайт просто не работает.

Зато сторону интернет-пользователей занял сын главы власти, которая закрыла сайт, - Виктор Янукович-младший. Пусть теперь докажет, что не он владеет ресурсом. Кстати, в утку, что ex.ua купил Игорь Коломойский, с ходу никто не поверил.

А еще за ex.ua "вписалась" омбудсвумен Нина Карпачева. Она душевно констатировала, что Украина слишком бедна, чтобы остаться без доступа к культурному наследству мира.

Одним словом, сегодня власть играет в хорошего и плохого полицейского, чтобы снять напряжение в массах. На самом деле, похоже, никто не спешит возвращать дорогой сердцам многих украинцев ресурс. Поэтому лично я не понимаю, почему атаки на правительственные сайты прекратились. Ведь ex.ua так и не работает.

Можно было предположить, что в департаменте по борьбе с киберпреступностью МВД произойдут увольнения. Они и правда произошли. Правда, уволили не замруководителя департамента Руслана Пахомова, которого считают непосредственным куратором проекта по аресту серверов ex.ua, а некую девочку 22-23 лет, которая именовалась следователем по данному делу. Правда, МВД тут же заявило, что увольнения не было.

В общем, оргвыводов не было. Зато происходит обратное. Силовые органы уже получили сверхполномочия для того, чтобы начать самую масштабную за историю Украины "охоту на ведьм".

В Фейсбуке даже пустили слух, что владельцы сайта ex.ua "слили" МВД базу IP-адресов всех тех, кто имел эккаунты на файлообменнике. Возник он не случайно. Министерство внутренних дел распространило заявление, что те "хотят" дать милиции IP-адреса. Владельцы ex.ua тут же опровергли эту информацию, назвав ее провокациями.

Но на самом деле, вероятнее всего, все IP-адреса у милиции уже есть, несмотря на противоположные заявления самих же силовиков. Ведь изъятые сервера не могут не содержать эту информацию.

Как тут не предположить, что ex.ua "положили" специально, чтобы многочисленные хакеры начали один за другим атаковать сервера государственных органов? Хотя, с человеческой точки зрения, их можно только поддержать. Теперь на "хакеров" открыли охоту, наверняка получив огромные полномочия.

Напомним, "попадали" сайты МВД, СБУ, Президента, различных министерств и управлений.

Но остались без ответа самые главные вопросы - Кому принадлежит ex.ua? Почему закрыли ex.ua? и Кому это было выгодно?

"Экономическая правда" попыталась найти на них ответы.

КОМУ ПРИНАДЛЕЖИТ EX.UA?

Действия милиции очень напоминают обычное рейдерство с участием силовых органов. Именно поэтому логично было бы предположить, что ex.ua как бизнес хотят отобрать или закрыть в наказание за что-то. А значит, логично было бы услышать позицию собственников. Тем более, что они гарантированно живут или часто бывают в Украине.

Но вот незадача - оказалось, что владельцы ex.ua никому не известны.

Это странно. Когда закрывали infostore, то громче всех выступал Алексей Мась. Все было понятно: вот негодяи в погонах, вот белый и пушистый организатор обмена не вполне легальными фильмами и музыкой.

"Почему никто не называет имен собственников ex.ua?" - спросили мы у провайдера ex.ua.

"Может, потому, что их никто не знает?", - ответил он.

Ну, допустим, не знает провайдер. Мы спрашивали очень многих. Таки знают, но не говорят. Руководители провайдеров отводят взгляд, депутаты и МВД многозначительно молчат. С чего бы это?

Мы пошли от здравого смысла, и в открытых базах данных в интернете нашли несколько имен людей, которые связаны с ex.ua.

Для того, чтобы в Украине зарегистрировать домен .ua, необходимо иметь зарегистрировать торговую марку. Значит, таковая есть и на ex.ua, и мы ее нашли.

В регистрационном свидетельстве указано, что торговая марка зарегистрирована на оффшорную компанию DELIVKA LIMITED, зарегистрированную на Британских Виргинских островах. Эта же компания значится как владелец домена на сайте imena.ua.

От имени DELIVKA, заявление в Украине подавала компания "Глонет". В ее интересах действовал патентный поверенный некто Коваль М.П., услугами которого пользовались сотни клиентов. И "Глонет" - реально существующая компания. Вот данные о ней, и даже с указанием мобильного телефона.

До истории с арестом серверов, если кто-то хотел связаться с ex.ua, ему предлагались контакты именно "Глонет".

Сразу скажем, что наши находки ничего нам не дали. Ни один из найденных телефонов "Глонета" не отвечает. Один "поза зоною", второй вовсе отключен.

Таким образом, существуют лишь версии, которые сложно проверить. Мы заранее отвергаем раскрученную в интернете новость о том, что компания принадлежит тем же людям, которые поставляют легендарную "вышку Бойко" в Украину. Это откровенный бред хотя бы потому, что тогда нужно допустить и версию, по которой собственником ex.ua является скандально известный депутат Юрий Иванющенко (сейчас его бизнес "давят" правоохранители) или, скажем, олигарх Дмитрий Фирташ (его именем по привычке затыкают все дырки).

Версия первая - владельцев ex.ua зовут Юрис Писковой и Валерий Вавилов.

Юріс Пісковий Джерело: watcher.com.ua

Год назад, объявляя о скором переходе сайта на платную работу, они называли себя "спикеры ex.ua", и говорили "мы" так, будто они реально управляют сайтом. Впрочем, у одного из провайдеров нам рассказали, что Писковой и Вавилов не являются реальными собственниками бизнеса. Точно так же, как и адвокаты сайта.

Связаться с Писковым и Вавиловым нам не удалось. Ставим знак вопроса. Большой.

Версия вторая - кабельная.

Она гласит, что владельцы ex.ua каким-то образом связаны с собственниками известного интернет-провайдера "Воля Кабель".

Всем, кто пользовался услугами этого провайдера, известно, что "Воля" не брала деньги за гигабайты информации, скачанной с ex.ua, хотя по всем остальным сайтам его позиция была категоричной - пользователь должен платить. В свое время именно ex.ua был реальной причиной того, что люди соглашались пользоваться услугами этой далеко не самого приятной в общении компании.

Менее известно, что когда-то ex.ua базировался на серверах "Воли".

Официально, в 2004 году "Воля Кабель" поменяла владельцев. Вместо известной на просторах Украины группы SigmaBleyzer, ее собственниками стали неизвестные.

Мы попросили "Волю Кабель" прокомментировать версию о связи ее новых неизвестных собственников с ex.ua, и отправили им запрос.

"Ответ отрицательный. Абсолютно абсурдное предположение", - ответила нам руководитель отдела PR Компания "Воля" Алина Сигда.

Тот факт, что компания не тарифицировала трафик с ex.ua, она объяснила так. "Несколько лет назад мы предлагали по ряду городов интернет-пакеты без ограничения скорости с включенным объемом трафика. Все ресурсы, которые были размещены на технических площадках нашего дата-центра - не тарифицировались. Без исключения", - сказала Сигда.

Впрочем, "Воля" действительно может не иметь никакого отношения к ex.ua. На момент изъятия серверов сайта, весь исходящий трафик ex.ua проходил через других провайдеров - "Гигатранс" и "Датагруп". Причем, объемы исходящего трафика у первого рухнули почти полностью, а у второго - на 20-30%. Понятно, что сами они это отрицают.

Версия третья - космическая.

Степан Черновецький Джерело: wek.com.ua

Говорят, что к ex.ua имеет отношение Степан Черновецкий, сын экс-мэра Киева Леонида Черновецкого и экс-руководитель "ПРАВЭКС Банка". И теперь якобы у него хотят этот бизнес отобрать.

Ольшанский прокомментировал так: "Версию про Степана Черновецкого я слышал много раз. Не могу ее исключить, не могу подтвердить".

Еще один знак вопроса.

Версия четвертая - современная.

Один из людей, непосредственно никак не связанных с интернет-бизнесом, рассказал версию, которую можно назвать "американская история".

По его словам, у ex.ua пять владельцев. Все это молодые люди. Двое из них являются старшими партнерами, трое - младшими.

Сам по себе ex.ua является небольшим бизнесом, его капитализация "тянет" от силы миллионов на пять долларов. И этот бизнес был старт-апом данных ребят. Они вложили деньги и внимание в классную идею, и ждали от нее хорошего эффекта.

Более того, по этой же версии, ex.ua якобы получил на развития деньги от структур Виктора Пинчука. Тот сделал венчурную инвестицию, выкупив с некоторыми партнерами 25% проекта.

Структуры Пинчука ничего не ответили "ЕП". Но версия о его участии звучит странно по многим причинам. Например, венчурные инвестиции под 25% не делаются - рискованный проект априори предполагает передачу контроля над ним венчурному инвестору. Вторая причина: с какой стати миллиардеру Пинчуку покупать 25% в проекте, который стоит $5 млн? Он больше тратит на проведение встреч в Давосе и Ялте, и вряд ли об этом печалится.

Разве что, эти $5 млн должны были превратиться в $500 млн. И действительно, были несколько направлений, которые владельцы ex.ua просто не успели реализовать. В случае успеха, эти направления должны были дать большой приток денег (о них ниже). А значит, есть смысл отобрать этот бизнес накануне взрывного роста.

Так что оставим и эту версию под вопросом.

Версия пятая - отрывочная.

Это не версия, а скорее случайные фразы, которые обронили люди, который действительно знают собственников и ситуацию внутри компании.

"Платежи принимало юридическое лицо, на которое был оформлен ex.ua на тот момент… Там же тоже не дети".

"Мы думали, у них сильнее крыша".

"Говорят, что за ex.ua стояли депутаты, которые прикрывали бизнес годами. Но это вряд ли".

Уважаемые читатели. Если вы знаете, кому принадлежит сайт ex.ua, пишите нам на econompravda@gmail.com.

(читайте далі)

У такий спосіб міністерство в черговий раз виконало свої зобов’язання перед вітчизняними нафтопереробними заводами - продовживши дію застарілих стандарті на бензин та дизельне пальне до липня (ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні" та ДСТУ 3868-99 "Пальне дизельне"). Нагадаємо, така домовленість була записана окремим пунктом у Меморандумі про партнерство між Кабінетом Міністрів України та вітчизняними виробниками нафтопродуктів (далі - Меморандум), який був складений 30 березня минулого року.

Згідно з цим документом, Міненерговугілля взяло на себе такі зобов’язання:

- подовжити до 31 грудня 2012 року дію стандартів на моторні палива ДСТУ 4063-2001 та ДСТУ 3868-99;

- забезпечити прийняття Верховною Радою законопроекту, що стимулюватиме реконструкцію і модернізацію діючих та будівництво нових об'єктів нафтопереробної і нафтохімічної галузей;

- захистити вітчизняних виробників нафтопродуктів шляхом застосування спеціальних заходів щодо імпорту (а саме, лобіювалися імпортне мито, від якого врешті решт довелося відмовитись);

- забезпечити контроль якості нафтопродуктів, перешкоджати ввезенню контрабандних нафтопродуктів, а також безмитному ввезенню пального.

Як бачимо, більшість пунктів Меморандуму профільне міністерство не виконало. Між тим, НПЗ також виконали далеко не всі зустрічні зобов’язання. Зокрема, в минулому році вони мали переробити 16,51 млн тонн нафти, а реально в Україні будо перероблено лише 8,4 млн тонн. Здавалося б, якщо немає мит на імпортне пальне - немає переробки.

Навіщо тоді Міненерговугілля продовжило дію стандартів?

"Припинення дії ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" та ДСТУ 3868-99 "Паливо дизельне. Технічні умови" призведе до зупинки єдиного повністю державного підприємства з виробництва нафтопродуктів - Шебелинського ГПЗ", - повідомили в прес-службі міністерства.

