Африканський прорив України

Африканський прорив України

Не встигли змовкнути переможні фанфари за результатами березневого візиту Тимошенко в Японію, як ще голосніше вони зазвучали після її візиту в Лівію.
Четвер, 28 травня 2009, 10:46
Анатолій Павленко, незалежний експерт

Не встигли змовкнути переможні фанфари за результатами березневого візиту Юлії Тимошенко в Японію, як ще голосніше вони зазвучали після її візиту в Лівію. Є підстави для свята на "нашій вулиці", чи вже через кілька тижнів усе буде забуто перед черговим "святом" - запланованим візитом Юліі Тимошенко в Китай?

З Японією було підписано 23 меморандуми, однак уже сьогодні можна сказати, що райдужні надії на залучення японських капіталів в українську економіку малоймовірні.

Капіталовкладення в модернізацію української ГТС японці відклали до вивчення питання безпосередньо її фахівцями. Кредит в 5 мільярдів доларів? Японці цього не обіцяли. У Посольстві Японії в Україні висловили здивування з приводу інформації міністра економіки Богдана Данилишина про те, що Японія розглядає питання про надання Україні такого кредиту.

Що за результатами візиту Тимошенко в Лівію отримає Україна? Схоже, те ж, що і в 2005 році після візиту Віктора Ющенка в Японію. Обіцянки.

Реклама:

Наскільки реальні плани реалізації домовленостей української прем'єрки з керівництвом Лівії? Хочеться вірити цим домовленостям, а чи довіряє Лівія Україні й наскільки? Підставою для довіри є реалізація попередніх меморандумів, підписаних у ході зустрічі з керівництвом Лівії. А тут є проблеми.

Ще у 2003 році українська компанія "Інтербудмонтаж" і лівійська "Лафіко" домовилися про створення спільного підприємства з вирощування зернових на українській території.

Уже в 2004 році повинен бути зібраний перший урожай. Мова йшла про оренду 50 тисяч га. У пресі з'явилася інформація, що "Інтербудмонтаж" у 2003 році засіяв озимі на 20 тисячах гектарів, які мали бути передані спільному підприємству.

Де зерно? Напевно, там же, де й загублені "Нафтогазом" нафта й газ Лівії, "перехоплені" Росією. Лівія "утомилася" від обіцянок України й очікування протягом 5 років, тому вона "віддалася" РФ.

Востаннє цей проект "заговорювався" напередодні посівної - 8 квітня 2008 року, під час прес-конференції Ющенка в Тріполі, присвяченої підбиттю підсумків офіційного візиту в Лівію.

А ще цей проект обговорювався у 2005 році під час зустрічі глави Секретаріату президента Олександра Зінченка з лівійським лідером Муаммаром Каддафі. Тоді перемовники домовилися, що площа орендованих земель може бути збільшена до 250 тисяч га.

До питання створення СП за підтримки прем'єр-міністра Віктора Януковича повернулися й наприкінці 2007 року.

Лівії, щоб бути незалежною від поставок пшениці, потрібно щорічно 1,5 мільйона тон, а Україні, щоби помітно зменшити залежність від Росії в енергоносіях, потрібні нафта й газ. Ось чому в 2004 році "Нафтогаз України" і National Oil Corporation of Libya підписали угоду про спільну розробку блоків, площа яких перевищує 200 тисяч кв. км, а прогнозні ресурси складають близько 110 мільйонів тон нафти й 30 мільярдів кубометрів природного газу.

Однак пізніше ці проекти були заморожені, а надалі фінансування з українського боку було вкрай незадовільне. Лівійці так і не одержали української землі в оренду, а Україна - лівійського газу й нафти.

На думку гендиректора газотрейдингової компанії Magyar GT Яноша Петефі, отримавши контроль над лівійськими енергоресурсами, "Газпром" фактично позбавить країни Євросоюзу альтернативного джерела природного газу, і отримає можливість диктувати будь-які ціни на блакитне паливо.

Таким чином, Україна не тільки втратила альтернативні джерела вуглеводів, але ще й "підставила" ЄС. Таке ніколи не забувається.

Втім, Україна та Лівія знову домовляються про постачання лівійської нафти та будівництво нафтопереробного заводу (НПЗ) в Одеській області. Під час зустрічі Тимошенко з лівійським керівництвом прозвучала думка, що лівійська сторона "не дуже задоволена" ходом виконання двосторонніх угод з Україною. Отже, є сумніви щодо реалізації нових домовленостей.

Є ще й додаткові перешкоди, які завадять отримати нафту. По-перше, Україна, на відміну від Лівії, не має танкерного флоту. За перевезення товару лівійськими танкерами треба буде платити. У цьому випадку виникає питання: а скільки коштуватиме паливо, зроблене з цієї нафти?

І це ще не всі перешкоди на шляху диверсифікації поставок нафти в Україну.

Ще кілька років тому Туреччина відмовила Україні в здійсненні транзиту танкерів через протоку Босфор з прибуттям у порт Одеса. Формальним приводом для відмови стали побоювання щодо погіршення екологічної ситуації в Чорноморському регіоні.

Стосовно військово-технічного співробітництва можна сказати одне: конкурувати в Лівії з Росією й західними країнами Україні абсолютно не під силу. Сьогодні лівійська армія практично на 90% озброєна бойовою технікою радянського виробництва.

Низка західних країн уже відновила військово-технічне співробітництво з Лівією. Ємність збройового ринку Лівії оцінюється експертами у 12 мільярдів доларів. У цей час Росія з Лівією у сфері ВТС готує контракт на суму більше 2 мільярдів доларів.

Мінфін РФ оцінює заборгованість Лівії перед Росією на суму 4,4 мільярда доларів. Лівія визнає борг у сумі трохи більше 1,7 мільярда. Борг буде списаний тільки при виконанні зобов'язань із закупівлі російського озброєння.

Може, песимізм за результатами візиту у Лівію передчасний? Почекаємо реалізації підписаних домовленостей, а поки будемо очікувати наступного "свята" - запланованого візиту Юліі Тимошенко в Китай.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама:
Підпишіться на наші повідомлення!