Уряд та інфляція: хто кого

За результатами 2007 року темпи приросту інфляції становили 16,6% - рекордне значення з 2000-го року. Прогнозні значення цього показника на 2008 рік залишаються дискусійним питанням. Так, у бюджеті поточного року новий уряд заклав значення інфляції на рівні 9,6%. Глава НБУ Володимир Стельмах дає інше значення - 14,8%. На днях свій переглянутий прогноз оголосив і Всесвітній банк - 13,8%. Прогнозувати такий агрегований, залежний від багатьох факторів показник, як рівень інфляції на рік, є справою тяжкою і невдячною. Але необхідною.

Передбачення темпів росту інфляції ґрунтується на визначенні головних її чинників. Аналіз найвагоміших факторів інфляції минулого року, пошук нових та визначення їхнього потенційного впливу протягом цього року може дати більш-менш обґрунтований прогноз.

Минулого року найбільшими стимуляторами інфляційних процесів стали підвищення соціальних мінімумів, ріст цін на основні продукти харчування, швидкий ріст грошової маси через банківське кредитування та елементи структурного характеру, пов'язані з неефективністю використання факторів виробництва та неефективним управлінням.

Як зазначає директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова Василь Юрчишин, в Україні з року в рік повторюються одні й ті ж чинники інфляції. Спостерігається чітко виражена сезонність впливу таких факторів. Проте інтенсивність кожного з них змінюється.

Спектр чинників, унаслідок яких росте інфляція, на думку експертів, цього року поповниться дещо посиленими інфляційними очікуваннями, збільшеною невизначеністю щодо цін на енергоносії та загальносвітовою тенденцією до здорожчання харчів.

У визначенні головного "кореня" української інфляції у короткотерміновому періоді думки експертів збігаються - це чергове підвищення соціальних мінімумів. Тобто головним джерелом інфляції є бюджет. "За номінальними показниками зростання зарплати, прожиткового мінімуму, до якого прив'язані пенсії тощо, новий бюджет не є відмінним від попередніх бюджетів", - зазначає старший науковий співробітник Інституту вивчення Росії Олексій Блінов. За його словами, бюджетне підвищення номінальних доходів стосуватиметься передусім осіб із невисоким рівнем доходів і частини осіб із середніми доходами, тобто масового сегмента. А це саме ті люди, витрати яких і формують інфляцію в Україні. На думку експерта, приблизно половина інфляції пов'язана саме з бюджетною політикою зростання доходів.

Вагомим фактором тут є вплив приватного сектора. За оцінкою Блінова, зарплати в ньому зростають часто навіть швидше, ніж у бюджетній сфері. За умов досить низького рівня безробіття формується дефіцит кадрів у багатьох галузях, що неминуче означає зростання зарплат. "Таких галузей стає дедалі більше. Все частіше чути повідомлення про звичайних працівників заводів, яких доводиться "переманювати". Зростання зарплат є природним процесом", - каже Блінов. Але, з огляду на невідповідність темпів росту доходів розвитку реального сектора, справедливо очікувати так само високого рівня інфляції.

Нещодавно Всесвітній банк підвищив прогнозний рівень інфляції для України - "у зв'язку зі збільшенням інфляційних очікувань і з урахуванням ухваленого на 2008 року бюджету країни". У новому прогнозі враховано і рівень виплат по знецінених внесках Ощадбанку СРСР. За словами представника Всесвітнього банку Мартіна Райзера, якщо реальні виплати перевищать заплановані в бюджеті 8 млрд грн, Усесвітній банк перегляне свій прогноз щодо інфляції на 2008 рік ще раз.

На думку ж вітчизняних аналітиків, виплати за знеціненими внесками матимуть мінімальний вплив на інфляцію. Живими грошима повернуть усього 6 млрд гривень, немалу частину з яких - в іноземній валюті. Робиться це з надією, що вкладники не обміняють валюту на гривню відразу ж по отриманні і не витратять ці додаткові кошти. Адже українці здавна звикли до доларів як до надійного засобу накопичення.

Другим за впливовістю з-поміж інфляційних факторів є збільшення ціни на імпортований газ (до 179,5 дол. за 1 тис. куб. м). Із року в рік державі доводиться переглядати бюджети, а підприємствам кардинально змінювати прогнози прибутків і збитків відповідно до новозаявленої ціни. Українська промисловість - одна з найбільш енергоємних у світі. А за умов монополії на ринку енергоносіїв - нівелювати цінові коливання неможливо. Очевидно, що без реальної диверсифікації джерел надходження енергоресурсів чи принаймі визначеності зі зміною ціни на них на довгостроковий період, будь-які прогнози як рівня інфляції, так і інших макропоказників є дуже наближеними.