Окрім державного ГПЗ, існують ще Дрогобицький та Надвірнянський НПЗ, які, на переконання експертів, не встигнуть модернізуватись до кінця поточного року і не зможуть перейти на випуск світлих нафтопродуктів у відповідності до ДСТУ 4839:2007 та ДСТУ 4840:2007.

Отже, останнє рішення Міненерговугілля означає, що українські НПЗ мають право ще один рік виробляти не якісне пальне, а те, що екс-радник президента Богдан Соколовський назвав "помиї". Для українських автовласників крок міністерства не є радісною новиною.

Інші нафтопереробні заводи також роблять вигляд, що вони не вітають подовження дії старих стандартів. Хоча логіка їх є дещо дивною.

"Це відкидає Україну ще на декілька років назад в розвитку ринку, - вважає Олена Алексієва, віце-президент з питань продажів, трейдингу та логістики "ТНК-ВР Коммерс". - Це не дає стимулів для модернізації виробництва всередині країни і відкриває ринок України для постачання низькоякісного пального з інших країн".

Як бачимо, нафтопереробників більше турбує імпорт, ніж якість нафтопродуктів, що вироблені на вітчизняних заводах (Надвірнянський, Дрогобицький, Шебелінський). Минулого року ця "велика трійка" виробила лише 170 тис тонн бензинів та 211 тис тонн дизельного пального. Так, лише одного дизельного пального Євро-2 в 2011 році було імпортовано більше 1 млн тонн.

На жодному з діючих НПЗ, і навіть в Міненерговугілля, не змогли відповісти, наскільки б збільшилася переробка нафтової сировини на діючих нафтопереробних заводах, якби дія старих стандартів була зупинена. Крім того, чи було б вітчизняне пальне дешевшим за імпортне? Навряд чи, інакше вже сьогодні якісне вітчизняне пальне конкурувало з тим, що вироблене в інших країнах.

"Підприємства які до 1 січня 2012 вже провели часткову і необхідну модернізацію підприємств, і почали виробляти паливо за стандартами нового покоління, втратили економічну доцільність. Коли за однаковою ціною продається паливо двох стандартів - економічна доцільність модернізації нівелюється", - говорить Леонід Косянчук, президент Асоціації "Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України", фактично вказуючи на бажання вітчизняних переробників призначати вищі ціни.

Треба відзначити, що в Україні залишається значний парк автомобілів, які цілком можуть їздити і на пальному, виготовленому за старими стандартами. За підрахунками експертів, в країні нараховується 4 млн автомобілів з такими паливними системами, тоді як всього налічується приблизно 9 млн автотранспортних засобів. Отже, покупці "помиїв" існують у великій кількості.

Тому, насправді, в самому по собі продовженні дії старих стандартів немає нічого надто загрозливого, якщо не припускати, щоб низькоякісне пальне продавалося як високоякісне.

Для цього, зокрема, необхідно диференціювати підходи до пального однакових марок, виготовлених за різними стандартами. Тобто, бензин А-92 виробництва Надвірнянського НПЗ має бути дешевшим, ніж "лисичанський" 92-ий. Особливо, це слід враховувати при встановленні рекомендованих роздрібних цін, коли цінова межа встановлюється для всіх видів бензину незалежно від його походження.

"Треба прийняти не лише стандарті якості, а й методики перевірки, і все, що зі стандартами пов’язано. Застаріла нормативна база стимулює збереження на ринку високої частки низькоякісного моторного палива, - зазначає Геннадій Рябцев, заступник директора НТЦ "Псіхея". - Відсутність системного контролю з боку держави і нерозвиненість громадського контролю провокують учасників ринку на виробництво і реалізацію низькоякісного моторного палива. В результаті, більшість учасників ринку не можуть гарантувати повну відповідність усіх нафтопродуктів, які вони реалізують, тій якості які вони декларують".

Контроль якості, зокрема, є сферою відповідальності Міненерговугілля. Проте, міністерство не поспішає робити жорсткі кроки по відношенню до власників АЗС, і натомість підтримує з ними дуже дружні стосунки. Зокрема, очевидним парадоксом є існування при Міненерговугілля експертної ради, в яку входять представники найбільших нафтотрейдерів. Саме з ними міністерство обговорює свої кроки. А враховуючи, що найбільшими трейдерами є власники НПЗ, коло замикається. Про який контроль якості нафтопродуктів можна казати?

Джерело: autoshcool

Наприклад, саме з ініціативи нафтотрейдерів зроблено так, що спіймати найвідчайдушного "бодяжника" неможливо. Його необхідно попередити про перевірку за 10 днів. До того ж, грошей з бюджету на здійснення контролю не виділяється.

Що робити споживачеві пального невідомого походження? І скільки на ринку неякісного бензину та дизелю? На жаль, про це можна судити лише опосередковано з побічних показників.

В НТЦ "Псіхея" була розрахована мінімальна ціна пального, з урахуванням усіх обов’язкових податків і нульовою рентабельністю. І, о диво!

Виявилося, що приблизно 2000 АЗС в Україні займаються "благодійністю", тобто працюють з нульовою, або навіть від’ємною рентабельністю. Варіантів відповіді, як це так, насправді не так вже й багато. Або ж вони продають "контрабас", або "некондицію" незрозумілого походження.

Якщо виходити з того, що в Україні сумарно працює приблизно 6500 АЗС, то "опосередковано, близько 20 і більше відсотків ринку не повністю відповідають вимогам щодо якості бензину", - резюмує Рябцев.

Експерти в один голос запевняють, що є в Україні мережі АЗС, для яких власна репутація важливіша за короткотермінові вигоди. Але напевне, автомобілісти як завжди залишаться сам на сам із проблемами, що мають вирішуватись профільним міністерством и державою. Замість державного контролю, вони мають практикувати власну унікальну методику добору "гарних" АЗС.

Відбиваючись від нападок своїх клієнтів на тему підвищення вартості вантажоперевезень і постійних перебоїв з подачею вагонів, "Укрзалізниця" не втомлюється нагадувати їм, що все це - на благо реформ, що обіцяють в майбутньому великі зміни. Але в тому, що відбувається, проглядається банальне перенаправлення фінансових потоків на "потрібні" компанії: ось вже для них зміни на краще наступили прямо тут і зараз.

Останнім часом у пресі багато говориться про те, що стратегічний актив країни - залізна дорога - може ось-ось піти з молотка. Приводом для подібної інформхвилі стали зареєстровані в парламенті і прийняті в першому читанні законопроекти про акціонування "Укрзалізниці". Друге читання цих проектів заблокувала опозиція.

"Укрзалізниця" всіляко форсує проведення реформи. В Держадміністрації вважають, що прийняття законів "Про особливості створення державного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та "Про внесення змін до Закону України про залізничний транспорт" має стати початком важливих змін в залізничному транспорті. Завдяки їм, буде назавжди покінчено з радянською моделлю управління, при якій функції адміністрування поєднуються з господарськими, стане можливим залучення в галузь приватного капіталу.

Тут і там звучать думки апологетів "Укрзалізниці" про те, що будь-які зволікання на цьому шляху можуть призвести чи не до повної зупинки залізничного транспорту.

Але поки відбувається швидше зворотній процес. Нормальний рух вантажоперевезень неодноразово порушувався саме через перетворення, які проводяться з листопада минулого року. 2 листопада 2011 з'явився наказ Мінінфраструктури №491, яким внесені зміни до Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів. Зроблено це "з метою реалізації програми розвитку залізничного транспорту".

Суть така. Вантажні вагони тепер не у власності держадміністрації, якою є "Укрзалізниця", а у власності держпідприємств. Юридично так ними краще управляти. Але замість того, щоб давати клієнтам в оренду вагони через ці ДП, "Укрзалізниця" вставила посередників - 6 ТОВ.

В рамках реформи "Укрзалізниця" створила ДП "Український логістичний транспортний центр", а також почала процес передачі вагонів на баланс кількох державних компаній. Зокрема, криті вагони пішли до ДП "Укррефтранс", платформи та транспортери - до ДП УДЦТС "Ліски", а cпеціалізований рухомий склад - до ДП "Стрийський вагоноремонтний завод".

Піввагони, яких в Україні більшість, передали до двох держкомпаній - "Укрспецвагон" (Український державний центр з експлуатації спеціалізованих вагонів) та "Дарницький вагоноремонтний завод".

Нагадаємо, планувалося, що ДП "УЛТЦ" буде виконувати функції єдиного центру з організації перевезень замість шести залізниць - філій держадміністрації. А передача вагонів, завдяки зміні їх статусу з інвентарного на власний, повинна вирішити проблему дефіциту рухомого складу, який виникає через безконтрольне використання вагонів зализничними адміністраціями інших країн СНД. При цьому, як підкреслювалося, всі вагони залишаться в держвласності.

Незважаючи на лавинну критику з боку вантажовідправників, які зіткнулися зі зростанням цін, недоліком інформації і тяганиною, що згубно позначаються на їхньому бізнесі, багато експертів позитивно оцінили заходи "Укрзалізниці". За їх словами, все це потрібно було робити вже давно - тоді, можливо, залізничний транспорт і не був би доведений до такого плачевного стану.

Разом з тим, сюрпризи таки з'явилися. Як стверджують джерела "ЕП", за розпорядженням "Укрзалізниці" з 1 січня всі клієнти залізниць повинні укладати договори на експортно-імпортні і внутрішні перевезення не з ДП "Укрспецвагон", "ДВРЗ" або "УЛТЦ", як очікувалося, а з приватними компаніями.

"Фактично державним рухомим складом стали розпоряджатися кілька ТОВ. Нам запропонували новий зразок договорів з цими компаніями, який нас абсолютно не влаштовує. Там ми маємо статус не експедиторів, а клієнтів, і вся відповідальність за перевезення, подання або неподання вагонів лягає на нас. Це пряме порушення закону про експедирування, згідно з яким відповідальність несе перевізник", - обурюється один з представників експедиторської компанії.

Джерело: Lifecity

За його словами, адміністрація не пояснює причину нововведень. У розпорядженні "ЕП" опинилися копії листів ДП "Укрспецвагон" керівникам експедиторських компаній, в яких підприємство рекомендує їм для укладення договорів звертатися до одного з шести своїх представників, закріплених за кожною залізницею. Всі ці компанії-представники створені у формі ТОВ: "Юніверсал Карго Транс" (на Львівській Залізниці), "Транс Систем Лоджистікс" (Донецька Залізниця), "Юніон Транс Сервіс" (Південна), "Карготранс" (Придніпровська), "Юніон Ком Транс" (Одеська) і "Рейл Карго Транс" (Південно-Західна). Жодної інформації про них в інтернеті немає, до Асоціації міжнародних експедиторів України вони також ніколи не входили.

Керівник "УЛТЦ" (саме ця держорганізація задумувалася спочатку як основний посередник між "Укрзалізницею" і вантажовідправниками) Володимир Іващук на питання "ЕП" не став коментувати цю ситуацію, пообіцявши зробити це пізніше.

Не захотіли спілкуватися на тему своєї участі в організації перевезень від імені "Укрзалізниці" і керівники більшості з названих ТОВ. Один з них лише розповів, що, на підставі укладеної в грудні 2011 року агентської угоди, очолюване ним ТОВ є агентом "УЛТЦ", ДП "Укрспецвагон" і "ДВРЗ", виконуючи посередницьку функцію між цими структурами і клієнтами.

У прес-службі "Укрзалізниці" не змогли пояснити, яка функція цих посередників, які по суті стали між залізницею і десятьма тисячами її клієнтами. Вони не змогли назвати причину, з якої заявлена ​​схема організації вантажних перевезень не виконується.

Представник ДП "Укрспецвагон" (на даний момент йому передано майже 24,5 тис піввагонів із запланованих 27 тис) пояснив, що приватні посередники в схемі з'явилися через фізичну нездатності одного підприємства впоратися з настільки великим обсягом роботи.

"Тільки по піввагонах в "Укрзалізниці" 10 тис клієнтів. Щоб їх обслужити, нам необхідний такий штат, як зараз мають всі шість філій", - говорить він. Співрозмовник "ЕП" стверджує, що зайва ланка в ланцюжку ніяк не позначається на вартості кінцевої послуги.

"Всі тарифи з клієнта стягуються згідно тарифного керівництва № 1, після чого ТОВ - агент - розподіляє отримані кошти між розпорядником інфраструктури - "УЛТЦ" - і власником вагонів - нами або "ДВРЗ", - запевняє представник "Укрспецвагон".

Але експедитори вже говорять про декілька додаткових видів плати. По-перше, за свої послуги новоявлені посередники вимагають ще від 0,3% до 0,5% від загальної вартості перевезення.

По-друге, компанії повинні, як і раніше, сплачувати за послуги експедиторів - а це близько 0,5%.

Проте, всіх експедиторів фактично вже відсторонили від цього бізнесу. Зараз договори перевезення складені таким чином, що експедиторами вражаються лише ці ТОВ.

А ще за пробіг порожніх вагонів віднині використовується так званий "додатковий підвищуючий коефіцієнт" у розмірі 1,3 (тобто, зростання на 30%).

Представник "Укрспецвагону" про ці додаткові платежі промовчав, але з його слів все одно ясно, що через шість ТОВ, які незрозуміло звідки взялися, тепер проходять фінансові потоки по всіх експортно-імпортним і внутрішнім залізничним вантажоперевезенням. А це близько 13 млрд грн на рік.

Тут, мабуть, не буде зайвим згадати, що одна з найбільших діючих приватних експедиторських підприємств - компанія "Інтертранс" - колись теж було частиною комерційного управління "Укрзалізниці". А пізніше, при міністрі Георгії Кирпі, воно було "реорганізоване" в ЗАТ і фактично виведене на офшори. Для створення ознак законності, ФДМ продав 25% акцій компанії, яки отримав, за смішну ціну (як це робиться, читайте тут).

А генеральному експедитору Донецької залізниці, компанії "Лемтранс", вдалося розгорнути бізнес за рахунок фактично безоплатного отримання від "Укрзалізниці" майже 4 тис піввагонів.

Як бачимо, експедиторський бізнес завжди був у центрі пильної уваги тих, хто опинявся близько до прийняття рішень у залізничній галузі. Сьогодні це, в першу чергу, голова "Укрзалізниці" Володимир Козак, екс-директор згаданої компанії "Лемтранс". Остання, як відомо, входить в орбіту бізнесу Ріната Ахметова, соратником якого і є нинішній керівник "залізяки".

Володимир Козак та Петро Науменко, керівники "Укрзалізниці" Джерело: Комерсант, Утро

Втім, не виключено, що в історію з посередниками втрутилися також інші провладні сили. Адже Рінат Ахметов навряд чи став би власними руками "топити" реформу залізничного транспорту, до просування якої його люди доклали стільки зусиль. Більш того, відхід від наміченої схеми явно дискредитує всі позитивні починання у цій сфері.

Парламентарії від опозиції стверджують, що "Укрзалізниця" вже давно поділена заочно, і до приватизації цього найважливішого після "труби" і землі активу Україні залишилися лічені дні. Гра "втемну", яку веде зараз керівництво держадміністрації, лише розпалює ситуацію і живить тривожні чутки.

Зокрема, існує версія, що ці ТОВ створив не гендиректор "Укрзалізниці" Володимир Козак, а його перший заступник Петро Науменко, поки шеф був у відпустці - просто щоб підставити його і зайняти його місце. Якщо це правда, то події навколо перевезень - це відображення боротьби за "Укрзалізницю" між Рінатом Ахметовим (гендиректор вважається його людиною) і "сім'єю президента" (якій приписують вплив на Науменка).

Что сейчас происходит с переговорами о зоне свободной торговли ЕС? Вы лично участвовали ну если не в переговорах, то в каких-то открытых мероприятиях по єтому вопросу. Очень много в прошлом году об этом говорилось, и в позапрошлом, а сейчас тишина. Что происходит?

Сейчас технический процесс подходит к завершению. То есть, переговоры завершены, и продолжается процесс фиксирования, подписания документов, которых много. Этот процесс может длиться до восьми месяцев. Возможно, по оптимистическому сценарию все завершится до июня.

Однако это только технический процесс. Дальше идет процесс подписания со стороны Еврокомиссии, которая сначала должна получить мандат на подписание, а это уже политический процесс. Дальше идет процесс ратификации в парламентах, соответственно, это тоже политический процесс. И вот в вопросах политики никто вообще не может дать никаких прогнозов.

По каким принципиальным вопросам Украина уже договорилась с ЕС?

Договорились по всем вопросам, переговорный процесс завершен. И об этом сказали на саммите Украина-ЕС Еврокомиссия, президент Евросоюза и украинский президент.

Мы действительно имели шансы на Ассоцию с ЕС в декабре прошлого года, если бы не было дела Луценко, если б не было дела Тимошенко?

Да. Шанс был.

То есть дело не в технических вопросах?

Дело в политике.

А заигрывание с Таможенным союзом с Россией сейчас играет какую-то роль? Если мы связываемся с Таможенным союзом, нам закрыто соглашение с ЕС - это правда?

Естественно.

А как вы видите процесс сейчас: мы движемся в объятия России или мы подпишем соглашение с ЕС?

Я бы не сказала, что мы движемся очень сильно в сторону России и не движемся в сторону Европейского союза. В политическом плане у нас охлаждение, наверное, со всеми партнерами, поэтому мне сложно сказать, куда движется Украина. Мне кажется, что она стоит.

Если Украина пойдет в Таможенный союз - это автоматически означает, что переговорный процесс по созданию зоны свободной торговли с ЕС можно отставить. Потому что Украина будет частью Таможенного союза, и, соответственно, Европейский Союз должен будет разговаривать уже с Таможенным союзом, и вести эти переговоры будет явно не Украина. Европейский Союз всегда говорил о том, что Украина должна определиться: вступать в Таможенный союз или вступать в зону свободной торговли с Европейским Союзом. Вот почему стоит такая дилемма: не может быть несколько таможенных союзов.

Вы видите в нынешней власти так называемые группы влияния, которые тянут в сторону России и в сторону ЕС?

Естественно, присутствуют разные подводные течения.

Вот есть такая группа влияния как вице-премьер Клюев…

Вы хотите, чтобы я это сказала?

А еще есть такая группа влияния, как, например, глава администрации президента и близкие к нему несколько человек. Если хотите, фамилии можем не называть, но, кажется, они подтягивают президента в ту или в ту сторону.

Это, безусловно, происходит сейчас.

Или мы пытаемся…

Балансировать?

А что, по вашему мнению, делает Янукович?

Мне кажется, Янукович в непростой ситуации, честно говоря.

Или не он принимает решения?

Я думаю, он не принимает решения единолично.

А, судя по процессу переговоров с ЕС, как выглядит картина? Вот летом была конференция, на которую приезжал российский первый вице-премьер Шувалов, и там с нашей стороны был Клюев, который, я так понял, и есть лицом, ведущим этого направление: то ли мы в Таможенном союзе, то ли мы в ЕС. У меня поэтому возник такой вопрос: кто вообще принимает решения в этой стране - вступать туда или вступать туда?

Иногда создается впечатление, что процесс принятия решений носит эмоциональный окрас. И какие настроения будут превалировать в тот или иной период времени, неизвестно. Я могу ошибаться, конечно. Вопрос, наверное, стоит, кто чаще входит в тот или другой кабинет. На самом деле, выгода есть и от Таможенного Союзу и от договора с ЕС. И в том, и в ином случае есть какие-то предпочтения, есть свои плюсы и минусы. Лично я выбирала бы Европейский Союз.

Нужно еще спросить у людей - чего они хотят? Очевидно, они тоже хотят большего движения в Европейский Союз. И если хочется в ЕС, то надо пытаться интегрироваться, чтобы произошла если не полная интеграция, то хотя бы максимальное сближение...

Как вы оцениваете тот факт, что Украина уже несколько лет является членом ВТО. Накануне вступления в эту организацию одни говорили, что это хорошо, другие говорили, что это плохо, что украинское сельское хозяйство пострадает, потому что сюда хлынет весь импорт, а мы тут житница Европы и тому подобное. Так какой эффект от ВТО?

Я бы не сказала, что от ВТО у нас очень яркий эффект, честно сказать. Мы не увидели большого прорыва, мне кажется, процесс вступления в ВТО прошел относительно незамеченным.

Нет, он был очень яркий, просто все закончилось. И что теперь?

На практике он не был таким ярким. И я не думаю, что от зоны свободной торговли будет какой-то фантастический эффект. Но, если украинскому бизнесу важно получать выгоду от зоны свободной торговли, то нужно понимать, какие это могут быть выгоды и при каких условиях.

И естественно, от сектора к сектору ситуация может измениться, но в любом случае твоя продукция должна быть конкурентоспособна, максимально конкурентоспособна по отношению к другим игроками зоны свободной торговли, и это вопрос качества и цены. И период, который дается для того, чтобы страна вступила в зону свободной торговли, как раз дан для того, чтобы компании перестроились.

По большому счету, в нормальных странах именно бизнес определяет, в какой союз вступать. А украинское население должно дать мандат на принятие таких решений. А что мы видим на практике? Не всегда украинский бизнес принимал активное участие в принятии решений на правительственном уровне, и не всегда от того, что правительство не хотело слышать бизнес. Украинский бизнес не может сформулировать, что ему необходимо.

Мы же на базе ЕБА вырабатываем общее мнение, с которым выходим к правительству. Даже с иностранным бизнесом, у которого есть больше понимания ситуации, бывают сложности с выработкой конструктивной взвешенной позиции, в то время как с украинскими бизнесменами в целом это еще сложнее - трудно прийти к какому-то компромиссу, к пониманию того, что у нас должна быть одна позиция, с которой мы должны выйти которую вы должны и защищать.

В нашей среде почему-то считают, что они самостоятельно сделают лучше, быстрее: вот он зайдет в тот или иной кабинет, там надавит, там заплатит, занесет туда и сюда - и это будет эффективнее и быстрее.

Вопрос на счет выгоды: я могу рассчитывать на то, что после вступления в зону свободной торговли с ЕС, моя машина, которая сделана в Европе, будет стоить в Украине не 20, скажем 16 тысяч евро?

Должна. Снижение должно быть за счет снижения импортных ставок.

А я могу я рассчитывать на то, что на немецких автобанах будут летать туда-сюда продукция АвтоЗАЗа?

Вам кажется, она будет конкурентоспособна?

За счет цены.

Если будет такой серьезный кризис в Европейском Союзе, что просто не смогут позволить себе никакую маленькую машинку немецкого производства, и наша цена будет подкупать, да еще по сравнению с китайской, она будет выигрывать.

Значит, такой группе украинских товаров дорога в Европу будет открыт? Или нет?

Это технические регламенты, конечно, это же не только цена-качество. Европейцы говорят, что мы можем договориться обо всем, но потом задачей Украины будет сделать все возможное, чтобы регуляторная база была идентичная европейской, чтобы товары, которые здесь производятся, были идентичными европейским. А иначе это будет служить дополнительным барьером в Европейском Союзе. Легко не будет. Для того, чтобы продвигать свой товар в таком глобализированном мире, где в принципе границ практически нет, никогда легко не станет. Поэтому необходимо конкурировать: умом, профессионализмом, качеством, умением.

Вопрос студента первого курса экономфака: если мы приходим к Евросоюзу, просимся к нему, но у него очень сложные технические требования и регламенты, которые мы даже в случае присоединения к зоне свободной торговли выполним даже не за три года, то есть их рынок для нас все равно закрыт, а наш для них открыт, то зачем нам это надо?

