Один із способів зупинити це - надати всі факти розголосу.

Багато постраждалих відмовчуються. У інших не витримують нерви і вони готові говорити про це відкрито.

"Економічна правда" починає серію публікацій, в яких буде описувати те, що відбувається з такими підприємцями.

Якщо ви власник бізнесу і у вас виникли подібні труднощі, але при цьому ви впевнені у своїй правоті, а також у тому, що ви діяли законно і готові говорити від свого імені, пишіть нам econompravda@gmail.com

Редакція залишає за собою право самостійно приймати рішення про публікацію.

Первый и главный вывод, который для себя сделал, - не стоит называть Украину "банановой республикой". Некоторые "банановые" республики живут намного лучше, чем мы.

Эквадор… Официальная минимальная зарплата, установленная правительством на уровне прожиточного минимума, - 300 долларов, на практике же почти никто не платит сотрудникам меньше 500 долларов в месяц. Да, здесь в ходу настоящий американский доллар, собственная национальная валюта отсутствует как таковая. Именно долларизация, по оценкам экспертов, помогла стабилизировать экономику страны в начале 21 века. Цена бензина, между прочим, - 30 центов. Попросту бензин продается по цене, близкой к себестоимости производства, т.е. для внутреннего рынка компании поставляют топливо по такой цене, по которой его может потреблять население, зарабатывая, в основном, на экспорте.

Конечно, Эквадор - нефтедобывающая страна. Но, с другой стороны, Украина - сельскохозяйственная страна. Почему же у нас такие дорогие продукты питания? Кстати, о продуктах. Всего на 3 доллара мы набрали на две семьи столько фруктов, что через три дня часть из них пришлось выбросить.

Если нефть держит первое место среди экспортных продуктов, то сразу за ней идут все те же бананы и… розы. Объяснение простое: в латиноамериканской республике круглый год весенняя погода. Кстати, как оказалось, розы, которые у нас часто выдают за голландские, на самом деле родом с Эквадора, хотя везут их, действительно, через Нидерланды.

Наконец, еще одна важнейшая отрасль экономики - международный туризм. Он растет быстрыми темпами: в прошлом году сюда приехали 1,1 миллиона туристов, а годом раньше - 800 тысяч, при том, что население страны составляет около 15 млн. человек. Конечно, здесь есть все условия для бурного развития отрасли: тут и живописные океанские берега для любителей пляжного отдыха, горы и джунги для почитателей экстрима, и такая неповторимая жемчужина, как галапагосские острова. Но… ведь и у нас есть Крым и Карпаты, которые при определенных условиях могли бы стать настоящей сказкой для туристов.

Полиции на улицах эквадорских городов практически не видно, несмотря на это здесь очень спокойно, хотя еще 10-12 лет назад по ним было страшно ходить. Бурные политические события, сопровождавшиеся регулярной сменой власти, привели в итоге к тому, что в 2006 году пост президента занял представитель левых сил Рафаэль Корреа. Левый-то он левый, но это человек с блестящим образованием, полученным в университетах Европы и США, и с опытом работы на посту министра финансов.

Латиноамериканские парадоксы: Корреа провозглашает антиамериканские лозунги и дружит с президентом Венесуэлы Уго Чавесом, а экономику его страны при этом цементируют американский доллар и инвестиции частных компаний США. Соединенные Штаты являются также главным торговым партнером Эквадора и в импорте, и в экспорте продукции.

Как рассказывают местные предприниматели, открыть свое дело здесь невероятно просто, и налоговые органы очень лояльны к частному бизнесу. Это страна сиесты, и тут привыкли всё совершать неспешно, но все, с кем мне довелось пообщаться, утверждают: государство сегодня делает максимум для того, чтобы здесь создавались новые и новые бизнесы.

Как ни странно, в этой далекой стране уже довольно много украинцев, чему способствует наличие безвизового режима. К тому же здесь не требуется получать разрешение на работу, то бишь страна поощряет здоровую конкуренцию на рынке труда.

Одна украинка, с которой мне довелось познакомиться, живет здесь уже 18 лет, преподает в университете информатику, не имея ученой степени доктора философии. Ее ежемесячная зарплата - 1800 долларов. Узнав, что я руковожу международной ИТ-компанией и имею опыт преподавания в украинском вузе, она тут же предложила мне читать лекции для студентов. Характерно, что мои ссылки на незнание испанского языка, были отметены коротко: "Дадим переводчика". Мелкая деталь, но она прекрасно иллюстрирует стремление эквадорцев к развитию. Кстати, ИТ-отрасль - одно из направлений, которому здесь уделяют все больше внимания, поэтому знания успешных специалистов, от разработчиков до менеджеров, очень востребованы.

Когда, вернувшись домой, я рассказал о "банановом Эквадоре" одному знакомому, он с грустью посмотрел на меня и сообщил, что сам недавно вернулся из Нигерии. "Очень во многом и в Нигерии живут лучше, чем мы", - это уже не мои слова.

Всего в проекте повестки дня сессии находится около тысячи законопроектов. Разобраться в таком количестве законодательных инициатив и выделить из них важнейшие очень непросто. Я хотел бы обратить внимание читателей на семь законопроектов, принятие которых крайне важно для устойчивого развития страны и которые наверняка вызовут сильный общественный резонанс.

1. Уголовно-процессуальный кодекс. 20 лет Независимости Украины, а мы до сих пор живем по старому уголовно-процессуальному кодексу 1963 года. Все годы Независимости депутаты пытались точечно решить проблемы старого УПК, внося в него все новые и новые изменения, однако выбить из него советский дух так и не удалось. Именно поэтому Президент Украины подал в Верховную Раду новый комплексный законопроект под №9700.

2. В прошлом году Президентом Украины наложено вето на Закон Украины ”О морских портах”. Очень важно, чтобы правительство оперативно доработало проект и внесло его в Раду. На мой взгляд, это очень важный проект.

3. Считаю, что в стенах парламента продолжится дискуссия относительно законопроекта ”О рынке земель”, который на прошедшей сессии уже был принят в первом чтении.

4. Сейчас ожидается принятие Президентом национального плана действий на 2012 год, но есть нерассмотренные законопроекты, которые подавались во исполнение национального плана на 2011 год. Среди них, заслуживает особое внимание долгоиграющий вопрос Национальной комиссии регулирования деятельности субъектов природных монополий в сфере транспорта. Министерство инфраструктуры разработало проект и провело его общественное обсуждение, а правительство уже зарегистрировало соответствующий законопроект.

5. Минприроды готовит новую редакцию Кодекса о недрах, которая будет адаптирована к принятому Налоговому кодексу и направлена на более широкое взаимодействие бизнеса и государства. Тут стоит вспомнить о перспективах добычи сланцевого газа, о государственно-частном партнерстве, разделе продукции и т.д.

Интересным, на мой взгляд, является законопроект, который предполагает передачу права пользования на недра другим лицам (с согласия компетентного органа). Это создаст своеобразный рынок, на котором будут предложения от лиц, которые не могут вести добычу либо утратили интерес к этому виду деятельности. Данное новшество существенно упростит приход частного инвестора, включая и иностранного.

6. Считаю, что парламент этого созыва должен запомниться принятием закона ”Об обществах с ограниченной ответственностью”, об индустриальных парках, финансовой поддержке экспортной деятельности, изменениями в ряд законов по рациональному использованию топливно-энергетических ресурсов, энергоэффективности и альтернативных источниках энергии. Благо, что такие законопроекты уже зарегистрированы и ждут своей очереди.

7. Ко второму чтению готовится проект закона ”О нормативно-правовых актах”. По сути, это закон о законах. Его принятие упорядочит процесс разработки, принятие и вступление в силу нормативно-правовых актов, обозначит их систему, виды и иерархию.

Десятая сессия Верховной Рады будет сложной, но и очень интересной одновременно. Каждый депутат в преддверие выборов будет стараться донести свои идеи обществу и в зале под куполом разыграются нешуточные предвыборные баталии. Наверняка некоторые фракции захотят раскачать ситуацию и поднять сложные вопросы новой редакции Трудового кодекса Украины, языка, национализации базовых отраслей экономики и т.д. Надеюсь все же, что это не помешает депутатам работать и над теми законопроектами, которых давно ждет общество.

Даже принимая ту мысль, что усиливающееся отрицание общественно-политической реальности синонимично недовольству, наверняка мало кто, думал, что эти процессы могут развивать подобно кейсам, описанным в книгах по манипулированию общественным сознанием, политологии, социальной философии и даже истории. Вероятно, уход в digital воспринимался в образе этакой ”теплой ванны” с толстым слоем пены и желтыми резиновыми... уточками, погрузившись в которую общество будет продолжать безвольно пускать пузыри.

Для самоустранившегося же молчаливого большинства, закрытие ”хаба забытья” (именно так следует именовать ex.ua) стало таким же неожиданным и непредсказуемым событием, каким мог бы стать для всех нас зомби-апокалипсис, когда мир разрушается, а по улице бродят живые мертвецы. Да-да, зомби-апокалипсис.

Но бурные дискуссии, накал страстей, DDOS-атаки - все это лишь вскрыло еще один раскол общества, в котором мы еще не могли себе признаться. Украина располосована теперь не только на западную и восточную часть, предпринимателей и наемных работников, работяг и офисный планктон, биомассу и олигархов. В ней появились две новые составные части: онлайн и оффлайн.

Для digital-электората партии и движения - замшелый анахронизм. Листовки и партийные газеты - неудобные для восприятия носители. Акции протеста на улицах - необъяснимая трата времени без прогнозируемых последствий. Для них возможность самостоятельно выбирать контент важнее, чем то, что есть на самом деле. Это и есть свобода и действительность. Точнее, цитируя классика, ”симулякр, который вообще не имеет никакого отношения к реальности, и сфокусирован на самом себе”.

Примерно то же самое можно сказать о содержании программ, выступлений и идеологий. Демократия? Честность? Моральность? Социальная защита? Права? Нет. К черту, это все! Смотреть онлайн! Свобода, равенство, контент! И если бы Эжен Делакруа, поддавшись современным веяниям, взялся за римейк ”Свободы, ведущей народ на баррикады”, то наверняка бы прописал тэг ”сиськи” и дорисовал в правом нижнем углу кнопку ”поделиться”.

Если вы мне скажете, что эти люди не голосуют и, вообще, с трудом могут считаться гражданами, то я просто спрошу: ”А кто их пытался туда привести?” До недавних пор их никто на выборах видеть и не желал. У них есть позиция, только вот одна проблема. Для них поход на избирательный участок сродни посещению торгово-развлекательного центра. И избирательный участок просто должен выйти победителем из схватки со скидками до -90%.

Вы скажете, что это ужасно, безответственно, вопиюще. Но это правда. И примеры затерянных городков в западныхдемократиях, где подолгу не могут избрать мэра по причине тотальной неявки не является такой уж выдумкой и ересью. Все это дела не такого уж далекого будущего.

Политические же партии уже сейчас должны вовсю перенимать маркетинговые приемы брендов и компаний, работающих на потребительском рынке и борющихся за лояльность потребителей в ”первом экране”. Ибо политические партии и гражданские движения такой же обычный товар, как зубная паста или упаковка прокладок.

Проте, подана у цих статтях інформація спотворюється як за змістом: "закон покликаний вирішити проблему масового залучення до відповідальності володільців баз персональних даних з незалежних від них причин", так і у підходах до питань відповідальності: "... за умов відсутності належного правового врегулювання на рівні підзаконних актів, яке б урегулювало весь процес підготовчої роботи, яка передувала б реєстрації баз персональних даних".

Незважаючи на те, що "вилка" санкцій є достатньо широкою, але у визначенні протиправність дій у більшості випадків насамперед пов’язується з фактом конкретних порушень прав конкретного громадянина - суб’єкта персональних даних.

Оскільки Закон спрямований на захист прав людини, то питання відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних насамперед слід тлумачити з огляду на дії або бездіяльність, що спричинили реальну суттєву шкоду фізичній особі в наслідок незаконного доступу до її персональних даних та незаконній обробці цих даних.

Саме тому серед усього переліку статей Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних" найбільш важливою нормою можна вважатистаттю 182 Кримінального кодексу України "Порушення недоторканності приватного життя", яка передбачає відповідальність за: незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації.

Крім того пункт 2 цієї статті, передбачає посилення відповідальності за вчинення тих самих дії повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи. У примітці до згаданої статті чітко зазначено, що "Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян".

Далі за "ступенем захисту від втручання в особисте життя" слідує стаття 18839 Кодексу України про адміністративні правопорушення "Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних", яка стосується питань:

- неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб'єкта персональних даних про його права у зв'язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються;

- недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних у базі персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них.

Особлива важливість зазначених статей пов’язана з тим, що вони покликані унеможливити зловживання та незаконне використання персональних даних, що могло би завдати шкоди суб’єкту персональних даних - людині.

Далі за ступенем значущості можна виділити статтю 18840 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо невиконання законних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних.

І тільки на останньому місці у цій статті передбачається відповідальність з ухилення від державної реєстрації бази персональних даних та неповідомлення або несвоєчасне повідомлення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних про зміну відомостей, що подаються для державної реєстрації бази персональних даних.

Це пов’язано з тим, що ухилення від реєстрації само по собі, зазвичай, не завдає шкоди суб’єкту персональних даних, але створює передумови для інших порушень.

У контексті встановлення відповідальності за ухилення від державної реалізації бази персональних даних також необхідно підкреслити те, що у відповідності до законодавства реєстрація баз персональних даних здійснюється за заявочним принципом, який полягає насамперед у тому, що володілець бази персональних даних самостійно визнає факт наявності персональних даних, усвідомлює необхідність забезпечення законної обробки та законного доступу до даних про фізичну особу про що ставить відмітку у відповідному розділі заяви на реєстрацію бази персональних даних.

Також, слід звернути увагу на розмір штрафів. За ухилення від державної реалізації бази персональних даних максимальною санкцією є накладання штрафу у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У той же час, максимальною санкцією за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб'єкта персональних даних про його права у зв'язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються, є накладання штрафу у розмірі "лише" до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Але, якщо дію цих норм розглянути на практиці, ситуація буде виглядати дещо інакше. Наприклад:

У підприємства є дві бази персональних даних - працівників і контрагентів. У базі працівників містяться персональні дані 15 осіб, а у базі контрагентів - 100.

Підприємство не зареєструвало свої бази персональних даних та не здійснило повідомлення суб’єктів чиї персональні дані містяться у згаданих базах.

Ризики які несе підприємство у разі його перевірки на предмет дотримання вимог законодавства про захист персональних даних виглядають наступним чином:

- максимальна санкція за ухилення від державної реєстрації баз персональних даних - 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Х 2 бази персональних даних = 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- максимальна санкція за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб'єкта персональних даних - 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян Х 115 суб’єктів чиї персональні дані містяться у базах = 46 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окремо слід окреслити питання, які були висвітлені у коментарях Державної служби України з питань захисту персональних даних і які стосувалися питань умов, за яких буде порушуватися питання щодо притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності у сфері захисту персональних даних:

1. До ДСЗПД повинна бути надіслана скарга від фізичної особи (при цьому скарга має бути підкріплена документами, що підтверджують порушення у сфері захисту персональних даних), або певний Володілець чи Розпорядник баз персональних даних включений до Плану перевірок дотримання вимог законодавства про захист персональних даних на відповідний період.

2. На підставі скарги або Плану ДСЗПД буде проведено перевірку володільців та (або) розпорядників баз персональних даних щодо дотримання ними вимог законодавства про захист персональних даних, в результаті якої буде надано припис про усунення порушень. В разі невиконання припису ДСЗПД складає адміністративний протокол, який потім передається до суду.

3. Після вступу в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про захист персональних даних", у разі виявлення під час перевірки порушень передбачених статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення буде складатись адміністративний протокол, а у разі виявлення порушень передбачених статтями Кримінального кодексу України - матеріали перевірки будуть передаватись правоохоронним органам.

4. Тільки наявність адміністративного протоколу, складеного представниками ДСЗПД, є підставою для проведення відповідного судового засідання та прийняття рішення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення, на підставі якого володільцем бази персональних даних сплачується штраф.

5. Ухиленням від державної реєстрації бази персональних даних не вважатиметься факт подачі володільцем бази персональних даних заяви про реєстрацію бази персональних даних до ДСЗПД до 1 липня 2012 року.

6. Єдиним органом виконавчої влади, на який законом покладеного завдання щодо контролю за додержанням вимог законодавства про захист персональних даних є Державна служба України з питань захисту персональних даних, а рішення про адміністративне стягнення прийматиме лише суд".

У теперішній час працівниками ДСЗПД закінчено роботу над розробкою проекту "Положення про порядок здійснення контролю у сфері захисту персональних даних", який розроблений у відповідності до Закону України "Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарчої діяльності".

Зазначений документ конкретизує значну кількість питань діяльності щодо практичного застосування вимог законодавства про відповідальність у сфері захисту персональних даних, визначення фактів порушень та притягнення до відповідальності порушників. Після реєстрації зазначеного документу Міністерством юстиції України він вступить в дію, що дозволить здійснити його апробацію на практиці.

З метою максимально повного висвітлення питання відповідальності володільців баз персональних даних насамперед необхідно також чітко висвітлити їх обов’язки щодо захисту персональних даних, що кореспондуються з правами суб’єкта персональних даних.

Для кращого розуміння питання можливого настання відповідальності володільців або розпорядників баз персональних даних сформуємо їх у відповідні групи.

1. Вчинення дій, пов’язаних з персональними даними без згоди суб’єкта персональних даних:
- Обробка персональних даних без конкретних і законних цілей, що визначаються за згодою суб’єкта персональних даних;
- Зміна визначеної мети обробки персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних;
- Використання, поширення персональних даних без згоди суб’єкта;
- Необґрунтоване посилання на забезпечення інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини при використанні та поширенні персональних даних без згоди суб’єкта;
- Визначення строків зберігання персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних;

Крім того, Закон чітко визначає дії володільця або розпорядника бази персональних даних, які визначаються умовами згоди суб’єкта персональних даних окрім випадків, передбачених законами України:
- Обсяги персональних даних, які можуть бути включені до бази персональних даних, визначаються умовами згоди;
- Порядок доступу до персональних даних третіх осіб;
- Повідомлення про передачу персональних даних третій особі протягом десяти робочих днів.

Окремо слід зазначити те, що ДСЗПД веде Державний реєстр баз персональних даних, який надає можливість кожному громадянину отримати інформацію щодо внесених до нього записів, знати про місцезнаходження баз персональних даних, її призначення та найменування, місцезнаходження та/або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника цієї бази.

Суб’єкт персональних даних також має право:
- Пред’являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником бази персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;
- оскаржувати рішення володільця або розпорядника баз персональних даних про відстрочення або відмову в доступі до персональних даних;
- на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв’язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
- звертатися з питань захисту своїх прав щодо персональних даних до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до повноважень яких належить здійснення захисту персональних даних;
- застосовувати засоби правового захисту у разі порушення законодавства про захист персональних даних.

