Щодо гуманізації відповідальності за правопорушення

Вказані ініціативи Президента відобразилися в поданні до Верховної Ради України проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності)», який зареєстрований 27 вересня за № 9221 та вже сьогодні буде розглядатися у Верховній Раді України. Такі ініціативи не нові, в Україні постійно піднімалося питання, як науковцям, так і практиками, щодо необхідності удосконалення кримінального закону, а також зменшення кількості покарань, пов’язаних з позбавленням волі. Більше того, в Росії аналогічні ініціативи було внесено президентом Дмитром Медвєдєвим у три етапи: спочатку ще у 2010 році значно пом’якшили відповідальність за економічні злочини; потім у березні 2011 року президент виключив з 68 складів злочинів нижні межі строку позбавлення волі, тим самим давши можливість судам самим визначати мінімальну тривалість покарання за певне злочинне діяння і насамкінець – президент вніс поправки, які передбачають закриття справ у економічних злочинах, якщо правопорушник відшкодував заподіяні ним збитки і виплатив п’ятикратний штраф. Україна також вирішила не залишатися осторонь світової практики і також планує провести ряд заходів, спрямованих на реформування кримінальної відповідальності за економічні злочини, що підтверджують різні законопроекти, які періодично з’являються у Верховній Раді України. Слід зазначити, що назва внесеного Президентом законопроекту № 9221 не в повній мірі відображає його зміст, оскільки проектом передбачена не лише гуманізація покарань, але й декриміналізація значної кількості економічних злочинів та внесення змін в кримінальний процес.. Частина 1: гуманізація покарань. Так, під гуманізацією (гуманізмом) в науковій літературі розуміють - з лат. humanus - людський, людяний - один з принципів права в демократичній державі, за яким визнається цінність людини як особистості, її право на вільний розвиток і виявлення своїх здібностей, утвердження пріоритету блага людини як критерію оцінки суспільних відносин. У цьому розумінні право як регулятор суспільних відносин повинно бути загальною мірою свободи, рівності та справедливості, що реалізуються у правових нормах та практиці їх застосування. В кримінальному праві гуманізація покарань передбачає пом’якшення покарань за вчинення певних злочинів або заміна покарань на такі, що не пов’язані з позбавленням волі. В даному випадку Президент пропонує в частині економічних злочинів, за які сьогодні передбачається позбавлення волі, встановити покарання у вигляді штрафу, і лише у разі несплати штрафу – застосовувати позбавлення волі. Так, Президент пропонує, зокрема збільшити максимальну межу штрафу, як кримінального покарання (нагадаємо, що на сьогодні максимальна межа становить 1000 н.м.д.г., за винятком статей особливої частини – наприклад, зайняття гральним бізнесом, - до 50 000 н.м.д.г.) до 50 000 н.м.д.г. Тобто, на сьогодні за вчинення злочину злочинець заплатить не більше 1700 грн., а Президент пропонує встановити максимальну межу в розмірі 850 000 грн. Разом з тим, Президент пропонує також встановити поділ тяжкості злочинів не лише від строку позбавлення волі, як це є на сьогодні, але й залежно від розміру штрафу. Більше того, у випадку несплати штрафу, він пропонує замінювати його позбавленням волі, наприклад, з розрахунку від п’яти до десяти років позбавлення волі – у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину. Це кардинально протилежний підхід до визначення покарань, на сьогодні не передбачено можливості заміни штрафу позбавленням волі, оскільки цей вид покарання вважається найсуворішим. Без сумніву, ініціатива заміни позбавлення волі за економічні злочини значним розміром штрафу є дуже позитивним моментом, оскільки немає необхідності застосовувати позбавлення волі до осіб, які не є небезпечними для суспільства і не потребують ізоляції. Так, не секрет, що застосування позбавлення волі в багатьох випадках не є адекватним до суспільної небезпеки скоєного злочину, часто при призначенні покарання не враховується соціальна характеристика особи та обставини вчинення злочину, можливості соціального збереження злочинця та призначення альтернативного виду покарання. Кримінально-правовою наукою не вироблені критерії оцінки суспільної небезпеки злочину та визначення покарання. Більше того, є безліч аргументів на користь незастосування до осіб, які вчинили економічні злочини, позбавлення волі, а саме: - економічні збитки, завдані державі, ув’язненим не компенсуються, оскільки він фізично позбавлений можливості заробити кошти та це зробити, перебуваючи у виправній установі; - при перебуванні в ув’язненні протягом тривалого часу засуджені частково втрачають професійні навички; - зростають видатки держави на утримання одного засудженого; - зростають видатки держави та утримання закладів позбавлення волі; - у засудженого втрачаються зв’язки з родиною, суспільством, натомість, розвивається тюремна субкультура, яка в майбутньому може стати причиною рецидивної злочинності чи антисоціальної поведінки; - формування у засудженого психічних відхилень; - втрата здоров’я та розвиток інфекційних хвороб; - небажання працевлаштовувати особу після її звільнення з місць позбавлення волі тощо. Разом з тим, можливість заміни штрафу позбавленням волі має серйозні недоліки, оскільки, як ми зазначали вище, Президент пропонує встановити максимальний штраф в розмірі 850 000 гривень, при цьому, зменшує строк, протягом, якого він може бути сплачений, з 3 років до 6 місяців (якщо суд дозволить сплату з розстроченням), отже в місяць особа повинна сплачувати мінімум 141 667 грн. Таким чином, дана стаття може бути ефективною і дієвою лише щодо осіб, які мають хороше економічне становище і таку суму коштів. Отже, застосування таких штрафів під загрозою позбавлення волі у випадку їх несплати, скоріше змусить особу шукати додаткового заробітку (не завжди законного), брати позики, підписувати невигідні угоди лише з метою сплати штрафу. Крім того, цікаво, яким чином буде застосовуватися позбавлення волі до осіб, які частково сплатять штраф. Хоча, значно обнадіює те, що у більшості економічних злочинів, санкції статей, що визначають основний склад злочину, передбачають штраф в розмірі від 1 до 5 тисяч н.м.д.г. Більше того, неприпустимо формувати модель поділу тяжкості злочинів за розміром штрафу, яких застосовується як покарання за його вчинення, це суперечить загальним засадам кримінального права. Так, тяжкість будь-якого злочину залежить від його суспільної небезпеки, а тому природно визначається залежно від строків позбавлення волі. Визначення тяжкості злочину розміром штрафу призведе до дисбалансу тяжкості злочинів: неможливо застосовувати штраф як одне з найбільш м’яких покарань, за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. Частина 2: декриміналізація діянь. Декриміналізація діяння передбачає скасування його злочинності, яке може бути здійснене шляхом такої зміни кримінального закону, внаслідок якої дія або бездіяльність, які раніше визнавалися злочином, переводиться до категорії незлочинних, тобто визнається правомірним або ж правопорушенням іншого виду (адміністративним, цивільним тощо). Проектом передбачається ухилення від повернення виручки в іноземній валюти, відкриття та використання за межами України валютних рахунків, зайняття забороненими видами господарської діяльності, фіктивне банкрутство, обман покупців, фальсифікація засобів вимірювання та інші з кримінально караних діянь пропонують «перекваліфікувати» на адміністративні проступки. Пропоную зупинитися на основних з декриміналізованих діянь. Так, Президент пропонує декриміналізувати контрабанду товарів, залишивши кримінально-караним іншу контрабанду (культурних цінностей, зброї, отруйних речовин тощо), при цьому значно посилити відповідальність за порушення митних правил, встановивши штраф в розмірі 100%-200% вартості товарів та конфіскацію товарів. Так, при розслідування злочинів необхідно встановлювати склад злочину, доводити умисел особи, проводити ряд слідчих дій. Введення ж такої відповідальності дозволить одразу після фіксації порушення застосувати до порушника заходи впливу. Так, для держави більш доцільно встановлювати спеціальну підвищену відповідальність за порушення митного законодавства, ніж «саджати» людину від 3 до 7 років. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю чи зайняття забороненими видами господарської діяльності швидше повинно бути адміністративним проступком, а не злочином, оскільки сутність цього діяння в порушенні законодавства, яке регулює підприємницьку діяльність, а не заподіяння серйозної шкоди суспільству. Проте, про статтю 203 на сьогодні написано дуже багато і захищено не одну дисертацію. Вважаємо, що за своєю суттю не становлять суспільної небезпеки і не повинні визнаватися злочинами - зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона. Водночас не можна скасовувати кримінальну відповідальність за зайняття забороненими видами господарської діяльності, тобто видами діяльності, які є забороненими для суб’єкта, незалежно від виконання ним будь-яких дій чи гіпотетичного отримання будь-яких дозволів. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, відкриття валютних рахунків за кордоном є порушенням валютного законодавства і достатньо встановлення адміністративної чи фінансової відповідальності за такі діяння. Декриміналізація ст. 218 КК України, що передбачає кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, є позитивом, оскільки на практиці складно (практично неможливо) довести фіктивне банкрутство, оскільки, як відомо, для визначення фінансового становища необхідні спеціальні знання, щоб в становити, чи є неплатоспроможність і яким чином її відновити. Крім того, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає, що справа порушується за наявності ознак неплатоспроможності, коли особа подає передбачені цим же Законом документи та виконує формальні вимоги, при цьому у підготовчому засіданні суду з’ясовуються ознаки його неплатоспроможності. Більше того, гідно ч. 7 ст. 11 вказаного Закону для визначення фінансового становища боржника в підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство суддя може призначити експертизу. Тобто, щоб притягнути особу до кримінальної відповідальності за даною статтею, необхідно встановити умисел на вчинення злочину – фіктивне банкрутство, що практично неможливо зробити через таку спеціалізованість сфери банкрутства, коли особа не може знати цього наперед, подаючи заяву про банкрутство. Говорячи про неправдивість заяви, то це охоплюється складом злочину – підроблення документів, враховуючи що до неї додаються документи, які повинні підтверджувати неплатоспроможність підприємства. Частина 3: інші новели. Проектом пропонується внести ряд зміни до КПК України, щодо запобіжних заходів, справ приватного обвинувачення та інші. В цілому, позитивною видається заборона застосовувати запобіжних захід у вигляді тримання під вартою до осіб, які вперше вчинили злочин, оскільки не секрет, що на сьогодні дуже багато скарг на «вибивання зізнань». Передбачення можливості порушення кримінальної справи про окремі злочини лише за скаргою потерпілого позитив у справах про перешкоджання чи завдання шкоди законній господарській діяльності суб’єктів приватного права у господарських відносинах, водночас сумнівною видається можливість порушення кримінальної справи за скаргою потерпілого за ст. 203-1 КК України. Звісно, що в даному блоку поправок, є як позитиви, так і недоліки та неузгодженості з іншими статтями, складається враження, що автори мали дуже мало часу на підготовку цього документу. Разом з тим, вважаємо недоцільним на сьогодні зупинятися на цих поправках, оскільки не так давно знову ж таки авторами адміністрації Президента було підготовлено проект нового КПК України, який на сьогодні опубліковано на сайті Мін’юсту, а також передано Президентом у Венеціанську комісію для надання висновку його відповідності європейським стандартам. Окремі зауваження до цього проекту вже висловлювалися нами раніше. Зоряна Топорецька, старший юрист ЮК Jurimex