Абсолютно резонный вопрос: зачем, зачем это нам надо?

И с Россией та же самая история: россияне будут завозить сюда свои товары, но у них хоть рынок такой более отсталый, и мы можем туда что-то свое ввезти. И вот конкретных пример: в позапрошлом году приезжал в Украину один из еврокомиссаров, и вы с ним встречались…

Де Гюхт?

Да, он. Так вот, он встречался с Азаровым, и они разговаривали о допуске в рамках ЗСТ европейских автоперевозчиков в нам. Но при этом Европейский Союз говорит: а ваши водители по 12 часом за рулем, у вас машины, которые мы использовали у себя 10 лет назад, так что вы нас пускайте к себе, а мы вас к себе - потом.

Это уже качество и мастерство наших переговорной команды: они должны сделать все возможное, чтобы наших водителей пускали в ЕС.

Да, Азаров сказал: до свиданья, господин де Гюхт.

И при этом я вам скажу так: будучи украинкой, мне тоже не нравится, когда по нашим дорогам ездят машины, которые дымят. Честно говоря, просто глядя на это в центре города просто обидно и досадно, что у нас такая ситуация.

Ну зачем тогда идти туда, куда Украину в таком состоянии не возьмут, то есть в Европу?

Нас туда сейчас еще никто не берет.

Тогда вот вопрос студента второго курса экономфака. Если мы допускаем в Украину рамках ЗСТ европейские товары и услуги, то это ведет к росту импорта. Следовательно, у нас гробиться платежный баланс, слетает валюта, происходит девальвация за девальвацией, беднеет население, в итоге мы скатываемся на уровень Эфиопии. Все верно?

Ну а кто же виноват?! Мы должны понимать, что для того, чтобы было больше украинского экспорта, нужно иметь больше экспортоориентированных предприятий, это первое. Для того чтобы они сюда пришли, или украинцы больше развивались, нужно сделать более комфортные условия. То есть если мы хотим изменить ситуацию в нашей стране, мы должны понимать, что нам нужно создать нормально работающую судебную систему, которая будет исполнять законы, которая не будет подвергаться коррупционным действиям. Верховенство права должно полностью функционировать.

Второе - мы должны понимать, что государственная машина должна работать, как одна команда. Вот эти реформы, которые прописаны довольно хорошо, должны реализовываться думающей, сфокусированной и управляемой командой. Потому что то, что мы сейчас имеем, это абсолютно какая-то ретро машина - не буду называть марку этой машины, чтобы не обидеть производителей.

Если вы говорите о человеке, который производит эти машины, то он уже давно не обижается. Он уже ездит на "мерседесе". (смеются)

Честно говоря, мы сначала привлекали инвесторов, мы говорили - давайте, несмотря на все сложности, на все риски, здесь можно делать бизнес. Здесь объективно можно делать бизнес, если приспособиться, даже можно расти, даже можно получать серьезные доходы, и это правда, мы этого не скрываем. Однако при этом мы понимаем, что сюда бы зашло гораздо больше игроков.

То есть, у нас сейчас задача сделать Китай в Украине.

Я бы сказала Сингапур.

Одна из форм привлечения зарубежных, в том числе европейских инвесторов -приватизация. Не кажется ли вам, что приватизация у нас как бы идет, но зарубежный капитал в ней не участвует?

Ну, почему. Участвуют австрийские компании,

Вы про "Укртелеком" говорите?

(смеются)

Тогда и кипрские компании - это же тоже европейцы.

Вполне!

Вот с началом очередной приватизации энергокомпаний ФГИ провел телемост с Евросоюзом, Фонд госимущества всем заребужным инвесторам говорил - добро пожаловать, хлеб-соль... А покупать облэнерго пришел один Ахметов. Только он решил "розбудовувати країну".

Ну только ему надо…

А остальным - не надо? Вот же энергетика - она продается. Так возьмите!

Уже вяли, взяли.

А "Метинвест" Ахметова не входит в число в число участником ЕБА?

Да входит и СКМ входит.

А им нужна защита?

Им хотелось бы нормальных рамок, на работающих регуляторных условиях.

Им не возмещают НДС?

Им возмещают, я думаю, у них все нормально.

И только им, кажется. А как этого они этого добиваются? Это вопрос студента третьего курса экономфака.

Я думаю, что и другим возмещают. Есть же компании, которые не только из провластной элиты и которые тоже получают НДС. Но как-то договариваются, как-то могут. Но я бы сказала так: мы, конечно, зациклено акцентируем свое внимание на таких крупных активах, и это действительно важно. Однако при этом нужно понимать, что не только этим будет сыта Украина. Возможностей для развития в нашем государстве очень много. Украина - настолько богатая страна, несмотря ни на что мы все еще продолжаем каким-то образом развиваться.

Честно говоря, мы уже устали всем рассказывать, что Украина имеет просто потрясающий потенциал, наше географическое положение, природные ресурсы, 46 миллионов людей и так далее... 20 лет уже ведем эти разговоры. Хотелось бы начать этот потенциал реализовать, чтобы люди стали богаче, чтобы у нас средний класс подрос выше отметки 7, 8,10 , ну 12 % максимум как сейчас. Но я в любом случае оптимист, я верю, что это время придет, и нам удастся сделать все возможное.

Могли бы рассказать, какие главные проблемы существуют с таможней? Вы активно с ней работаете, готовите исследование…

Проблемы возникают по поводу определения таможенной стоимости, хотя объективно их стало меньше по сравнению, например, с 2010 годом. В работе с нашими компаниями мы ощутили определенный прогресс. Однако при этом таможенная стоимость по прежнему является камнем преткновения для многих компаний импортеров.

Можно в деталях?

У таможни есть индикативные цены, внутренние базы. Например, если раньше привозили товар по этой цене, а в следующий ты раз привозишь по цене ниже, то возникает вопрос почему? И порою таможенники пытаются довести цены до предыдущего уровня. Почему это нужно таможне? Потому что, объективно, нужно завозить товар правильно - в какой-то мере они используют этот аргумент. И еще они пытаются собрать больше денег в бюджет. Но у компании возникает другая ситуация. Если это нормально существующая оперирующая на рынке Украины компания, она имеет отношения, например, со своим поставщиком за рубежом. И возникают разные ситуации. Когда, например, поставщик отправил груз с дефектами, и тогда следующая поставка, которая заходит на территорию Украины, может идти со скидками, с учетом того, что ранее была оплошность со стороны поставщика. Либо же, например, бывает такое, что есть скидки, к примеру сезонные. Но таможня не всегда входит в это положение, она требует различной раскладки по себестоимости, она спрашивает по поводу связанности лиц, она с недоверием относится к документам, которые предоставляет компания.

Но повторюсь, что в этом направлении есть прогресс, за время работы с Калетником, с его командой, мы ощутили, что если с нашей стороны есть запрос в таможенную службу Украины - есть мгновенный ответ. Во всяком случае, это было в 2011 году, в этом году мы пока не видим, что есть такая оперативная связь. Будет неприятно, если в этом году будет меньше конструктива в отношениях между таможней и EБA.

Вторая проблема возникает, когда мы говорим о классификации кодов, компании завозят под определенным кодом товар. Он может подпадать под нулевую ставку, может под 5%, условно. Но иногда таможенники считают, что код должен быть другой. И начинаются трения. Есть определенный прогресс, но возникают проблемы, которые хотелось бы решать в оперативном режиме.

Как вы видите решение проблемы кодов?

Нужна дискуссия.

Вот иногда открутят от машины колеса, ввезут как части автомобіля, и это облагается другой пошлинной. В этом плане таможенники иногда бывают правы, да?

Да, иногда бывают правы.

Так каким же может быть компромисс? Может, такие варианты: чтобы быстро решались конкретные спорные ситуации или чтобы таможня зафиксировала для отдельных предприятий-участниц EБA таможенные коды… Как вы видите решение вопроса?

Для нас любой вариант решения проблемы приемлем. Если они могут в оперативном режиме решить вопрос быстро - это прекрасно. Если при этом они еще могут зафиксировать это раз и навсегда - тоже хорошо.

А может быть есть какая-то плата за быстрое решение вопроса?

Нет, оплаты не будет.

А чем объясняется задержка товаров на таможне в портах?

Таможня объясняет задержки проверками со стороны СБУ, а СБУ говорит, что у них никаких проблем нет, это все таможня. Но это же не наша задача на самом деле - определять, у кого возникают проблемы.

Вы слышали о том, что один из крупнейших перевозчиков мира уже подымывает об уходе из Украины - это компания Maersk?

Всегда компании говорят о том, что вот мы уже почти не можем больше терпеть. Я не хочу комментировать это, уходят они или не уходят, это их задача. Но будет печально, если такая компания, как Maersk уйдет из Украины. Это будет еще одним не очень хорошим сигналом для иностранных инвесторов.

Скажите, тот факт, что в ЕБА входит СКМ влияет каким-то образом то на то, что с вами считаются?

Не влияет.

Говорят, что в Украине десятки лоббистских организаций и из всех народ разбегается, но единственная ассоциация, которая работает - это EБA. Почему вас слушают?

Мне сложно сказать. Я бы не сказала, что нас достаточно слушают, честно вам скажу. Лично я не чувствую, что нас слушают. То есть я знаю, что нас слышат, я знаю, что нас принимают. Я знаю, что наша информация доходит до самого высокого уровня, и мы действительно имеем возможность донести то, что мы считаем нужным. Однако я при этом считаю, что нас не слышат. Мне, как директору EБA, неприятно осознавать, что многие вещи, которые мы хотели бы изменить в этой стране по прежнему не меняются.

Обсяги будівельних робіт, виконаних в Україні, 2008-2011

Джерело: domik.net

"Будь-який показник обсягу будівельних робіт, що перевищує 5% на рік - це багато. На західних ринках зростання в межах 1-3% уже вважається добрим", - пояснює керівник департаменту стратегічного консалтингу компанії UTG Віктор Оборський.

Втім, не всі поділяють оптимізм з приводу пожвавлення попиту та зростання будівельних робіт. "Як це можна сприймати як позитив? Якщо розглядати обсяг ринку в докризовий період і зараз, то це приблизно 10% від тих показників", - підкреслює голова Ріелтерської палати України Олександр Бондаренко.

До того ж, як виявляється, це зовсім не сприяло підвищенню цін. Швидше, навпаки.

"За підсумками 2011 року ціни на житлову нерухомість у Києві в середньому знизилися на 1,25%. Зниження це було нерівномірним. У першій половині року ціни знижувалися досить суттєво, і до серпня "сповзли" в середньому на 4%", - зазначає Жоголєв.

За його словами, ситуація змінилася лише в серпні 2011 року. "Був деякий сплеск, який тривав з серпня до жовтня і призвів до "відскоку" цін десь на 3%. Однак з жовтня ситуація заспокоїлася. І сьогодні рівень цін аналогічний тому рівню, який був в 2009 році після стрімкої корекції", - підкреслює експерт.

Динаміка середніх цін в містах України 2007-2011, вторинний ринок, доларів за квадратний метр

Джерело: Союз консультантів з нерухомості

За даними ріелторських агентств, сьогодні середня вартість однокімнатної квартири в Києві становить близько $70 тис, "гостинки" - $50 тис, двокімнатної - $95 тис, трикімнатної - $125 тис.

При цьому мінімальна вартість окремого житла - десь $35 тис. До таких об'єктів, зокрема, відносяться переобладнані приватизовані гуртожитки.

І знову вникає риторичне запитання: а що буде з цінами на житлову нерухомість в 2012 році? Чи є привід переживати у тих, хто ще не обзавівся власним житлом?

Для того, щоб відповісти на це, "Економічна правда" вирішила проаналізувати основні передумови і фактори, від яких буде залежати ринок нерухомості в цьому році.

Ціна на газ

Чомусь більшість експертів найчастіше згадують саме це питання, кажучи про вплив на вартість житла в 2012 році.

"Вирішення газового питання - це макроекономічна стабілізація, стабілізація торгового балансу. Це спричинить отримання нового траншу кредиту МВФ, прихід приватних і банківських інвестицій в Україну. Якщо буде вирішене газове питання на тому рівні, про який сьогодні говорить уряд, то ми отримаємо зростання цін" , - вважає Жоголєв.

За його словами, за умови стабільності гривні та економічної ситуації ціни збережуться на сьогоднішньому рівні з можливими коливаннями на рівні 10%.

Втім, не варто забувати, що на торговельний баланс України впливає не тільки імпорт російського газу, а ще й експорт вітчизняної продукції - завдяки ньому, наша країна отримує доходи в валюті. А один з основних споживачів українського металу - Євросоюз - переживає зараз не найкращі часи.

Крім макропоказників, від ціни на газ також залежить вартість будівельних матеріалів. І вони, за словами виробників, в 2012 році можуть подорожчати на 10-20%.

"Зараз для заводів, які виробляють цеглу та керамічну плитку, вартість газу становить $560-570 за тис кубометрів. Тобто, ніяких підстав для зниження цін немає, будматеріали дорожчатимуть" - запевняє глава "Всеукраїнської асоціації виробників будівельних матеріалів" Іван Салій.

Державна підтримка

У свою чергу, президент Союзу фахівців з нерухомості України Олександр Рубанов вважає, що "ринок нерухомості може розправити крила тільки за умови державної підтримки".

На його думку, інакше стимулювати попит в 2012 році буде неможливо. А отже, і підстав для зростання цін не буде. До того ж, сподіватися на фінансування галузі з держбюджету, як показує досвід останніх років, особливо не варто.

Так, в 2009 році був прийнятий антикризовий закон щодо підтримки будівельної галузі, який передбачав амбітні плани щодо компенсації кредитування "черговиків" і фінансування забудовників. Ця програма врешті решт не запрацювала, а допомога з бюджету виявилася мізерною.

В останні роки сектор також отримував скромні суми. Наприклад, у бюджеті-2012 на програму "Доступне житло" передбачено 200 млн грн, а 2011 року ця сума була вдвічі менша.

Зокрема, Салій відзначає, що 99,4% житлової нерухомості в Україні фінансується за рахунок приватних інвесторів.

"Державне фінансування в питаннях соціальної нерухомості та інших об'єктів лише 0,6%. Для порівняння: у Білорусі за участю держави фінансується 95%", - нарікає він.

Іпотечне кредитування

"ЕП" уже писала про те, що 2012 рік обіцяє стагнацію для іпотечного ринку.

Так, на початку 2011 року банкіри щиро сподівалися повернути докризові обсяги видачі позик. І цього вдалося частково досягти в споживчому й автокредитуванні, але не в іпотеці.

За минулий рік банки наростили іпотечні портфелі лише на мільярд гривень - до 3,5 млрд проти 2,25 млрд роком раніше. Це зростання на 55,6%, проте до докризових обсягів - 27,8 млрд грн у 2008 році - ще дуже далеко.

Самі банкіри підтверджують згортання іпотечних програм і їх недоцільність. Принаймні, на цьому вони наголошували в численних інтерв'ю "ЕП".

"Ми думали, що восени, коли буде напруга на ринку, люди будуть вкладатися в нерухомість. Ну, десь прорахувалися. Тому в нас зараз багато квартир і обсяг продажів не може мене радувати", - заявив голова правління банку "Таврика" Анатолій Дроб'язко.

До того ж, банківське співтовариство очікує подальшого падіння цін і цього року.

"Хто може купити все те, що вже збудовано? Ми не очікуємо зростання доходів населення... Бюджетні витрати скорочуються не тільки в Греції, а і у нас. Відкладений попит на квартири найближчим часом не з'явиться. Тому ціни на нерухомість будуть або стояти на місці, або знову знижуватимуться", - вважає голова "Райффайзен банку Аваль" Володимир Лавренчук.

За словами керівника "Єврогазбанку" Ростислава Павліченка, ціна квадратного метра може просісти ще на 20-30%.

Євро-2012

Як не дивно, цю подію експерти раніше називали одним з тих каталізаторів, який дозволить вітчизняному ринку нерухомості вийти на новий рівень.

Коли в 2007 році Україна і Польща виграли право на проведення Чемпіонату Європи з футболу, багато хто з забудовників поспішили заявити, що це дозволить українським містам-господарям Євро-2012 "обрости" новими житловими комплексами та інфраструктурою.

У результаті криза перекреслила всі плани девелоперів, а компанії-"одноденки" з "невідомими" власниками вигравали всі тендери і наживалися на держзакупівлях.

"Побічно "Євро-2012" могло вплинути тільки на ті компанії, які виступали субпідрядниками по великих проектах. Вони могли використовувати зароблені кошти для зведення нових об'єктів", - відзначає голова Ріелторської палати України Олександр Бондаренко.

Прикладом такого субпідрядника є столична компанія "Київміськбуд", яка була задіяна на будівництві НСК "Олімпійський".

Президент Союзу фахівців з нерухомості Олександра Рубанова зазначає, що "Євро-2012" "ніяким чином на динаміці цін не позначиться, окрім як на короткостроковому подорожчанні добової оренди квартир".

"Вони що приїдуть сюди не футбол дивитися, а нерухомість нашу скуповувати? Кому це треба?", - дивується експерт.

За його словами, вартість оренди на час проведення Чемпіонату може підвищитися на 5-10%. Це і все.

Вибори-2012

Якраз ця подія, на думку експертів, може вплинути дужче на вартість житла, аніж проведення заходів світового масштабу.

"Під час будь-яких виборів - президентських або парламентських - на київському ринку спостерігається певна "хвиля" купівель нерухомості. Частина коштів, витрачених на рекламу і піар, так чи інакше перетікає на ринок", - каже Рубанов.

Серед осіб, які виявили бажання обзавестися житлом після виборів, переважають маркетологи, рекламісти і журналісти, підтверджує Бондаренко. Він припускає, що і інші покупці, які поліпшують житлові умови в такий час, зазвичай, пов'язані із виборами.

Утім, ніхто з опитаних "ЕП" ріелторів не вважає таку тенденцію визначальною для зростання цін. Обсяги таких угод все одно є несуттєвими.

В конкурсі традиційно брали участь росіяни: "Луганське енергетичне об'єднання" (ЛЕО) олігарха Костянтина Григоришина та VS Energy International Ukraine, бенефіціарами якої є

російські бізнесмени Михайло Воєводін, Сергій Шаповалов, Євгеній Гінер та Олександр Бабаков, обраний за списком "Єдиної Росії" до Держдуми РФ. ЗМІ називають їх "лужніковською групою". В Україні цей "квартет" відомий як "словаки".

"Чернівціобленерго" - це маленька розподільна компанія, яка страждає від найбільших втрат електроенергії в Україні. Необхідно вкладати значні кошти в зниження втрат і поліпшення фінансових показників", - підкреслив в коментарі "ЕП" старший аналітик Dragon Capital Денис Саква.

Варто підкреслити, що незважаючи на це "Чернівціобленерго" є прибутковою компанією. За три квартали 2011 року вона отримала 21,9 млн гривень чистого прибутку. Дохід виріс на 21% до 403,9 млн гривень. В 2010 році компанія отримала 4,8 млн гривень прибутку, а дохід виріс на 13,1% до 467 млн гривень порівняно з 2009 роком.

Перевагою "Чернівцівобленерго" серед інших компаній, які виставляються на приватизацію, була лише стартова ціна - 65 млн гривень.

Пропозиція Григоришина за 45% акцій "Чернівціобленерго" становила 65,45 млн гривень, а VS Energy - 65,1 млн гривень. Крок збільшення ціни ліцитатором становив 650 тисяч гривень. Торги розпочались з 66,1 млн гривень.

В ході торгів учасники конкурсу зробили сім кроків і зупинились на 70 млн гривень, які запропонувала VS Energy. Компанія Григоришина зійшла з дистанції на позначці 69,35 млн гривень.

ФДМ визнав переможцем VS Energy, яка отримала контроль у обленерго, збільшивши свою участь в статутному капіталі до 67% акцій, оскільки до приватизації їй належало майже 22% акцій.

"Ціна угоди відповідає 2,7 гривні за акцію обленерго, що на 70% вище ціни останньої біржової угоди з цими акціями. Також співвідношення вартості угоди до операційного прибутку компанії 2011 року (EV/EBITDA) становило близько 4,0, у той час як російські компанії електромереж торгуються зі співвідношенням від 3,0 до 4,2. Варто, однак, зазначити, що ринкові ціни самі по собі дещо занижені, так як вони відображають обережне ставлення портфельних інвесторів до російського і українського ринків", - додав керівник аналітичного департаменту ІК Concorde Capital Олександр Паращій.

Зв'язатися з VS Energy вчора не вдалося. У прес-службі Григоришина коментувати приватизацію 45% "Чернівціобленерго" відмовилися.

Нагадаємо, що ці ж компанії претендували на акції "Закарпаттяобленерго" та "Вінницяобленерго", конкурси яких не відбулись через відсутність кворуму або через погоду, як жартують у Фонді держмайна, коли справжню причину заборонили говорити. За припущеннями оглядачів тоді бізнесмени просто не змогли домовитись.

Продати "Закарпаттяобленерго" ФДМ спробує ще раз 13 лютого.

"Схоже, що компанія Григоришина приймала участь в даному конкурсі за тією ж причиною, щой у випадку з "Донецькобленерго" - щоб було як мінімум два учасника і конкурс відбувся", - вважає Паращій.

Нагадаємо, Григоришин також брав участь в конкурсах з приватизації акцій “Київенерго” та "Донецькобленерго". В обох випадках переміг Рінат Ахметов, а Григоришин грав роль технічного конкурента.

"Можливо, Григоришин і VSE шляхом переговорів розділили, хто купує яке обленерго, щоб не створювати конкуренції і не задирати аукціонні ціни. Але це не більше ніж припущення. Якщо це так, то ми, швидше за все, побачимо покупку "Закарпаттяобленерго" групою VSE, а "Вінницяобленерго" Григоришиним" , - припустив Саква.

Як відомо, 10,5% акцій "Закарпаттяобленерго" належить VS Energy, а 20% акцій "Вінницяобленерго" - Григоришину.

З думкою про те, що компанія Григоришина брала участь в конкурсі з приватизації 45% "Чернівціобленерго", щоб пришвидшити процес приватизації для VSE, згоден і аналітик ІГ "Арт Капітал" Станіслав Зеленецький.

За даними Reuters, VS Energy належать великі пакети в таких українських мережевих компаніях, як "Херсонобленерго" (94,51%), "Севастопольенерго" (95,2%), "Кіровоградобленерго" (94% ), "Житомиробленерго" (91,6%), "Одесаобленерго" (20,36%).

Окрім того, "словаки" цікавляться також 45% акцій "Хмельницькобленерго" та 45% "Миколаївобленерго". В обох компаніях VSE належить 19% та 15% акцій відповідно.

Григоришина ж експерти з ІК "Тройка Діалог Україна" чекають побачити на конкурсі з продажу 46% акцій "Черкасиобленерго", де йому належить 27%, 45% "Крименерго" (Григоришину належить 10%, Ахметову - 13%), 50% "Дніпрообленерго" (16% належить йому на пару з Коломойським) та 26% "Тернопільобленерго" (вже належить 40%).

Як відомо, ФДМ планує покінчити з приватизацією енергокомпаній в 2012 року.

"Це перспективний бізнес на майбутнє, оскільки держава планує перехід на нову тарифну систему зі зрозумілими правилами гри і гарантованою окупністю інвестицій у розвиток компаній. Більш того, навіть при досить негнучкій наявній системі тарифоутворення більшість обленерго є прибутковими "на папері" і ще більш прибутковими по суті", - резюмував Паращій.

Враховуючи, що у виробництві феросплавів витрати на електроенергію становлять приблизно 50%, це серйозно знизило прибутковість.

Феросплави - це сплави заліза з іншими елементами, наприклад, з марганцем або кремнієм. Вони використовуються для розкислення та легування сталі (ферохром, феросиліцій).

В Україні феросплави виробляють, зокрема, Нікопольський завод феросплавів (НЗФ, контролюється Віктором Пінчуком і Ігорем Коломойським), Запорізький завод феросплавів і Стахановський завод феросплавів (ЗЗФ і СЗФ, контролюються Коломойським).

Об'єднавшись в лобістську Українську Асоціацію виробників феросплавів (УкрФА, в Асоціацію входять НЗФ, ЗЗФ, СФЗ), підприємства хочуть домогтися від уряду серйозних послаблень. Крім зниження тарифів на електроенергію, вони вимагають обмежити імпорт феросплавів в Україну.

Як аргумент Асоціація вказує на статистику внутрішнього виробництва та імпорту за останні кілька років. Вона показує, що Україна стрімко втрачає свій власний ринок феросплавів.

Подібні вимоги заводи, зокрема, ЗЗФ, висували ще рік тому. Парадоксально, але, перебуваючи у власності олігархів, вони вже більше року не в змозі пролобіювати справедливі, на їхню думку, ціни на струм.

У грудні 2011 року голова правління ЗЗФ Павло Кравченко, він же голова ради директорів УкрФА, заявив, що частка імпорту феросплавів досягла 50%, тоді як в 2010 році вона не перевищувала 25%.

Днями УкрФА оприлюднила дані про рівень виробництва всередині країни. За підсумками 2011 року сумарно три виробники порівняно з 2010 роком знизили обсяги на 17% до 1,189 млн тонн.

Що ж до зниження виробництва по кожному підприємству окремо, то картина виглядає так:

- НЗФ - на 15,8%

- ЗЗФ - на 29,2%

- СЗФ - 5,2%

При цьому, як кажуть в УкрФА, за перші шість місяців минулого року імпорт зріс більш ніж в два рази у порівнянні з тим же періодом 2010 року.

"В 2010 році частка імпорту становила 24,75%, у першому півріччі 2011 року обсяг ввезеної продукції у фізичному виразі становив 51,38% вітчизняного ринку", - повідомляє УкрФА.

Феросплавні заводи виробляють кілька видів продукції, серед яких силікомарганець, феромарганець, феросиліцій і марганець металевий. Найбільший спад виробництва припав на феромарганець - на 35,6% до 180,5 тис т. Він використовується для підвищення міцності сталі.

Основна причина скорочення виробництва полягає в тому, що Нацкомісія регулювання ринку електроенергетики (НКРЕ) з початку 2011 року перевела ЗЗФ з тарифу першого класу на другий. Різниця між ними становить 35%. І при кожному підвищенні тарифів на 5% зберігається різниця між двома класами.

Враховуючи, що в структурі витрат на виробництво феросплавів половина припадає на електроенергію, зниження виробництва було питанням вирішеним і гарантованим.

Крім того, ЗЗФ позбувся оренди розташованої на території заводу електропідстанції Ф-2, яка в свою чергу належить компанії "Запоріжжяобленерго", контрольованій державою в особі НАК "Енергетична компанія України" (ЕКУ).

Перше, що зробило керівництво ЗЗФ, - почало умовляти уряд здати Ф-2 йому в оренду або продати. Міністерство палива та енергетики обіцяло вирішити це питання, але так і не вирішило.

Через різке зниження рентабельності, ЗЗФ звільнив 1400 робітників. Після звільнення вони кілька разів пікетували Кабмін і Запорізьку обладміністрацію, вимагаючи відновити їх на роботі. Для цього, зрозуміло, потрібно все те ж - знизити вартість електроенергії або здати в оренду чи продати ЗЗФ підстанцію. Цього теж не відбулося.

На сьогодні після декількох підвищень тарифу для ЗЗФ він досяг 89,62 коп. за 1 кВт (без ПДВ). Для порівняння: підприємства, які відносяться до першого класу, платять 69,81 коп. (без ПДВ).

Як наслідок, за словами Кравченко, частка електроенергії в собівартості феросплавів досягла 54%. Для порівняння: середня частка електроенергії в собівартості феросплавів у зарубіжних виробників складає менше 30%.

ЗЗФ активно лобіював запровадження індивідуальних тарифів для підприємства. Як вважають "запорожці", оптимальним тариф має становити 32 коп. за 1 кВт-ч.

Але у цієї ідеї є багато противників, бо введення таких послаблень обурить інші підприємства. Крім того, є побоювання, що недоотримані кошти держава буде компенсувати за рахунок з інших підприємств.

Експерти пропонують інший шлях вирішення проблем феросплавників. Зокрема, вважають вони, необхідно провести реформу ринку електроенергетики, виключивши систему перехресного субсидування на енергоринку, яка змушує промисловість переплачувати за електроенергію.

Також вони пропонують скасувати дотування населення, на що навряд чи готов піти уряд. Крім того, впровадження ринку двосторонніх контрактів могло б сприяти підвищенню конкуренції на електроенергетичному ринку, а, отже, склалися б передумови для зниження ціни електроенергії.

Тим часом саме звільнені робітники, явно добре організовані, продовжують активно домагатися послаблень для ЗЗФ. На яких засадах вони діють і чи отримують винагороду за свою діяльність, невідомо, хоча виключити такий варіант неможна.

23 січня група робітників оприлюднила черговий відкритий лист - на цей раз на ім'я президента. Група звинуватила чиновників Мінпаливенерго та НАК "ЕКУ" в небажанні передати заводу підстанцію Ф-2.

У листі говориться, що напередодні нового року міністр енергетики Юрій Бойко і його заступник Сергій Чех пообіцяли вирішити це питання, тому була надія на те, що в кінці березня запрацюють закриті цехи ЗЗФ.

"Однак 17 січня 2012 пан Сергій Чех заявив, що не володіє ситуацією з цього питання, а 18 січня керівник одного з департаментів" ЕКУ "Олександр Білецький повідомив, що хоча НАК "ЕКУ" і не заперечує проти продажу підстанції Ф-2 ЗЗФ, але саме цю проблему не вирішує. Питання продажу або передачі підстанції в оренду може вирішити тільки "Запоріжжяобленерго". Але до завершення приватизації "Запоріжжяобленерго", яка йде зараз і буде продовжуватися все перше півріччя поточного року, ні про який продаж майна компанії не може бути й мови ", - йдеться в листі.

Робочі (як виразники інтересів ЗЗФ) звинувачують Бойка і Чеха в тому, що через цю проблему держбюджет не отримав 708 млн гривень. "У Китаї за набагато менші прорахунки чиновників розстрілюють!", - сказано в листі.

Активне лобіювання не пройшло непоміченим. Як заявив голова НКРЕ Сергій Титенко виданню "Комерсант Україна", "власники заводу розгорнули велику актівність у ЗМІ і організували розсилку безлічі листів у всі інстанції".

Дійсно, цей лист - далеко не перший. І влада висуває свої контраргументи.

Зокрема, Титенко вважає ці листи політикою. Він також зазначає, що ЗЗФ у 2010 році отримав 107 млн гривень чистого прибутку, але не став направляти ці гроші на будівництво електропідстанції. Як уже писала "Економічна правда", ЗЗФ також вирішив у 2010 році виплатити дивіденди акціонерам. Правда, за різними оцінками, на будівництво аналогічної підстанції піде близько 350 млн гривень, а зведення об'єкта займе не менше трьох років.

Як кажуть на ЗЗФ, активність робочих пов'язана з тим, що "їхні інтереси збігаються з інтересами власників".

Але згідно з дослідженням УкрФА, ринок феросплавів України дійсно заповнює імпорт.

Частка українського ринку феросплавів в період з 2009 по 2011 рік змінилася так:

УкрФА намагається лобіювати блокування імпорту на урядовому рівні - шляхом спецрозслідувань. 14 грудня 2011 Асоціація оскаржила в суді рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (МКМТ) "Про недоцільність порушення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну феросплавів незалежно від країни походження та експорту".

Асоціація у своїй позовній заяві до Окружного адміністративного суду Києва зазначає, що відмова від розслідування щодо імпорту феросплавів була незаконною.

Зокрема, УкрФА заявляє, що МКМТ відмовила у розслідуванні на підставі того, що "товаром, який є об’єктом розгляду є феромарганець, є феросилікомарганець та феросиліцій. … Однак у досліджуваний період феромарганець не вироблявся ПАТ "Стахановський завод феросплавів", а феросиліцій не вироблявся ПАТ "Нікопольський завод феросплавів".

Асоціація каже, що, згідно закону "Про застосування спеціальніх заходів щодо імпорту в Україну", українським виробником вважається сукупність всіх виробників товару.

Крім того, як це не дивно, насправді феромарганець випускають на Запорізькому і Нікопольському, а не на Стахановському заводі, а феросиліцій виробляється на Запорізькому і Стаханівському, а не на Нікопольському заводі. В Комісії, схоже, переплутали, хто і що робить.

Також відмову в розслідуванні МКМТ мотивував і тим, "що у Заяві відсутня інформація стосовно загальних обсягів прибутку національного товаровиробника, вартості продажу продукції на експорт, експортних цін, що не дає можливості достатньо оцінити становище національного товаровиробника на підставі даних Заявника, оскільки переважна частка продукції виробництва Заявника експортується".

В УкрФА кажуть, що закон не вимагає такої інформації для початку спецрозслідування проти імпорту.

Рішення суду поки немає.

Тому, що НАК "ЕКУ", Мінекономіки та уряд в цілому не йдуть на поступки феросплавним заводам, є пояснення (коментарі НАК і профільного відомства отримати не вдалося). Колишній заступник міністра промполітики і заступник голови Міжвідомчої комісії з питань міжнародної торгівлі Сергій Грищенко вважає, що причина розбіжностей криється у відносинах між двома ФПГ.

"Вважаю, що причина у відносинах, що склалися між фінансово-промисловими групами, які працюють на вітчизняному металургійному ринку. Відносини ці далекі від суто виробничих", - сказав Грищенко.

Ці відносини розгортаються в двох площинах.

Площина перша - металургійна.

Справа в тому, що феросплави використовуються для виробництва різних сортів сталі. Але вже кілька років металургійні заводи Ріната Ахметова не хочуть купувати феросплави у підприємств Пінчука і Коломойського. Так і виходить, що в Україні три феросплавні заводи, але вони значну частину продукції продають за кордон. У той же самий час, місцеві металурги ввозять імпортні феросплави. Іноді так дійсно дешевше, але іноді вигідніше купити їх усередині країни, чого якраз не робиться. Блокування імпорту, якого домагається УкрФА, направлено саме на підштовхування до дружби двох таборів.

Друга площина - енергетична.

Очевидно, що генерація в значній мірі належить Ахметову. Як писала "Економічна правда", "Запоріжжяобленерго", від якої залежить доля Ф-2, належить державі, але готується до приватизації. В даний час, в ході останньої хвилі приватизації енергокомпаній, переможцем конкурсів, що відбулися, переважно є компанія ДТЕК Ахметова. Крім того, "ЕП" в минулому році помічала, що дії НАК "ЕКУ" іноді збігаються з інтересами ДТЕК.

Простими словами, електроенергетика не згодна отримувати менше грошей, а феросплавні заводи - витрачати більше. Як відомо, Коломойський і Ахметов не пов'язані партійними узами. Але Ахметов сьогодні в більш привілейованому положенні, тому донецька ФПГ може собі дозволити заробляти на дніпропетровській.

Поки що конфлікт двох груп не виходить за межі зали суду та вуличних протестів робітників. Оскільки ці два напрями виявилися не дуже успішними, в найближчому майбутньому феросплавники, можливо, вигадають ще одну лінію атаки.

Вы вернулись из Давоса, и были там не в первый раз. Расскажите, чем этот форум отличался от других?

На самом деле, я принимала участие не в самом Всемирном экономическом форуме, а в украинском ланче, который организовывает Виктор Пинчук. Достаточно достойное, интересное мероприятие, всегда интересные люди приходят. Но я заметила, что настроения на нем были пессимистичнее, чем раньше.

С чем это связано? Все плачут по Тимошенко?

Ну, я бы так не сказала. Наверное, общая ситуация в стране такая, при которой нет причин радоваться. Вроде бы макроэкономическая ситуация стабилизировалась и в этой части все хорошо. Мы можем сказать "спасибо" за это правительству и команде президента, что вот и инфляция низкая, и ВВП в какой-то мере растет, и, вроде бы, валюта стабильна. И вроде бы ничего не предвещает беды. Вот и план реформ президента хорошо написан. И мы все ждем, что он будет реализован. Однако при этом прекрасно написанная программа реформ, к сожалению, не реализуется. И это уже наводит бизнес на определенные мысли.

Кроме того, усиливается давления на бизнес: возрастает коррупция, фискальный прессинг, увеличивается количество проверок. Соответственно, это не может делать счастливым любой бизнес, если он испытывает такие неудобства в Украине. На форум приехали подготовленные люди, и они понимают, что пока, на сегодняшний момент, им нечего сказать об улучшениях в плане реформирования нашего государства. Только об улучшении макроэкономических показателей.

Давос - это центр политиков, чиновников, бизнесменов и т. д. И, естественно, возникает вопрос о месте Украины в геополитическом пространстве. Каким образом Украина интегрируется с различными партнерскими организациями, с сообществами. Безусловно, для нас, как для Европейской Бизнес Ассоциации, ключевым вопросом была интеграция Украины в Европейское сообщество, в Европейский Союз. Это подписание соглашения об ассоциации, это зона свободной торговли. И охлаждение отношений между Украиной и Европейским Союзом не очень положительно влияет на бизнес-климат в нашей стране и вообще на ожидания инвесторов.

Приехав в Давос, я ощутила еще раз, что, к сожалению, потепления в отношениях между Украиной и Европейским Союзом наблюдать пока не приходится. И можно по-разному говорить о ситуации в стране, однако при этом все видоизменения, которые происходят, не влияют положительно на переговорный процесс между Украиной и ЕС, равно как и с другими партнерами. Значит, что-то делается не так в нашем государстве. В чем-то есть причина, и можно говорить о том, что, может быть, дело Тимошенко каким-то образом влияет на риторику европейского сообщества и других партнеров. Однако нужно понимать, что не только это является краеугольным камнем принятия решений европейских чиновников.

И, в принципе, мы можем сколько угодно винить европейцев за то, что они не принимают Украину в свое сообщество, что они не ставят Украину на повестку дня, однако, при этом надо понимать: если у нас рыльце в пушку, то им есть за что цепляться. Если бы мы, как страна, выполнили все возможное для того, чтобы быть максимально близкими к европейскому сообществу, чтобы Европа не могла нам ничего предъявить, тогда у нас была бы совсем другая риторика, и в дипломатическом плане мы бы смогли гораздо большего добиться. А когда у нас такие политические дела в стране происходят, когда у нас фискальный прессинг, когда у нас не решаются проблемы бизнеса, которые известны не первый год, известны всем, то, безусловно, и настроение бизнесменов ухудшается. Но, тогда, собственно, что мы можем предъявить нашим партнерам за границей? И что можем сказать о себе как о партнере?

Как вы считаете, Евросоюз не отделяет политику от бизнеса и от экономики? Я имею в виду, если сейчас так часто говорят о деле Тимошенко, Луценко и прочем, то звучит как главная тема, как главная причина, почему нет ассоциации и почему нет зоны свободной торговли. Или ЕС все же может разделять эти вещи: политика - политикой, а деньги делать надо?

Это не простой вопрос, потому что в какой-то мере политика определяет бизнес, а бизнес определяет политику. Для Европейского Союза важен не сам факт того, что сидит Тимошенко или Луценко. Для них важен вопрос именно функционирования судебной системы, вопрос верховенства права. Потому что, если сидит, например, Тимошенко или Луценко, то, в принципе, можно посадить любого.

Это и раньше происходило и происходит.

Возможно, просто это громкий явно политический процесс, который, наверняка, уже набил оскомину европейским чиновникам, и они каждый раз видят, что нарушаются законы, и при этом еще не улучшается инвестиционный климат. Усиливается коррупция. Весь этот комплекс заставляет европейцев в один голос говорить: "Нет, Украина, вы не готовы".

Ну, простите, а как они оценивают собственный процесс по Асанжу?

Но это же не они к нам стучатся, а мы просимся вступить к ним в Европейский Союз. Просто надо понимать, кто более сильный партнер. Всегда возникают какие-то вопросы, есть вопросы коррупции, ведь она во многих странах присутствует, в европейских, в том числе. Но, тем не менее, объемы этой коррупции, форматы функционирования бизнес-среды совершенно другие. И мы, как бизнес-сообщество, в котором присутствует 60% европейского бизнеса, международного бизнеса и часть украинского бизнеса, были бы рады отметить подвижки в реформировании нашего государства. Мы не лезем в политику, это не наша цель. Мы не лезем в "дело Тимошенко", мы просто констатируем факт, что оно влияет на интеграционные устремления Украины. И, честно говоря, комментировать дальше я бы не хотела.

Но то, что мы можем комментировать - это ухудшение бизнес-климата. Это проявления коррупции, это продажная судебная власть, принимающая заведомо неправдивые либо неправомерные решения. То есть мы говорим о том, что любой инвестор, любой гражданин не сможет тут нормально жить и нормально работать.

И, возвращаясь к Давосу, мы говорим о том, что такие пессимистичные настроения, потому что мы понимаем, что никто не защищен в нашем государстве, вот и все.

Недавно резко упал индекс инвестиционной привлекательности Украины. Самая большая графа в релизе была посвящена тому, что ничего не изменилось. Почему тогда резко упал индекс? Что произошло? Это случилось в третьем квартале 2011 года.

Мы задавали вопрос о том, какие позитивные изменения произошли, и люди практически ничего не могли ответить. А на вопрос о негативных изменениях люди отмечали усиление фискального давления, усиление коррупции. И при этом отмечали, что в плане реформирования нашего государства ничего не поменялось. То есть люди ждали каких-то изменений.

Как бы странно это не звучало, но когда пришла команда Януковича, бизнес дал кредит доверия этой команде. Например, с нашей стороны он был дан, потому что индекс инвестиционной привлекательности подрос, когда пришла команда Януковича. Почему это произошло? Потому что мы посмотрели, что программа реформ была классно написана. Там все вопросы, которые волнуют бизнес, были отображены. Сейчас мы понимаем, что их писала просто классная команда специалистов.

Mackenzie…

Да. И нормально, хорошо написала, вопросов там нет. И мы смотрим - все хорошо: дэд-лайны, ответственные стороны, персоналии…

Мы тоже так можем написать.

Да, мы все так можем. Так мы ж понимаем, что у этой власти все возможности были для того, чтобы это реализовать. Почему? Потому что президент, парламент, правительство, все работают в одной связке. По идее. Ну что мешает? Если раньше команды говорили, что нам мешало то, что нет большинства в парламенте, президент не наш, условно говоря, нету связки. То есть все, вроде бы, мешало. Здесь все, вроде бы, нормально. Ну, казалось бы - бери и делай.

И мы ждали, что что-то произойдет. Бизнес все-таки имел какую-то веру в то, что что-то поменяется к лучшему. Но этого не происходило. Вместо того, чтобы реализовывать реформы, которые улучшают ситуацию в нашем государстве, бизнес ощущал то, что я уже сказала: коррупция на любом этапе, фискальный прессинг. К бизнесу относятся иногда как к дойной корове. Ведь он наперед платит налоги. И при этом говорят, что они это по своей воле это делают.

Вы говорите "классные реформы". Все-таки это классные реформы или они классно написаны?

Написаны, написаны.

А как они реализованы? Например, возьмем налоговую реформу.

Честно говоря, мы не ощутили вообще позитивных сдвигов в плане налогового реформирования.

А негативные?

А негативные присутствуют. Вот давайте посмотрим на Налоговый Кодекс. Да, можно уважать это правительство и парламент за то, что, наконец-то, Налоговый Кодекс был принят. Однако при этом давайте посмотрим, каким образом он принимался. Он принимался впопыхах. Никто толком его не видел. Мы, естественно работали в этом всем процессе, как бизнес-общество. Но мы быстрее бы "отгребали" эти негативные нормы, которые могли бы быть внесены в Налоговый Кодекс и еще больше усугубить ситуацию. Кроме того, наша ассоциация, наверное, одна из немногих, говорила: "Ребята, давайте примем Налоговый Кодекс, но введем его в действие через год". Для того, чтобы население, бизнес да и сами налоговые органы имели возможность приспособиться к новым реалиям. Однако никто это слышать не хотел. И получилось так, как бизнес и ожидал: все оказались не готовы. Бухгалтеры просто были в шоке от того, какие новшества там были приняты и каким образом надо это имплементировать.

При этом вроде бы ставки налогов снижаются … Но, тем не менее, для бизнеса иногда и не это главное, а главное то, каким образом администрируются налоги. А вот в плане администрирования улучшений никаких не произошло. Более того, мы видим, как налог на добавленную стоимость как не возмещался, так и не возмещается. Справедливости ради надо сказать, что в прошлом году пошло возмещение, то есть пошла какая-то динамика, но…

Автоматическое возмещение заработало? Или нет?

Автомат заработал. Частично. Не все компании вошли в "автоматы", но пошел какой-то процесс. То есть, сдвиг есть. Но при этом старые долги, которые были накоплены до 1 января 2011 года, никто не возмещал. Вот и наворачиваются новые задолженности. И все не так легко, как пишет глава налоговой администрации Украины.

А кому из крупных предприятий, которые входят в вашу ассоциацию, не возмещают НДС?

Мы не можем сейчас назвать персоналии, но я могу сказать о том, что например, в полном объеме такая компания как "Арселор Миттал" не получила возврат НДС. Я всех не буду называть, но "Арселор" назову. А потом нам говорят, гарантируют, обещают, что эти долги будут возмещаться, однако пока мы не видим подвижек. Мы говорим: "Если вы не можете возмещать НДС, по сути, исполнять закон, то давайте посмотрим на альтернативные методы возмещения НДС". Ну что это может быть, если мы говорим о старых долгах? Погасите их облигациями. Вот это один из вариантов. Но он должен быть не обязательным инструментом, а альтернативным, для того чтобы бизнес мог выбрать, хочет он обменять свою задолженность на облигации либо же хочет ждать, когда государство выплатит деньги. Пока мы не имеем такого механизма.

Потом второй вариант, если, например, компания имеет задолженность государства перед ней, почему компания, которая ввозит товары на территорию Украины, должна снова же таки заплатить НДС на границе? Давайте "схлопнем" этот НДС посредством налоговых векселей или каких-то отсрочек, либо что-то еще, чтобы бизнес имел возможность каким-то образом продохнуть. Потому что оборотный капитал ему необходим в сложных кризисных условиях. Страна ведь в непростой ситуации. И бизнес почему-то должен понимать, что страна в тяжелой ситуации, и бизнес на своих плечах должен это выносить.

Это Клименко призывает к этому? Похоже на его риторику, вот эти мультики про налоговую….

Ну, естественно, у всех налоговиков такая риторика. Да у всех государственных чинов высокого пошиба такая же риторика: посмотрите - нам непросто. Но при этом мы забываем, что нужно оптимизировать затраты и сделать так, чтобы сократить затратную часть государственного бюджета и навести прозрачность в процессе трат.

Да, у нас дороги и мосты всегда дороже получаются.

Намного! Не просто в два раза, а, наверное в три, в четыре, в пять. То есть мы очень богатая страна, я скажу так (смеется).

Вы действительно считаете, что макропоказатели улучшились? Вот вы привели в пример инфляцию, она официально небольшая. А если серьезно - она высокая.

Фактически она больше, чем ее рисуют. Но, тем не менее, мы смотрим индикаторы, ну мы же должны на что-то опираться, у нас есть статистические данные, которые рисуем не мы. У нас ведь нет доступа к информации, какая цифра реальная. Соответственно, инвесторы все равно будут смотреть на минфиновские данные. Плюс еще к этому ЕБРР дает свои прогнозы, дает Мировой банк. То есть мы все равно видим ситуацию, которая базируются на данных, продуцируемых государством. И хотим мы этого или не хотим, но все равно показатели не такие удручающие, не такие ужасающие, как, может быть, нам кажется. И это позитивно. В такой стране, как Украине, я думаю рост ВВП на 10-15% - абсолютно реальные показатели при тех возможностях, которые имеет наша страна.

Ну, у нас такого роста не было даже в 2004-м.

Ну, понятно, что не было. Но мог бы быть. У нас же и тогда были многие проблемы, связанные с коррупцией, с фискальным прессингом и с неработающей судебной системой. То есть я, честно говоря, не помню такой ситуации, когда бы мы, как бизнес-сообщество, говорили о том, что у нас проблема с возмещением НДС решена. Либо что у нас прекрасно работающая судебная система, либо что у нас доверие к институциям есть. У нас же не было никогда еще этого. Я работаю в ЕВА с 2000 года. Проблемы остаются всегда одни и те же. Могут меняться механизмы решения, может быть какое-то улучшение в плане динамики решения проблем происходит. Но, тем не менее, плюс-минус риторика остается такой же. Мы даже шутили в какое-то время: у нас был отчет "Барьеры инвестирования в Украине", мы могли просто менять обложку…

Дату.

Да, менять дату. В принципе, содержание оставалось тем же. Просто эта книжечка толстела. Потому что поднабирался опыт у ассоциации, больше компаний приходило, разные аспекты открывались в ведении бизнеса в Украине.

Можно вас попросить ответить за другого человека? Глава правления вашей ассоциации - Томаш Фиала, он же глава инвесткомпании Dragon Capital. Когда он в Украине становился очень заметной фигурой, журналисты его спрашивали: Томаш, а почему вы приехали в Украину, собственно? Почему не остались в Чехии или в Евросоюзе? Он говорил: там у нас синергия не та, что здесь. А что бы он сейчас сказал на счет синергии?

Синергия? Я думаю, что он сам сказал об этом в интервью буквально недавно газете "Зеркало недели": сейчас происходит процесс не реформирования, а распределения властных полномочий. Это его слова. Но с другой стороны, я бы сказала так, что в развивающихся государствах все равно есть больше возможностей для того, чтобы выбиться. И предприимчивые люди все равно имеют возможность для того, чтобы приложиться к этой ситуации и даже получить от этого выгоду. Поэтому в таком государстве, как Украина, возможности для роста колоссальные.

Конечно же, стабильные бизнесы, которые привыкли там к таким условиям - нормальным предсказуемым условиям - им сложно выходить на этот рынок, потому что они не понимают, как можно заплатить взятку, как можно не исполнять закон, как можно обратиться в суд и получить неправомерное решение. Но предприимчивые люди могут здесь действительно хорошо приспособиться и найти возможность для развития бизнеса. Хотя, опять же таки, и у них сдает терпение. …

А кто собирается попрощаться с этой страной?

Вы знаете, я говорила с компанией "Мотт МакДональд" которая занималась киевской кольцевой дорогой, и которой государство, Укравтодор, не доплатило 600 тысяч долларов. И, казалось бы, сумма не большая, совсем небольшая, но, тем не менее, им решили не платить. Вот эта компания и говорит: "Мы развиваться в таких условиях не можем". То есть взятки они не платят. Им проще уйти с рынка Украины, чем здесь бодаться, биться и как-то доказывать, что они солидная компания, которая выигрывает тендеры. Но те тендеры, которые проводятся в Украине, они не выигрывают. Когда кидают на таких небольших суммах, то какой это имидж страны? Это британская компания, она ведь рассказывает везде о том, как "красиво" обходятся с бизнесом такого серьезного уровня.

Если мы говорим о других, есть португальские компании, которые испытывают подобное отношение. И видно, что на рынке Португалии не самый лучший имидж сформирован у государства Украина. Имидж-то формируется не только по тому, что мы Тимошенко посадили в тюрьму. Имидж формируется тем, как ты обращаешься с теми субъектами, которые работают в Украине.

Если мы говорим о бизнес-среде, если наказывают или кидают, нехорошо обращаются с представителями иностранного бизнеса, крупного иностранного бизнеса в Украине, они могут конечно терпеть какое-то время, могут переждать, могут перейти в спящий режим, могут быть здесь в формате представительства, просто наблюдать за процессом развития в стране. Однако при этом они не будут посылать позитивный сигнал за границу. И мы можем сколько угодно рассказывать о том, как классно у нас идет процесс реформирования, как президент рассказывал о том, что все классно, у нас улучшается инвестиционный климат, каждый день у нас просто все лучше и лучше, но бизнес не лыком шит, он понимает, что здесь происходит.

Может, бизнесу просто плохо доносят, что реформы происходят?

Ну, наверное. Мы когда встречаемся, нам говорят: "Почему бизнес не понимает - у нас идет процесс реформирования?!" Думаю, мы, честно говоря, не видим его. Объясните нам, где этот процесс реформирования такой, который улучшит ситуацию в бизнесе, покажите нам это! И более того, мы готовы вас поддержать в том, где есть хорошее начинание. А если мы чего-то недопонимаем, давайте посмотрим, где провал. То есть, если процесс реформирования в налоговой системе идет, а мы что-то не видим, расскажите нам об этом. Но глава налоговой администрации встречается только с 5 компаниями по своему выбору. А потом не хочет встречаться с основной массой компаний. Нет времени для того, чтобы рассказать, как идут реформы. Мы готовы с ним встретиться, и хотим этого, этой дискуссии, хотим поговорить нормально в конструктивной плоскости. Тем более, EБА - это организация, где 900 компаний, это более миллиона рабочих мест. Так давайте встретимся, поговорим, мы не будем кусаться, не будем кричать, мы будем нормально говорить о том, какие проблемы у нас есть, и какие предложения у нас есть для того, чтобы решить эти проблемы. Но глава налоговой администрации хотя и отрапортовал о том, что чудесная встреча у нас с ним произошла и получился прекрасный диалог, однако при этом не готов идти на контакт ни в узком, ни в широком формате.

А что конкретно вы от него хотели?

Хотели, чтобы, например, процесс возмещения НДС шел беспрерывно, чтобы не накапливались долги у компаний, чтобы долги, которые были накоплены, были возмещены. Мы хотели, чтобы, если, возникают у компании убытки, их можно было нормально отнести на убытки в декларации своей. То есть мы ничего не хотим сверхъестественного. Мы хотим понять, когда и как будет проходить проверка. Ну чтоб она не просто как приходила и не каждый день. Вы должны понимать, что может быть какие-то перегибы есть на местах, мы хотим понять, навести какой-то контакт, чтобы господин Клименко мог как-то отреагировать на какие-то сложности, которые возникают в каждодневной деятельности.

С кем вы еще сейчас плотно контактируете, чтобы они отреагировали как-то? Как говорят американцы, что у вас сейчас "на тарелке"?

Вы знаете, я вам скажу так, что мы со многими органами власти имеем достаточно хороший контакт на высоком уровне, с министрами и с их заместителями. Даже с таможней пытаемся работать, вот сейчас будем иметь встречу.

С Калетником?

Да. Для того чтобы обсудить то, что сейчас накопилось. Сейчас тоже ряд вопросов накопился, который не решен, например, в таможенном регулировании. Но чаще всего возникают сложности у компании с налоговой. Вот что у нас на тарелке на данный момент - это налоговая администрация. Вот все как один жалуются на фискальный прессинг.

В чем это выражается?

Об убытке я сказала, что налоговая не принимает, она не понимает, как это так можно такие убытки иметь. Это первое. Второе, возникает, например такое, что в компанию приходят и говорят: заплатите вперед налог на прибыль.

Нормальная просьба для трудных времен.

Абсолютно. И налоговая не понимает, вот как это так, почему мы не разделяем это. Более того, и компании иногда платят наперед, и при этом имеют задолженность по возмещению НДС. И, например, налоговая говорит: вы нам заплатите наперед, а мы вам вернем НДС.

А они не хотят взаимозачет провести?

Вот мы им предлагаем это. Но они не понимают этого, не получается.

Ну, действительно, некрасиво смотрится.

Тяжелые времена. Вот поэтому взаимозачета не будет. Соответственно, не будет платежей наперед. И когда мы приходим в налоговую и говорим: ну, собственно, мы переплатили, давайте НДС возместите. Они говорят: а вы ж сами заплатили, мы вас не просили, вы добровольно принесли деньги на наш счет.

Перегиб с количеством проверок наблюдается только в малом и среднем бизнесе?

Я вам скажу так, что не в среднем, а даже в крупном. Вот вчера встречались с одной из компаний, которая говорит о том, что… не буду называть имя, крупная известная фирма, которая говорит, что с начала января у них было 14 проверок.

Именно налоговики?

Всякие разные. Через день приходят.

А к чему все сводится? Ну, понятно, - дайте денег. Но дайте денег под что, в какой форме, как много? Что хотят?

В зависимости от того, кто приходит. А бывает такое, что "стимулируют".

Склоняют к даче взятки?

Склоняют, да, склоняют (смеются ) Вы понимаете, компании, которые серьезные, они не могут себе позволить склониться в коррупционную схему, потому что иначе просто пострадает менеджер, который управляет этой компанией. Возникает обратная реакция. Потому что это же компания транснациональная, она же пойдет в свое посольство, она начнет рассказывать о том, какой беспредел происходит в нашей стране. Потом посольство идет дальше к чиновникам своим, там формируется имидж чудесный.

Я была на одной из дипломатических тусовок, и смотрю - действительно пессимистические настроения, даже стебный какой-то тон присутствует. Честно говоря, доверия нет к нашей стране. И это печально. И если мы говорим, опять возвращаясь к Давосу, там были чиновники европейского уровня, но они говорят в кулуарах, что ну вообще на сегодняшний момент страна Украина уже не есть интересным игроком для них.

А Пинчук был оптимистичен как организатор украинской секции?

Ну, он делает классное дело. Он молодец. При таком пессимистическом антураже он все равно делает ланч, такие вот классные мероприятия, как проходят в Ялте.

А если ему глубоко в глаза посмотреть, можно там печаль увидеть?

Какая у него там печаль, и есть она или нету, это вы у него спросите. Но могу сказать, что он делает классные вещи. Он может делать это частично для себя. Но для остальных это тоже, наверное, классное мероприятие.

Да, понятно, просто отсюда мы наблюдаем, что все такие грустные, кроме двоих: Пинчук и Квасневский.

Им хорошо?

Похоже, что да.

Я бы не сказала так, вот вы посмотрите на то, как Квасневский вел беседу. Разве ему хорошо?

Это утром было, утром было плохо (смеются).

Ну тогда и всем хорошо, в принципе, всем нормально, все себя чувствуют прекрасно и замечательно, все проводят прекрасно время, однако при этом есть определенная грусть в глазах людей.

Продолжение следует