"Економічна правда" запрошує на конференцію "Відбудова України: чому не слід відкладати до перемоги"

Мічені Нобелем: три теоретики пошуку

Мічені Нобелем: три теоретики пошуку

П'ятниця, 15 жовтня 2010, 18:07 -
Покупці і продавці нерухомості, роботодавці і потенційні працівники зазвичай довго шукають один одного. Через обмеженість часу та інформації вони часто змушені погоджуватися на гірші варіанти цін чи зарплат, ніж може запропонувати ринок. Як наслідок, ціни і зарплати на ринках з труднощами пошуку сильно варіюються.

Розпочата у березні 2010 року "нобеліада" "Економічної правди" триває.

Сьогодні потяг проекту, який нестримно рухається до 1969 року, коли був названий перший лауреат Нобелівської премії з економіки, робить зупинку, аби розповісти про найновіших володарів престижної галузевої відзнаки.

Рік 2010-й виявився щедрим на лауреатів. 11 жовтня почесна премія Королівської академії наук Швеції пам'яті Альфреда Нобеля дісталася відразу трьом вченим "за дослідження ринків з труднощами пошуку".

Реклама:

За 42-річну історію економічної премії трійкою переможців відзначилися лиш 2007 рік, 2001 рік, 1994 рік та 1990 рік.

Нинішні щасливчики - американці Пітер Даймонд, Дейл Мортенсен та британець кіпрського походження Крістофер Піссарідес - вважаються засновниками так званої теорії пошуку та узгодження. Вона вивчає ринки, у яких покупці та продавці витрачають час і сили на пошук однин одного та подальші переговори між собою.

Сфера наукових інтересів

Нобелівські лауреати 2010 року досліджували труднощі пошуку на ринках праці, нерухомості, у регіональній економіці, суспільних і сімейних фінансах.

Саме у цих сферах найгірше діють класичні ринкові механізми ціноутворення, оскільки до гри попиту і пропозиції підключаються фактори неповної інформації, транспортних витрат та проблеми вибору серед безлічі різних постачальників.

Даймонд, Мортенсен і Піссарідес створили економічну модель DMP, яка враховує перелічені фактори і дозволяє зрозуміти, як державне регулювання та економічна політика впливають на формування цін, зарплат і безробіття.

Варто відзначити, що Даймонд заклав основи теорії пошуку, а Мортенсен і Піссарідес розширили сферу використання його здобутків, концентруючись на вирішенні проблем ринку праці.

Даймонд - спеціаліст ширшого профілю, його "нобелізація" у наукових колах очікувалася давно. За словами російського економіста Костянтина Соніна, половина сучасного підручника з макроекономіки базується на моделях Даймонда, а як мінімум три попередні нобелівські лауреати були його співавторами.

Останнім часом учений видав низку книг з пенсійної реформи, поведінкової економіки і соціальної безпеки. Це надзвичайно актуальні теми у США.

Мортенсен, окрім вдалого застосування моделі DMP у дослідженнях ринку праці, вивчав проблему ставлення до заощаджень і боргу представників різних поколінь та її вплив на розподіл фінансових потоків.

Піссарідес чимало писав про економічне зростання та структурні зміни, а його книга Equilibrium Unemployment Theory стала еталоном в економіці безробіття.

Суть економічного вчення

Теорія ринків з труднощами пошуку виникла як реакція на похибки стандартної теорії ринку, яка передбачала рівний і повний доступ усіх учасників до інформації і місця проведення торгів. Однак багато ринків далекі від такої ідеалізації.

Покупці і продавці нерухомості, роботодавці і потенційні працівники зазвичай довго шукають один одного. Через обмеженість часу та інформації вони часто змушені погоджуватися на гірші варіанти цін чи зарплат, ніж може запропонувати ринок. Як наслідок, ціни і зарплати на ринках з труднощами пошуку значно варіюються.

У 1971 році Даймонд опублікував дослідження про вплив труднощів пошуку на ціни. Наслідком роботи стало виявлення так званого "парадоксу Даймонда".

Учений довів, що навіть на ринках з великою кількістю продавців труднощі пошуку призводять до утвердження монополістичних цін, вищих за ціни "чистих" конкурентних ринків, де витрати на пошук відсутні.

Справді, якщо на ринку очі розбігаються від можливостей вибору, то зростає ризик натрапити на недобросовісного продавця, і людина обирає супермаркет замість торгових кіосків, несе гроші у великий системний банк замість дрібних.

Внаслідок цього покупці і продавці починають орієнтуватися на високі монополістичні ціни замість "більш справедливих" ринкових. Найдивніше, що заміна низьких ринкових цін монополістичними ніяк не залежить від розміру витрат на пошук. Відтак, невеликі труднощі пошуку можуть призвести до суттєвих націнок.

Мортенсен і Піссарідес продовжили логіку Даймонда, вивчаючи ефекти труднощів пошуку на ринку праці, де класичні моделі теж діяли слабо. Модель DMP - абревіатура від прізвищ її розробників - допомогла зрозуміти, чому є стільки людей без праці при наявності вакансій, і як економічна політика впливає на безробіття.

Роботодавці та шукачі роботи не можуть відразу знайти один одного з огляду на високу плинність вакансій та обмежену інформацію про реальну зарплату.

Оскільки для пошуку потрібні додаткові час і ресурси, виникають економічні "сили тертя", які гальмують процес працевлаштування. Люди надовго залишаються безробітними, а високі соціальні виплати у розвинутих країнах сприяють цьому.

Ілюстрацією впливу допомоги з безробіття на ситуацію з працевлаштуванням є відношення між часткою відкритих вакансій та безробіттям на ринку США протягом десяти останніх років, яке описує обернена крива Беверіджа.

Крива Беверіджа у США, 2000-2010 роки

Джерело: U.S. Bureau of Labor Statistics

Малюнок показує, що у 2009-2010 роках порушилася стійка обернена залежність між вакансіями і безробіттям. Незважаючи на зростання робочих місць, рівень безробіття особливо не знизився.

Причину аномалії учені вбачають у зростанні соціальної допомоги безробітним та посиленні "сил тертя" на американському ринку праці у кризові часи.

Виплати з безробіття, згідно з моделлю DMP, теж підвищують очікування у безробітних стосовно мінімальної зарплати, на яку вони згодні працювати.

Тому роботодавці, відчуваючи пресинг з боку авторів резюме, кілька разів подумають, перш ніж наймати додаткових працівників, особливо в умовах кризи, коли можливості для росту доходів мінімальні.

Внаслідок такої опіки держави, поряд із зростанням реальної зарплати знижується кількість нових вакансій та посилюється безробіття, що повсюдно спостерігалося у розвинених країнах під час фінансової кризи.

Науковці радять урядам зважати на існування "сил тертя" на ринку праці і "грати за їхніми правилами". На думку вчених, безробіття неможливо подолати підвищенням розміру виплат. "Люди повинні отримувати досвід роботи, щоб не втрачати відчуття причетності до робочої сили", - сказав Піссарідес.

Нобелівський комітет відзначив розробки Піссарідеса щодо взаємозв'язку безробіття з економічними циклами.

Вивчаючи вплив продуктивності на ринок праці, вчений прийшов до висновку, що поглиблення безробіття внаслідок негативних економічних шоків є значно швидшим порівняно з реакцією показника зайнятості на економічний підйом.

Статистика підтвердила очевидне: роботодавцеві легше провести скорочення штатів, ніж згодом набрати нову команду.

Окрім дослідження ринку праці, модель DMP успішно використовувалася при вивченні деформацій ринкового ціноутворення у секторі нерухомості, позабіржових ринках, у сферах суспільних фінансів та грошово-кредитної політики.

Впровадження результатів досліджень

На думку Нобелівського комітету, цінність наукових здобутків Даймонда, Мортенсена та Піссарідеса полягає в поєднанні мікроекономічного та макроекономічного підходів при вивченні ринків з труднощами пошуку.

Економетричні моделі лауреатів використовуються для прогнозування цін та безробіття за різних варіантів проведення економічної політики.

Втім, чимало науковців і журналістів критично оцінюють теорії цьогорічних лауреатів. Російський економіст Міхаїл Хазін вважає, що висновки західних вчених є простими та очевидними, а самі моделі "можна вигадати".

Деякі журналісти пишуть, що Даймонд, Мортенсен і Піссарідес побудували свою теорію на концепції трансакційних витрат, проголошеній Коузом у 1930 роках.

Разом з тим, багато представників наукового світу схвалюють рішення Нобелівського комітету. Сайт лауреатів рясніє вітаннями від студентів та колег.

Президент США Барак Обама висунув кандидатуру Пітера Даймонда в раду керуючих Федеральної резервної системи і чекає на схвалення сенату.

Американський президент відзначив, що дослідження цьогорічних нобелівських лауреатів "знаходять застосування у найрізноманітніших сферах економіки, в тому числі у боротьбі з безробіттям і сфері житлового будівництва".

Досьє лауреатів

Пітер Даймонд народився 1940 року в Нью-Йорку. Після навчання у Єлі здобув науковий ступінь і працював професором економіки у Массачусетському технологічному інституті. Фахівець з питань державного боргу, оподаткування, соціального страхування, ринків праці та капіталів.

Дейл Мортенсен народився 1939 року в Інтерпрайзі, штат Орегон. Після здобуття ступеня PhD в Університеті Карнегі-Мелона працював у Північно-західному університеті. Фахівець з питань безробіття і ринку праці.

Крістофер Піссарідес народився 1948 року на Кіпрі. Після навчання в університеті Ессекса, Великобританія, здобув науковий ступінь PhD і працював професором у Лондонській школі економіки. Фахівець з питань безробіття та ринку праці.

Блогери-науковці про лауреатів: С. Гурієв, О. Охріменко, К. Сонін, М. Хазін, С. Баліга.

Реклама: