"Всі молоді підприємці чогось бояться, і наш основний страх полягав у незнанні"
— Але в той час у Вашого брата був ще й окремий, власний бізнес? — Так, брат почав розвивати додаткові напрямки бізнесу зі своєю дружиною. Тоді було багато вільних ніш — це був період дефіциту, і можна було розвивати будь-що. Вони відкривали і косметичний магазин, і магазини білизни, і магазин взуття. Спочатку ми це робили разом, але потім зрозуміли, що такий бізнес важко буде ділити — неможливо зрозуміти, де там початок, а де кінець."Якщо в людини складається все і одразу, який буде стимул щось розвивати?"
То був 1998 рік. В сусідній області ми випадково знайшли завод з технологіями, яких нам було достатньо. Ми стали з ним працювати, і за 2 роки вийшли на ринок з товаром нової якості — і були кращі за всіх інших виробників. І ось на заводі з’являється новий власник, і вже він каже нам: "Слухайте, те, що ми вам раніше робили, ми вам більше робити не будемо. Вибачайте. Думайте, як будете самі жити". Ось це був справжній виклик. Ми на той момент вже відкрили філіали, у нас були клієнти, на ринку нас сприймали як "правильну компанію". І ось нам треба за один день відкрити нове виробництво. Ця кризова ситуація і стала головним поштовхом. Коли це все трапилось, у нас вже було невеличке приміщення на заводі — 3 тис. квадратних метрів, — яке ми купили як об’єкт незавершеного будівництва. І це все, що в нас було з активів, а решта — в обороті, в банках ніхто нічого не тримав. Ми взяли ті 300 тисяч, заклавши свою хату, все що є, весь бізнес. — Але як же ви отримали кредит, якщо майже не мали активів? Як переконали банк? — Банк нас запитав: "А що ви будете робити? Покажіть бізнес-план". Я прийшов до головного бухгалтера і кажу: "Бізнес-план просять! Що будемо робити?" А бухгалтер каже: "Я знаю, що це таке" і малює в Excel табличку, де написано, скільки ми зараз візьмемо в них кредит, скільки купимо машин, скільки будемо виготовляти обладнання, яке навантаження заплановано на одну зміну, і що за півроку ми вийдемо на дві зміни, за три роки вийдемо на три зміни, а ще за три роки повернемо кредит. Ось це і був весь бізнес-план. Я настільки вірив в свою ідею, що прийшов до банку і все виклав. А працівник відділу кредитів подивився на це і каже: "А що у вас є в заставу?". Я відповів: "Заставимо те обладнання, що у нас є, те, що купимо, і ще у нас є великий гарний корпус, поїхали дивитися". Приходимо в недобудований корпус, а він такий страшний-страшний, і я вже кажу представнику банку, де що буде стояти, де ми будемо гнути наші вироби і де їх складати. Я був настільки переконливим, що представник банку сказав: "Ризикнемо!"."Не можна тішити себе ілюзіями, що я, середньостатистичний житель України, досягну успіху, зароблю грошей, і при цьому мені не треба буде ризикувати. Так не буває".
Цей кредит ми брали на українській стороні. Але нам все рівно ще бракувало грошей, тому ми ще взяли кредит на польській стороні. Фактично ми ризикнули усім, але віра в те, що наша справа того варта і все вийде, була настільки сильна, що банк по суті дав нам кредит під чесне слово. Це було унікально. Напевно, зараз таке важко зробити. — Подолавши весь цей шлях, Ви все ще вважаєте, що варто ризикувати? — Є таке прислів’я: "Хто не ризикує, той не п’є шампанського!", а потім ще додається "і не сидить в тюрмі!". Мені також подобається вислів про те, що коли починаєш бізнес, треба пам’ятати, що існує 99% ймовірності програшу. Щоб досягнути успіху, треба наполегливо працювати і завжди бути налаштованим позитивно. — Більшість українців сьогодні вважає, ніби все, що можна придумати, вже придумано на Заході. А ви продаєте стелажі і інше обладнання в Німеччину, Польщу, Об’єднані Арабські Емірати, 58 країн — по суті, на весь світ. Як ви зрозуміли, що десь там, за кордоном, ще немає продукції, подібної до вашої? — Коли ми тільки починаємо думати, що в нас не вийде, — в нас точно не вийде. Чим відрізняються наші компанії від західних? Ми завжди говоримо, що наша команда молода і голодна. Сьогодні світ висококонкурентний, тому потрібно усвідомлювати, що рівень твоєї продукції, розуміння бізнесу повинен бути конкурентоспроможним. Якщо ти, наприклад, хочеш працювати з німецькими компаніями, приїжджаєш з України і на ламаній німецькій мові починаєш вести презентацію і говорити, яка у вас хороша українська компанія, розвивати бізнес тобі буде важко. Свого часу ми зробили висновок, що на локальному ринку повинен бути локальний гравець, який буде розмовляти рідною для покупця мовою і дуже глибоко розуміти клієнта та його потреби. Тож ми наймаємо в першу чергу сейлз та керівників підрозділів, які формують команди. В Польщі у нас давно був філіал, а 4 роки тому ми відкрили офіс в Берліні, потім представництво в Дубаї та в інших країнах. Ми не перший рік виступаємо партнерами відомих міжнародних брендів рітейлу. З відомих компаній, які присутні в Україні, ми обслуговували Metro, Реал та Auchan. На українських ринках ми також працюємо з магазинами Billa — вони знають рівень нашої якості і сервісу. — Що у веденні бізнесу для вас найголовніше? — В нас на першому місці завжди стоять стосунки з клієнтом, на другому — бренд, а на третьому — ціна. Бренд ми будуємо останні 20 років і багато чого в нього вкладаємо. Ми цінуємо своє ім’я і ніколи не підводимо клієнта, для нас важливо, щоб все було чесно, прозоро та якісно.Кілька років тому грошовий оборот компанії становив близько 80 млн доларів. Половину цієї суми, або навіть її більша частина, йде на податки.
