Узаконена корупція
Президент закликав боротися з корупцією. Треба думати, що тепер міліція, Служба безпеки, Генеральна прокуратура розроблять найбільш ефективний за всю історію України план боротьби з цим "ганебним явищем". Можливо, під час священної боротьби спіймають невдаху, що намагався дати десятку інспекторові ДАІ, котрий не "піднімає улов наверх", тобто відмовляється ділитися хабарями зі своїм керівництвом, чи такого ж нетипового податківця. Ті, кого не "здадуть", відкуповуватимуться значно більшими сумами: за ризик. Ну, ще покажуть картинку в телевізорі: всі як один наші депутати засуджують корупцію і обіцяють віднині не допускати... Судді ж, прокурори, міліцейські начальники продовжуватимуть будувати котеджі в Кончі Заспі.
Ну скільки можна про це говорити?
Хто платить, той замовляє... конверти
Невже серед усіх наших високопосадовців та депутатів немає людини, яка бИ згадала те, що вбивалося в голови ще в середній школі: буття визначає свідомість? За логікою, корупція наша - наслідок системи, узаконеної відповідними актами. І перший її рівень, основа корупції - шляхи збору коштів на забезпечення діяльності держави і суспільства, тобто податкова система.
Візьмемо ту її частину, про яку знають усі: "тіньова" зарплата, гроші в конвертах. Не секрет, що 35 млрд грн дефіциту Пенсійного фонду значною мірою пояснюються тим, що 80-90% українського бізнесу офіційно виплачує мінімальні зарплати, а основні гроші видаються в конвертах. Заклики податківців до всіх нас думати про соціальні гарантії звучать як знущання, адже хто платить - той і конверти замовляє. Найманий працівник не має важелів упливу на свого роботодавця. Отже, не може примусити того сплачувати з фонду заробітної плати щонайменше 37,7%. А якщо роботодавець і вирішить раптом сплачувати всі податки - триватиме це недовго, бо такий підприємець швидко збанкрутує.
Це аксіома, яку може підтвердити будь-який бухгалтер. Надто погана система оподаткування, вузька база оподаткування, з одного боку, і, з іншого - надто високі відрахування доводиться сплачувати на користь держави.
Тому й процвітають схеми мінімізації податків і "тіньові" зарплати. Так буде доти, поки не відбудеться пенсійна реформа, допоки не почнуть функціонувати персоніфіковані пенсійні рахунки громадян. Уже той факт, що пенсійне законодавство в Україні регламентується 29-ма (!) законами, дає всі підстави підозрювати "можливість корупційних діянь".
Насправді після кількох років імітації бурхливої діяльності та запровадження ідентифікаційних кодів ми маємо всього лише облік наших пенсійних платежів - не більше. Втім, про це вже УП писала. (Детальніше - тут і тут)
От і "народний уряд", що має чи не найбільшу за всю історію нової України підтримку населення, з невідомої причини обдурює виборців, відкладаючи запровадження персоніфікованих пенсійних рахунків, тобто другого рівня пенсійної системи. Годі сподіватися, що це станеться, як планувалося раніше, з 1 січня 2009 року. А якщо так - і далі процвітатимуть зарплати в конвертах, конвертаційні центри, "кришування" яких, до речі, розподілене між різними гілками правоохоронних органів. (Викриття якогось із цих конвертаційних центрів, про які ми іноді чуємо, означає, що силовики або не зуміли між собою домовитися, або "здали чужака").
А наймані працівники, звісно, змушені погоджуватися на умови, продиктовані роботодавцем, свідомо відмовляючись від соціального захисту та нормальних, а не мінімальних пенсій.
Не хочуть наші титани економічної думки віддати інтимний процес сплати пенсійних відрахувань самим працівникам. Легше вчергове заявити про підвищення мінімальних пенсій на 10-20 гривень.
Три комплекти бюрократів при одній годівниці
Втім, якщо Пенсійний фонд ще можна якось реорганізувати, пояснивши труднощами зростання, три інші: Фонд із тимчасової втрати непрацездатності, Фонд страхування на випадок безробіття та Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві - не що інше, як корупційні годівниці для своїх. І навіть якщо там працюють чи коли-небудь працюватимуть найчесніші люди, в наявному вигляді ці структури є шкідливими для суспільства.
Про них знають начебто всі, але як і куди вони витрачають зібрані з нас внески - дізнатися не так просто. Я не пам'ятаю, щоб Верховна Рада, наприклад, проводила слухання з використання цих грошей.