Оскарження зазначених рішень здійснюється до уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних (ДСЗПД), інших органів державної влади (Міністерства юстиції України) або до суду.

2. Відповідальність за порушення вимог щодо забезпечення законності обробки персональних даних: тобто обробка персональних даних:
- Без згоди суб’єкта персональних даних або без наявності відповідного дозволу на обробку персональних даних, який надається володільцю бази персональних даних відповідно до закону, виключно для здійснення його повноважень;
- Обробка персональних даних без згоди суб’єкта з необґрунтованим посиланням на необхідність захисту життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних;
- Неотримання згоди суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних з посиланням на необхідність захисту життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних у час, коли отримання такої згоди стала можливою;
(Важливим при цьому є те, що при наданні суб’єктом персональних даних згоди на обробку його персональних даних він має право внести застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних);
- Ненадання працівникам дозволу на використання персональних даних лише у суворій відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов’язків;
- Не доведення до працівників вимоги щодо не припущення розголошення ними у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв’язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов’язків;
- Не доведення до працівників вимоги стосовно того, що це зобов’язання є чинним після припинення ними діяльності, пов’язаної з персональними даними;

3. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання процедур, пов’язаних з формулювання мети обробки персональних даних:
- Не внесення чіткого формулювання мети обробки персональних даних до відповідних нормативно-правових чи статутних документів;
- Неповідомлення суб’єкта персональних даних протягом десяти робочих днів з дня включення його персональних даних до бази персональних даних про мету збору даних виключно в письмовій формі.

4. Відповідальність за недотримання вимог щодо точності та достовірності персональних даних, які збираються та обробляються у базах персональних даних:
- За невиконання заходів щодо оновлення персональних даних у разі необхідності;
- За невнесення змін до персональних даних на підставі вмотивованої письмової вимоги суб’єкта персональних даних;
- За ігнорування вимоги щодо невідкладного внесення змін до персональних даних, які не відповідають дійсності з моменту встановлення невідповідності;
- За обробку відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи.

5. Відповідальність за формування складу та змісту персональних даних у базі персональних даних:
- За невідповідність складу та змісту персональних даних визначеній меті їх обробки;
- За надмірність персональних даних - збирання та обробку персональних даних, що не відповідає визначеній меті їх обробки;
- За обробку персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, а також даних, що стосуються здоров’я чи статевого життя, окрім випадків, передбачених Законом.

6. Відповідальність за невиконання вимог, пов’язаних з державною реєстрацією бази персональних даних:
- Неповідомлення суб’єкта персональних даних протягом десяти робочих днів з дня включення його персональних даних до бази персональних даних про його права, визначені Законом та осіб, яким передаються його персональні дані, виключно в письмовій формі;
- Неповідомлення ДСЗПД про кожну зміну відомостей, необхідних для реєстрації відповідної бази, не пізніш як протягом десяти робочих днів з для настання такої зміни.

7. Відповідальність за дії, пов’язані з обробкою персональних даних:
- Умисне приховування, ненаданням чи несвоєчасним наданням що призвели до випадкової втрати, знищення, пошкодження;
- Знищення персональних даних в базах персональних даних у випадках, що не передбачені Законом;
- Неповідомлення протягом десяти робочих днів суб’єкта персональних даних про зміну чи знищення персональних даних або обмеження доступу до них, а також не здійснення відповідного повідомлення суб’єктів відносин, пов’язаних із персональними даними, яким ці дані було передано;
- Обробляти персональні дані у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, у строк, не більший ніж це необхідно відповідно до їх законного призначення;

8. Відповідальність за ненадання або несвоєчасне надання суб’єкту персональних даних доступу до його персональних даних, що містяться у відповідній базі персональних даних;
- Відстрочення доступу суб’єкта персональних даних до своїх персональних даних;
- Ненадання суб’єкту персональних даних можливості реалізовувати правобезоплатногоодержання будь-яких відомостей про себе у будь-якого суб’єкта відносин, пов’язаних з персональними даними, без зазначення мети запиту;
- Ігнорування запиту суб’єкта персональних даних на предмет його задоволення;
- Не надання відповіді на запит суб’єкта персональних даних більше ніж десять робочих днів з дня його надходження;
- Неповідомлення протягом десяти робочих днів особи, яка подала запит, що запит буде задоволено або направлення відмови у наданні відомостей із зазначенням підстави з посиланням на конкретних нормативно-правовий акт;
- Недотримання строків безоплатного задоволення запиту суб’єкта персональних даних (більше ніж тридцять календарних днів) щодо надання відповідь про те, чи зберігаються його персональні дані у відповідній базі персональних даних, а також надання змісту його персональних даних, які зберігаються та джерела отримання цих відомостей;
- Ненадання інформації суб’єкту персональних даних про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані, що містяться у відповідній базі персональних даних;
- Невиконання вимоги, що у разі відстрочення доступу до персональних даних третіх осіб допускається у разі, якщо необхідні дані не можуть бути надані протягом тридцяти календарних днів з дня надходження запиту (проте, загальний термін вирішення питань, порушених в запиті, не може перевищувати сорока п’яти календарних днів)
- Неповідомлення суб’єкта персональних даних про відстрочення у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження такого рішення із зазначенням: прізвища, ім’я та по-батькові посадової особи, дати відправлення повідомлення, причини відстрочення та строку, протягом якого буде задоволено запит.

9. Відповідальність за не створення умов для захисту персональних даних у базі персональних даних:
- Незабезпечення захисту персональних даних від незаконного доступу до них;
- Незабезпечення цілісності персональних даних у базі персональних даних;
- Незабезпечення відповідного режиму доступу до персональних даних;
- Не визначення структурного підрозділу або відповідальної особи, яка організовує роботу, пов’язану із захистом персональних даних при їх обробці;
- Незабезпечення фізичною особою, яка володіє персональними даними особистого захисту баз персональних даних;

10. Відповідальність за порушення вимог при поширенні (розповсюдженні, реалізації, передачі) відомостей про фізичну особу з урахуванням того, що виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані:
- Розголошення відомостей стосовно суб’єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб’єктам відносин, пов’язаних з такими даними;
- Надання доступу до персональних даних третій особі, якщо зазначена особа відмовляється взяти на себе зобов’язання щодо забезпечення вимог Закону або неспроможна їх забезпечити;
- Надання права на використання персональних даних без створення відповідних умов для захисту цих даних та перевірки вжитих стороною, якій передаються персональні дані, створених нею заходів щодо забезпечення вимог Закону;
- Доручення обробки персональних даних розпоряднику володільцем без укладання з розпорядником договору в письмовій формі;
- Обробка персональних даних розпорядникомне у відповідності до чітко встановленої мети обробки персональних даних та в обсягах, що були визначенів умовахукладеного договору;
- Використовувати відомості про особисте життя фізичної особи як чинник, що підтверджує чи спростовує її ділові якості;

В соцсетях рекой льются проклятия в адрес милиции, правительства и, собственно, государя. Нельзя сказать, что матюги пользователей необоснованны. Целиком и полностью обоснованны. Но, господа, кого защищаем?

Мы даже опустим тот факт, что в каких-нибудь США или какой-нибудь Европе, частью которой привыкло себя считать украинское интернет сообщество, за такое ex.ua дают примерно 250 лет сроку.

Где же вы, уважаемые, когда у обычных предпринимателей средней руки тупо отбирают честный, нормальный бизнес? Почему вы не взламываете сайт государственной таможни, когда в портах месяцами не растаможивают грузы обычных предпринимателей в ожидании взятки? Почему никто не трогает сайт налоговой за регулярные "наезды" на бизнес?

Почему вы не "положите" сайт МВД, когда в РОВД убивают людей? Почему вы не "положите" сайт Киевской администрации из-за нечищеных дорог, на которых каждый день люди ломают себе руки и ноги?

Почему-то украинцы в состоянии протестовать, только если отбирают льготы и "халяву". Свобода слова, чиновничий беспредел, "посадки" по политическим мотивам, полудохлая экономика и, собственно, полуразваленная страна такого праведного гнева не вызывают.

Никаких протестов нет. Уличные акции, которые время от времени пытается организовать оппозиция, вызывают зубную боль. Похоже, всех устраивает даже то, что в этой стране без заноса денег в роддом даже на свет появиться проблематично.

В письме хакеров Мустафе Найему прозвучало утверждение, что власть наказывают за то, что она влезла туда, куда ее лезть не просили. Это что, общественный договор такой - если вы "распиливаете" государственные миллионы на фиктивных тендерах, то не мешайте нам смотреть "пиратское" кино, и все будет ОК?

Многие возразят - украинцы не готовы платить бешеные деньги за лицензионные фильмы и софт. Согласен. Но это ведь замкнутый круг.

Пока украинцы не начнут спрашивать с власти по поводам, которые достойны самого серьезного внимания общества, деньги на "лицензионки" и не появятся. Вам их не дадут заработать.

Существует такая политологическая теория, согласно которой в странах с высоким ВВП может сформироваться устойчивая диктатура - власть тогда может купить согласие граждан. Нефтяные эмираты наглядный тому пример.

Похоже, что украинский случай еще запущенней. Если власть будет закрывать глаза на нарушение закона, то у нее будет все хорошо. Украинцы всегда найдут возможность заработать "втемную" три копейки и засим успокоиться, посмотрев кино в интернете.

И тогда уже точно на четвертом этаже дома на Банковой можно спокойно жить, считая "котлеты" денег. Но если так, то какая же тут может быть Европа?

Какие горячие дискуссии о правах, доступе к информации. Но в стране, где каждая женщина имеет право на свою собственную сумку Биркин или на худой конец от Луи Виттон, а каждый дедушка уже имеет татуировку дракона, разговоры о соблюдении копирайта, по большому счету, ничего не стоят.

В тени бурной дискуссии о том, что плохо качать рипы фильмов и музыки, но отказаться от этого очень трудно, остается другая версия, которая, равно как и все остальные, имеет право на жизнь. Увы, мне доподлинно неизвестны взаимосвязи между блаженным мучеником ex.ua и очень большим провайдером - "Волей Кабель". Да-да, именно этой компанией, которая регулярно собирает множество негативных отзывов во всех социальных сетях.

Трафик для абонентов "Воли" из пиратской гавани не тарифицировался. Возможно, только одному МВД станет известно, куда текли рекламные поступления.

Одновременно с изъятием части серверов ex.ua, у "Воли" начались перебои с подачей данных. Целые районы вечерами перебирали залежи болванок и даже книг, грустно зачищали закладки в браузерах и вспоминали о временах, когда интернета не было в каждом шланге. Попытки дозвониться в поддержку вызывали только истерический смех, полный горечи.

Ведь может быть, что это не борьба с пиратами, которые вырывают последний кусок хлеба у голливудских воротил, голодающих музыкантов и транснациональных корпораций. Это вполне мог бы быть очередной "отъем" самого провайдера. Такой сценарий проигрывался неоднократно и не на вполне легальных рынках услуг. И так было, например, с „обналом”, который можно делать, но не всем, и по более высокой цене.

Что же до провайдера, то бизнес работает, во многих регионах уже проведены поглощения локальных операторов. Все отлично.

Где тут схема и “печеньки”, спросите вы? А вы припомните, планы по продвижению широкополосного доступа в массы. Планы поистине наполеоновские, предусматривающие даже субсидирование таких подключений из госбюджета, дабы информированность народа росла.

А сколько в Украине еще осталось пенсионеров, которые мечтают иметь свой канал на Youtube, переписываться в Facebook и размещать совместные заказы в интернет-магазинах? А сколько учителей и врачей, просто мечтающих сменить провайдера и порекомендовать его всем вокруг?

То есть, при достаточно понятном желании, это очень живой и реальный механизм перекачивания государственных денег в карманы таинственных акционеров. Работает же этот механизм в солнечной энергетике, например. А чем доступ в интернет или цифровое телевидение хуже?

- Знаєш, в мене проблема. Я своїм співробітникам вже декілька місяців не плачу заробітну плату, а вони все одно продовжують ходити на роботу.

- А ти спробуй їх оштрафувати!

Приблизно за такою ж схемою в Україні складаються відносини між владою та дрібними підприємцями. Влада випробовує їх на витривалість: Податковий кодекс, пенсійна реформа, зміна КВЕДів. Кожен крок наче перевірка - витримають чи не витримають? Витримали? Тоді чекайте новий удар.

Цього тижня Кабмін подав до парламенту проект закону, яким пропонується вилучити із законодавства норму щодо письмового попередження за 10 днів про проведення планових перевірок.

Така законодавча ініціатива - вишуканий крок посадовців, спрямований проти підприємців.

Замість того, аби фактично наближати вітчизняне законодавство до європейського, де бізнес працює за чіткими та зрозумілими правилами, наша влада створює поліцейську державу.

За ширмою зближення законодавства з європейськими та світовими стандартами, а також під егідою захисту прав споживачів, чиновники винаходять все нові і нові способи того, як поставити бізнес на коліна, виписати побільше штрафів і отримати побільше хабарів.

Не може підприємець постійно жити в очікуванні перевірок. Він не може працювати з розумінням того, що його роботу у будь-який момент може паралізувати планова, не кажучи вже про позапланову, перевірка.

Так, перевірки мають бути. Але тільки за умови обґрунтованих підозр. Планові перевірки - це офіційна недовіра держави до підприємців. Влада замість того, аби спрощувати ведення бізнесу в Україні, своєю останньою законодавчою ініціативою спрощує механізми поборів та принижень.

Информационным поводом для таких ненаучных гипотез и прогнозов стало решение Конституционного суда Украины от 20 января 2012 года № 2рп/2012 в деле по конституционному обращению Жашковского районного совета Черкасской области относительно официального толкования положений частей первой, второй статьи 32, частей второй, третьей статьи 34 Конституции Украины.

Как следует из самого предмета обращения, Конституционный суд по просьбе Жашковского райсовета разъяснил несколько норм Основного закона Украины, ссылаясь на нормы украинского и международного права и других статей Конституцию Украины, при этом не расширив и не сузив ничьих прав (ни прав журналистов, ни прав депутатов) и понятия конфиденциальности.

В своём конституционном обращении депутаты Жашковского райсовета просили суд официально растолковать, что следует считать информацией о личной и семейной жизни. А именно, является ли такая информация о человеке конфиденциальной, а ее сбор, хранение, использование и распространение - вмешательством в личную и семейную жизнь, в частности, в жизнь должностного лица. Ведь, не будем забывать, тоже является человеком - физическим лицом с определённым набором гражданских правомочий.

Собственно, мотивировочная часть решения КС как раз об этом: что законодательство Украины защищает от разглашения личную жизнь не только обычных людей, но и должностных лиц. Но при этом суд напомнил, что, согласно Резолюции Парламентской ассамблеи Совета Европы от 25 декабря 2008 года, ”публичные лица должны осознавать, что особый статус, который они имеют в обществе, автоматически увеличивает уровень давления на их частную жизнь”.

А в соответствии с законодательством Украины, к информации с ограниченным доступом не относятся, в частности, декларации о доходах лиц и членов их семей, претендующих на занятие или занимающих выборные или государственные должности, персональные данные таких лиц, а также сведения о незаконных действиях органов государственной власти и местного самоуправления, их должностных и служебных лиц.

Таким образом, нет никаких оснований утверждать, что своим решением Конституционный суд, фактически, ”узаконил” цензуру.

Право на неприкосновенность гарантируется каждому

Еще в своём решении 1997 года КС разъяснил, что конфиденциальная информация о человеке без его на то согласия может собираться и распространяться только в случаях, предусмотренных законом, а именно - если существует угроза национальной безопасности, экономическому благосостоянию и правам человека.

Системный анализ положений частей первой, второй статьи 24, части первой статьи 32 Конституции дает основания КС считать, что реализация права на неприкосновенность личной и семейной жизни гарантируется каждому лицу - независимо от пола, политических, имущественных, социальных, языковых или других признаков, а также статуса публичного лица, в частности государственного служащего, государственного или общественного деятеля, который играет определенную роль в политической, экономической, социальной, культурной или другой сфере государственного и общественной жизни.

Также, КС сослался на своё Решение от 6 октября 2010 года № 21-рп/2010 в части предостережения относительно недопущения нарушения конституционных прав членов семей должностных лиц. Распространение данных о таких физических лицах - членах семьи, которые могут стать известными в результате распространения информации о самом должностном лице, кроме случаев, определенных законом, может привести к нарушению их конституционных прав, нанести вред достоинству, чести, деловой репутации и т.п.

Право журналистов на ”оценочные суждения” никто не отменял

Возвращаясь к вопросу цензуры, следует также отметить, что право журналистов на ”оценочные суждения” никто не отменял.

Такими считаются высказывания, которые не содержат фактических данных, в частности, это: критика, оценка действий, употребление языковых средств наподобие сатиры, гипербол, аллегорий, известных практике Европейского суда по правам человека, юрисдикция которого обязательна по всем вопросам, касающихся толкования и применения Конвенции о защите прав и основных свобод человека (ратифицированная Законом от 17 июля 1997 г. № 475/ 97-ВР). Оценочные суждения не подлежат опровержению и доказыванию их правдивости.

Статьей 10 той же Конвенции каждому обеспечена общая защита ”выражения взглядов”.

Данное предписание имплементовано в национальное законодательствоУкраины следующим образом:

- согласно ст. 471 Закона Украины ”Об информации”, никто не может быть привлечён к ответственности за высказывания оценочных суждений;

- по смыслу ч. 4 ст. 17 Закона от 23 сентября 1997 г. № 540/ 97-ВР ”О государственной поддержке средств массовой информации и социальной защите журналистов” необходимо установить наличие злого умысла журналиста или служебных лиц средства массовой информации, а также свидетельств использования истцом возможностей внесудебного опровержения неправдивых сведений, отстаивание его чести и достоинства, деловой репутации и урегулирования спора в целом;

- положениями Закона ”О печатных средствах массовой информации (прессу) в Украине” установлен запрет цензуры массовой информации. Незаконное ограничение права на свободу слова, вмешательство в профессиональную организационно-творческую деятельность СМИ и индивидуальную творческую деятельность журналистов, другие посягательства на свободу информационной деятельности должностными лицами влекут уголовную ответственность.

Таким образом, журналист имеет право написать критический материал, не только освещать положительные стороны жизнедеятельности общества, а и обращать внимание на необходимость искоренения определенных недостатков, нарушений закона, о которых ему стало известно.

Питання приймаються до 18-00 середи, 1 лютого 2012 року.

Попереджаємо, що ми власноруч оберемо ті з них, які вважаємо потрібними. Ми не будемо передавати жодні питання, які ображають людську гідність Мавроді або тих людей, які є клієнтами його фінансового дітища.

З повагою, "Економічна правда"