— Чому ви не переїжджаєте хоча б до Києва? Чи життя в Луцьку має свої переваги? — Для чого переїжджати в Київ? Ми і в Лондоні маємо офіс, можна в Лондон переїхати. Найпростіше взяти і перенестись туди, де існує концентрація бізнесу, грошей — наприклад, в США. Ви бачили макет Сонячної системи? В центрі — Сонце, навколо нього обертаються планети. А навколо Землі ще обертається супутник, Місяць. І чомусь обертається навколо Землі, хоча фактично — навколо Сонця. То чому б не створювати свої центри тяжіння? Нам вдалось створити це в Луцьку — набрати критичну масу талановитих людей, які окрилені ідеєю. Ми створили середовище, де люди почувають себе щасливими, до нас їдуть з інших областей. Живучи в невеликому місті — наприклад, Луцьку, — можна збудувати державу в державі, де існують свої закони. І ми живемо згідно з власними цінностями, ми сьогодні віримо, що завдяки своїм талантам можна бути успішними і щасливими. Це певна філософія, яка притягує людей. Створюйте такі середовища, створюйте такі філософії, притягуйте людей! Уявіть, що таких осередків в Україні буде багато — і ця країна зміниться. — Що би Ви порадили молодим підприємцям? Чи можна стати заможним в Україні? — Все і відразу буває тільки в лотереї, в якій ми теж не завжди можемо виграти. Є кілька унікальних випадків, коли хтось в молодому віці зміг побудувати компанії, які сьогодні коштують мільярди. І цей приклад надихає — значить, це можливо! Майте позитивне мислення і не бійтесь зробити помилку! Якщо ви хочете чогось досягнути — мрійте, ставте цілі, ідіть, помиляйтесь, знов повторюйте, але не спиняйтесь, бо в цьому вся філософія і сенс життя. Якщо чогось не знаєте — питайте, якщо чогось не вмієте — вчіться! Але завжди культивуйте бажання йти вперед. Обирайте свою сильну сторону і найвищі цілі. Якщо ви студент — будьте одним з найкращих, якщо ви робите якусь справу, робіть її з усією пристрастю, яку маєте."Ми створили середовище, де люди почувають себе щасливими, до нас їдуть з інших областей".
— В Україні чи закордоном? — Сьогодні світ відкритий і немає прямої залежності: якщо я поїду за кордон — досягну успіху, а якщо залишуся в Україні — то ні. З точки зору бізнесу сьогодні в Україні набагато більше можливостей, тому що ринок не такий насичений. Зверніть увагу на те, скільки сьогодні заходить товарів, сервісів і різних продуктів з-за кордону. Все це можна робити тут. Якщо ви навчитесь працювати на внутрішньому ринку, то успішно будете продавати і за кордон. Україна — країна можливостей. В наступні 7-8 років тут відбудеться справжній економічний бум. Я вірю, що конфлікт закінчиться. Україна — це величезний внутрішній ринок і величезний потенціал для обслуговування зовнішніх ринків. Наш інтелектуальний потенціал — це наша найбільша перевага. Ми сьогодні можемо говорити про родючі ґрунти, про можливості, пов’язані з сировиною, але найбільші перспективи та справжнє майбутнє — за мислячими людьми. А в нас їх достатньо.