Українська правда
Економічна правда

"Як я став… Здесенко"

Інтерв'ю з топ-100 успішними підприємцями України. Цього разу - із президентом корпорації "Біосфера" Андрієм Здесенком.
ЕП - п'ятниця, 10 червня 2016

Довідка про компанію "Біосфера" від Михайла Гранчака, директора інвестиційно-банківського департаменту Dragon Capital:

  • Виробник №1 продукції для догляду за домівкою та один з лідерів ринку товарів особистої гігієни на теренах країн колишнього СРСР.
  • Компанія була заснована у 1997 році як дистрибуторський бізнес, починалася з 10 співробітників та орендованого офісу в 50 кв м.
  • Сьогодні продукція компанії представлена на 14 ринках країн Європи та Азії. В продуктовому портфелі компанії більше 2000 найменувань продукції під 12 власними торговими марками. Компанія є дистрибутором ще 7 торгових марок інших виробників.
  • Сучасні виробничі потужності складаються з 4 заводів, загальна виробнича площа 35 тис кв м, логістичні комплекси площею 18 тис кв м. Також компанія і Groupe Lemoine є співвласниками у виробничому підприємстві у Естонії загальною виробничою площею 8,5 тис кв м.
  • Понад 2200 спеціалістів працюють на заводах та у офісах продажів компанії в Україні, Росії, Казахстані, Білорусії, Молдові, Грузії, Іспанії та Польщі.
  • Щомісяця компанія продає 22,5 млн упаковок продукції.

— Як би ви себе представили?

— Я успішний бізнесмен, в мене три бізнес-напрямки: корпорація "Біосфера", Charisma Fashion Group та, спільно з партнером, мережа ресторанів Vapiano. Я захоплений життям, обожнюю спорт, музику, граю на гітарі, люблю подорожувати та реалізовувати себе не лише в бізнесі. Одружений, батько двох чудових дітей.

— Де ви народились, хто ваші батьки та що вони вам прищепили такого, що ви стали "успішним, красивим, молодим"?

— Батько присвятив все життя обороноздатності України — пройшов шлях від клепаря до головного економіста Південного машинобудівного заводу, який був і залишається лідером в аерокосмічній галузі. Він створював ракети, які робили СРСР космічною державою. Мама теж віддала цьому заводу все життя. Вони працювали на одному підприємстві, але в різних відділах. Музикальність, спорт, лідерство — це від батька, а глибина, відкритість, вміння любити людей — від мами. Батько був дуже харизматичним, захопленим, яскравим і талановитим, він грав на гітарі, любив спорт, вдома завжди була купа друзів. Він пішов 25 грудня минулого року, але залишив по собі величезну спадщину у вигляді своїх пісень і дуже багато вклав в мене, свою єдину дитину.

— Ви грали разом з батьком?

— Так, і на гітарі, і у волейбол. Мені хотілося ганяти в футбол, бігати у дворі, але потрібно було йти на навчання. Я не дуже цінував це в той час, але зараз розумію, що гітара — неймовірно потужний інструмент створення себе, важливий для розвитку лідерства та комунікабельності. Я граю з 11 років і в мене близько 6 гітар — одна в Мілані, дві у Відні. Я знаходжу їх по всьому світові, це колосально ефективний спосіб спілкування, а в студентські часи та в армії — ще й просування. Лідера з мене зробила саме гітара.

— Яку професію ви обрали?

— Я мріяв бути аквалангістом і разом з Жаком-Івом Кусто підкорювати водні глибини та відкривати невідомі простори. Я знав, що не буду гітаристом, моє покликання — організовувати людей. Після школи я потрапив до Дніпропетровського державного університету на фізико-математичний факультет. Моєю спеціальністю стала "експериментальна фізика", біофізика — мені здавалося, що дослідження мозку та фізіології людини з точки зору розумових процесів, це цікаво.

— Але вже у 1992-1993 році ви почали їздити до Москви, купляти Snickers та Stimorol і продавати їх в Дніпропетровську. Звідки у вас, людини точних наук, взялася бізнес-жилка?

— Я вже закінчив університет і мав заробляти. Наука тоді була в дуже складній ситуації, країна розвалювалася, потрібно було щось робити. Вперше завдяки комерції я заробив гроші, коли продав кілька піджаків. Це було ще на останніх курсах університету.

— Від жувальної гумки до медичних препаратів та організації виробництва засобів гігієни. Ви створили корпорацію "Біосфера" у 1997 році. Як сталося, що ви так швидко визначили свій напрямок?

— Все через кризу. Господь закриває одні двері та відчиняє інші. Я завжди намагаюся вчитися, у мене навіть є стратегія, така собі віртуальна футболка, на якій спереду напис "студент", ззаду — "коуч", а на візитівці в мене написано "Оpen for you". Я відкритий для нового, дуже допитливий і спостерігаю, що відбувається з більш-менш зрілими ринками, які будуть зміни.

Багато разів бувало так, що несподівано від абсолютно різних людей надходили інформаційні пазли, які потім складалися в голові в певну картину, і я розумів, що прийшов час. Ось і тоді в якийсь момент я почув відразу від декількох людей, що на ринку є жіночі прокладки Bella, вони користуються великим попитом, але їх не вистачає. Я начебто пропустив це повз вуха, але потім прийшла ще якась інформація, і я подумав: ми нездатні конкурувати у галузі фармацевтики, тоді закрилося багато маленьких аптечних кіосків, а наша дистрибуційна компанія мала усього сім таких. Але ми можемо створити міжаптечний центр дитячої та жіночої гігієни. Як дистриб'ютор ми б могли сконцентрувати в своїх руках ключові бренди — Pampers, Huggies, Libero, Kotex. І ми такою компанією стали. Виникла ідея – "Біосфера". Чому "Біосфера"? Бо це захист дитини, людини, гігієна, чистота та озоновий шар, що зберігає життя на Землі.

"Як я став… Пилипюком"

Інтерв'ю з топ-100 успішними підприємцями України. Перше - з власником луцької компанії "Модерн-експо" Петром Пилипюком

"Як я став… Кицмеєм"

Співвласник та гендиректор компанії "SoftServe" Тарас Кицмей

"Співвласник Jooble: Українські компанії продають за кордон "неперероблене IT-вугілля""

Інтерв'ю з IT-підприємцем і співзасновником пошукової системи вакансій Jooble.

— А як прийшли до виробництва? Коли зрозуміли, що товар треба виробляти в Україні?

— Це був наступний еволюційний крок. Коли розумієш еволюцію бізнес-процесу або бізнесу, можеш прогнозувати. Бути виробником — значить не залежати від міжнародних компаній.

Тоді, ще працюючи в складі корпорації "Ольвія", я чітко розумів: ось зараз ми імпортери засобів гігієни і працюємо з міжнародними компаніями, а далі вони будуть працювати самостійно, ми будемо не потрібні. Виробника з сильним брендом ніхто з ринку не усуне — в нього можна купити, з ним можна конкурувати, але це зовсім інший рівень роботи. Ось тому ми вперше в Україні створили виробництво жіночих прокладок, бренд Only You, який потім мої партнери продали Procter&Gamble.

— Тобто, якщо створити хорошу компанію, її можуть купити? Це такі, більш цивілізовані правила гри, як в усьому світі?

— Безумовно. Сьогодні український бізнес і сама Україна мають бути привабливими. Від економічної і політичної стабільності буде залежати, чи отримають бізнеси, створені українськими власниками, гідну оцінку, та чи готові будуть за них платити.

— Ви розійшлися з партнерами, бо не змогли працювати в партнерстві? Ви не хотіли продавати той бренд Procter&Gamble?

— Я пішов за рік або за півтора до того. Я був молодшим партнером, і ми мали різні погляди. Мене бачили менеджером, а я себе - підприємцем. Я можу працювати в партнерстві, питання в тому, наскільки формат структури, яку мені пропонують, здатний розкрити мої можливості. Я підприємець і хочу сам обирати швидкість розвитку і можливості, які важливі для мене і компанії.

— Коли ви розійшлися з партерами, де взяли гроші для відкриття власного виробництва?

— На виході з корпорації "Ольвія" в мене була частина капіталу - компенсація за створення проекту - десь 50 тисяч доларів. Це зовсім трохи, виробництво стільки не коштує, але воно й не відкривається відразу. Перший набір верстатів для виробництва губок і мочалок коштував 25 тисяч доларів. Ми відкрили виробництво, поступово почали заробляти на торгівлі, і весь прибуток інвестували у виробництво.

— Ви не надто любите кредити, волієте все робити власним коштом. Це так?

— Зовсім ні. Навпаки, "Біосфера" активно бере кредити, ми надійний позичальник, банки хочуть з нами працювати. Я вважаю, що кредитування — дуже хороший інструмент розвитку. Звісно, можна працювати на свої, пишатися тим, що нікому нічого не винен, але згаяти десятки можливостей. Позичати треба, бо це бізнес, для цього й існують фінансові інститути.

— А що саме виробляє компанія "Біосфера"?

— З брендів, які знають наші домогосподарки, це "Фрекен Бок" — величезний асортимент продукції для гігієни та чистоти оселі, Smile — всі види вологих серветок — дитячі, дорослі, антибактеріальні, Novita — ватні диски та палички, а також Eventa — одноразовий посуд та прикраси для свята. Багато чого ми виробляємо для приватних марок і мереж. На тому ж пакеті для сміття, вологій серветці, фользі, плівці або пергаменту для запікання буде зазначена торговельна марка мережі, проте часто виробниками цих марок є ми.

— А чому у всіх ваших торговельних марок іноземні назви? Це свідоме рішення?

— Наприклад, назва "Фрекен Бок" у нас асоціювалася з вимогливою домогосподаркою —відразу пригадується відомий образ. Варіанти були різні, але кращого за "Фрекен Бок" ми придумати не змогли, ця назва й справді відображає саме те, що ми хотіли сказати. Безумовно, Smile можна було назвати "Посмішка", але в нас є бажання працювати і на міжнародному ринку, тож це більш універсальна назва, яка ілюструє позитивну емоцію. Ми присутні на 11 ринках колишнього СНД: в Україні, Росії, Казахстані, Білорусі, Молдові, Вірменії, Азербайджані, Грузії і в багатьох інших країнах, і зараз активно працюємо над виходом на країни Східної Європи. Міжнародна назва брендів сприяє більшій довірі.

— Український ринок дуже чуттєвий до зміни курсу долара та купівельної спроможності громадян. Як ви виживаєте в часи кризи?

— Ми маємо власне виробництво, це наша гривнева складова. Запас міцності в компанії є, але він невеликий, бо багато сировини все одно доводиться імпортувати. З того, що нам необхідно, Україна в основному виробляє лише картон і паперову етикетку.

— Якщо б у вас не було власного виробництва, а була б лише дистрибуція, продаж іноземних брендів, виживати було б набагато важче?

— Так. А ще ми буквально до молекули зменшили витрати на виробництво. В нас дуже великий обсяг і витрати на одну упаковку сьогодні немаленькі. Але то все не лише через кризу, а й тому, що тут йдеться мова про виробництво приватної марки. Що роблять торговельні мережі України? Вони оголошують дуже жорсткий тендер, коли за право виробляти приватну марку борються кілька виробників. Граючи на зниження, вони спускають ціну, щоб дати споживачеві мінімальну ціну і більше заробити.

Виробник часто працює на межі і має дуже маленький прибуток, але при цьому торговельні мережі тримають якість на високому рівні. Неможливо виробляти товар з низькою ціною і без якості в пріоритеті. Наш прибуток суттєво впав — курс зріс втричі, а ми підняли ціни десь на 50%. Але мета зараз не стільки заробляти, скільки зберегти компанію і позиції на ринку. Треба утримати споживачів, дати адекватний продукт, а заробляти будемо пізніше. Ми любимо кризи, бо вони відсіюють слабких та змушують дивитися вглиб процесу, ставати більш ефективними. Вони не дають нам спати.

— На вашу думку, сьогодні умови хороші для започаткування бізнесу?

— Зараз один з найнепростіших періодів в українській економіці з 1997 року, але я оптиміст і вважаю, що можна і треба розвиватися. Плюс в тому, що багато міжнародних компаній згорнули свою експансію або відклали вхід на український ринок, що дало українським підприємцям прекрасну можливість розвитку. Коли ми починали, в "Біосфері" було усього 15 людей, зараз 2200 — за десять років ми виросли з маленького колективу до глобальної корпорації з 5 виробництвами і величезною кількістю складів в більшості країн, де ми присутні.

— Скільки грошей, на вашу думку, сьогодні потрібно, щоб започаткувати свій бізнес?

— 10 тисяч доларів — і можна починати. Наприклад, в сервісі.

— Як ви думаєте, якими нішами треба цікавитися українцям?

— Я вважаю, що послугами, доставкою, логістикою, IT, але не тільки написанням програм для західних компаній, а й роботою на українському ринку.

— Як так сталося, що ви зацікавилися ресторанами?

— В першу чергу, я дуже вірив у Vapiano. Я побачив його перший раз у Франкфурті і був вражений. Ми купили франшизу, але не мали досвіду в ресторанному бізнесі — компанія Vapiano просто нам повірила. Насамперед, ми хотіли бути причетними до їх успіху — на сьогоднішній момент це найшвидше зростаюча мережа швидкого харчування у світі. І ми розраховували, що вона буде такою ж успішною і в Україні. Рішення ми приймали ще до кризи. Краще конкурувати там, де вже є дуже великий споживчий ринок. Зараз Львів є туристичною Меккою в Україні, і, мабуть, найбільшим центром тяжіння внутрішнього туризму. Так, безумовно, є Київ і Одеса, але Львів... Ви знаєте, скільки там туристів і який там трафік, наскільки це місто цікаве, як воно росте.

— Цей напрямок зовсім відрізняється від того, що ви робите в "Біосфері".

— Так, дуже велика різниця. В "Біосфері" ми виробляємо продукцію щодня. Кожен день мільйон людей в країнах СНД і в світі платить за наш товар, і я їх не знаю. Але якщо щось трапляється з відвідувачем в мережі ресторанів, про це дізнається вся країна. В ресторанному бізнесі відповідальність інша.

— Навіщо вам це?

— Cистема Vapiano прописана і прорахована, як McDonald's та інші мережі ресторанів. У нас є структура, керівник, який за цей бізнес відповідає і живе там кожен день. Ми як власники-засновники час від часу долучаємося, але не знаходимося там кожен день. У ресторанному бізнесі, якщо він не мережевий, принципово важливо, щоб власник був якомога ближчим до ресторану — адже це відображення його характеру, харизми та особистості. Мені дуже подобаються французькі та італійські ресторани, де сам господар обслуговує і знає клієнтів.

— Ви шукали спосіб бути якомога ближче до людей?

— Сьогодні об'єднання великого масштабу і сервіс-орієнтованого бізнесу, яким є Vapiano і Charisma Fashion Group, дозволяє мені не відриватися від реальності і розуміти, що за кожним проданим продуктом стоїть конкретна людина.

— Чи ви доплачуєте вашому хобі із "Біосфери"?

— Жоден з наших проектів не хобі. Я люблю подорожувати, їздити на джазові фестивалі, займатися спортом, а все інше — чіткий жорсткий бізнес. Питання в тому, наскільки економічне середовище дозволяє або не дозволяє заробляти. З проектом Vapiano непросто — київський заробляє, львівський близький до того, йому вже два роки, і ми бачимо динаміку.

На Fashion теж заробляємо. Це непростий, але улюблений бізнес. В мені живе любов до моди, до чоловічого одягу. Не можу сказати, з якого віку, але та любов в мені росла і врешті-решт я сказав собі: досить розповідати друзям, що колись будеш продавати сорочки і піджаки, час починати. Тож в 2008 році я постукав у двері торгового дому Van Laack і сказав його власнику: "Крістіан, я хочу відкрити монобренд твоєї марки в Дніпропетровську". Він — дивовижний підприємець, зміг викупити вмираючу марку у концерна BMW та перетворити її у бренд сорочок №1 в світі. І далі була така розмова: — "Добре, Андрію. А який маєш досвід? — Жодного. — А чим займаєшся? — Виробляю пакети для сміття та вологі серветки. — Це, звичайно, добре, але чому я повинен довірити свій бренд, яким пишаюся, людині без досвіду, і відкрити бутик в Дніпропетровську?"

Я був першим українцем, якого він бачив і який вільно спілкувався англійською мовою, добре виглядав та мав ентузіазм, пристрасть і вогонь в очах. Тож він відповів: "Добре, Андрію, розумію, що досвіду в тебе немає, але вірю, що зможеш розібратися і зібрати хорошу команду. Даю тобі півроку, щоб знайти приміщення і відкрити магазин". Крістіан ніколи не приїжджає на відкриття магазинів, якщо вони розташовані не в світових столицях моди, але цього разу він зробив виняток і в самий розпал кризи 2008 року прилетів до нас.

— А звідки у вас така англійська?

— Я почав вивчати її в 35 років. Це був виклик, челендж, але трохи іншого типу. Тоді я вже рік відучився в Києво-Могилянській бізнес-школі, і багато предметів було англійською мовою. Я не знав багатьох слів, не розумів контекст лекцій, відчував себе людиною другого сорту і мені було соромно. Але найболючішим був момент, коли після року навчання вся наша група мала їхати на місячне стажування до Чикаго, а мені там нічого було робити, бо треба було спілкуватися, слухати та писати. Я розумів, що буду тягарем для групи, і вирішив не їхати. Тоді я зрозумів, що, якщо не вивчу мову, так і залишуся на задвірках, і почав вчитися.

Я також поставив собі за мету в кожній великій країні світу мати друга, з яким можна було б говорити не тільки про бізнес, а й розкривати свій характер та ідеї. Зараз у мене такі друзі є у семи країнах — не наші співвітчизники, а місцеві жителі. У "Біосфери", Charisma F.G. і Vapiano близько 200 партнерів-постачальників. Всі комунікації відбуваються переважно англійською мовою.

— Якщо молоді люди не знають англійської, в них немає майбутнього?

— Вони будуть дуже обмежені в плані можливостей та власних здібностей. Так страшно, коли хочеться щось сказати, коли є емоції, коли хочеться себе проявити, але не виходить, бо не володієш мовою.

— Чи варто сьогодні молодим людям отримувати бізнес-освіту?

— Якщо ви вже відбулися як бізнесмен та маєте досвід, це необхідно. Хоча б для того, щоб вийти з рутини та разом з іншими підприємцями поглянути на свій бізнес зі сторони. Спілкування, додаткова інформація, мудрість, систематизація дозволяють знайти нові інсайти, можливості, ідеї, які потім підштовхують вас до змін у власному бізнесі. Я рекомендую цю освіту молодим людям, але все залежить від школи.

— Якщо є 10 тисяч, куди їх краще вкласти — в бізнес чи навчання?

— Якщо потім ще буде 10 тисяч, то в освіту, а якщо ні, то в бізнес.

— Де б ви радили отримувати освіту, за кордоном чи в Україні?

— Це питання ціни та мети вашої освіти. В Україні можна отримати гарну освіту, але рівень теорії, практики, менеджменту і студентського середовища вище за кордоном. Там за освіту борються.

— А хто ваша дружина і чим вона зараз займається?

— Основне заняття моєї дружини — сім'я, діти та їхня освіта, ведення нашого побуту та підтримання його в ресурсному стані, а також благодійність. В моєї дружини кілька проектів — вона допомагає дитячим будинкам і робить ще кілька справ в інших напрямках.

— У вас двоє дітей і ними займається дружина?

— Синові 14, а доньці 11. Так, більшою мірою дітьми займається дружина.

— А ким будуть ваші діти? Хто грає на гітарі?

— На жаль, ця традиція поки не передається, проте я б хотів, щоб ми з сином зіграли. Поки що ми такого зробити не можемо, але кілька разів вже були з ним на уроках танців. Він в такому тінейджерівському, серйозному віці, молодий бунтар, непростий. Він цікавиться гаджетами і мережею.

— Син бере приклад з вас чи більше з своїх однолітків?

— Він дивиться на мене, та авторитетом для нього є не я, а інша модель бізнесу — блогери, хлопці, які зараз знімають ролики. Але бізнес-жилка в нього є. Він каже: "Папа, ти ось працюєш в класичних бізнес-моделях, а я тобі доведу, що зможу стати дуже успішним і самостійним в IT".

— Тож він вже шукає себе в іншому бізнесі та не бачить себе вашим спадкоємцем?

— Ні, але я буду щасливий, якщо і Андрій, і Марія знайдуть себе в цьому житті в інших сферах — моді, фотографії, IT, кулінарії чи волонтерстві. "Біосфера" — це великий серйозний бізнес, там більше потрібен менеджмент. Можливо, дочка обере Charisma Fashion Group і буде продовжувати цей бізнес, син щось інше... Безумовно, на підсвідомому рівні я створював ці бізнеси в тому числі і для того, щоб у дітей була можливість вибору.

— А які поради ви могли б дати українцям?

— В першу чергу, вірити в себе і свою країну. Україна стала колискою наших найяскравіших бізнес-проектів. Тут 45 мільйонів споживачів — це в кілька разів більше, ніж в багатьох країнах Європи, можливостей тут безліч, ринок ще не заповнений. Звісно, економічна ситуація непроста, але вона також дає можливості. Знаходьте ніші, в яких ще залишилося багато нереалізованих шансів, обов'язково вчіть мову, навіть кілька мов, бо вони допоможуть знайти партнерів, побачити світ, підглянути ідею, зробити проект тут і реалізувати його за кордоном.

Подорожуйте, дивіться, вкладайте гроші в свою освіту. Будьте лідерами для своїх людей, не бійтеся вести за собою, бо одному в цьому житті і в бізнесі неймовірно складно. Якщо ви не консультант, якщо унікальність не в вас самих, вам потрібні люди. Вмійте їх об'єднувати і заряджати та реалізовуйте себе через них.