Сотні скривджених українців, котрі отримали відмову в одержанні шенгенської візи, звинувачують європейських чиновників у черствості і бездушності, згадуючи стандартизовані процедури перевірки при відвідуванні амбасад і викинуті на вітер гроші за страховку і візовий збір... Не є виключенням і німецька амбасада.

Як і більшість взаємних проблем, візове питання пов'язане з різним підходом до цього процесу по обидва боки. Як кажуть, менталітет не збігається...

Відкинемо убік питання одержання туристичних віз і віз, що оформляються за запрошеннями приватних осіб.

Торкнемося ділового співробітництва, що припускає систематичні виїзди в Німеччину, а отже одержання службової візи або мультивізи.

Особливості підготовки до поїздки

Швидше за все, поверхневе відношення вітчизняних бізнесменів до підготовки ділової поїздки в Німеччину пояснюється незгладимою присутністю російського "авось!" в українському менталітеті.

Головне – візу на виїзд у Німеччину одержати, а куди йти і з ким спілкуватися, ми розберемося по ходу, на місці.

У зв'язку з цим, при підготовці до поїздки українська сторона, як правило, намагається не обтяжувати себе розробкою бізнес-планів або бізнес-проектів, деталізацією комерційних пропозицій або уточненням технічних вимог до устаткування, техніки тощо.

Часом хочеться згадати Висоцького: "Ну а мне вот это, желтое, в тарелке!".

Наша людина вирує ідеями, жива, як ртуть, і в бесіді готова будь-якого німця переконати в перспективності пропонованого проекту або комерційної схеми. Але тут виникне перший нюанс - німецькі партнери, керуючись своїм способом мислення, попросять надати пропозиції в письмовому вигляді, щоб з ними могли попрацювати фахівці.

Така пропозиція може ввести українську сторону в ступор.

Іншими словами, підходячи до німецького консульства, середній український підприємець має стискати в руці тонку теку документів, серед яких німецькою стороною надані запрошення і виписка з торговельного реєстру, що підтверджує реєстрацію німецької фірми, котра надіслала запрошення.

Гіркий український досвід

Відвідування консульства Німеччини з метою отримання візи – це завжди стрес. Причому незалежно від положення заявника в суспільстві, його освіченості й успіхів на життєвому шляху.

Наш менталітет підказує – необхідно здобути прихильність дівчини у віконці, і питання буде вирішене позитивно.

Дівчині у віконці ви можете сподобатися, навіть дуже, але на результат співбесіди це ніяк не вплине.

Помилково шукати причину невдач наших співвітчизників у суто зовнішніх факторах, адже відповідь на запит з візи не залежить від уміння чарівно посміхатися і не лізти за словом у кишеню.

Даремними будуть Ваші спроби блиснути дотепністю або згадати про впливові знайомства у місцевому істеблішменті. Порядок розгляду документів визначений Інструкцією, і всі сумніви трактуються аж ніяк не на користь заявника.

Менталітет штовхає – необхідно умовити співробітника консульства, і це вносить додаткові складності: чим більше інформації надається, тим, як правило, більше в ній суперечностей, а відтак і менше довіри до заявника.

Тому українська сторона медалі складається з легко зрозумілої образи – сам я людина гідна, документи начебто в порядку, інтерв'ю пройшов добре, а в результаті – відмова.

Крім того, залишається гіркий присмак – нас мають за людей другого сорту, інакше, чим можна пояснити свою невдачу?

Суворі реалії інтерв'ю

Для того, щоб подивитися на ситуацію з іншого боку, нам потрібно буде зрозуміти більшість чинників, що з'ясовуються при інтерв'ю в консульстві і впливають на ухвалення рішення про видачу візи.

Основним моментом при заяві клопотання на одержання візи є запрошення від німецької фірми або організації.

Якщо сторона, що запрошує, дійсно зацікавлена у Вашому візиті, вона надасть Вам для оформлення візи не просто лист-запрошення, але і письмове зобов'язання взяти на себе поручительство за запрошувану людину і забезпечити в разі потреби витрати з її перебування.

Таке зобов'язання має бути підтверджене даними про заможність фірми – документ, що підтверджує реєстрацію фірми і характеризує її фінансовий стан.

Вам пощастило, якщо Вас запрошує акціонерне товариство (AG) або товариство з обмеженою відповідальністю (Gmb) зі статутним капіталом понад 100 000 євро. Гірше справи йдуть, якщо стороною, що запрошує, виступає приватний підприємець (Gb) або Gmb з малим статутним капіталом.

У цьому випадку Вам доведеться додатково надати письмове зобов'язання сторони, що запрошує, перед Федеральним відомством у справах іноземців.

Якщо німецька сторона відмовляється узяти на себе видатки з Вашого перебування за кордоном, це може зробити сторона українська. Але в такому випадку недовіри до наданих гарантій буде більше і перевірятися вони будуть ретельніше.

Інформація про необхідні документи знаходиться на сайті посольства, а їхня оцінка при інтерв'ю не залежить від назви компанії і її рейтингу в Україні.

Друга частина сумнівів пов'язана зі стійкістю ваших зв'язків зі стороною, що запрошує. Адже якщо Ви їдете укладати угоду, то переговорам передує узгодження маси деталей і, відповідно, обмін листами. У випадку, якщо Ви працюєте за вже діючою угодою, це зовсім нескладно підтвердити не тільки листами, але і діючим контрактом, платіжними документами, інвойсами, деклараціями тощо.

Третім пунктом можна назвати обґрунтованість необхідності багаторазового в'їзду. Навіщо Вам мультивіза, якщо Ви їдете на виставку?

Подальші сумніви пов'язані з особистістю заявника й організацією, яку він представляє. Розвіяти їх покликані документи українського підприємства, що підтвердять ваш статус (навіщо прибиральниці ділова віза?) і заможність – довідка про заробітну плату.

Службова віза не припускає видачу дозволу на заняття трудовою діяльністю в Німеччині, тому на співбесіді необхідно буде надати переконливі доводи, здатні розвіяти сумніви з приводу виїзду з метою можливого працевлаштування.

Стабільна і високооплачувана робота, а також серйозні сімейні зобов'язання підтвердять серйозність ваших намірів і небажання надовго розлучатися з українською дійсністю.

Окремим пунктом стоїть питання: якщо Ви занедужаєте, хто Вас буде лікувати? Відповідь на нього – медична страховка на весь термін перебування.

Ну і звичайно, Вам відмовлять у візі, якщо не підтвердяться Ваші дані про місце роботи або місце проживання.

Наші німецькі друзі люблять порядок, цінують пунктуальність і обов'язковість, тому гостей своєї країни вони заздалегідь налаштовують на поважне і трепетне ставлення до її законів і правил.

Адже Ви теж не запросите у свій будинок чужу людину, що ненароком може взяти грошей у борг або залишитися з ночівлею на тривалий термін без Вашої згоди?

Німці не хочуть порушувати порядок у своєму будинку, і це їхнє бажання гідне поваги.

Державний чинник

Ситуація, що склалася, підтверджує тезу про те, що наша країна до сьогодні не змогла гідним чином врегулювати не лише візове питання. Воно є лише наслідком загальної ситуації з економічним партнерством.

Для лібералізації візового питання необхідно, щоб у німецькому консульстві виконувалася нова Інструкція, а це, врешті решт, наслідок політичних домовленостей на вищому рівні.

Наші керівники, один за іншим, закликають німецьких інвесторів вкладати гроші в Україну. Але, на жаль, більшість німецьких бізнесменів не знає, яким чином це можна зробити.

Фінансування державних програм справа важлива, але це доля великих банків і фінансових інститутів.

А куди може звернутися середній німецький бізнесмен, котрий хоче працювати в Україні, і не взагалі, а з конкретним проектом і з конкретними партнерами.

На сьогодні йому не зможуть запропонувати нічого, крім чергового форуму або круглого столу за участю наших політиків і функціонерів громадських організацій, із запевняннями у серйозності наших намірів, що вже набили оскому.

Мені відомі ентузіасти, котрі не один рік їздять в Україну, шукають і знаходять у нас адекватних партнерів. Успішне партнерство дає надприбутки, але його досягнення зараз – це ініціатива середнього бізнесу, не підкріплена інфраструктурною підтримкою з боку держави.

Що робити?

Побудова економічних відносин з Німеччиною має потребу в створенні дієздатного інструменту організації співробітництва.

Адже хтось повинний систематизувати і готувати інвестиційні пропозиції і бізнес-проекти, розвіювати непотрібні ілюзії, відокремлювати зерна від полови і висувати німецьким партнерам пропозиції в тому вигляді, в якому вони звикли їх сприймати.

Спілки малого і середнього бізнесу в Німеччині створені давно і діють за підтримкою держави. Вони поєднують тисячі підприємств за регіонами і галузями. Тут кожне підприємство має свою бізнес-історію, позначені пріоритети в сьогоднішній роботі і завтрашньому дні.

Тісний контакт із ними дозволяє до мінімуму скоротити час пошуку партнера, а авторитет організації є кращою рекомендацією для конкретних дій.

Справа, як це часто буває, за Україною...

Наші німецькі партнери тверезо мислять і прагматично оцінюють перспективи співробітництва. Вони з інтересом і здоровим ентузіазмом підтримують добре підготовлені пропозиції, роблять при цьому адекватні кроки назустріч.

Повірте, маючи їхню підтримку, відмови на клопотання з отримання візи не буде.

Андрій Китаєв, Генеральний директор "Українсько-німецького бізнес-центру"

Мобильные телефоны Цифровые фотоаппараты Ноутбуки MP3-плееры Автомагнитолы Бытовая техника LCD телевизоры Видеотехника Встраиваемая техника