Правосуддя для обраних

Правосуддя для обраних

В Америці продажність знаходиться на більш високому рівні. Купуються не окремі судді, а самі закони, через внески на користь виборчих кампаній та лобіювання, що отримало назву "корупції по-американськи".
Вівторок, 9 листопада 2010, 13:14
Джозеф Стіґліц - лауреат Нобелівської премії з економіки, професор Колумбійського університету

Іпотечне фіаско в Сполучених Штатах підняло глибокі питання про "верховенство закону", загальноприйнятої ознаки передового, цивілізованого суспільства.

Передбачається, що верховенство закону має захистити слабкого від сильного, а також забезпечити, щоб з кожним поводилися по справедливості. В Америці, під час субстандартної іпотечної кризи, він нічого такого не зробив.

Частина верховенства права полягає в безпеці майнових прав: якщо ви заборгували гроші за будинок, наприклад, банк не може просто забрати його без дотримання встановленого правового процесу.

Але в останні тижні і місяці американці спостерігали кілька випадків, коли люди були позбавлені своїх будинків, навіть якщо у них не було боргів.

Реклама:

Для деяких банків це є всього лише супутнім збитком: мільйони американців на додаток до приблизно чотирьом мільйонам в 2008 і 2009 роках і раніше повинні бути викинуті зі своїх будинків.

У дійсності, темпи втрати права викупу могли б зрости, якби не втручання уряду. Процедурні скорочення, неповна документація та нестримне шахрайство, які супроводжували поспіх банків генерувати мільйони поганих кредитів під час житлового міхура, тим не менш, ускладнили процес приведення в порядок подальшої плутанини.

Для багатьох банкірів це лише деталі, не варті уваги. Більшість людей, яких виселили з їхніх будинків, не платили по іпотеці, і в більшості випадків у тих, хто їх виселяє, є законні претензії.

Однак не передбачається, що американці повинні вірити в середньостатистичну справедливість. Ми не говоримо, що більшість людей, що отримали довічне ув'язнення, скоїли злочин, гідне цього вироку. Американська система правосуддя вимагає більшого, і ми запровадили процесуальні гарантії для задоволення цих вимог.

Але банки хочуть обійти ці процесуальні гарантії. Їм не можна дозволити це зробити.

Для деяких з нас все це нагадує те, що сталося в Росії (і в Україні - ред.), де верховенство закону і законодавство про банкрутство, зокрема, було використано в якості правового механізму для заміни однієї групи власників на іншу. Суди були куплені, документи підроблені, і процес проходив гладко.

В Америці продажність знаходиться на більш високому рівні. Купуються не окремі судді, а самі закони, через внески на користь виборчих кампаній та лобіювання, що отримало назву "корупції по-американськи".

Було широко відомо, що банки та іпотечні компанії були зайняті в хижацькій практиці кредитування, користуючись найменш освіченими і найбільш фінансово необізнаними, щоб видати кредити, які максимально збільшували збори і покладали величезні ризики на позичальників.

Справедливості заради слід зазначити, що банки намагалися скористатися також і більш фінансово освіченими, як у випадку з цінними паперами, створеними Goldman Sachs, які були створені для провалу.

Проте банки використали всі свої політичні м'язи, щоб не дозволити державі прийняти закони про обмеження хижацького кредитування.

Коли стало ясно, що люди не могли погасити заборгованість, правила гри змінилися. У закони про банкрутство були внесені поправки, щоб ввести систему "часткової боргової кабали".

Особа, скажімо, з боргами в розмірі 100% свого доходу може бути змушена передавати банку 25% свого загального доходу до сплати податків все своє життя, оскільки банк може додати, скажімо, 30% відсотків щороку на те, що особа має.

Зрештою, тримач іпотеки буде винен набагато більше, ніж коли-небудь отримував банк, хоча, по суті, боржник пропрацював одну чверть часу на банк.

Коли був прийнятий цей новий закон про банкрутство, ніхто не заперечував, що він суперечить принципам непорушності договорів: коли позичальники взяли на себе свій борг, більш гуманний і економічно раціональний закон про банкрутство давав їм шанс розпочати нове життя, якщо тягар погашення боргу ставав занадто обтяжливим.

Ці знання повинні були давати кредиторам стимули видавати кредити тільки тим, хто може їх погасити.

Але кредитори, можливо, знали, що поки республіканці управляють урядом, вони можуть видавати погані кредити, а потім змінити закон, щоб вони могли вичавити всі соки з бідних.

Коли кожен четвертий з іпотечних кредитів у США перебуває "під водою" - тобто борг більше, ніж коштує будинок - стає зрозумілим, що єдиний спосіб розібратися з цим безладом полягає в зниженні вартості основної суми, взятої в борг.

Америка має спеціальну процедуру для корпоративного банкрутства під назвою Глава 11, яка дозволяє прискорену реструктуризацію за допомогою списання боргу і перетворення його частини в акції.

Важливо підтримувати підприємства на плаву для збереження робочих місць та економічного зростання. Але важливо також зберегти сім'ї та громади. Таким чином, Америка потребує Главі 11 для "домовласників".

Кредитори скаржаться, що такий закон порушить їхні права власності. Але майже всі зміни в законах та нормативних актах дають переваги одним за рахунок інших. Коли в 2005 році був прийнятий закон про банкрутство, кредитори були бенефіціарами; вони не турбувалися про те, як закон зачіпає права боржників.

Зростаюча нерівність у поєднанні з недоліками системи фінансування виборчих кампаній загрожує перетворити правову систему Америки в пародію на правосуддя.

Деякі можуть як і раніше називати її "верховенством закону", однак це не буде верховенство закону, яке захищає слабких від сильних. Швидше, це дозволить більш сильним експлуатувати слабких.

У сьогоднішній Америці горду заяву "справедливість для всіх" замінюється більш скромною заявою "справедливість для тих, хто може собі це дозволити". І кількість людей, які можуть собі це дозволити, швидко зменшується.

Авторське право: Project Syndicate, 2010 рік

Переклад з англійської - Тетяна Грибова

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: