Віктор Янукович: популіст і "партизан"

Віктор Янукович: популіст і "партизан"

Вівторок, 12 січня 2010, 17:31 -
Деякі пропозиції Януковича змістовні, але вони не корелюють з його діями на посаді прем'єра: "Мені хотілося б, аби влада в Україні ніколи не продавала те, що не належить їй, а належить всьому народу". Можна назвати десятки підприємств, які були передані за копійки лояльним бізнес-групам. Варто лише згадати "Криворіжсталь".

кономічна правда" разом з відповідями кандидатів у президенти продовжує публікувати редакційний аналіз позицій кандидатів з економічних питань.

У першій частині матеріалу аналізуються висловлювання Віктора Януковича щодо бюджетної політики, банківського сектора, фондового ринку та податкової системи.

Аналіз відповідей кандидата стосовно інших секторів економіки читайте згодом.

Блок 1. Бюджетна політика і політика держборгу

На жаль, відсутність відповідей кандидата Віктора Януковича не дає змоги аналізувати його платформу щодо бюджетної політики, якщо вона взагалі існує.

Це дуже прикро для політичної сили, яка постійно наголошує на своїй "ефективності" та "професійності". Відсутність чітких посилів до виборця щодо бюджету та небажання бути публічними у нормальних демократіях не асоціюються ані з ефективністю, ані з професійністю.

Наведені цитати кандидата Віктора Януковича та його довірених осіб щодо бюджетної політики повторюють знайомі мантри про соціальні стандарти, а також ключові тези кампанії 2007 року - гроші на дітей та безкоштовні квартири.

Партія регіонів критикує зростання державного боргу, але дефіцитний бюджет за умов спаду економіки на 13-14% - очікуване явище. Зараз нарощують борги усі країни світу.

А от чим можна пояснити, що країна жила з бюджетним дефіцитом і у роки активного економічного зростання, коли виконавчою владою управляв тандем Янукович-Азаров? Що робила би Партія регіонів 2009 року, аби не залазити у борги?

Як податкові канікули, разом із зниженням ставок ПДВ і податку на прибуток, будуть забезпечувати збалансованість бюджетів наступних років і відсутність потреби постійно нарощувати державний борг?

Що таке "реальний бюджет", і чи готова Партія регіонів оприлюднити його принаймні концептуально? Чи все-таки доведеться визнати, що реальний фінплан країни сьогодні нікому не потрібен, адже він не подобається виборцю?

Це дуже поверхневі запитання, але кандидати на них хронічно не відповідають. Це примушує замислитися: а може, все навіть гірше, ніж вважалося досі?

Блок 2. Банківська система

Дуже легко відповісти на питання, як Віктор Янукович ставиться до банківської системи. Він навряд чи навіть має власну думку з цього приводу.

Це не образа. За два терміни прем'єрства Віктор Янукович не помічений у втручанні в справи Нацбанку. Та й у цілому банківська система його мало цікавила. Можна сміливо стверджувати, що у вихідця з автобізнесу більше розуміння в питаннях реального сектора, ніж фінансового.

Цитати з програми Януковича підтверджують цю гіпотезу. "Вдосконалення спеціалізованої фінансової структури. Створення Банку розвитку, інститутів іпотечного кредитування, страхових і пенсійних фондів, інноваційного й стабілізаційного фонду". Тут є все і одночасно - нічого конкретно.

Янукович говорить тими категоріями, які він розуміє. Довгострокові кредити, зниження ставок, земельне банки та стабілізаційні фонди. Навіть повернення депозитів Ощадбанку СРСР він бачить як чорно-білу картину: "Ми прийдемо до влади і повернемо". Мабуть, для перемоги у виборах більше говорити не потрібно.

Байдужість до проблем банківської системи значить багато.

По-перше, першочерговими для Януковича будуть питання реального сектора. Це означає, що фінансовий сектор повинен буде допомагати впроваджувати проекти, або хоча б не заважати це робити.

По-друге, за Януковича керувати банківською системою буде інша людина. Що б вона не робила, все буде сходити з рук, звісно, за відсутності соціальних потрясінь і повного порозуміння з урядом. Таким чином, Нацбанк буде відданий у вотчину комусь з членів команди.

Загалом тези Віктора Януковича свідчать: "регіонали" говорять те, що потрібно сказати з політичних міркувань.

Наприклад, у листопаді 2008 року було модно критикувати Нацбанк за махінації з курсом і рефінансуванням. Головний фінансист "регіонів" Микола Азаров зауважив, що самостійність Нацбанку лише на шкоду.

Хоча у 2007 році він запевняв, що цінує незалежність НБУ. А в 2004 році навіть допомагав виконуючому обов'язки голови Нацбанку Арсенію Яценюку боротися з кризою.

Блок 3. Фондовий ринок

З цитат Віктора Януковича важко відстежити, що думає кандидат про особливості розвитку фондового ринку. Також незрозуміло, яким чином формуватиметься клас вітчизняного інвестора, який повинен стати джерелом залучення коштів.