Почати б із того, що всі три "фондики" мають власний бюджет, управлінський апарат, приміщення, автомобілі тощо. Чому підприємець має утримувати три комплекти бюрократів, платити на три рахунки?
Чи не прийшов час замість того, щоб годувати армію чиновників, запровадити єдиний соціальний податок, бажано - розумний? А вже далі нехай гроші розподіляються за потребою: чи то на виплату дітям-сиротам, новонародженим немовлятам чи безробітним. Мільйони бухгалтерів, що заповнюють платіжки на ці збори, зітхнуть із полегшенням. Окрім того, у згаданих структурах процвітає радянська планова система: мовляв, якщо гроші є, то їх треба витратити, інакше наступного року запланують менше...
Щоправда, немає гарантії, що навіть при об'єднанні цих "фондиків", наприклад із Пенсійним, кількість керівних чиновників (згідно із законами Паркінсона) не розростеться.
Наскільки виправдана у нас, скажімо, боротьба з безробіттям? Так, існує міжнародна практика, але чому мій роботодавець повинен платити замість мене 0,5%, навіть не спитавши дозволу в мене? Чому не зробити ці відрахування добровільними? Нехай сам працівник вирішує, потрібен йому цей податок - чи ні. Я, до прикладу, не збираюся бути безробітною і не боюся втратити роботу. Навпаки, як і більшість моїх друзів: лікарів, викладачів, юристів, бухгалтерів протягом останніх десяти-двадцяти років працюю на двох роботах.
Ба більше, за свідченнями очевидців, протягом останнього часу Центр занятості перетворився на відстійник високопоставлених чиновників. Як тільки змінюється уряд (чи керівництво області, району) - чиновники поспішають стати на облік у цій установі. І чекають, доки Центр занятості запропонує роботу, рівнозначну посаді міністра, народного депутата чи керівника департаменту.
Враховуючи офіційні зарплати цієї категорії чиновників, можна протягом решти життя їсти бутерброди з ікрою.
Тут можна ознайомитися, як розподіляються кошти, зібрані чиновниками на випадок безробіття 2006 року. Вони були оприлюднені лише в червні минулого року, отож дані за 2007 рік, очевидно, оприлюднять із такою ж "оперативністю". Зокрема, на допомогу по безробіттю було витрачено 1 млрд 723 млн 750 тис. грн. Дуже цікаво, як розподілилися ці величезні кошти по регіонах, яким категоріям фахівців їх роздали.
З-поміж багатьох цікавих статей видатків, 96 млн грн - одноразові виплати на зайняття підприємницькою діяльністю, ще професійна перепідготовка - 134 млн грн. Як розповідають утаємничені - теж непогана годівниця для своїх.
Є ще корупційно-прекрасна стаття видатків: надання дотацій роботодавцям шляхом створення додаткових робочих місць - 208 млн грн. Досить оприлюднити перелік цих підприємств, щоб зрозуміти, що під дахом фонду на випадок безробіття створені розгалужені схеми підтримки корупційного бізнесу.
Звичайно, в масштабах країни гроші не такі вже й великі, але це та іржа, яка знищує нормальні конкурентні відносини в сфері економіки...
442,5 млн грн було спрямовано на утримання апарату, на ці самі цілі витрачено ще 70 млн грн, замаскованих під "створення умов та надання соціальних послуг робочими органами виконавчої дирекції Фонду". Тобто на своє утримання чиновники витрачають 19,1% від суми зібраних податків, призначених на боротьбу з безробіттям.
Щоб ніхто не сумнівався, найбільші надбавки до зарплати отримали вищі чиновники, натомість інспектори, які ведуть прийом відвідувачів, отримали із цих 70 млн у ліпшому разі по 5-10 гривень надбавки до невисокої зарплати.
Згідно з даними Міністерства праці та соціальної політики, 2007 року фактичний бюджет Фонду становив 3 113,1 млн грн, або акумульовано 103% платежів.
Найбільша стаття видатків - 2 513 млн грн - це відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та у випадку смерті (в народі - "лікарняні" і "гробові").
На організацію роботи фонду витрачено 259,5 млн грн: 8% зібраних коштів. Охочим пропоную самостійно пошукати, за якою графою найбільше крадуть. Як і з фонду з тимчасвої втрати непрацездатності.
Отож краще не треба боротися з корупцією. Запровадьте більш ефективну податкову систему, яка б не стимулювала тіньової корупційної економіки. І не заважайте робити трудові заощадження. А далі ми вже якось самі із заробленими грошима розберемося.