Посівна – як і перші холоди – настає несподівано для кожного уряду. Тобто всі знають, як з цими пошестями боротися, але … з наступного сезону. Щойно грім вдарить – скликаються ЗМІ, яким швиденько, хвилин за п’ять окреслюють надзвичайні героїчні заходи з подолання природної кризи. І далі – розлого, з почуттям та розстановкою – ті заходи, яких вживатимуть вже за тиждень (місяць, квартал), аби наступного сезону уникнути та запобігти.

Так, ще в листопаді 2006 року міністр палива та енергетики Юрій Бойко обіцяв створити в Україні 5-10-ти денний стабілізаційний запас нафтопродуктів в обсязі 200 тис. тонн. За його розрахунками, цей інструмент регулювання ринку нафтопродуктів, спрямований на уникнення кризових ситуацій під час посівних і збиральних компаній, мав з'явитися до лютого 2007 року.

Наприкінці січня у Мінпаливенерго та "Укртранснафта", яка отримала повноваження з формування резерву, запевняли, що процес йде за планом, і резерв буде створений вчасно. Мовляв, "Укртранснафта" розпочала роботи. "Сьогодні вже укладаються перші договори на закупівлю нафтопродуктів", - інформував профільний міністр. Паралельно поширювалася інформація про активне ведення переговорів із Кременчуцьким НПЗ про переробку нафти для стабілізаційного запасу.

Втім, не так хутко діється, як говориться. Станом на лютий (як обіцяв пан Бойко) резерву так і не було створено. Більш того, декларативні заяви Мінпаливенерго набули зворотнього ефекту. Незабаром з’ясувалося, що потужності ДП "Укртранснафтопродукт", на яких спочатку планувалося зберігати стабілізаційний запас, чи то розкрадені, чи просто не підготовлені. Переговори із Кременчуцьким НПЗ зайшли в глухий кут, що змусило шукати нового контрагента. Та й з фінансуванням цієї ідеї, скоріш за все, не зовсім склалося.

Весь лютий і березень чиновникам довелося або відмовчуватися, або запевняти, що справа таки робиться і з резервом все гаразд. Однак, наприкінці березня стомлені від журналістів керівники Мінпаливенерго та "Укртранснафти" заявили, що розпочато практичну стадію створення резерву нафтопродуктів. "Процес, що тривав кілька місяців, завершився. Компанія розпочала практичне створення стабілізаційного фонду", – повідомив голова правління "Укртранснафти" Ігор Кірюшин на урочистій прес-конференції, присвяченій цій довгоочікуваній події.

За його словами, "ТНК-ВР Україна" й "Укртранснафта" підписали договір, що передбачає переробку на потужностях Лисичанського НПЗ до 1,2 млн. тонн нафти на рік. «Додатки до договорів, які в нас є на переробку нафти та відвантаження нафтопродуктів, передбачають переробку в квітні 100 тис. тонн нафти.

Якщо наші плани не зміняться, то до 5 квітня нафта буде на НПЗ, а з 15-20 квітня почнеться відвантаження», – сказав президент "ТНК-ВР Україна" Сергій Лизунов. Водночас, пан Кирюшин відзвітував, що "Укртранснафта" вже розміщує 72 тис. тонн дизельного палива та 11 тис. тонн бензину марки АІ-76. Щодо фінансової сторони питання, то, за словами голови "Укртранснафти", для закупівлі нафти з депозитів компанії були зняті 40 млн. дол., надані у свій час агентством Merrill Lynch під 7,5% річних.

Відсоток для світового фінансового ринку, як визнав сам пан Кирюшина, більш ніж завищений. Проект в цілому (тобто закупівля, переробка 1,2 млн. тонн нафти й зберігання готової продукції) потребує 140 млн. дол. короткострокових запозичень і кредиту на сім років у розмірі 200 млн. дол. Однак назви банків чи фундацій, що мали брати участь у фінансуванні проекту, та відсоткові ставки за кредитами озвучені не були.

Цей звіт про виконану роботу громадськість прийняла до відома, аргументи здалися вагомими, а сам процес формування резерву (щоправда так на той час і не розпочатий) – майже завершеним. Понад місяць про стабілізаційний запас ніхто й не згадував. Втім, і гучних заяв про завершення роботи або хоча б про її перебіг чутно теж не було. Тож «ЕП» спробувала самостійно з’ясувати результати проведеної "Укртранснафтою" роботи.

Як повідомили «ЕП» інформовані джерела в "ТНК-ВР Україна", у травні жодної тонни нафти для закладки в резерв на потужностях Лисичанського НПЗ перероблено не буде. За інформацією співбесідника, це в першу чергу пов'язано з нерентабельністю переробки нафти на ЗАТ "ЛІНИК". Наразі НПЗ доводиться завантажувати потужності продуктами первинної переробки, такими як вакуумний газойль і прямогонний мазут, що дозволяє підприємству триматися на плаву.

"На травень ми не підписували контракт на переробку нафти, оскільки в цьому місяці економіки немає. Якщо у квітні ми змогли прийняти нафтову сировину, то зараз збільшити обсяг переробки нафти жодним чином не можемо, оскільки це виведе нас відразу в мінус", - сказав співрозмовник "ЕП". Він відзначив, що компанія виконала всі зобов'язання перед "Укртранснафтою" за договором про переробку 100 тис. тонн нафти минулого місяця. У випадку зростання рентабельності переробки нафти, можливо, ми знову приймемо сировину від "Укртранснафти" у червні або липні, – зазначило джерело.

Водночас, за словами учасників ринку "Укртранснафта", зараз веде переговори з "Укргазенерго" про купівлю готових нафтопродуктів, які залишилися після спроб компанії вийти на нафтовий ринок України в 2006 році. Нагадаємо, що "Укргазенерго" восени минулого року закупило в Росії нафту й переробило її на потужностях Кременчуцького НПЗ. Проте, оскільки компанія купила нафту за завищеною ціною, нафтопродукти не були реалізовані на внутрішньому ринку.

До речі, вони і дотепер зберігаються на заводі. А затоварення продуктом взимку призвело до загрози зупинки Кременчуцького НПЗ. На думку експертів, саме цей чинник вплинув на відмову заводу виконати замовлення "Укртранснафти". Керівництво підприємства, знаючи про проблеми "Укртранснафти" щодо зберігання нафтопродуктів, не забажало використовувати НПЗ в якості нафтобази для резерву палива. Особливо пам’ятаючи нещодавній сумний досвід співробітництва з "Укргазенерго".

Між тим, спостерігачі вважають, що така угода була б вигідна й "Укргазенерго", й "Укртранснафті", адже перше підприємство все ж таки продасть паливо за адекватною ціною (якщо не дорожчою), друга ж компанія зможе успішно відзвітувати про виконану роботу й отримати безкоштовну базу для зберігання нафтопродуктів.

Хоч би що там було, але слід згадати, що резерв в основному розрахований на забезпечення стабільних цін для аграріїв. Водночас, сільгоспроботи вже в повному розпалі. Пік весняного споживання прийшовся на квітень. Крім того, мінімальним рівень цін на нафту й нафтопродукти був у зимові місяці, тож сприятливий період для створення резерву "Укртранснафта" проспала.

Відтак, можна зробити однозначний висновок: якщо стабілізаційний фонд і буде сформовано, то явно за завищеними цінами. І провина за це лежить виключно на Мінпаливенерго. Добре, що пік споживання не призвів до дефіциту на ринку палива – вкотре «пронесло». Однак, можна констатувати, що панові Бойку не вдалося втілити в життя "ідею фікс" майже всіх урядів щодо створення резерву нафтопродуктів. Але ж серед усіх попередників він наблизився до мети найбільше.