Значний вплив на рівень інфляції у 2007 році зробили банки: Олексій Блінов вважає, що близько 3% річного рівня додало банківське кредитування. Особливо негативним фактором виявилося споживче кредитування. За даними НБУ, в 2007-му банки видали фізичним особам короткострокові кредити на загальну суму 127,7 млрд грн. Це означає, що в НБУ виникла потреба дбати про надмірну кількість додаткових грошей в обігу, не підкріплених ростом вітчизняної економіки.

У поточному ж році, на переконання експертів, темпи банківського кредитування уповільняться, що пов'язується з "проходженням ринком фази інтенсивного боргового розвитку і набуттям ним рис зрілості". До того ж, не варто забувати про обмеження можливості українських банків залучати дешеві зовнішні кошти, адже криза ліквідності та сповільнення передових економік, очевидно, будуть гостро даватися взнаки цього року. Таким чином, за оцінкою експертів, "унесок" комерційних банків у прискорення темпів інфляції цього року може становити від 1 до 2,5%.

Голова Ради НБУ Петро Порошенко нагадує, що 2007 року доходи населення виросли на 34%, а приріст ВВП сягнув усього 7,4%. Тому для зменшення цього дисбалансу уряд має шукати ефективні шляхи забезпечення зростаючої грошової маси в державі створенням реальних матеріальних цінностей. Гарною нагодою для цього є підготовка до "Євро-2012". "Буде притік інвестицій, бізнес буде задіяний. Зростає пропозиція, і, відповідно, цінам немає чого зростати, тому що йде розширення ринків", - каже Василь Юрчишин. Експерт переконаний, що саме тут і є потенціал для зменшення згаданої непропорційності, наслідком якої є інфляція.

Ще одним "локомотивом" інфляції є здорожчання продуктів харчування. Воно вписується у загальносвітову тенденцію, але має під собою і внутрішні чинники. Серед них, окрім неврожаїв та одвічних проблем українського сільгосппрому, можна назвати недосконалу та непрозору систему постачання продукції до кінцевого споживача. Аби зарадити цьому, Ярослав Жаліло пропонує максимально зменшити частку посередників, запровадити систему продовольчих ярмарків, відновити мережі плодово-овочевої торгівлі і т. д. Тобто зробити все, що дало би змогу донести кінцеву продукцію до кінцевого споживача з мінімальними націнками.

Фахівець міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь вважає за необхідне максимально наблизити врожай до запланованих показників, що дозволить стримати ціни на продовольчі товари.

Потрібно терміново реагувати на продовольчі проблеми. І не лише обмеженням експорту зернових, але й реальним збільшенням виробництва харчів. У Китаї та Росії вже ухвалені програми з розширення посівних площ під найважливіші продовольчі сільгоспкультури. В Україні варто діяти так само, аби не доводилось в екстреному порядку застосовувати якісь "інтервенції", закуповуючи продовольство втридорога за кордоном.

Перед урядом на чолі з Юлією Тимошенко стоїть украй тяжке завдання - знайти консенсус між економічним ростом та ростом інфляції. Але для уряду країни з перехідною економікою та великою часткою населення з незахищеними доходами інфляція є першочерговою проблемою. Тому виконавчій владі варто зосередитись саме на ній.

За прогнозами Блінова, інфляція цього року становитиме 11-12%. Але у цей прогноз вкладається дуже жорстка політика уряду щодо стримування інфляції, до інструментів якої будуть входити: максимальне обмеження вивезення інфляційно чутливих товарів та стримування росту тарифів на послуги різних природних монополій. Значним позитивом буде і бодай якась диверсифікація джерел енергопостачання.

Аналіз дій Юлії Тимошенко на прем'єрській посаді першого разу, загальний стиль її управління, а також перші рішучі кроки у новому році дають привід не сумніватись у проведенні досить жорсткої економічної політики і цього разу.

Нещодавнє рішення НБУ щодо підвищення облікової ставки багато аналітиків розцінюють як вияв лояльності новому уряду. Хоча Національному банку необхідно залишатися консервативним та непідвладним впливам поточних проблем, а уряду - не повторювати старих помилок, плідна співпраця цих двох керівних органів може втримати рівень інфляції у 2008 році в межах заявлених прогнозів у 11-14,5%. Проте заяви Тимошенко, що "ніякого збільшення інфляції не буде", все ж є занадто сміливими.