Юліні рейдери

Конфіскація природного газу, який є спільною власністю ВАТ "Газпром" і компанії "РосУкрЕнерго", а потім, за допомогою вишуканої схеми юристів блоку Юлії Тимошенко, його незаконна передача "Нафтогазу України" - є неприхованою рейдерською атакою.

"Газпром", який володіє 50% акцій "РосУкрЕнерго", передає третій стороні 100% своїх прав на спільну власність. Але проблема в тім, що партнер, який має половину частки, не може без згоди іншого партнера передавати комусь те, що належить обом.

Народ України і весь світ стали свідками політичної битви навколо цього господарського і законного принципу, якого бізнес завжди дотримується.

Проблема не стільки в газі й вищезгаданих компаніях. Проблема глибша: це постійні спроби уряду Тимошенко втручатися в корпоративний бізнес і відносини між акціонерами задля власного політичного і економічного зиску.

Політика корпоративного рейдерства блоку Юлії Тимошенко сформувалася ще у часи режиму Леоніда Кучми.

Ще сумніше, що рейдери опинилися в передніх лавах БЮТу і претендують на високі міністерські й державні посади, щоб контролювати вітчизняну юриспруденцію і приватизацію.

З приводу цієї цинічної політики повинні турбуватися не лише бізнесмени та інвестори, але й дипломатичні кола та міжнародне співтовариство.

Протягом щонайменше останніх двох років іноземні інвестори пильно слідкують за рейдерами з БЮТ. Тепер зрозуміло, що вони лише прикриваються антикорупційною риторикою.

Насправді ж вони проводять численні юридичні атаки на респектабельних інвесторів і займаються здирництвом в обмін на політичний "дах".

Також БЮТівські рейдери з найвищих урядових щаблів втручаються у відносини між акціонерами підприємств, щоб мститися опонентам, і водночас створювати кращі умови для монополій і бізнесів, наближених до їхнього політичного блоку.

Конфлікт між "РосУкрЕнерго" і "Нафтогазом України" є лише поодиноким прикладом такої політики. Така ж схема застосовується на нафто- і газоносному шельфі Чорного моря, де уряд Тимошенко одноосібно скасував більшість контрактів з іноземними інвесторами.

Під час, так би мовити, переговорів з ними прем'єр-міністр чітко дала зрозуміти, що не буде виконувати контракти, укладені попередніми урядами, допоки її політичних опонентів не приберуть з числа акціонерів цих компаній.

Невдовзі власники телевізійної групи "Інтер" зіткнулися з таким самим способом "переговорів" Тимошенко з приводу контролю над їхнім найпопулярнішим телевізійним холдингом.

Упродовж останніх двох років, подібна схема використовувалась у Київській області проти щонайменше трьох інвестиційних проектів, що планувались у містах і селищах, контрольованих мерами від БЮТу й місцевими радами, де БЮТ має більшість.

У цих випадках послідовники Тимошенко намагалися здерти з іноземних інвесторів мільйони доларів за дозволи на будівництво, щоб компенсувати власні витрати на агіткампанії.

Як наслідок, два інвестори пішли з України. Третій отримав дозволи лише після відстоювання прав у суді, й після того, як під час громадських слухань отримав від місцевої громади підтримку свого проекту.

Намагаючись скасувати мультимільйонний договір купівлі-продажу земельної ділянки на Київщині для будівництва готелю і торгівельного центру, БЮТівські рейдери вдалися до фальсифікації судових доказів за сприяння Бориспільської міжрайонної прокуратури.

Якби їм вдалася ця фіктивна справа, міжнародному іміджу України в девелоперській галузі могло б бути завдано дуже великої шкоди.

БЮТ також використовує урядові потужності, щоб перебрати контроль над муніципальною владою. Показовий приклад - ініціювання позачергових виборів міського голови Києва, які БЮТ програв.

Нині те саме загрожує БЮТу і на міських виборах у Тернополі. Але, що найцікавіше у випадку зі столичними виборами, так це те, що так звана БЮТівська опозиція меру Леоніду Черновецькому в Київраді була помічена у рейдерських захопленнях.

Завдяки меру, якого на людях БЮТівці називають лютим ворогом, їм із суттєвими знижками дісталося багато гектарів землі в центрі Києва.

В той час, як правоохоронні органи України полюють на відомого кримінального авторитета на прізвисько "Капіталі", який фігурує у вищезгаданих аферах, їхніми організаторами є члени БЮТу, які ховаються за депутатською недоторканністю у Верховній Раді.

Ці та інші випадки не набули широкого розголосу в засобах масової інформації, адже іноземні інвестори схиляються радше до того, щоб мати відносини із корумпованим урядом, ніж бути втягеними у публічну ворожнечу з ним.

У випадку ж з "РосУкрЕнерго" і "Нафтогазом України" ми маємо яскравий приклад використання влади для особистих цілей - руйнування послідовності урядових рішень в обмін на політичну підтримку, нелегальний вплив на суди і прокуратуру, здирництво.

І все це - без страху, що доведеться нести відповідальність. Дуже погано, що репутація "РосУкрЕнерго" затуляє собою сумнівні дії БЮТу з природнім газом.

Але, як було у випадку із режимом Кучми, в якому виросло багато рейдерів з БЮТу, сумнівні схеми рано чи пізно стають відомі громадськості й впливають на життя звичайних людей - робітників, менеджерів тощо. Одного дня вони можуть відмовитися сидіти мовчки і вийдуть відстоювати свої права.

Дуже погано, що прем'єр-міністр не зробила нічого, щоб дистанціюватися від корпоративних рейдерів у лавах БЮТ і припинити ці дії.

Сьогодні під гаслами соціальної справедливості і боротьби проти корупції рейдери лицемірно керують не тільки політичною силою Юлії Тимошенко, але й урядом. Може, тому і падає рейтинг популярності Юлії Володимирівни?