Вибух, що прогримів у понеділок на українській частині магістрального газопроводу "Уренгой – Помари – Ужгород", став для Росії черговим інформаційним приводом для нагадування про свій інтерес до газотранспортної системи України.

Усвідомлюючи, що очікувати політичної стабільності для потужного пресингу українських урядовців з приводу продажу/концесії ГТС доведеться довго, "Газпром" вирішив не гаяти часу та використати аварію для типового зомбування громадськості. Мета якої – переконати Європу у нездатності України самостійно підтримувати трубопроводи в належному технічному стані і забезпечувати надійний транзит російського природного газу.

Москва намагається нав'язати думку, що Україна з тих чи інших причин не може вкладати в газотранспортну систему достатніх коштів. А один з найбільш прийнятних способів знайти відсутні інвестиції – це залучити до управління ГТС стратегічних інвесторів. Звісно, йдеться про російський "Газпром".

Журналісти "свідомих" російських ЗМІ вже 8 травня були ознайомлені з переліком "компетентних" експертів, не пов'язаних прямо з газовою галуззю і тим більше транспортуванням газу, але готових продукувати потрібні думки і заяви.

PR-кампанія мала набрати обертів ще до того, як українські фахівці встановлять і повідомлять громадськості справжню причину надзвичайної пригоди. Однак – не склалося.

Вже у вівторок генеральний прокурор України Святослав Піскун заявив, що руйнування трубопроводу могло бути спровоковане просіданням ґрунту. Нагадаємо, що саме з цієї причини у 2003 році відбулася розгерметизація газопроводу "Уренгой – Помари – Ужгород" недалеко від того місця, де сталася остання аварія.

Тим часом, цілий ряд російських експертів уже встиг заявити, що аварія могла статися через зношеність газопроводу внаслідок недостатніх капіталовкладень у газотранспортну систему в роки незалежності України. Вони раптом згадали, що українська газотранспортна система гостро потребує ремонтів і модернізації.

Тиражуванням подібних практично ідентичних думок протягом останніх днів як свідомо (тобто не задарма), так і несвідомо займаються російські й українські електронні ЗМІ.

До даної PR-кампанії Кремлю вдалося підключити українських парламентарів. Народний депутат України Володимир Толстенко (пройшов за списком Блоку Юлії Тимошенко, але покинув фракцію), котрий до обрання у Верховну Раду в 2006 році обіймав посаду керівника апарата Вищого господарського суду України, раптом вирішив провести прес-конференцію на тему: "Політична криза на Україні та її вплив на функціонування газотранспортної системи".

Підозри щодо того, хто насправді стоїть за заходом, підтвердив список присутніх на прес-конференції журналістів – переважно представників російських ЗМІ. Телеканали представляли лише "НТВ" (контролюється "Газпромом") і "Перший канал" – "найнезаангажованіше" російське ЗМІ.

Виступ парламентаря повністю ці підозри підтвердив: він висловив солідарність з російськими "компетентними" експертами та запропонував задля збільшення вкладень у систему залучити стратегічного інвестора, якого варто шукати в Росії або в Європі. Потім, подумавши, вирішив спрямувати громадську думку лише за одним зовнішнім вектором: "Я вважаю, що потрібні серйозні інвестори, які давали б не тільки гроші, але і технології, техніку, сировину".

Паралельно з "Газпромом" несподівано вирішив пропіаритись на проблемі й колишній голова правління НАК "Нафтогаз України" Олексій Івченко, котрий у 2006 році пройшов у парламент за списком блоку "Наша Україна". За його словами, подія – наслідок "системного і навмисного недофінансування" дочірньої компанії НАКа – "Укртрансгаз", що обслуговує систему магістральних газопроводів.

Втім, відразу ж з’ясувалося, що з піаром не склалося – прес-центр "Нафтогазу України" швиденько нагадав колишньому керівникові, що саме за часів його правління в "Нафтогазі" капіталовкладення в реконструкцію, модернізацію і розвиток ГТС були найменші за останні п'ять років.

Слід зазначити, що контрзаходи щодо кампанії, розгорнутої "Газпромом", українська сторона почала оперативно. "Нафтогаз України" відразу ж після аварії заявив, що ситуація під контролем, транзиту російського природного газу через територію України, у тому числі в країни Європи, нічого не загрожує. Падіння тиску зафіксовано не було. Цю інформацію підтвердили й представники європейських газових компаній, що одержують газ на кордоні з Україною.