Інвестиції в Україну: табу до виборів

Фото прес-служби президента

Економіка України досягла свого "дна", але не стала цікавою для власників великого капіталу. Коло потенційних інвесторів у вітчизняну економіку сильно звузилося, вважають експерти.

"Перша категорія - інвестори на зразок ЄБРР та МФК (IFC). Друга - окремі сміливі стратегічні інвестори, перш за все, транснаціональні корпорації. Третя - високоризикові фонди прямих інвестицій", - перерахував заступник директора департаменту корпоративних фінансів КУА "КІНТО" Костянтин Пересєдов.

Фінансовий аналітик інвестиційно-банківського департаменту Astrum Investment Management Кирило Зуйков вважає, що інвесторами можуть стати колишні власники активів, які до кризи "вийшли в кеш". Зовнішні інвестори, швидше за все, волітимуть перечекати вибори.

"Усі хочуть побачити розстановку сил в країні. Тоді можуть потроху повертатися і фонди, і стратеги. Непрямим підтвердженням є поведінка МВФ, який чекає повної визначеності у питаннях відносин виконавчої і законодавчої влади", - сказав він.

Старший аналітик інвестиційної компанії Phoenix Capital Андрій Нестерук вважає, що українські підприємства у 2010 році будуть цікавити, у першу чергу, росіян. На його думку, північні сусіди готові збільшити свою присутність у машинобудуванні і, можливо, банках.

Зуйков додав, що російські інвестори краще розуміють правила гри в українському бізнесі, ніж їхні колеги з інших країн. Росіяни можуть піти на більш ризиковані, отже, і більш прибуткові варіанти вкладення капіталу. Інші нерезиденти чекають спаду кризи і вирішення політичних питань.

За словами Пересєдова, російські інвестори завжди жваво цікавилися українськими активами.

"Кризу вони використовували для посилення своїх позицій, зокрема, у банківській сфері. Разом з тим, більшість своїх будівельних проектів росіяни згорнули і зараз переймаються рітейлом, переважно продуктовим. Також зберігається інтерес до окремих об'єктів, скажімо, ОПЗ і "Луганськтепловоза", - відзначив він.

У той же час, член правління інвестиційної групи "Сократ" Володимир Клименко підкреслив, що наразі очікувати приходу нових російських інвесторів не варто. "Обсяги інвестицій залежатимуть від того, наскільки прогнозованою для росіян буде політична конфігурація після президентських виборів", - вважає він.

Зуйков відзначив, що інвестори можуть володіти "довгим" ресурсом, але віддаватимуть перевагу вкладенням з швидкою окупністю. Якщо стратегічні інвестори орієнтуються не на прибуток, а на частку ринку, то спекулянти розраховують на прибутковість від 100% і вище у межах двох-трьох років.

"Такої рентабельності нині досягти важко, тому інвестори можуть або відстрочити покупку, або вкладати сьогодні, але на довший термін", - вважає експерт.

З ним згоден радник інвестиційно-банківського департаменту ІК Dragon Capital Олексій Зеркалов. За його словами, "довгі" гроші зараз оминають Україну. "Сьогодні горизонт планування дуже короткий - три-шість місяців. Сподіваємося, ситуація зміниться у другій половині 2010 року", - сказав він.

Одним з каналів залучення іноземних інвестицій, ймовірно, стане приватизація. Наприклад, "Укртелекомом" можуть зацікавитися великі західні інвестори. Також створюватимуться бізнеси "з нуля". Однак найбільш простий і ефективний спосіб інвестування в українські активи - придбання готових бізнесів, кажуть аналітики.

За їхніми словами, більша частина середнього та великого бізнесу в Україні контролюється фінансово-промисловими групами різного розміру. В умовах кризи вони можуть розпродавати непрофільні активи.

Групи з чіткою стратегією і розумінням, які саме активи є непрофільними, час від часу здійснюють такі операції. Один з прикладів - продаж ЗАТ "Сармат" групою СКМ. Однак багато ФПГ мають різношерсті активи, і власникам важко визначитися, що саме потрібно продати, і яка реальна цінність їх активів.

"Часто власник тримає актив, бо вірить, що він має певну цінність. Але як тільки майно виставляється на продаж, виявляється, що його ринкова оцінка далека від очікувань продавця. Тому таких угод поки небагато", - зазначив Зеркалов.

У зв'язку з цим цікаво спостерігати, як в умовах кризи діяли найбільші фінансово-промислові групи. Костянтин Пересєдов навів ряд прикладів.

Рінат Ахметов, СКМ, придбав у США шахту і добудував "Донбас-Арену". Лідер групи "Приват" Ігор Коломойський зміцнив позиції у нафтовому секторі та медіабізнесі. Олександр Ярославський, DCH, колишній "УкрСиб", готував Харків до "Євро-2012" - будував стадіон, аеропорт та інфраструктуру.

"Ледь не продав активи Костянтин Жеваго, група "Фінанси та Кредит". Незважаючи на важкі умови, він залишив собі усі основні активи у банківській, фармацевтичній, машинобудівній та гірничо-збагачувальній галузях", - зазначив Переседов.

Сергій Тігіпко, ТАС, і Леонід Юрушев, "Форум", встигли продати свої ключові бізнеси до кризи і вирішили витратити гроші на президентську кампанію. Перший вклав у себе, другий - в Арсенія Яценюка.

Сергій Тарута і Віталій Гайдук, колишні партнери в ІСД, вирішували проблеми свого бізнесу, зокрема кредитні. Віктор Пінчук, East One Group, колишній "Інтерпайп", теж нічого не продавав, принаймні публічно, натомість займався структуруванням свого медіа-бізнесу.

У Дмитра Фірташа, DF Group, більше намагалися відібрати активи, ніж він їх продавав. Едуард Шифрін, група "Запоріжсталь", весь рік продавав "Амстор" і, за неофіційною інформацією, зараз веде переговори з цього приводу з Вадимом Новинським, "Смарт-Холдинг".

"Великі групи в Україні завдяки масштабності операцій мають простір для маневру і широкі можливості для лобіювання своїх інтересів. Поширеною практикою була підтримка кризових активів за рахунок потоків інших підприємств групи, зупинка інвестиційних проектів, активне скорочення витрат, реструктуризація банківських кредитів, лобіювання пільг для своїх заводів", - підсумував Пересєдов.