Відсутність відповідей не дозволяє також зрозуміти, на які інститути робитиметься ставка для отримання населенням додаткових прибутків від фондового ринку: на державні або недержавні пенсійні фонди чи звичайні фонди під управлінням КУА.

Блок 4. Держрегулювання і податки

Інколи здається, що Віктор Янукович взагалі не має власної позиції. Водночас, у нього є команда висококваліфікованих економістів, котрі, скоріш за все, і будуть визначати курс його політики у разі перемоги на президентських виборах.

Наразі ж кандидат говорить те, що хочуть почути від нього виборці. Кожній цільовій групі він дає обіцянки, які всі одночасно буде надто складно виконати. Зокрема, він обіцяє домогтися значного підвищення соціальних стандартів, розшити капітальні видатки бюджету та одночасно знизити податки.

Проте якщо Янукович стане президентом, то в перші два роки йому буде складно реалізувати хоча б одне із цих завдань. За часів прем'єрства Юлії Тимошенко Україна сформувала досить значний портфель короткострокових зобов'язань, обслуговування яких у 2010 році ляже значним тягарем на державний бюджет.

При цьому зростання доходів бюджету буде мінімальним, навіть за позитивної динаміки ВВП.

Скорочення податків - ще менш реальне завдання. Зокрема, Янукович пропонує знизити ставку ПДВ до 17%, податку на прибуток - до 16%. Тимчасом, в останні роки у світі планомірно падають обсяги корпоративного прибутку.

Україна заморозила реформу податкової системи, тож цей податок є одним з найвищих. Звісно, зниження ставки податку з прибутку є нагальним, водночас, у нинішніх умовах це призведе лише до зменшення надходжень до бюджету.

Першим кроком має стати жорстка боротьба з ухилянням від сплати податків та перекриття напівлегальних схем його мінімізації. Лише після цього слід впроваджувати певні пільги. Тотальне зниження ставки - не найкращий варіант.

Для підвищення потенціальну фіскальних інструментів доцільно диференціювати податок. В умовах дефіциту капіталу варто знизити ставку на ту частину податку на прибуток, яка інвестується у модернізацію основних фондів.

Це не лише прискорило б інвестиційні процеси, а й значно зменшило б обсяги тіньової економіки. Недосконалість адміністрування податку з прибутку має наслідком не менші втрати бюджету, ніж корумпованість ПДВ.

Дискусійною є теза про зниження ПДВ - ключового податку на споживання. Якщо уряд зменшує податок на капітал, то якісь податки він має підвищувати.

Досить складно одночасно знижувати податки та збільшувати зобов'язання бюджету. У кожній країні є перелік податків, які виконують фіскальну функцію. У ЄС і США це прямі податки - податок на доходи громадян та податок на майно.

В Україні фіскальну функцію виконує передусім ПДВ, тому його зниження призведе до значного падіння доходів бюджету за статтею "податкові надходження".

Україні все ж варто перенести податковий тягар на споживання, що означає збереження ставки ПДВ на рівні 20%, а також продовжити підвищувати ставки акцизних зборів та розширювати групи підакцизних товарів.

Така політика не буде популярною, проте вона видається єдино можливою, якщо уряд хоче підтримати бізнес. Наразі ж Віктор Янукович жодного разу не називав ті податки, які він планує підвищити.

Позиція кандидата стосовно питання єдиного податку має політичний підтекст.

Оскільки в Україні 2,4 мільйона суб'єктів підприємницької діяльності - фізосіб, то теза про необхідність зберегти максимальну ставку на рівні 200 гривень в місяць, а також про недоцільність сплати внесків до Пенсійного фонду принесе кандидату електоральні дивіденди.

Разом з тим, це свідчить про небажання озвучувати непопулярні речі, зокрема, тезу, що СПД - це офшори, які формують левову частку тіньового сектора.

Віктор Янукович також пропонує знизити податкові нарахування на фонд оплати праці, запровадити податкові канікули для малого бізнесу та ввести податкові стимули для підприємств, які створюють робочі місця.

Отже, кандидат чітко декларує намір послабити фіскальний тиск на економіку, що є одним із найнеобхідніших кроків. У той же час, широкий перелік соціальних обіцянок ставить під сумнів здатність реалізувати всі завдання.

Очевидно, політику доведеться вибирати один із пріоритетів. Оскільки Партія регіонів є партією великого та середнього бізнесу, увага, імовірно, буде сконцентрована саме на підтримці бізнесу.

Деякі пропозиції Януковича є змістовними, проте жодним чином не корелюють з його діями на посаді прем'єр-міністра. Наприклад, дивно чути висловлювання на кшталт: "Мені хотілося б, аби влада в Україні ніколи не продавала те, що не належить їй особисто, а належить всьому народу".

Можна назвати десятки держпідприємств, які були передані за копійки лояльним бізнес-групам за часів його прем'єрства. Варто лише згадати "Криворіжсталь".

Аналогічне здивування викликає і ринкова позиція Віктора Януковича стосовно АПК. Саме під час його прем'єрства фактично був заборонений експорт зерна. Тепер же кандидат нещадно критикує адміністративні заходи діючого уряду.

Далі буде

Реклама:
powered by lun.ua