Чи потрібен контроль за бізнесменами з міськвлади?

Андрій Абдулов, помічник депутата міськради, райради, для ЕП, 07.12.2007, 14:35

Справді, більш ніж очевидно, що стан справ із "діяльністю" депутатів міських, обласних рад – жалюгідний. Якщо відволіктися від того потоку інформаційних приводів, що нам нав'язують ЗМІ, то побачимо: складова прозорості-розумності-далекоглядності у роботі місцевих рад є феноменально малою. І питання не у заміні того або того складу міської ради (чи це Київ, чи Харків). Справа в системній нездатності місцевих рад працювати в інтересах громади, виборців. Саме той, хто змінить систему так, щоб усім наступним складам міськрад красти було неможливо (або дуже проблематично), –  зробить систему місцевого самоврядування здатною до цивілізованої роботи. Бо сьогодні в корупційній складовій – найбільша загроза для місцевого самоврядування.

Феноменальна недалекоглядність через урахування винятково фінансових інтересів

Погляньмо на три прості приклади із реальності:

1. Уявіть собі, що місцева рада віддає в приватні руки земельну ділянку, на якій будують павільйон (простіше кажучи – будку для продажу піци), і потім та сама місцева влада при прокладенні великої магістралі в центрі міста змушена на одній із ділянок магістралі зробити її вужчою, тому що власник не зацікавлений у перенесенні своєї будови (будки)?! Смисл будувати всю потужну магістраль за кошти платників податків, якщо життєвий досвід підказує, що її пропускна спроможність буде такою, як пропускна спроможність найвужчої ділянки?

2. Або комунальне підприємство не знаходить коштів для вирішення проблеми з бездомними тваринами й уранці-рано зграя бездомних собак на смерть загризає школяра, що йшов до школи?

3. Або лід з одного із дахів міста (у народі йменований бурулькою) зривається з даху й убиває 18-річну студентку (у підсумку - відповідальна посадова особа зі сфери ЖКГ дістає догану)?

Це сумна реальність. А приклади роздачі землі "своїм" здатні тяжко розчарувати кожного, хто знає справжню картину розподілу землі. Чи знаєте Ви, що фактично вже сформувався клас великих землевласників у містах - без особливої користі для місцевих бюджетів? А робота з підрядниками за рахунок бюджету, коли за документами сміття (тобто "тверді побутові відходи") вивозиться вчасно, а двори задихаються від звалищ бруду... Прикладів відвертого ігнорування майбутнього міста, відсутності хоч дещиці любові або хоча би поваги до виборців - сотні, сотні.

У живому спілкуванні "не на камеру" працівники виконкомів місцевих рад зізнаються, що недалекоглядність місцевих депутатів просто жахає, адже багато приміщень, земділянок, переданих із комунальної власності в приватні руки, місту за подальшого розвитку доведеться викуповувати назад за астрономічні суми.

Які зміни потрібні

Загалом кажучи, святе місце порожнім не буває.

Якщо є можливість у великому місті здобути більшість у міськраді, що, фактично, не спричиняє жодної відповідальності (а звідси –землевідведення майже задарма, доступ до муніципальних коштів) – завжди найдеться нечесна група людей, що цю нагоду використають. Суть питання не в заміні того чи того складу міськради, а в тому, що потрібна система роботи міськрад, за якої вже не так безтурботно можна буде здійснювати "дерибан".

У тому, що нинішній хаос підтримується навмисно (ну не виходить поки налагодити земельні аукціони, ну не виходить!), сумнівів немає.

Доти, поки не вибудують систему стримань і противаг, громадського контролю в цій сфері, нічого не зміниться, яка би політична сила не здобула більшість тієї чи тієї міськради. Депутати міськрад зловживатимуть настільки, наскільки ми їм дозволимо. Незалежно від кольору їхньої символіки чи від того, якими саме болючими питаннями вони маніпулюють під час виборів.

Що саме можна змінити, щоб у народних обранців до місцевих рад (міських насамперед) з'явилася хоч дещиця турботи про пересідних громадян? Видається, таке:

• потрібен громадський контроль та його дієве втілення. Наприклад, публікація результатів кожного землевідведення (за якою ціною отримана ділянка, яка її ринкова ціна, хто власник і хто засновники структур, що одержали ділянку). Публікація в інтернеті кожної платіжки за рахунок коштів місцевого бюджету, а також результатів ревізій, перевірок державної контрольно-ревізійної служби, Держкомзему (тепер Держземагенства) тощо. Прозорість, гласність життєво необхідні в цьому тумані розграбування муніципальної власності. Поки вони залишаються тільки декларативними принципами статті 4 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні ";
• зміна правового поля. Колегіальні рішення міськрад приховують такі діяння з вилучення майна в громади на користь підприємницьких структур, що аж страшно. Трохи обнадіює, що про необхідність змін говорять народні депутати (стаття Святослава Олійника в ЕП "Місцеве самоврядування чи злочинна діяльність?"). З усього потоку думок наших обранців саме цей депутат висловив дуже непопулярну серед місцевих депутатів, але потрібну сьогодні ідею: з уникненням відповідальності за "колегіальністю" місцевих рад потрібно щось робити. Інакше маємо колективи з депутатськими значками, що існують "по понятіях ";
• потрібні "відкриті списки " у місцевих радах. Наявна система пропорційних списків призвела до того, що місце в міськраді великого міста коштує 100-200 тис. доларів внеску в парткасу (хоча це була ціна "з депутатською недоторканністю"”, яку потім парламент для місцевих депутатів скасував). Бізнесмен, що заплатив такий внесок, у будь-якому разі намагатиметься компенсувати внесок. До того ж, у такій системі депутат місцевої ради не турбується про зв'язок із виборцями, тому що не завдяки підтримці виборців він здобув перші місця у списку;
• відмінений на сьогодні інститут відкликання депутата місцевої ради треба повернути. У формі можливості ініціювати перевибори всього складу міськради, в іншій формі... Чи можна гаратновано залишати у спокої на 4-5 років групу місцевих олігархів, які дістали керування міськрадою? До речі, такий контроль схожий із рейдерським тимчасовим контролем над слабкою господарською структурою.

Напрямки того, як саме можна поламати систему місцевих "олігархо-політичних-груп " у місцевих радах, слід обговорювати.

Потрібна дискусія, якої зараз бракує. Долучитися до цієї справи можуть журналісти. "Сміливі думки відіграють роль передових шашок у грі; вони гинуть, але забезпечують перемогу " (Ґете). Де ж ці сміливі думки щодо управління майном своєї громади, чому навіть нове молоде покоління (вже не обтяжене "совковістю" думки) і не намагається їх продукувати?

Наразі ті, хто знають роботу міськрад ізсередини, можуть тільки погодитися з тим, що "у болоті штормів не буває " (Ґете).