В пошуках загальнонаціонального сенсу (Частина ІІ)

В пошуках загальнонаціонального сенсу (Частина ІІ)

Реєстрація великої власності має стати обов'язковою, а реєстри засобів пересування, нерухомості і власності підприємств слід зробити публічними і легкодоступними. Мають залишитися в минулому "фількіни грамоти" у вигляді декларацій про доходи, до яких не в
Вівторок, 27 березня 2007, 15:01
Продовження. Початок читайте тут

Декомерціалізація державного управління – тема особливо важка для України. Адже тут державний апарат, здається, існує тільки для того, щоб вирішувати чиїсь конкретні бізнес-проблеми.

І все ж провести декомерціалізацію доведеться – з тією ж самою метою, що і деполітизувати державне управління. А саме заради ефективності, стабільності і зміцнення репутації адміністративної машини.

Поряд з політичними правами, делікатність становища державного службовця змушує країну обмежити його економічні права власника, а також право на приватність його життя.

Слід бути реалістами: корозія правосвідомості в державному апараті зайшла занадто далеко, а надії на "моральних і патріотичних" (і тому некорупованих) чиновників виявилися марними. Суспільство більше не може собі дозволити розкіш захищати приватне життя державного чиновника.

Реклама:

Почати доведеться, зрозуміло, із загальнонаціонального реєстру великої власності. Під великою власністю в Україні можна розуміти все, що більше за мотоцикл.

Реєстрація великої власності має стати обов'язковою, а реєстри засобів пересування, нерухомості і власності підприємств слід зробити публічними і легкодоступними.

Аби стимулювати відкритість структури власності підприємств, можна передбачити, що власність компаній, які беруть участь в державних тендерах і аукціонах, повинна прослідковуватися до конкретних фізичних осіб.

Компанії з неясною структурою або з офшорною часткою до державних тендерів або приватизаційних аукціонів допускатися не повинні, оскільки їх субконтрактори повинні мати таку ж прозору структуру власності.

Якою б вигідною не була анонімна власність українським фінансово-промисловим групам, її розанонімізація – ще вигідніша.

До того ж той, хто перший висуне тезу розанонімізації власності, заборони на участь непрозорих структур в економічній діяльності, пов'язаній з державою, одержить безсумнівні електоральні переваги.

Тому за розанонімізацію мають виступити всі конкуруючі кланово-олігархічні групи одночасно.

Головні принципи декомерціалізації державного управління

Головним принципом декомерціалізаії державного управління має стати заборона державним службовцям володіти, розпоряджатися і отримувати прибуток від частки в комерційних підприємствах, діяльність яких прямо або непрямо залежить від їх рішень.

Відкритість великої власності в країні має не дозволити чиновнику безконтрольно брати участь в роботі і прибутку таких підприємств.

З огляду на всепроникаючу корупційну корозію в країні, спочатку, вочевидь, доведеться заборонити державним службовцям і членам їх родин володіти акціями підприємств. Навіть якщо мета вкладення безневинна, наприклад, створити пенсійні накопичення.

Заборона на володіння часток і одержання прибутків від таких підприємств має поширюватися на термін в кілька років після закінчення державної служби.

Другим принципом декомерціалізації має стати заборона державному службовцю обіймати керівні посади, бути членом наглядових рад комерційних підприємств, діяльність яких прямо або непрямо була пов'язана з його установою протягом декількох років з моменту закінчення державної служби. Це необхідно, аби перекрити такий корупційний канал, коли хабарі дають у вигляді посади на підприємстві.

Третім обов'язковим принципом декомерціалізації адміністративної машини має стати прозорість доходів і витрат – як в готівковій формі, так і у вигляді послуг для самого чиновника і членів його родини.

Факт отримання будь-якого доходу, подарунка чи послуги (включаючи надання транспорту, розважальних, медичних, консультаційних послуг) має декларуватися і оприлюднюватися протягом одного-двох днів з моменту надання.

Таким способом суспільство зможе легко порівнювати видимий спосіб життя державного чиновника з його офіційно задекларованими доходами.

Мають залишитися в минулому "фількіни грамоти" у вигляді декларацій про доходи, до яких не входить одяг вартістю в багато тисяч доларів, який подаровано "чоловіком/дружиною", "телефони і машини, що друг родини дав погратися синові". Будь-який сумнів чи невідповідність повинні трактуватися проти державного службовця.

Декомерціалізація державного управління повинна хоча б тимчасово скасувати презумпцію невинності у відношенні державних службовців.

Саме презумпція корупційної винності дасть можливість тим, хто може і хоче працювати та рости професійно на державній службі, мати перевагу перед тим, хто приходить на неї з іншими цілями.

Державне управління має реформувати себе

Всеосяжна адміністративна реформа, яка починається з описаних тут деполітизації і декомерціалізації, має бути першою в ряді інших, не менш важливих реформ, спрямованих, наприклад, на зменшення регуляторного тиску та економічну диверсифікованість країни.

Причина для цього зрозуміла – наступні реформи складніші. Їх має проводити ефективніша, не така політизована і корумпована адміністративна машина.

Перш, ніж реформувати країну, державне управління має реформувати себе.

Ми вважаємо, що деполітизація і декомерціалізація державного управління вигідна всім фінансово-промисловим групам у країні. Вона зменшить систематичні ризики і збільшить передбачуваність наслідків політичних змін, додасть країні стабільності, без якої серйозний бізнес, здатний на рівних боротися за своє місце у великому економічному світі, існувати не може.

Деполітизація і декомерціалізація державного управління мають бути вигідними і передньому краю фінансово-промислових груп – політичним партіям. Електорально приваблива робота над удосконаленням адміністративної машини, підвищенням її ефективності і стабільності дасть негайні результати, які відбиваються на повсякденному житті людей.

Нова управлінська структура держави дасть можливість швидше втілити рішення, ухвалені на законодавчому рівні або рівні указів – незалежно від того, якій саме політичній силі народ України надає перевагу.

Таким чином, є вагомі причини, через які проект декомерціалізації та деполітизації державного управління має стати першочерговим для нинішньої політичної еліти.

Початок читайте тут

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: